Масони в Україні: історія і сучасність

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра історії 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: Масони в Україні: історія і сучасність.

 

 

 

 

Автор: Овсій Д. М.,

будівельний факультет,

І курс, група 101-Б

Науковий керівник :Самойленко Н.І.,

к.і.н., доцент кафедри історії ,

 

 

 

 

 

 

 

м. Полтава

2013 р.

План

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ І. Масонство  в ХVIII – в першій чверті ХІХ  сторіччя…………………….4

Розділ ІІ. Масонство  в ХХ – початку ХХІ сторіччя……………………………….10

Висновок……………………………………………………………………………...14

Список використаних джерел……………………………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Масонство – слово  знайоме кожному. Але тільки одинаки можуть більш чи менш точно відповісти на питання, хто ж такі масони і коли вони з’явилися як історичне явище і яку роль вони займають як у сучасному світі так і на Україні.

Дивно, бо інформації на цю тему достатньо. При цьому відомо, що багато “перших” людей високорозвинених країн є масонами. Україна – не виключення.[8] Тобто це є актуально в наш час. Спробуємо дізнатися про історичне минуле і сьогодення українського масонства. Це буде нашою метою, адже не знаючи минулого важко аналізувати теперішнє.

Легендою повита історія масонства. Ще в XVII cт. масони робили спроби пов’язати появу масонської організації і з початком існування християнства, і з хрестовими походами до Палестини, і з знищеним Філіпом IV орденом тамплієрів.

Фактично, масонство представляло собою єдину організацію лише в середині XVII  ст..Але  початком "історичного" масонства прийнято вважати 20-ті роки  XVIII ст.

У роботі над даним  рефератом були проаналізовані роботи декількох вчених в даній галузі з різних країн та часів. Опорними джерелами є такі праці як "Русское масонство в XVIII - первой четверти ХІХ ст." та " Хронологический указатель русских лож от первого введения масонства до запрещения его/1731-1822/.-" Пипина А.Н. Ці роботи не мають аналогів. Проте серед науковців Савченко В. А та Серкова А.І існують суперечності про новітню історію масонства.

Щодо робіт Крижанівської О. О. та Богданова Т.Є то тут повна ідилія в поглядах про пер іуд 1900 – 1920 рр.

Інформація з незале6жної марежі Інтернет надана сайтом - http://politiko.ua/blogpost93219

 

 

 

 

Розділ І

Масонство в ХVIII –  в першій чверті ХІХ сторіччя

Економічний розвиток, зміни  в соціальній структурі населення  змусили певні кола освічених  людей замислитися над подальшою  долею країни. Для обговорення  соціально-економічних питань в  освіченій частині суспільства, яка складалася переважно з поміщиків і чиновників, виникала потреба в організаційному об`єднанні однодумців.

Масонські ложі стали  першою на той час і єдиною формою громадських організацій дворянської  інтелігенції.

Можна погодитись з думкою історика О.В.Семеки , що на початку свого існування в Україні, як і в Росії , масонство було тільки модою, але все ж таки модою, що ґрунтувалася на певних умовах соціально-економічного розвитку. Тому ж першою функцією масонських лож стала функція клубу. Крім того, ложі заповнювали вакуум щодо існування політичних організацій, частково відігравали  роль останніх.

Стремління бути схожими  на західноєвропейське дворянство, яке  поширювалось протягом правління Петра  І та правлінь всіх наступних імператорів  та імператриць, теж зіграло не останню роль в розповсюдженні масонства.

Приваблювали, звичайно, таємниця , що покривала існування  лож і гасла чистоти християнської  віри та всесвітнього братерства.

В Україні ці гасла  були тем більш актуальними з  причини існування декількох конфесій : православної, католицької та уніатської. На території України мешкали євреї-іудеї, німці, що віросповідували протестантство, поляки-католики, українці-православні, а також українці-уніати. Треба було шукати шляхи поєднання всіх прихильників цих віросповідань, чому масонство в цілому відповідало.

Православній частині  дворянства масонство змогло відповісти на ті питання, на які не могла дати відповідь церква, підлегла з часів  Петра І державі.

Взагалі, масонські ложі взяли на себе ті ж просвітницькі та благодійні функції, що і церква.

Масонство - це міжнародна система, але в усіх країнах розвиток масонської організації мав свої особливості, які ґрунтувалися на особливостях історичного розвитку цих країн. Особливості масонства в Україні  були обумовлені тим, що Україна в XVIII - XIX ст. не мала своєї державності , а була розірвана між кількома країнами. Оскільки в кожній країні масонство мало певні особливості, то в Україні масонські ложі розвивались під впливом масонських організацій різних країн.

Взагалі історію масонського  руху на Україні в XVIII - першій чверті XIX сторіччя можна умовно поділити на два великих періоди.

 Перший - це XVIII сторіччя , коли Правобережжя належало  Польщі, і всі ложі,  що тут  існували були підлеглими Великому  Польському Сходу.

Другий період - перша чверть XIX сторіччя, коли більшість лож , що існували в Україні, підкорялись правилам роботи Великих російських лож - “Астреї” та “Провінціальної”. Саме тому український історик Пипін А.Н. стверджував, “що масонство на Україні менш усього можна назвати масонством українським - менш усього, бо воно не відбивало на собі національні української людності риси”.[6]

Дійсно, було два шляхи появи  масонських лож на Україні, і обидва шляхи іноземні. Один - з Польщі, другий - з Росії. Можна назвати ще третій шлях, який був характерним вже для першої чверті ХІХ ст. Це прихід масонства через порти Новоросії із західноєвропейських морських держав, особливо із Франції. Більшість членів масонських лож в Феодосії та Одесі були іноземного походження.

Ще однією особливістю масонського  руху в Україні є поєднання  його не тільки з суспільно-політичним рухом, як в Росії , але й з національним рухом.

В 1784 році на території України  була заснована масонська ложа “Великий Польський Схід”, що проіснувала десять років, а потім відродилась знову в 1814 році. В 1817 році в Києві починає діяти ложа “Об`єднаних Слов`ян”, члени якої перебували під впливом ідеї панславізму, котра виникла в рядах польських легіонерів армії Наполеона. Фундатором ідеї був Адам Чарноцький ( в літературі Зоріан-Доленго Ходаковський ). В 1819 році з`явилась ложа “Національне масонство“ під керівництвом Валеріана Лукасинського.  В 1821 році було засновано Польське патріотичне товариство, в якому поруч з панславистськими гаслами з`явилась також ідея відродження Польщі “від моря до моря”.  Ця остання ідея була розповсюджена та поширена Товариством справжніх поляков , заснованому в 1822 році.

Але в першій чверті XIX сторіччя в  Україні розповсюджується нова хвиля  підвищення національної свідомості. Український історик Н.Полонська-Василенко стверджує , що дві масонські ложі - Крем`янецька та Вишнивецька мали суто український характер. В 20-х роках ХІХ сторіччя в Україні існувало так зване Малоросійське Таємне Товариство, в планах якого було відокремлення України від Росії і приєднання її до Польщі.

Більш забарвленим національним рисами масонство було на Лівобережжі, бо саме тут збереглася власна освічена верства.

Тісно пов`язаним з національним складом  масонських лож був їх соціальний склад. В цьому можна пересвідчитися , проаналізував списки кількох лож, що діяли на території України. Більшість в ложах було чиновників, купців та офіцерів. Щодо поміщиків, то їх було не так багато, як в Росії, і деякі х них належали до творчрї інтелігенції.

Таким чином, національна та соціальна структури населення України мали вплив на національний та соціальний склад масонських лож.

Щодо існування масонських лож  в Західній України, на жаль, існує дуже мало відомостей. Пояснити таке мовчання можна двояко. Можливо, що масонських лож на Заході дійсно було мало, а можливо, про них ніде не згадується тому, що в ложах засідали тільки представники німецько-австрійської панівної верхівки, яка нічого спільного з українцями не мала, навіть за своїм етнічно-ментальним походженням. Відомості про свідомий політичний рух в західних регіонах України починаються тільки з 30 - х років ХІХ сторіччя. До того часу носієм його було в основному православне духовенство, що пов`язувало відродження української нації насамперед з православною церквою. Існує думка, що масонські ложі, які існували на австрійських і угорських землях, складалися переважно з іноземців. В Західній Україні до благородного стану належали німецькі, угорські, австрійські дворяни,  що володіли українськими землями та селянами; по - друге, саме тут селяни були більш забитими і неосвіченими, ніж на Сході, бо пригнічення відбувалося і з боку панів, і з боку церкви. Для невеличкої кількості української інтелігенції головніше було відстояти свою віру в двобої з католицтвом та уніатством, ніж шукати їх поєднання, як то було на території Росії.

І врешті, остання особливість масонства  в Україні - це існування жіночої  масонської ложі в Житомирі (Wschodu Zytomierskiego). Головою ложі була пані Вацліова - дружина  місцевого аптекаря. Звичайно, цей факт дуже цікавий, тому що ніде в світі жінки не допускалися не тільки в самі ложі , а навіть на їх територію, і тут раптом існування цілої чисто жіночої масонської ложі! Існує тільки один подібний факт : в XVIII сторіччі існувала французька ложа, яка складалася з понад 100 дітей та вдов померлих масонів. Справа в тому, що в Україні жінки завжди користувалися більшою свободою, були більш незалежними, ніж в самій Росії.

Таким чином, не зважаючи на те, що масонські  ложі в Україні виникли в результаті іноземного польсько-російського впливу, вони мали свої певні особливості, пов`язані з особливостями історичного розвитку України і підвищенням національної свідомості українців в першій чверті ХІХ сторіччя.

Особливості же масонства в Україні  проявилися в його поєднанні з національним рухом, що тільки народжувався, в соціальному і національному складі масонських лож, існуванні меншої, ніж в Західній Європі , кількості різноманітних масонських систем, існуванні единої в усій Росії жіночої масонської ложі.  Незважаючи на іноземне походження масонства, воно привилося на українському грунті завдяки внутрішнім економічним та політичним процесам.

З середини 80-х років XVIII сторіччя масони залишились без всякої підтримки збоку царського уряду, бо вже в той період виявився крін масонської діяльності в політичний бік. Серед книжок містичного направлення з`являються антиурядові (з погляду уряду) брошури. Лідери масонства перебували під гонінням, не збереглося списків членів, звітів про діяльність, як в наступний період.

Для нащадків  масонство в другій половині XVIII сторіччя дійсно залишилося окутим дійсно цілковитою таємницею.

Таким чином, діяльність масонської організації  в Україні в XVIII сторіччі перебувала в початковій організаційній стадії порівняно з іншими регіонами. Така думка існує через скупість свідоцтв, що залишились до наших днів. Масонами становилися насамперед дворяни, які ще не шукали в масонстві відповідей на свої запитання щодо світосприйняття, а приходили в ложі , щоб доторкнутися до таємниці, опинитися в світі чудової феєрії, де можна провести вільний час, поговорити з такими же , як і вони, взагалі, зробити уяву проведення “великої “ роботи.

Розквіт масонства на початку ХІХ  сторіччя пов`язаний не тільки з історичними  умовами, але й з особистістю імператора Олександра  І. Саме під час царювання Олександра Павловича масонські ложі пройшли шляхом від небувалого розквіту до занепаду і офіційного закриття лож.

В першій чверті ХІХ сторіччя в  Україні діяло біля 10 масонських лож. Більшість з них виникла вже після війни Росії з наполеонівською Францією.

Першою в Україні на початку  ХІХ сторіччя було засновано Ложу "Об`єднаних Слов`ян" в Києві. Це відбулось 12 березня 1818 року. Як ми бачимо, на противагу, Росії, де ложі почали з’являтися ще в першому десятиріччі ХІХ сторіччя, в Україні навіть цей процес відбувався повільніше, адже Україна була фактично провінцією Росії, а в провінції все нове з’являється значно пізніше з запізнюванням в кілька років. Так сталося із масонськими ложами. Символом цієї першої в Україні на початку ХІХ сторіччя масонської ложі був хрест з надписом “ Jednosc slowianska”, відкіля пішла і назва ложі. Ложа "Об’єднаних слов’ян" входила до Союзу "Астреї" і працювала на російській та французькій мовах.

30 квітня 1818 року було засновано Ложу ”Любові до істини” в Полтаві. Вона проіснувала біля одного року. Засновником полтавської ложі був М. Новіков. Ложа не встигла проявити своєї діяльності. Її незабаром було закрито. Членом Полтавської ложі ”Любові до істини” був видатний український письменник, засновник сучасної української мови, автор славнозвісної “Енеїди” Іван Котляревський.

Пишний розквіт масонства в 1812-1820 закінчився офіційним закриттям  лож в 1822 році.