Місце імперської проблематики в сучасній історичній науці

Янютіної Світлани

Місце імперської проблематики в сучасній історичній науці.

На сучасному етапі  перед вченими - імперіологами постають нові завдання, що стосуються дослідження імперських процесів під кутом зору глобалістичних процесів. Поява ідеї «глобальної історії» сприяла, за допомогою компаративістики, виявленню синхронності і асиметрії в історичному розвитку. Спроба поглянути на сучасні процеси з точки зору історичної науки, дає змогу переосмислити сучасний світовий порядок в якому особливе місце займають США, Росія, Європейський союз та Китай.

Створення транснаціональних корпорацій, що набуло свого апогею в 2 другій пол.19ст. та характеризувався як своєрідний етап колонізації, поклав початок розвитку сучасних глобалізаційних процесів та мирного проникнення країн першого світу на терени країн з порівняно відсталим економічним розвитком. В результаті пошуку вирішення ресурсного питання були створені наддержавні організації, що відкрили шляхи для втілення не лише економічних, а й політичних інтересів країн засновників. Зрозумілою стає думка дослідника Д. Лівена, котий вважає, що майбутнє стоїть за «контенинтальними імперіями», а саме за тими, що володіють, або контролюють природні ресурси.¹ А також і те, що на думку А. Мекена, майбутній світовий порядок прямо залежить від того чи вдасться англо-американцям обернути азіатський середній клас в свою систему цінностей, котрі опосередковано, під знаком моди, нав’язуються «потенційним периферіям».² А отже, є не що іншим як прямування до культурної гегемонії, котра на думку імперіологів, наряду з територіальною та економічною, являється домінуючим показником  імперіалістичних амбіцій. Тому, на думку вченого, основним питанням ХХІ ст. і є можливість інтеграції Америкою Китаю в світовий порядок де США займає центральну позицію. Тоді як Китай розглядається як імперія, що перейшла в національну державу та зберегла своїй потенціал.³

Китай – імперія котра  перейшла в національну державу  зберігши власний потенціал. Однак, якщо оцінювати дані держави імперськими  мірками, то США перевершила Китай, ЄС і Росію по всіх шести параметрах соціальної влади, хоча й залишається, на думку А.Лівена найуразливішим в даному плані державним утворенням. ЄС, на дуку вченого,має менший потенціал, проте достатній для того, щоб розглядати її як не типовий варіант імперської традиції проявленої в Священній Римській імперії.⁴ Про це свідчать імперські цілі даної асоціації. Бути членом союзу означає не лише великий торговий та ресурсний потенціал, а й звичайно можливість досягнення влади і забезпечення безпеки. ЄС виступає як противага в міжнародному торгівельному питанні США, однак все більше очевидним стає вплив Сполучених Штатів на ЄС. В наслідок цього вчорашній багатополюсний світовий порядок поступово стає все монотоннішим.

   А.Лівен називає країн-лідерів демократичними імперіям та наголошує на тому, що ніщо в історії не говорить про те, що демократичний устрій не потягне за собою бажання могутніших спільнот звалити тягар наприклад: екологічної кризи, на більш слабкі спільноти.⁵ Д.Ленко зазначає, що сучасні імперії відрізняються від імперій Стародавнього світу або Середньовіччя, тому що відбувається процес «підстроювання» імперій під змінюючесь сучасне суспільство. Цей процес продовжується і в наші дні та, на думку вченого, може сильно змінити саме поняття «імперія».⁶

Глобалізаційні процеси стирають етнокультурні, національні кордони. Очевидним стає, що прогрес веде не лише до загального інноваційного розвитку науки, освіти, медицини, а й до створення всезагальної свідомості та ментальності. Культурний вплив з заходу, що нав’язується опосередковано та про який вже згадувалось вище, створює на теренах європейського континентального простору нову культуру: споживання, розваг, реклами, вільної, без будь-якої цензури  та перевірки інформації, яка в умовах нездатності критично мислити може призвести до невідомо яких наслідків . Та варто зауважити, що глобалізація означає ще й те, що ми живемо в великому взаємозалежному світі, суть котрого дає зрозуміти саме історична наука.

1. Доминик Ливен. Империя, история и современный мировой порядок. – М.: Европа, 2007. – 688 с.

2. Александр Чубарьян.Тема империй в современной историографии. Сборник статей. Электронная библиотека TheLib.Ru © 2006-2014 .

3. Ленко Д. Закономерности становления и развития империи как формы государственного устройства. http://project.1september.ru/work.php?id=551468