Шиндлер в історії

Шиндлер в історії

За цими подіями, переказаним польським євреєм Польдеком Пфеффербергом, австралійський письменник Томас Кенеллі у 1982 написав книгу «Ковчег Шиндлера», відзначену Букерівської премії. У 1993 режисер Стівен Спілберг екранізував книгу, поставивши чорно-білу психологічну драму «Список Шиндлера». Фільм Спілберга отримав 7 нагород Американської кіноакадемії «Оскар», в тому числі нагороду в номінації «Кращий фільм», а виконавець ролі Шиндлера Ліам Нісон був номінований на кращого актора.

 Меморіальна дошка на вулиці Гетінгштрассе 30, в місті Гільдесгайм.

Існувало декілька версій списку Шиндлера, складених для нацистської влади самим Шиндлером і його бухгалтером Іцхаком Штерном. До сьогоднішнього дня виявлено 5 списків, з них один перебуває в американському Музеї Голокосту, один — у федеральному архіві Німеччини в Кобленці, два — ізраїльському музеї-пам'ятнику жертвам Голокосту Яд ва-Шем і один — у приватних руках

Оскар Шиндлер (нім. Oskar Schindler; * 28 квітня 1908, Цвіттау, Австро-Угорська імперія (нині Світави Чехія) — † 9 жовтня 1974, Гільдесгайм, Німеччина) — контраверсійний судетский німецький промисловець, який врятував майже 1200 євреїв під час Голокосту, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії. Ця історія лягла в основу книги «Ковчег Шиндлера» і заснованого на ній фільму «Список Шиндлера».

Капітан СС Амон Ґот приїжджає до Кракова щоб розпочати будівництво нового концтабору у Плашеві (pl: Plaszow). Він наказує ліквідувати частину гетто, сотні німецьких солдатів спустошують тісні кімнати, вбивають всіх протестуючих, старих і хворих, у багатьох випадках — вбивають без жодної причини. Шиндлер споглядає масове вбивство з височини, ця картина сильно вражає його душу… Він поводиться дуже обережно, заводить дружбу з Амоном Ґотом, продовжує підкуп чиновників, щоб часом не виникло загрози для його працівників і найменшої підозри, що він намагається допомогти їм.

Хід війни змінюється. Ґот отримує наказ з Берліну знищити останки вбитих євреїв у Краківському гетто, ліквідувати концтабір у Плашеві і відправити євреїв, що залишилися живими, у Аушвіц (pl:Auschwitz-Birkenau). Підкупляючи Ґота Шиндлер отримує дозвіл на створення свого «власного концтабору» зі своїх працівників, таким чином фабрика продовжує роботу. Наміром Шиндлера залишається отримання прибутку, але він також строго наказує Стерну рятувати якомога більше життів, наскільки це дозволяють обставини.

«Список Шиндлера» містить «кваліфікованих працівників». Для багатьох євреїв, будучи доданим до нього означає — бути живим…

Шиндлер створює свій власний концтабір у Чехо-Словаччині (звідки він родом). Майже всі люди з його списку без перешкод прибувають на нове місце. Потяг, що повинен був доставити єврейських жінок у новий табір, помилково перенаправлено в Аушвіц. Жах охоплює цих жінок, оскільки вони знають, що у цьому таборі їх можуть відправити начебто в душ, а насправді — у газові кабіни… Шиндлер, відразу ж як дізнається про це, проїжджає в Аушвіц і вирішує проблему. Жінок безпечно перенаправлено у Чехословаччину. Шиндлер забороняє охоронцям фабрики вбивати або мучити будь-кого з працівників. Він дозволяє євреям святкувати шабат. Дружина Шиндлера, Емілія, тепер працює з ним на фабриці (раніше вона тільки приїжджала до Польщі, провідати його), і він клянеться їй у вірності (Оскар Шиндлер обожнював жінок і завжди мав кілька коханок…).

У Європі війна закінчується. У 1945 році Шиндлер змушений втікати, оскільки він є членом Нацистської партії. Виходить наказ знищити табір. Шиндлер наказує охоронцям з СС відпустити євреїв живими і повертатися до своїх родин людьми, а не вбивцями. Він виголошує промову перед усіма працівниками фабрики. Вони дарують йому листа, підписаного абсолютно усіма працівниками, що він не є злочинцем для них; а також золоту каблучку з викарбованими на ній словами: «Хто рятує одне життя — рятує весь світ» (en:"Whoever saves one life saves the world entire."), (цитата з Талмуду). Шиндлер з дружиною залишає фабрику на своєму автомобілі, ридаючи перед натовпом…

Євреї Шиндлера перебувають ніч на дворі, біля стін фабрики, їх будить ранкове сонце. Приїжджає Радянський вершник і проголошує, що вони були звільнені Червоною Армією.