Історія виникнення грошей

Ціни на лляний одяг підвищуватимуться, а на одяг із штучних волокон - знижуватимуться. Вищі ціни на одяг із льону дають змогу підприємствам, що виготовляють лляні тканини, платити вищі ціни за сировину - льон. Площі під льоном розширюватимуться. Протилежний процес простежуватиметься у виробництві штучних волокон, яке переживатиме спад.

Сприйнятливість ринкової системи до змін у потребах покупців, що втілюється у відповідній реакції фірм і постачальників ресурсів, називають інформаційною, або орієнтувальною функцією цін. Ринкова система пристосовується через ціни й до інших фундаментальних змін, наприклад до змін у технології або до змін у пропозиції ресурсів.

Здатність конкурентної ринкової системи ініціювати технічний прогрес називають стимулюючою функцією цін. Застосування фірмою нової технології знижує витрати, що забезпечує цій фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами. Нижчі витрати виробництва фірми, яка запровадила нововведення, означають збільшення її прибутку, що стимулює подальше вдосконалення технології та техніки. Конкуренти повинні наслідувати приклад передової фірми, інакше вони зазнають збитків і збанкрутують.

Збільшення прибутків завдяки технічному прогресу розширюватиме інноваційну галузь. Таке розширення є результатом збільшення обсягу виробництва наявних у галузі фірм або входження в галузь нових фірм, яких приваблюють високі прибутки, що їх початково створив технічний прогрес. Розширення галузі означає, що ресурси відводяться з менш прогресивних галузей у більш прогресивні. Отже, стимулююча функція цін підвищує рівень ефективності використання обмежених ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Функції грошей

Сутність грошей проявляється в їхніх функціях.

1. Першою й найбільш важливою  є функція - грошей як міри вартості. В ній безпосередньо виражена роль грошей як загального еквівалента. Сутність її полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Зрозуміло, що виконувати таку функцію може лише той товар, який має власну вартість. І таким товаром стали з ІV-ІІІ ст. до н.е. благородні метали - золото й срібло, а з другої половини ХІХ ст. монопольне становище закріпилося за золотом. Спочатку гроші виконували функцію міри вартості у вагових вимірах, тобто, в золотниках, унціях, фунтах, грамах золота або срібла. Але це викликало певні труднощі, пов'язані з тим, що кожного разу при здійсненні акту купівлі-продажу необхідно було зважувати грошовий матеріал. Тому спочатку банки, а пізніше державні органи стали фіксувати певну вагову кількість срібла або золота у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібні частини. Наприклад, долар США має 100 центів, гривня України - 100 копійок, англійський фунт - 100 пенсів і т.д.

Певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю, називається масштабом цін. З введенням у грошовий обіг паперових грошей, вони, не маючи своєї власної цінності, отримували її лише тому, що заміняли в обігу цю певну вагову кількість золота. Зокрема, долар США після 1973 р. дорівнював 0,736735 г чистого золота, радянський рубль - 0,987412 г, англійський фунт до 1978 р. - 2,49 г. Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, присутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладеного в грошову одиницю, яка діє в даній державі.

2. Вартість товару оцінюється  не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його  реалізація. Тобто, товар повинен  перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у  ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг).

Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв’язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів[4].

3. У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагромадження. Вона пояснюється тим, що в деяких випадках гроші вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх з обігу.

Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби. При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, за допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися на скарби.

Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони повертаються знову.

Але навіть і за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в центральних банках і державних казначействах.

Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу мають теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період 1992-1995 рр., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів.

4. З розвитком товарного обігу час реалізації товарів все частіше відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з оплатою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу.

Необхідність такої функції грошей породжена як відмінностями в часі виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів.

У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, функція грошей як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей (мова про них далі)[5].

Розвиток функції грошей як засобу платежу загострює суперечності ринкової економіки й посилює її негативні риси. Зокрема, посилюючи залежність товаровиробників один від одного, вона посилює формальні можливості для виникнення економічних криз. Достатньо одному або декільком боржникам не сплатити гроші в строк, як це може викликати серію неплатежів і банкрутств підприємств, товаровласників, пов'язаних між собою борговими зобов'язаннями.

Яскравим прикладом перетворення цієї формальної можливості криз на реальну, є ситуація, яка склалася в Україні через масові взаємні неплатежі суб'єктів господарської діяльності в 1992-1996 рр. В переважній частині підприємства країни фактично стали банкрутами, що, по-перше, спровокувало настання глибокої економічної кризи, а по-друге, перешкоджає тепер виходу з неї.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

• Етапи розвитку грошей:
• Прямий обмін продукту на продукт, поява посередника в обміні товарів - загального еквівалента. Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість.
• Виникнення паперових грошей, потрібних не самі по собі, а для тих товарів і послуг, які на них можна купити (XII-XVII ст.ст.)
• Виникнення банківських грошей (XX ст.), коли гроші існують у вигляді записів на рахунках у банках. У сучасних умовах простежується швидка еволюція всіх функціональних форм грошей - поширюються кредитні картки, чеки для туристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функції грошей.
• 2. Гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, тому це не просто річ, що спрощує мінові операції, а суспільні відносини людей, виражені через гроші; гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку; гроші - це інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість. При цьому слід додати, що гроші - це сукупність активів, які використовують для здійснення ділових операцій.
• 3. Сутність грошей проявляється в їхніх функціях: гроші як міра вартості; гроші як засіб обігу; гроші як засіб утворення скарбів або нагромадження; гроші як засіб платежу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Башнянин Г.І. та ін. Політична  економія. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 528 с.

2. Булатов А.С. Экономика. – М.: Юристь, 1999. – 564 с.

3. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка /За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – 608 с.

4. Ермишин П.Г. Основы экономической  теории. – М.: Высшая школа, 1998. – 226 с.

5. Основи економічної теорії /За ред. В.А. Предборського. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.

6. Основи економічної теорії: політекономічний  аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка та ін. – К.: Вища шк., 1994. – 559 с.

[1] Башнянин Г.І. та ін. Політична  економія. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – С.146

[2] Економічна теорія: макро- і мікроекономіка /За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 75

[3] Економічна теорія: макро- і мікроекономіка /За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 77

[4] Основи економічної теорії: політекономічний  аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка та ін. – К.: Вища шк., 1994. – С. 155

[5] Основи економічної теорії: політекономічний  аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка та ін. – К.: Вища шк., 1994. – С. 158