Латинська Америка в післявоєнний період 1918-1939 роках

Батіста став по суті військовим диктатором. У країні було введено надзвичайний стан, розпочалися репресії. Багатьох лідерів демократичних організацій і профспілок заарештували. США надали політичну й економічну підтримку новому уряду. 

Страйк навесні 1935 р. був останньою  подією демократичної революції 1933-1935 pp., яка не досягла успіху. 

У 20-ті роки при владі у Бразилії перебувала республіканська партія. Вона відображала інтереси плантаторів  і торгово-промислових кіл штату  Сан-Паулу, або так званих «паулістів». Диктаторські методи управління викликали загальне невдоволення, внаслідок чого у липні 1924 р. група офіцерів, яких підтримували демократичні сили, підняла повстання. Боротьба уряду з повстанцями продовжувалася до початку 1927 р.  
У 1932 р. була заснована профашистська партія Бразильський інтегральний рух. Метою її діяльності оголошувалася боротьба проти «рабської залежності людей від капіталу». Галасливою демагогією вони залучали на свій бік широкі верстви знедоленого населення. Через рік партія нараховувала майже 200 тис. членів. 

У 1935 р. на політичну арену вийшли «паулісти». Вони виступали проти  уряду Варгаса, який відображав інтереси національного бізнесу і прагнув  прискореного розвитку ринкової економіки  в країні.  
У листопаді 1937 р. під час передвиборчої кампанії Варгас розігнав парламент, скасував конституцію і проголосив створення «нової держави». В країні було введено надзвичайний стан, заборонено масові виступи, страйки і т. п. Варгас також розпустив усі політичні партії. Переворот підтримали Німеччина й Італія. 

З метою виправлення становища  у сільському господарстві диктатор розпорядився купувати землю у латифундистів  і в кредит продавати її селянам. Проте селянство неспроможне було скористатися цією можливістю. Країну постійно лихоманило від виступів робітників, селян, міських низів. Влітку 1932 р. Ібаньєс змушений був втекти з Чилі. Проте новий уряд не зміг стабілізувати економічне становище, ліквідувати соціальні конфлікти. Влітку 1932 р. черговий військовий переворот відновив владу прихильників Ібаньєса. Чилі була проголошена «соціалістичною республікою», яка, потрапивши під вогонь критики як пробільшовицьких, так і правих партій, проіснувала лише 12 днів.  
Протягом 1932 р. Чилі пережила три військових перевороти. У жовтні були проведені президентські вибори і до влади повернувся А. Алессандро, колишній президент від лібералів. Так завершилася низка політичних криз і внутрішніх потрясінь. Латифундисти та їхні партії були усунені від політичної влади, яка перейшла до промислових і фінансових кіл.

Висновок

Після першої світової війни народи Латинської Америки вели боротьбу за національне й соціальне визволення. Крайні ліві сили охоче підтримували гасла більшовизму. Не без допомоги Комінтерну і радянських більшовиків у багатьох латиноамериканських країнах виникли компартії. Демократичні сили змушені були враховувати небезпеку «як зліва, так і справа». 

У боротьбі за демократію брали участь підприємці, робітники, середні міські прошарки, інтелігенція, патріотично  налаштовані солдати й офіцери. 

Після проникнення в Латинську  Америку нацистської агентури відбулася  активізація фашистського руху, посилився  вплив фашистів на політичне життя. Демократичні сили почали згуртовуватися навколо організації Народного фронту. Рух за Народний фронт впливав на зовнішню політику багатьох латиноамериканських країн.

Державний переворот. затримав на певний час розвиток демократичного руху в Бразилії, сприяв фашизації суспільства.  
Внаслідок військового перевороту 1930 р. до влади прийшли реакційні сили, які загальмували демократизацію суспільства.

Відновлення конституційного режиму сприяло діяльності опозиційних  партій. Проте період конституційного правління продовжувався недовго  в країні було встановлено диктатуру. 

Міжвоєнна історія країн Латинської Америки є яскравим свідченням складності розвитку демократичних процесів, що відбувалися на континенті.

Література.

1. Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І. Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки.
2. Ципін В. Л. Економічна і соціальна географія світу. 10 клас. – Х.:

Країна мрій, 2002. – 108 с

3. Пащук В.В. Латинська Америка: бореться континент. – Київ, 1987.

4. РИБАЛКІН В.Є. Міжнародні економічних відносин: Підручник. - М.: журнал "Зовнішньоекономічний бюлетень", дипломатична академія при МЗС РФ, 1997. - 384 стор.