Друга світова війна. Світ після Другої світової війни

Всесвітня історія. 11 клас.

Тема  І. Друга світова війна.

Світ після Другої світової війни.

Терміни.

Геноцид – повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними або іншими ознаками; один з найтяжчих злочинів проти людства.

Глобалізація – всесвітній, загальний, що охоплює всю зелену кулю. Глобалізація означає різке розширення й ускладнення взаємозв’язків і взаємозалежностей, як людей, так і держав світу.

Антиглобалізм – загальний термін, що описує політичну позицію людей, які намагаються протистояти глобалізації. Прихильники антиглобалізму об’єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій за рахунок суверенітету держав. Глобалізація, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу, суспільствам країн, що розвиваються.

Характер  історичних подій, явищ визначається їх завданнями і цілями.

Анексія – загарбання, насильницьке приєднання державою території, що належить іншій державі, народу.

Вітчизняна  війна – справедлива, оборонна війна на захист своєї Вітчизни проти агресора; така війна супроводжується консолідацією суспільства. Прикладом Вітчизняної війни є війна Росії проти наполеонівських військ у 1812 р., коли активну участь у війні проти загарбників узяв народ.

Ленд-ліз – система передачі Сполученими Штатами Америки і Великою Британією в борг чи в оренду за оплату озброєння, боєприпасів продовольства тощо країнам антифашистської коаліції в період Другої світової війни.

Другий  фронт («перший фронт – між  Німеччиною та СРСР») – відкриття бойових дій проти Німеччини США та Великою Британією. Сутність Другого фронту полягала у створенні критичної для Німеччини ситуації, коли вона змушена була б воювати на два фронти – на сході та заході. СРСР наполягав на відкритті другого фронту на території Окупованої Франції.

Айнзацгрупи – спеціальні підрозділи ЕС, надані німецькими арміями після їх вторгнення до СРСР і призначені для знищення «ворожих елементів» рейху (євреїв, циган, комуністів, тощо). Айнзацгрупи здійснювали масові розстріли населення. Загальна кількість особового складу чотирьох айнзацгруп А, В, С, Д – становила приблизно 3000 чоловік. На території України діяли групи С і Д.

Колабораціонізм – добровільне або вимушене співробітництво з ворогами, окупантами у військових, економічних, побутових, культурних справах, що мало ознаки злочину. Колабораціонізм під час Другої світової війни – співробітництво з німецькими, італійськими, японськими загарбниками та їх сателітами в окупованих ними країнах.

Голокост  – загибель значної частини Єврейського населення Європи (близько 6 мільйонів чоловік) внаслідок організованого знищення євреїв нацистами та їх поплічниками у Німеччині та на захоплених нею територіях у 1933-1945 рр. (в нацистській фразеології – «остаточне вирішення єврейського питання»).

Антисемітизм  – вороже ставлення до євреїв, відповідна ідеологія та політика.

Гетто – ізольована частина міста в християнських країнах, відведена владою для проживання євреїв. Гетто, створені нацистами в роки Другої світової війни, були «проміжними станціями» на шляху євреїв у табори смерті.

Рух Опору – визвольний рух проти зовнішнього внутрішнього фашизму, нацизму і встановлених ними порядків, за відновлення національної незалежності і державного суверенітету окупованих країн, за більш справедливий і демократичний лад після звільнення.

Усташі  – хорватські право радикальні націоналісти, прихильники моноетнічної хорватської держави; під час Другої світової війни були союзниками нацистської Німеччини, сприяли політиці терору стосовно сербів, євреїв і циган.

«Холодна  війна» - протистояння між «західним світом» на чолі з США та «комуністичним табором країн» на чолі з СРСР, боротьба за вирішальний вплив у світі. «Холодна війна» супроводжувалась гонкою озброєнь, створенням протиборствуючи воєнно-політичних блоків, ідеологічною війною, широким застосуванням дій спецслужб та розвідки тощо.

Альянс  – союз, об’єднання ряду держав на основі договірних зобов’язань.

Армія Крайова – польська національна військова організація, що діяла в окупованій німецькими військами Польщі у 1942-1945 рр. Підпорядковувалась польському емігрантському уряду в Лондоні. Окремі частини існували до 1947 року.

Армія Людова – польська військова організація, що діяла в окупованій німецькими військами Польщі з 1944р. Підпорядковувалась Крайовль Раді Народовій.

Бліцкриг  – блискавична війна, план швидкого розгрому противника раптовим сильним ударом. Основа військової доктрини Німеччини у Першій та Другій світових війнах.

Гестапо – державна таємна поліція у нацистській Німеччині у 1933-1945рр. Проводила масовий терор Нюрнберзьким міжнародним трибунам у 1946р. гестапо визнане злочинною організацією.

Камікадзе – назва японських воїнів-смертників, які діяли проти противника у Другій світовій війні (льотчик, мінери, пілоти торпед тощо).

Нюрнберзький процес – садовий процес над групою головних нацистських військових злочинів. Проходив у Нюрнбергу з 20 листопада 1945р. по1 жовтня 1946р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всесвітня історія. 11 клас.

Тема  ІІ. Розвинені країни світу у

1945 – на початку ХХІ століття.

Терміни.

Імпічмент – у деяких державах особливий порядок притягнення до відповідальності і судового розгляду справ про злочини вищих посадових осіб.

Берлінська  стіна – бетонна стіна, зведена 13-19 серпня 1961р. між Західним та Східним Берліном для унеможливлення втечі на Захід громадян НДР символ розколу світу. Зруйнована у листопаді 1989 року.

«Рейганоміка» - курс на стабілізацію економіки шляхом обмеження чи навіть згортання втручання в економіку країни і переміщення центру ваги на приватний сектор і активне його стимулювання, а також значне скорочення федеральних витрат.

Бундестаг – законодавчий та представницький орган у Німеччині.

«Наддержава» - характеристика держави, яка має економічну базу, військовий потенціал, політичний вплив найвищого рівня, що надає їй можливість відігравати виняткову роль у світі в порівнянні з іншими країнами. Після Другої світової війни такими «наддержавами» стали СРСР та США.

Громадянське  суспільство – сукупність неполітичних відносин між громадянами у державі; механізм соціальної взаємодії; що складається зі сфери особистого, різноманітних об єднань, суспільних рухів і публічної комунікації.

Сепаратизм  – прагнення якого-небудь народу, регіону всередині країни до відокремлення, самостійних дій.

Доктрина Трумена  – зовнішньополітична доктрина уряду США висунута Г.Труменом у 1947р. Передбачала надання військової та економічної допомоги Греції й Туреччині в розмірі 400 млн. доларів для боротьби проти комуністичної загрози.

Референдум – форма прийняття законів і вирішення найважливіших питань державного значення шляхом загального голосування.

«Зоряні війни» - проголошена президентом США Р.Рейганом у березні 1983р. довгострокова програма створення широкомасштабної системи протиракетної оборони (ПРО) з елементами космічного базування, яка одержала офіційну назву «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ).

Діаспора – розсіювання, перебування частини певного народу поза межами історичної батьківщини. Наприклад, українська діаспора в Канаді, США, Аргентині, Австралії тощо.

Маккартизм – реакційна течія в політичному житті США початку 50-х рр. ХХ ст., спрямована на переслідування прогресивних діячів та організацій і розламлювання «холодної війни». Пов’язана з діяльністю голови комісії конгресу США сенатора Джозефа Маккарті.

Мафія – таємна злочинна організація, яка діє методами шантажу, насильства, убивств; вона заснована на беззаперечному підпорядкуванні; круговій поруці, тісному зв’язку, з корумпованими державними чиновниками.

Монетаризм – політика, в основі якої – зміцненні грошової одиниці як запоруки економічної та політичної стабільності. Передбачає подолання інфляції та зростання цін, скорочення соціальних видатків.

Демілітаризація – роззброєння, ліквідація воєнних укріплень на території країни, відмова від підготовки до війни. Демілітаризація в Німеччині означала ще й заборону на створення власної армії.

Ольстерська проблема – проблема врегулювання політичної кризи в Північній Ірландії (Ольстері), виникнення, якої пов’язано з порушенням  громадянських прав католицької меншості її населення.

Екстремізм – прихильність у політиці й ідеології до крайніх поглядів і дій.

Співдружність націй  – міжнародна міждержавна організація країн, що входили до Британської імперії. До її складу входять Велика Британія, країни – колишні домініони, що й досі формально визнають главою своїх держав британського монарха (Австралія, Канада тощо).

«Тетчеризм» - політика британського прем’єра М. Тетчер у 1979-1990рр., що ґрунтується на засадах монстаризму, саморегулювання економіки, реприватизації (роздержавлення). Сприяла зростанню числа власників у Великій Британії, у галузі зовнішньої політики – забезпечення військового  паритету зі Сходом, протидія фарсованій інтеграції в Європі, зокрема спільній євровалюті і посиленню ролі політичних інститутів європейського співробітництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всесвітня історія. 11 клас.

Тема  ІІІ. СРСР. Нові незалежні держави.

Терміни.

Космополітизм – ідеологія «світового громадянства», при сталінському режимі ярлик «космополітів» навішували представникам інтелігенції, часто – євреям, обвинувачуючи їх у «антипатріотизмі і низькопоклонстві перед Заходом».

Акція – цінний папір, що свідчить про участь її власника у капіталі акціонерного товариства і надає право на одержання певної частини щорічного прибутку.

Політична лібералізація – політичний курс, спрямований на відхід від тоталітарних і авторитарних методів управління, розширення демократичних прав і свобод громадян.

Ближнє  зарубіжжя – для пострадянського простору – держави, що виникли на теренах СРСР.

Волюнтаризм – свавільні рішення у політичній практиці та господарському управління, зневажання об’єктивних умов розвитку.

Виборчий  блок – угода між кількома політичними партіями про спільне висування кандидатів на виборах у законодави та виконавчі органи влади.

«Застій» - період історії СРСР 1965-1984рр., коли КПРС та радянську державу очолював Л.І.Бежнєв. цей період характеризувався сповільненням темпів соціально-економічного розвитку, нагромадженням кризових явищ у політичній та соціальній сфері й одночасно консервацією економічної та соціальної системи у рамках державного соціалізму, що виключало можливість її реформування.

Дисидент – інакомисляча людина, незгодна з панівною ідеологією та владою. Десиденство – неформальний громадський рух, що відстоює захист прав громадян та інші демократичні принципи.

Гонка озброєнь – прискорене нагромадження запасів зброї та військові техніки і їх якісне удосконалення.

Економіка з централізованим  плануванням (командно-адміністративна) – система господарських установ, центральна ланка якої – державні органи планування, які визначають ціни на продукцію та розподіляють ресурси. У цій системі засоби виробництва належать державі, а господарські рішення ухвалюють не виробники, а бюрократія.

Гласність – відкритість, публічність обговорень поточних та історичних проблем.

Екстенсивний  розвиток економіки – шлях розвитку, пов'язаний з простим кількісним збільшенням випуску продукції за рахунок зростання затрат живої праці, сировини  і матеріалів.

Державна Дума – орган представницької влади Росії, нижня палата російського парламенту – Федеральних зборів.

Конверсія – переведення промисловості з виробництва військової продукції на випуск цивільної або навпаки.

 

 

 

 

Всесвітня історія. 11 клас.

Тема  ІV. Країни Центральної та Східної

Європи (1945 – початок ХХІ століття).

Терміни.

Консерватизм – ідеологія, яка визнає першочерговими цінностями традиційний суспільний устрій, національні традиції, привілеї аристократії тощо. Для другої половини ХХ століття характерний неоконсерватизм, який визнає необхідність реформ, виступаючи водночас за збереження традиційних, перевірених досвідом суспільного життя норм, інститутів і цінностей.

Національна валюта – грошова одиниця даної країни, яка використовується у загальноекономічних зв’язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами.

«Оксамитові революції» - термін, що вживається для позначення анти тоталітарних за змістом революцій 1989-1991рр. у деяких країнах Східної та Південно-Східної Європи (Чехословаччина, Болгарія, НДР), що пройшли мирним шляхом і призвели до ліквідації комуністичних  режимів.