Скіфи на території України

Наземні житла пізніх скіфів кількох типів: кам'яні будівлі, глинобитні на кам'яному фундаменті та каркасні, де основу створювали стовпи з плетеними стінами, обмазаними глиною. Під впливом античної архітектури садиби утворювали закритий прямокутник з кількох будинків, що розташовувався навколо спільного двору.

Неодмінною деталлю пізньоскіфської садиби були численні господарські ями для зберігання врожаю та зольники — місця складання золи з домашнього вогнища. Остання була священною — її не можна було просто викидати, вона підлягала складанню в спеціальному місці. В житлових будинках містилися кам'яні або глиняні лежаки та лави. Підлога була земляною, іноді обмазаною глиною та посипаною вапняковою окрушиною. Будинки опалювалися печами, вогнищами та жаровнями.

Інтер'єр громадських споруд, палаців чи будинків заможних людей щедро прикрашався фресковим росписом, мармуровими або вапняковими рельєфами та статуями, присвятами богам тощо. Портали виконувалися в еллінському стилі, прикрашалися портиками та колонками. Пізні скіфи носили довгі штани та сорочки з довгими рукавами. Поверх сорочки надягали каптан, що підперезувався поясом, застебнутим бронзовою або залізною пряжкою. На ньому підвішувалася зброя, ніж, точило. Штани вправлялися в короткі м'які чоботи. За головне вбрання правила висока шапка — каптур із гострим верхом. У холодну погоду одягався плащ, який застібався на плечі фібулою.

Жінки носили довгі сукні, поділ і рукави яких, а також чобітки, вишивали бісером та намистинами. До головного вбрання кріпилися скроневі підвіски. Як застібки й водночас прикраси використовувалися фібули різних типів. За особисті прикраси правили золоті, срібні або бронзові сережки, скроневі підвіски, персні та каблучки, браслети. Скіф'янки любили прикрашати себе скляними та кам'яними намистами, сукні заможних жінок гаптувалися золотом. [1]

3.3 Мистецтво

«Знахідками в кургані Аржаан-2 немає аналогів в археології. Всі зразки скіфської тріади настільки високорозвинених, що спочатку ми навіть не могли уявити собі, що вони створені раніше, ніж у VI столітті до нашої ери. Це перевертає уявлення про кочову культуру: про походження і розвиток скіфського мистецтва, що перевершує за рівнем розвитку навіть сучасне йому мистецтво архаїчної Греції ...» - науковий керівник експедиції Костянтин Чугунов.

Надзвичайно оригінальне за своїм стилем декоративне мистецтво Скіфів було з характерними для нього мотивами тваринного світу. Воно з великою майстерністю відображає пластику оленів, левів, коней, що вражають граційністю й красою. [6]

Особливо цікаві для історика речі, на яких зображені сцени з життя скіфів або військові епізоди. Наприклад, Золотий гребінь Солохи, електровий кубок з Куль-Оби, срібна амфора із Черотомлицького кургану, срібна чаша Гейманової могили і золота пектораль – нагрудна прикраса із Толстої могили.

На пекторалі зображені сцени з повсякденного побуту кочівників. Два дорослих скіфа, відклавши у бік свої горіти, зайнятті шиттям сорочки з овечих шкур. Молоді скіфи доять овець і зливають молоко. Люди оточені домашніми тваринами. Рослинний орнамент служить фоном для зображень. Нижча ми бачимо фантастичних істот грифонів, які шматують коней, а леви рвуть кабана і лося. Цим ніби відтіняється мирний характер сцен на верхньому фризі. [10]

В одному з найбільш відомих скіфських поховань - кургані Солоха - археологи виявили накладку на сагайдак для лука і стріл, що зображає, на думку ряду авторитетних дослідників, сцени з скіфо-кіммерійської війни. Два кіммерійця зображені б’ються пішими зі скіфською вершником. Піхотинці мають типово «арійську» зовнішність (світле волосся, тонкі, «аристократичні» риси обличчя), їх лики дихають красою і шляхетністю. Один з них бореться за допомогою сокири, інший тримає в руці кинджал. [6]

Пізньоскіфське мистецтво було декоративно-прикладним. Але завдяки сильному впливу античної культури воно, певною мірою, набуло образотворчого характеру. В пам'ятках пізньоскіфського мистецтва помітні сарматські, кельтські, фракійські впливи, що зумовлено постійними контактами пізньоскіфського середовища з цими народами. Проте основа художньої культури пізніх скіфів залишалася місцевою.

Одним із проявів цього є самобутнє культурне явище — монументальна скульптура, яка майже повністю невідома сарматам або фракійцям і витоки якої лежать у скіфській монументальній пластиці V—ІV ст. до н. е. Щоправда, під впливом античного мистецтва її традиційне втілення — так звані «кам'яні баби» — у пізніх скіфів здебільшого набуло форми надгробних стел із рельєфами, хоча й традиційна «баба» теж існувала далі.

Справжніми шедеврами пізньоскіфської монументальної пластики є барельєфи царів Скілура та Палака. На одному з них зображені обидва царі, на іншому вирізьблений Палак верхи на коні. Сильна еллінська традиція не приховує, втім, певної спрощеності та примітивізму манери, що видає руку місцевого майстра.

Антропоморфні стели, якщо порівнювати їх зі скіфськими V—ІV ст. до н. е., дещо спрощені, але на них традиційно вирізьблені головні атрибути персонажу — руки, ритони, зброя, спорядження. Надгробні стели мають дещо інший характер. За канонами античного мистецтва, вони зображують небіжчика верхи на коні, у двобої або перед олтарем, тобто вже у потойбічному світі. В стилі цих рельєфів відчувається фракійський або боспорський вплив.

Ще одним типом пам'яток пізньоскіфського образотворчого мистецтва є розписи скельних склепів Неаполя. Зображені на них вершники, сцена полювання або танцюристки ілюструють, очевидно, якісь невідомі нам легенди.

Характерною рисою пізньоскіфського мистецтва було поєднання в ньому двох і більше культур — місцевої та грецької, фракійської або сарматської. В окремих випадках їхні елементи настільки з'єднані, що виділити якийсь окремий неможливо. Цей синкретизм особливо помітний у пам'ятках монументальної пластики. В пізньоскіфській культурі проходив своєрідний синтез грецького та варварського мистецтв, характерний взагалі для доби пізньої античності на периферії античного світу. [1]

Список джерел та літератури

1. Белик М., Войцеховская Г., Артемьева Н. , «Україна і Світ. Стародавні цивілізації. З давніх часів до 500 р. до н.е.», - К: КРІОН, 2009. - 216 с
2. Гісем О. В., Мартинюк О. О., Трухан О. Ф. «Історія України в таблицях.» – Х.: Книжковий Клуб, 2006., с.14-15
3. Данильєв А. О., Калініна Л. І., Терещенко В. К., «Українсько-російський словник історичних термінів і понять», К. : А. С. К., 2004. - 168 с.
4. Жебелёв С. А.,  «Северное Причерноморье: Исследования и статьи по истории Северного Причерноморья античной эпохи.» М.; Л., 1953. 
5. Залізняк Л.Л. , «Археологія України», Київ: «Либідь»,  2005
6. Коломийцев И.П.,  «Тайны Великой Скифии. Записки исторического  следопыта»,  Москва: «Олма-Пресс», 2005
7. Кормич Л. І.,Багацький В.В. «Історія України від найдавніших часів і до XXI століття»,  Харків: ООО «Одісей», 2001. – 480с.
8. Лановик Б. Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р. М., «Економічна історія України і, світу», К.: Вікар, 1999. с.44-45
9. Лозко Г., «Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект»    Навчальний посібник / К.: АртЕК, 2001.- 304 c.
10. Маркушевич А.И.,  «Детская энциклопедия. В 12-ти т. Т. 8: Из истории человеческого общества» , с.61-63
11. Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С.  «Історія України.» — К: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2005.
12. Палій О.,   «Ключ до історії України. Друга сторона української прабатьківщини»  Київ: Дніпро, 2005
13. Субтельний О.М.,  «Історія України» , Київ : Либідь, 1993. - 720 с.
14. Тацій В.Я., Рогожин А.Й., Гончаренко В.Д.,  «Історія держави і права України» , К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 656 с.
15. Чайковський А.С.,  «Хрестоматія з історії держави і права України»,   К.: Юрінком Інтер, 2003. - 656 с.