Соціально-економічні передумови і результати повстанського руху в Україні (діяльність отамана Н.Махна)

Загалом, за роки свого існування (1918-1921рр.) махновський рух пройшов такі етапи:

1. Перший етап  - боротьба проти гетьманщини і німців (1918р.)
2. Другий етап – боротьба  1. З радянською владою; 2. З Денікіним і Врангелем (1919-1920рр.)
3. Третій етап – боротьба виключно проти радянської влади (1920-1921рр.)

 

 

 

 

Висновки

Анархізм займає особливе місце в соціалістичному напрямі політичної та правової думки. Анархізм - ідеологія, яка пропагує бездержавний лад. Ця свобода базується на суспільній рівності, яка можлива тільки за раціонально сформованого справедливого суспільного ладу. Як ідеологія анархізм справив суттєвий вплив на розвиток робітничого руху в середині та другій половині XІX ст.

На межі ХІХ – ХХ століть почалося організаційне оформлення анархізму в Україні. Ідеї анархізму набували швидкого розповсюдження і в народних низах. Але на відміно від видатних теоретиків та членів організацій анархізму, народні маси, особливо селянські, мали власне розуміння цього ладу. Вони і стали прибічниками Махна.

Починаючи з 1918 р., опанувавши значну територію, створивши власну політичну систему, збройні сили та ідеологію, махновський рух досягає стану державності. Її головними характеристиками стали: республіканська форма правління, що сполучалася з певними авторитарними тенденціями, декларована колективна власність на землю, використання системи ринкового товарообміну, товарне зернове землеробство, а також відсутність чітких кордонів і самоназви. Характерною її рисою також стала мілітаризація життя та сповідування ідеології, спрямованої на здолання в майбутньому державного стану суспільства.

Махновський рух — широкомасштабна спроба побудови особливої форми суспільного устрою, що витікав сутністю своїх традицій з козацької епохи.

Будь-який історичний рух не може уникнути помилок, огріхів, негативних сторін. Недоліки були і в махновському русі, перед усім, це неорганізованість і безвідповідальність, притаманні більшості анархістів.

Не варто забувати й про те, що Лівобережна Україна знаходилась в епіцентрі воєнних дій протягом усієї революції. П. Аршинов зазначав, що саме воєнна обстановка виявилась найсерйознішим недоліком анрхо-махновського руху, який був змушений відірватись від суспільно-творчої роботи в масах і повністю віддатися революційній боротьбі.[1, c.224]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Аршинов П. История Махновского движения (1918-1921гг.) – Запорожье, 1995. – 248с.
2. Бабічева О.С. Причини та передумови виникнення анархістського руху в Лівобережній Україні на початку 20 століття// Схід. – 2006. № 3. – С.28-34.
3. Белаш А.В. Дорги Нестора Махно. Историческое повествование// А.В. Белаш, В.Ф. Белаш. – К.:РВЦ «Проза», 1993. – 592с
4. Винниченко В. Відродження нації. Ч.Ш. Репринтне відтворення видання 1920р. – К., 1990р. – 542с.
5. Волковський В.М. Н. Махно: проти всіх влад і режимів // Сторінки історії України. – К.: Наук, думка, 1992. – 238с.
6. Канев С.Н. Революция и анархизм. – М.: Наука, 1987. – 328с.
7. Коновальчик П. Коротка історія анархізму/ Петро Коновальчик// Схід. – 2006. - №5. – С.34-40.
8. Семанов С.Н. Махно. Подлинная история. – М., 2001. – 319с
9. Ударцев С.Ф. Кропоткин. Из истории политической и правовой мысли. – М.:ЭСКИМО, 1989. – 144с
10. Хлеб и Воля. – 1903. – 3*1. – С.2