Літописні міста очаків та дверен

Міністерство освіти та науки України

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

 

 

 

Кафедра історіографії, джерелознавства 

та спеціальних історичних дисциплін

 

 

 

 

 

ЛІТОПИСНІ МІСТА  ОЧАКІВ ТА ДВЕРЕН

 

 

 

 

 

Реферат

студента 5-Б курсу

інституту історії та філософії

Полякова Олега Володимировича

 

 

 

Науковий керівник: д.і.н., проф. Чабан Анатолій Юзефович

 

 

 

Черкаси – 2008

ЗМІСТ

 

ВСТУП . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  3

 

РОЗДІЛ 1 Літописне місто Очаків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

 

РОЗДІЛ 2 Історія літописного  міста Дверена . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

 

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ  . . . . . . . . . 10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність. На сьогоднішній день у зв’язку із заходами, що здійснюються у рамках програми “Золота підкова Черкащини”, надзвичайно актуальним стало дослідження визначних місць Черкаської обл. До таких по праву можна віднести й літописні міста, які знаходилися на території області, зокрема такі міста, як Очаків та Дверен, що розташовувалися на місці сучасних сіл Набутів та Деренківець Корсунь-Шевченківського р-ну. Позитивним у даному сенсі є досвід західноєвропейських держав, які турботливо бережуть свою історичну пам'ять, досліджують та вміло презентують історичні пам’ятки як своєрідні “родзинки” власної культури.

Метою реферату є шляхом аналізу наявних джерел та літератури із теми показати особливості історичного розвитку літописних міст Очакова та Дверена та його осмислення у дослідницьких працях та народній пам’яті.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні основні завдання реферату:

1. розкрити основні версії походження та становлення літописного міста Очакова, а також його значення як археологічної пам’ятки;
2. дослідити топоніми “Дверен”, “Дерновий”, “Деренківець” і роль літописного міста Дверена як південного форпоста Київської Русі.

Джерельну базу реферату складають документи, що зберігаються у Державному архіві Черкаської області, зокрема у фондах № 233, 420, 896, 4178. Передусім, вони допомагають нам зрозуміти та краще осмислити історію с. Набутів, на місці якого, власне, і розташовувався літописний Очаків.

Щодо використаної літератури, то при написанні реферату були використані дореволюційні видання, такі як відома праця Л. Похилевича “Сказания о населенных местностях Киевской губернии” та звіт В. Гезе про археологічні дослідження на городищі Очаків. Окрім цього, була використана радянська література, зокрема, стаття І. Костенка про літописне місто Дверен, і сучасна – Адміністративно-територіальний устрій Черкаської області та Малий енциклопедичний словник Корсунщини.

Структура реферату включає у себе вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи – 11 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1

Літописне місто Очаків

 

На території сучасного с. Набутів Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. розташовувалося літописне місто Очаків. Справжня автентична назва літописного міста не збереглася, оскільки “Очаковом” його стали називати у XVII ст. Така назва була пов’язана із перебуванням турків у цій місцевості, які наприкінці XVII ст. неодноразово здійснювали напади на Корсунь і могли тимчасово користуватися містом, як опорним пунктом, при наступі на Корсунь. Припущення, що нападники були із Очакова – центра усіх турецьких володінь між Дністром та Дніпром, дає змогу пояснити назву літописного міста на території Набутова.

Існує також легенда  про Набутів та літописне місто, розташоване на його території, яка  відноситься до руського періоду. Згідно неї, літописне місто, що пізніше отримало назву “Очаків”, було кріпостю великого міста Бутова, яке належало князю Буту. Місто було дуже значних розмірів і мало 7 брам, із яких дві головні брами знаходились поблизу с. Квітки та у самому Набутові (десь у районі сучасного цукрового заводу). Сучасна назву Набутів й отримав тому, що знаходиться на місці Бутового міста.

Нині на місці  літописного Очакова знаходиться значна археологічна пам’ятка, що відома у літературі як “урочище (городище) Очаків”. Його площа близько 0,2 га. Пам'ятка огороджена трьома рядами валів. Біля городища існувало неукріплене селище. Культурний шар на місці пам’ятки дуже перемішаний, містить давньоруську гончарну кераміку ХІІ-ХІІІ ст., кості тварин, глиняну обмазку, уламки скляних браслетів, що свідчить про давність цього поселення. На площі городища знаходився синхронний йому могильник.

Дане поселення у 1901 р. було досліджене археологом В.Е. Гезе. Він в своєму звіті зазначає, що поселення досліджувалося ще у 1870 р. різними археологами, в тому числі й професором Самоквасовом. Зі слів місцевих жителів, поселення в урочищі “Очаків” досліджував навіть князь Лопухін-Демидов.

Беручи до уваги ту обставину, що поховання, як це вияснили пробні розкопки у підніжжя вала, не заходять у сам вал, закінчуючись в основі останнього, не можна не прийти до висновку, що вал був насипаний в більш раніший час. Напевно, що площею, яка знаходилась в межах більш старішого валу, вже у християнську епоху скористались для утворення кладовища, котрому вали та рови старого укріплення слугували уже готовою огорожею.

Гезе не вдалося знайти ніяких слідів, які б говорили про те, яку роль відіграло городище Очаків у більш пізній час, але все ж таки знахідки знайдені в межах валу, носять безумовно ознаки княжого періоду.

Незважаючи  на велику кількість розкопаних поховань, останні дали невелику кількість речових пам'яток. Хоча в деяких випадках при небіжчиках були найдені коміри з парчі, мотиви орнаменту і характер узорів говорить про Візантійський вплив. Не зважаючи на те, що при жодному з небіжчиків не було знайдено ніяких предметів християнської культури, Гезе, однак, запевняє, що поховання належать християнській епосі.

Так, на розораному полі в межах городища Очаків Гезе особисто знайшов перламутровий хрестик; під час проведення пробних розкопок в середині валу, було знайдено вушко від невеликого церковного дзвону та частина мідної дощечки від підставки для ікони (подібна відомим з Княжої Гори), при деяких небіжчиках траплялися шматочки парчі з витканими на них зображеннями хрестів. Якщо вищесказане поєднати зі західним розташуванням голів та складанням рук на грудях, то ми будемо мати безперечні докази про християнський час.

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Історія літописного міста  Дверена

 

 Село Деренківець – один із великих населених пунктів Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл., на місці якого знаходилось літописне місто Дерновий, або Дверн (іноді можна зустріти – Дверен).

Усі ці топоніми походять від назви гори Дернової, яка і зараз високо здіймається над Деренківцем. У селі є місце, яке називається “Замковище”, де часто знаходять шматки стародавньої цегли та кісот. Навколо “Замковища” збереглися також залишки ровів, що колись були укріпленням замку літописного міста Дернового.

Поблизу замку на Дерновій було багато поселень, сліди яких досі залишились в Деренківці та в урочищах Гончариха, Водяне, Горбичина, Бродок тощо. Там знайдені уламки стародавнього жорнового каменю, наконечники списів та інші речі часів Київської Русі.

Крім залишків матеріальної культури міста Дернового, є ряд авторитетних згадок про нього, зокрема, видатного російського історика С.М. Соловйова. Він, посилаючись на літописні джерела, пише, що одного разу всі жителі Поросся покликали Ізяслава князювати в Києві замість невгодного їм Ігоря.

Ізяслав послухав їх і  пішов до міста Дернового. Тут  об'єдналися з ними всі жителі Поросся і всі тюрські племена, що жили на берегах Росі, а саме: чорні клобуки, торки, берендеї та інші. Ці інородні племена, рятуючись від  диких половців, приєднались до Київської Русі і мирно жили на Пороссі, допомагаючи боротись з половецькими загарбниками. В Дерновий до Ізяслава прийшли і васильківці та білгородці. З Дернового Ізяслав повів військо на Київ, скинув Ігоря і став, у 1146 р. київським князем.

З цього епізоду видно, що місто Дерновий відігравало в Київській Русі неабияку роль, як форпост на півдні. Він один стояв на правому березі Росі, в той час, як всі інші прикордонні міста – Юр'єв, Торчеськ, Корсунь, Остер – стояли на лівому, захищені від диких орд рікою. Тому Дерновий у боротьбі з нападниками повинен був покладатись лише на власні засоби оборони: високі вали, глибокі рови, міцні стіни замку та героїзм своїх захисників.

За часів феодальної роздрібненості і міжусобної боротьби між київськими князями, останні часто боролись за володіння містом Дерновим. За відомостями літопису, у 1192 р. київський князь Рюрик посадив Колдуведя – князька торків (центром торків було місто Торчеськ) у свою  волость на Пороссі і “дав йому місто на р. Росі Дверн”.   

Монголо-татарські загарбники в 1240 р. дощенту зруйнували всі населені пункти Поросся, а особливо укріплені міста і замки. Дотла зруйнували і Дерновий (Дверн). Населення його частково було знищено та полонено, а ті, що врятувалися, шукали притулку на згарищах Дернового, але монголо-татарські загарбники не дозволяли відбудовувати його. Тому люди селились недалеко від Дернового в урочищі Бродах (центр сучасного с. Деренківця). Їх звали дерновчанами, тобто вихідцями з міста Дернового, а нове поселення стали звати Деренківець.

Про існування літописного  міста Дернового було відомо давно, але де він стояв, не знали. Однак, наш земляк М. Максимович у 1854 р. одним із перших висловив припущення, що Дерновий був там, де с. Деренківець, але не підтвердив цієї думки залишками матеріальної культури, і вона забулась.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Літописне місто  Очаків знаходилося на території  сучасного с. Набутів Корсунь-Шевченківського р-ну. Його назва виникла лише у XVII ст., при чому її було привнесено турками, які здійснювали у цей час набіги на Корсунь. Існує версія, що Очаків являв собою військову кріпость більш значного міста Бутова, на території якого пізніше виник сам Набутів, чим і пояснюється така назва сучасного села.

Окрім цього, Очаків вважається важливою археологічною  пам’яткою, оскільки містить нашарування  багатьох археологічних культур  різних часів та кілька культурних шарів. Найбільш ґрунтовні археологічні дослідження урочища Очаків були проведені на початку ХХ ст. відомим археологом В. Гезе, який дійшов до висновку, що хронологічно поховання Очакова можна відносити до періоду Київської Русі після прийняття нею християнства.

Недалеко  від Очакова знаходилося ще одне літописне місто – Дверен, яке інколи називають Дерновий. Воно розташовувалося поблизу сучасного с. Деренківець Корсунь-Шевченківського р-ну. Усі ці топоніми беруть свою назву від гори Дернової, яка знаходиться поруч.

Дверен був  важливим південним форпостом Київської  Русі, а деякі київські князі вели боротьбу за право володіти цим літописним містом, зокрема, Ізяслав, Рюрик. Дверен, як і Очаків, являв собою військове укріплене поселення, що мало свій власний замок.

Із початком монголо-татарської навали літописні  міста Очаків та Дверен були зруйновані.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1. ДАЧО. – Ф. 420. – Оп.1. – Спр. 1403. Дело о выдаче  крестьяном м. Златополя данной на выкупленную у помещика Лопухина Н.П. землю. – Арк. 16.
2. ДАЧО. – Ф. 233. – Оп.1. – Спр. 1057. Дело о выдаче свидетельства князю Лопухину на право залога его имущества. – Арк. 146.
3. ДАЧО. – Ф. 4178. – Оп.1. – Спр. 252. Історична довідка с. Нетеребка. – Арк. 12.
4. ДАЧО. – Ф. 420. – Оп.1. – Спр. 1351. Дело о выдаче данной крестьянам сел Листопадовой и Краснянки на выкупные у помещика Лопухина Н. земли. – Арк. 17.
5. ДАЧО. – Ф. 896. – Оп.1. – Спр. 874. Дело по иску Купца Бразеного к помещику Лопухину, не выполневшему условий продажи своего имения в Херсонской габернии. – Арк. 235.
6. ДАЧО. – Ф. 4178. – Оп.1. – Спр. 647. Економічна харектиристика Корсунь-Шевченківського району. – Арк. 25.
7. ДАЧО. – Ф. 4178. – Оп.1. – Спр. 667. Іменний покажчик Корсунь-Шевченківського району. – Арк. 14.
8. ДАЧО. – Ф. 4178. – Оп.1. – Спр. 684. Географічний покажчик Корсунь-Шевченківського району. – Арк. 17.
9. ДАЧО. – Ф. 4178. – Оп.1. – Спр. 242. Історична довідка с. Деренківець. – Арк. 30.
10. ДАЧО. – Ф. 4178. – Оп.1. – Спр. 237. Нарис м. Корсунь-Шевченківський. Т.1. – Арк. 123. 
11. Гезе В.Е. Раскопки на городище “Очаков” у д. Набутова // Археологическая летопись Южной России. – 1904. – № 3. – С. 82-84.
12. Костенко І. Деренківець – колишнє місто Дерновий // Ленінським шляхом. – 1965. – 4 березня. – С. 3.
13. Лабунець В.А. Черкаська область. Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1999 року. – Черкаси, 1999. – 116 с.
14. Малий енциклопедичний словник Корсунщини. – Т.2. – Корсунь-Шевченківський, 2004. – 336 с .
15. Похилевич Л.И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии… – К., 1864.
16. Чабан А.Ю. Середнє Подніпров’я: У 2-х кн. – Черкаси: РВВ ЧДУ, 1999.