Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Апреля 2014 в 15:35, реферат
Книга Ярослава Грицака – видатного українського історика сучасності, вийшла у світ у 2006 році. Сам він характеризує свою роботу як оптимістичний виклад біографії людини, «приреченої на маргінальність», тобто, яка має досить хиткий, непевний і програшний соціальний статус. Історик зазначає, що Франко був другорядним членом суспільства, якого часто не сприймали, відкидали його утопічні ідеї та мрії. Також він говорить, що книга, в деякій мірі, є про сучасну Україну і про те, чого їй не вистачає1. Про це Грицак розповів в прямому ефірі радіо «Свобода», де давав інтерв’ю через рік після видання книги.
Реферування статті Ярослава Грицака
«Франко та його жінки»
Книга Ярослава Грицака – видатного українського історика сучасності, вийшла у світ у 2006 році. Сам він характеризує свою роботу як оптимістичний виклад біографії людини, «приреченої на маргінальність», тобто, яка має досить хиткий, непевний і програшний соціальний статус. Історик зазначає, що Франко був другорядним членом суспільства, якого часто не сприймали, відкидали його утопічні ідеї та мрії. Також він говорить, що книга, в деякій мірі, є про сучасну Україну і про те, чого їй не вистачає1. Про це Грицак розповів в прямому ефірі радіо «Свобода», де давав інтерв’ю через рік після видання книги.
Що ж до розділу книги «Франко та його жінки», тут Ярослав Грицак, подає багато цікавих та досить інтимних фактів з особистого життя Івана Франка. Але робить він це не задля сенсації чи скандалу, щоб потішити публіку, а для того щоб заповнити білі плями в його біографії та зрозуміти, які фактори впливали на його свідомість та розвиток інтелектуального мислення2. Насамперед, відносини з жінками є дуже важливими, тому що в любовних зв’язках людина показує себе без масок, відкриває свою внутрішню суть. Особливо це важливо у випадку Івана Франка, бо спілкування з жінками було для нього не тільки інтимними відносинами, а й формуванням власної нової ідеології станового розподілу в суспільстві і сімейних відносин та спроби їх запровадження3.
Формування світогляду письменника під впливом суспільних явищ
Першу частину свого розділу Ярослав Грицак називає «Дитячий і юначий досвід». На мою думку – це досить іронічна назва, бо ознайомившись зі змістом, ми бачимо, що якось специфічного досвіду спілкування з жінками, особливо свого віку, у майбутнього письменника не було. Але були старші жінки, відносини з якими досить помітно позначились на його майбутньому емоційному стані та вже дорослих відносинах з протилежною статтю. Взагалі, я вважаю, що автор правильно робить, що починає свій розділ з дитячих років Франка, адже всім відомий факт, що дитячі роки – це основний період у формуванні людської свідомості, поглядів та навіть комплексів. Франко не був винятком. Для кращого розуміння умов, за яких закладався характер письменника, автор надає нам співставлення історичного періоду за якого жив Франко, та відношення до стосунків між чоловіком і жінкою у цей період. Це особливо важливо, адже, якщо пристосувати цю статтю до нашого часу, то погляди Франка, не були б такими революційними і несподіваними, бо стосунки між чоловіком і жінкою дуже відрізнялися від тих, які є в сучасному світі. Насамперед, відмінності виражаються в соціальному статусі, ролі, обов’язках та правах жінки в тогочасному суспільстві, які жорстко обмежувалися в порівнянні з чоловіком: жінка була другорядним членом суспільства, на неї накладалося підтримання господарства, виховання дітей та завжди скромна і терпляча поведінка, чоловік же, в свою чергу, міг її бити та зраджувати без особливих нарікань громадськості. Автор підкріплює свої спостереження особливими галицькими рисами у сімейних стосунках. Найвизначальнішою серед цих рис є релігійне становище: Галичина перебувала під впливами двох церков – греко-католицької й іудейської, які вважали жінку за другий сорт і віддавали її у повне підпорядкування чоловікові та не сприймали кохання і романтичних стосунків, як основу шлюбу. Але Грицак зауважує, що все ж в Галичині «простежувалася тенденція до демократичного, егалітарного стилю взаємин у подружжі»4. Йому вдається переконати в цьому читача на прикладі сім’ї самого Франка, яка, можливо жила і без кохання, але у досить теплих і гарних відносинах.
Першою жінкою в житті Франка, була, безперечно, його мати, з якою він мав звичні на той час стосунки, тобто спілкувалися вони мало часу, через постійні господарські обов’язки матері, але у письменника залишились тільки теплі спогади про неї. Автор доводить це спогадами самого Франка. У цій цитаті визріває новий аспект характеру письменника – «специфічну – як він думав – рису своєї любові до жінок»5, тобто Франко ображав тих, кого любив. Цю дивну рису його любові Грицак доводить у відносинах з ще однією жінкою його юності – двоюрідною сестрою Марисею Франко, до якої він не прийшов перед смертю.
Як я вже згадувала, у Франковій юності були відсутні романтичні відносини з протилежною статтю. Автор пояснює це відчуженістю від сільської молоді, різницею в інтересах серед однолітків у гімназії, бо Франко завжди прагнув до науки. Також Грицак називає ще одну причину, яка, на мою думку, була визначальною – тяжка психологічна травма, пов’язана із смертю багатьох людей, яких він любив. Я погоджуюся з автором, що відсутність вродливої зовнішності у Франка не була визначальним фактором проблем із жінками. Грицак зазначає, що часто жінок приваблювали нетипові риси зовнішності чоловіка, поєднані з неординарними талантами, але відсутність аргументів може змусити читача засумніватися в цьому.
Часи змінювалися, у суспільстві з’являлися нові погляди на життя та нові вимоги, які прийшли в Галичину з Європи. Сімейний кодекс, який розширив причини на розлучення, мода на дорогий одяг, прикраси, меблі змінили відношення до того, якою повинен бути ідеал жінки. Тепер це повинна була бути не тихенька панночка, яка не могла вийти без супроводу на вулицю і одягнута мало не в паранжу, а вже дівчина з освітою, гарно одягнута, ознайомлена з тогочасною модною літературою. Це були, в основному, міщанки, які читали любовні романи і прагнули такого ж щастя і волі.
З потоком націоналізму жінка вбирає в себе ще один обов’язок – обов’язок патріотки, а якщо точніше – дружини патріота, бо минулі обов’язки, такі як виховання дітей і підтримка господарства, ніхто не відміняв. Отже, знову жінка опинялася в програшній, другорядній позиції, тому більшість займала соціалістичні позиції у боротьбі за свої права. Грицак надає нам переконливий доказ цьому явищу на прикладі першої української феміністки Наталі Кобринської, яка на певному етапі відмовилась від націоналістичних гасел.
Погляди Франка на шлюбні відносини
На мою думку, істотний вплив на погляди Франка, щодо концепцій шлюбу зробив його друг Павлик, погляди якого були особливо радикальні і революційні на той час. Грицак зазначає, що дійсно він мав лідируючі позиції у їх ідеологічному тандемі. Він навіть не злякався виголосити свої міркування на лаві підсудних і написати декілька оповідань на тему вільної любові. Але головним було те, що Франко не поділяв досить екстремальних закидів Павлика, щодо вільних статевих відносин. Автор переконує нас у цьому на прикладі творчості письменника, у якій ця тема з’являється лише раз у вірші «Товаришам з тюрми».
Погляди обох друзів – революціонерів істотно вплинули на їхнє особисте життя, але це й не дивно, бо до своїх обраниць долі вони мали особливі вимоги. Павлик так і не знайшов втілення своїх досить радикальних поглядів, тому його особисте життя було досить пустим, чого не скажеш про Франка. Як зазначає Грицак – «це був безперервний десятирічний конфлікт теорії з практикою»6. Влучніших слів просто не можна знайти, адже Франко мав ідеал жінки у себе в голові, але не міг його знайти у реальному житті. Якщо прирівняти бажання Франка до сучасного світу, то стає зрозумілим, що чогось надзвичайного він не хотів. Письменнику всього лиш потрібна була жінка, яка б не залишалася у його тіні, а була надійним соратником і другом, який би завжди його підтримував. Грицак нам ясно доводить, що Франку дуже важливо було, щоб майбутня дружина поділяла його радикальні погляди, це ми бачимо на прикладі листа письменника, якого він писав своїй нареченій, де обґрунтовував свої міркування, щоб зрозуміти, чи підходить йому ця жінка7.
Франко та Павлик не були новаторами у своїх поглядах, ідеї комуни та вільної любові вони черпали, насамперед, з роману Чернишевського «Що робити?»8. З цим фактом не посперечаєшся, адже Франко цей твір і перекладав, і згадував у віршах. Його поглинули ідеї, які були в цьому романі, і особливо захопився створенням общини. Грицак подає нам навіть першоджерело його міркувань, як досить переконливий цьому доказ.
Арешт Франка поклав край його першим серйозним відносинам з Ольгою Рошкевич, яка поділяла погляди Франка й наслідувала його у читанні революційної літератури. Це була досить рішуча жінка, яка була готова віддати все заради спільного щастя з Франком. Вона пішла навіть на фіктивний шлюб, за прикладом героїні Чернишевського, щоб замилити очі своїм батькам, які через судимість Франка заборонили їй з ним одружуватись. Досить дивно, чому письменник відмовив жінці, яка була дуже близька до його ідеалу. Я не вважаю, що це було через його арешт, чи серйозні проблеми зі здоров’ям. Грицак теж ставить під сумнів ці причини, але справжньої він назвати теж не може.
Другим, теж невдалим любовним досвідом Франка була сестра Павлика Анна, але це з самого початку коханням і не було. Автор влучно зазначає, що це мав бути шлюб «не по любові, а по ідеї»9. Перебороти себе Франко так і не зміг через відсутність почуттів до Анни, і в 1881 р. переїжджає до Нагуєвичів через нестачу грошей на життя. Так закінчилась друга спроба одруження письменника.
Третім, і, здається, на цей раз справжнім коханням Франка стала красуня Юзя Дзвонковська, яка, по іронії долі, сама відмовила письменнику. Грицак відкидає версії щодо негарної зовнішності та національності Франка, а пропонує більш правдоподібну, на мою думку, версію, щодо смертельної хвороби полячки. Очевидно, що якраз через це Дзвонковська і відмовила йому.
З цього часу у Франка починається душевна і матеріальна криза, хоча проблеми з грошима були у нього все життя. Саме за цей період життя письменника можна прослідкувати, наскільки важливу роль відігравали для нього жінки, адже проблемою номер один для нього стало у найближчий час знайти собі дружину. Але своїх поглядів він не покидав до останнього, навіть у повному розпачі він схилявся лише до представниць інтелігенції, насамперед до вчительок. У нервових своїх пошуках він обрав відразу трьох жінок: Юлію Шнайдер, Климентину Попович та Ольгу Білинську. Відносини з жодною з них теж ні до чого не призвели, бо з обох сторін не було жодних натяків на справжнє кохання, також місце мали матеріальні труднощі. Всі ці негаразди впливали на психічний стан письменника, але надій на сімейне щастя він не залишав.
Наступним коханням Франка стає Наталя Чапельська, яка також не відповіла йому взаємністю.
Великий вплив Франкові жінки давали і на його творчість. Грицак зазначає, що кожній своїй обраниці він присвячував вірші і поеми, крім Наталі Чапельської10. Я вважаю, що кожен читач хотів би дізнатися чим же Наталя відрізнялася від інших, але Грицак не подає нам жодних аргументів з цього приводу. Мені це здалось дивним, адже Грицак знав речі і більш інтимні, тому міг подати хоча б свої міркування.
Не тільки жінки впливали на Франка, але і він надихав їх на творчу та суспільну діяльність. Вони писали вірші, збирали матеріали, допомагали людям. Тому всі його відносини були не просто інтрижками, вони проносили користь обом сторонам і розвивали нові погляди на життя.
Особливо характерним було те, що у своїх відносинах Франко не був інтриганом, він не намагався приховувати одну жінку від іншої, він завжди був чесним і щирим. Можливо одним із факторів було те, що всі його обраниці були з тісного кола знайомих, тому приховати щось було важко.
Найсуперечливішим і найяскравішим епізодом життя Франка та, можливо, і всієї Галичини, на мою думку, є його одруження з Ольгою Хоружинською. Цей шлюб, викликав багато відгуків, як позитивних, так і негативних, через те, що в Галичині Хоружинську вважали росіянкою, та і деякі «східняки» не приховували свого незадоволення. Хоружинська так і не стала втіленням ідеалів Франка. Грицак нам доводить, що письменник мав відносини і поза шлюбом, бо своєї дружини він ніколи по-спражньому не любив. Це було ніби втіленням національної ідеї на прикладі свого шлюбу.
Внесок Франка в суспільне життя
Грицак в останній частині розділу показує, що новаторські погляди Франка не залишилися без втілення у суспільне життя, хоч і, в меншій мірі, частково. Автору дуже досконало вдалося це довести. По-перше - це внесок у літературний фемінізм, як я вже зазначала, Франко надихав своїх обраниць до літературної і суспільної діяльності на досить радикальному ґрунті.
Щодо концепцій общини та вільної любові, ці теорії втілювалися лише частково, що стосувалося розлучення. Звісно, навіть для нашого сучасного суспільства ідеї вільної любові є досить революційними. Розлучення ж було нагальною потребою для жінок, які в пануючому імперському режимі не мали права вільного вибору.
Тому, варто сказати, що внески були досить обмеженими, через неможливість їх втілення у тодішнє суспільство.
Отже, розглянувши розділ «Франко та його жінки», можна констатувати, що це особливо важливий розділ книги, адже радикальні погляди Франка проявлялися відчутно в особистих відносинах. Також, характеризуючи його обраниць, можна прослідкувати особисті смаки письменника, його відношення до інтимних речей та побачити саму душу Франка навиворіт, адже, де ще себе людина проявляє щиріше, ніж у коханні. Але, якщо йде мова про Франка, то це було навіть не так особистим, а новаторським суспільним явищем, бо письменник на своєму прикладі намагався створити щось нове, революційне. У відносинах з жінками мали місце і соціалістичні погляди на життя, на прикладі комуни, і націоналістичні, дивлячись на його шлюб із «східнячкою». Все це нам конкретно доводить автор книги – Ярослав Грицак, бо рідко, коли можна посперечатися з його аргументами, які він підкріплює історичними фактами. Особисті міркування автора теж виявляються дуже суттєвими і, в жодному разі, не змішані із суб’єктивною точкою зору.
Список використаної літератури:
1 Інтерв’ю з Ярославом Грицаком, автором
книги «Пророк у своїй Вітчизні»: http://www.radiosvoboda.org/
2Ярослав Грицак, Франко та його жінки // Грицак Я., Пророк у своїй вітчизні. К., 2006. - с. 306
3 Там само. С. 318
4 Там само с. 309
5 Там само с. 311
6 Там само. – с. 319
7 Там само. – с. 319
8 Там само. – с. 319
9 Там само. – с. 322
10 Там само. – с. 324
Информация о работе Реферування статті "Франко та йоо жінки"