Допомога та взаємодопомога в Запорізькій Січі

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ "СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА" ТА "ВЗАЄМОДОПОМОГА"…………………………………………………….5

 

1.1 Аналіз поняття соціальної допомоги …………………………………………5

 

1.2 Аналіз поняття взаємодопомоги….…………………………………………..7

 

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ТА ВЗАЄМОДОПОМОГИ НА ЗАПОРІЗЬКІЙ СІЧІ.......................................................................................9

 

2.1 Основний стан соціальної допомоги та взаємодопомоги на Запорізькій Січі…………………………………………………………………………………..9

 

2.2 Види соціальних допомог  та взаємодопомог на Запорізькій  Січі………………………………………………………………………………….11

 

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..27

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………29

 

ВСТУП

 

Протест українського народу проти національного, релігійного та соціального гніту вилився в особливе військове, державне, політичне, культурно-історичне та педагогічне явище – козацький рух. Запорізька вільна республіка започаткувала самобутні зразки благодійних установ та прояви соціальної опіки.

Українське козацтво виникло у XVI ст. як народність із своїм особливим характером, яка самостійно колонізувала широкі степові простори. У козацькому братстві всі були рівні. Навіть ватажок, наділений диктаторською владою, носив одежу, однакову з кожним іншим. Це добровільно вбоге товариство стало засновником Запорізької Січі, де переховувався козацький військовий припас, була лицарська школа козацької молоді.

Козацький рух викликав до життя унікальне для всієї світової культури явище – козацьку педагогіку, основними завданнями якої стали: готувати фізично-загартованих з міцним здоров’ям мужніх воїнів-захисників рідного народу, виховувати у молоді український національний характер та світогляд, формувати високі лицарські якості, пошану до старших людей, прагнення бути милосердними.

У поселеннях запорожців типовим явищем була церква, з одного боку якої знаходився шпиталь, а з іншого - школа. Це була традиція, яка відображала спосіб і характер козацького життя. Спілкування з козаками-інвалідами, перестарілими виховувало у дітей доброту, милосердя, співчуття до чужого болю. У життя ж хворих і старих запорожців такі контакти вносили радість.

Об’єктом курсової роботи є Запорізька Січ.

Предметом курсової роботи є особливості соціальної допомоги та взаємодопомоги в Запорізькій Січі.

Метою курсової роботи є проаналізувати теоретичні аспекти соціальної допомоги та взаємодопомоги, проаналізувати як виражалися ці поняття на Запорізькій Січі.

Відповідно до мети курсової роботи, можна виділити наступні завдання:

1. Проаналізувати поняття соціальної допомоги та взаємодопомоги;

2. Проаналізувати види соціальних допомог;

3. Проаналізувати історію соціальної допомоги та взаємодопомоги на Запорізькій Січі;

4. Дослідити соціально-духовне життя на Запорізькій Січі;

5. Дослідити види соціальних допомог та взаємодопомог на Запорізькій Січі;

6. Зробити відповідні  висновки.

При дослідженні теми в роботі було використано такі загальні наукові методи: аналіз і синтез, дедукція, абстрагування (відокремлення істотної інформації від неістотної), конкретизація, аргументація, порівняння та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.

Структура курсової роботи: 30 сторінок, 23 використаних джерела.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ "СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА" ТА "ВЗАЄМОДОПОМОГА"

 

 

1. Аналіз поняття соціальної допомоги

 

Соціальна допомога – система заходів, спрямованих на повернення людини до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особі якостей, установок по пристосуванню до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності пересування і спілкування, повсякденних життєвих потреб і т.д.

Іншими словами – це грошова допомога та допомога в натуральній формі, в основному фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які знаходяться в потребі, як на основі перевірки їх доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу. Це означає також, що одні верстви населення користуватимуться благами програми допомоги, а інші будуть виключені зі сфери її дії. Розмір допомоги, яку отримують найнужденніші групи населення, може бути менше, ніж допомога менш нужденним.

Одним з головних завдань соціальної допомоги – полегшити матеріальний стан людей, які опинилися в скрутному матеріальному становищі і дійсно потребують такої допомоги.

Соціальна допомога відрізняється від соціального страхування тим, що для отримання виплат з соціального страхування єдиною умовою є те, що людина повинна бути застрахована і якщо вона застрахована, то вона має право отримувати пенсію, допомогу по безробіттю, з тимчасової непрацездатності і т.д.

Виплати по соціальному страхуванню надаються незалежно від матеріального стану. Навіть якщо людина отримала спадщину і стала мільйонером, все одно їй виплачуватиметься пенсія чи інша допомога, якщо вона працювала і має відповідний страховий стаж.

А соціальна допомога надається тільки тим, хто опинився в нужді, бідності за певними критеріями, на розсуд органів, які її представляють. Вона охоплює окремі види забезпечення, які практично неможливо здійснити на принципах соціального страхування, надається найменш захищеним і найбільш нужденним категоріям населення, як правило, індивідуально.

Існують такі види соціальної допомоги:

• Державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомним сім'ям за принципом «гроші ходять за дитиною» (постанова кабінету Міністрів України від 31.01 .2007 № 81)

• Допомога на дітей одиноким матерям

• Допомога при усиновленні дитини

• Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

• Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

• Компенсаційні виплати на догляд за інвалідом або престарілими старше 80 років

• Компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги

• Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

• Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

• Щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом 1 або 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду

• Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога по догляду

• Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме

• Одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»

• Одноразова матеріальна допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми

Фінансування та виплати забезпечуються державним і місцевими бюджетами. При оцінюванні потреби враховуються доходи і розміри особистого майна, однак заощадження невеликих розмірів, як правило, не беруться до уваги.

У більшості випадків ця допомога, на жаль, не перевищує прожитковий мінімум. Як нам відомо, на прожитковий мінімум майже нереально прожити. Тому, як саме соціальна допомога зможе відновити соціальний статус і сформувати в особі якості та встановити пристосування до умов нормальної життєдіяльності поки важко сказати.

 

 

2. Аналіз поняття взаємодопомоги

 

Взаємодопомогою, або взаємною допомогою прийнято називати співпрацю двох і більше людей, спрямовану на надання допомоги один одному в якійсь діяльності. З давніх часів взаємодопомога була притаманна людському суспільству, оскільки забезпечувала його виживання в суворих умовах. Люди об'єднувалися в родові громади і вели спільну діяльність. У більш пізні століття співпраця набуває форму товарно-грошових відносин. У сучасному суспільстві сфера співпраці людей досить обширна: корпорація, партнерство, принципи глобалізації.

В основі поняття «взаємодопомога» лежить така якість, як довіра. Це якість внутрішньої природи людини, визначальне прагнення кожної особистості до проживання в колективному світі. Довіра є основоположним принципом людського спілкування. З моральної точки зору довіра передбачає відкритість людини, повагу її до інших людей.

Російський учений П.А. Кропоткін обґрунтував взаємодопомогу людей, як якість, яка забезпечила еволюцію людського суспільства. Він вважав, що взаємодопомога, це природний закон, властивий усьому живому на землі. Кропоткін приводив у приклад стадні види тварин, яким взаємодопомога допомагає ефективно еволюціонувати і підтримувати виживаність виду. А людям взаємодопомога допомагає розвиватися фізично, морально і духовно. Людське суспільство тримається не на любові і повазі, а на принципах солідарності та взаємозалежності.

Протилежне взаємодопомозі якість людини – егоїзм, не приносить своєму носієві бажаного щастя. Егоїстична людина завдає своїми діями шкоди оточуючим її людям, але в кінцевому підсумку вона сама духовно чи фізично гине від свого егоїзму. Виходить, що взаємодопомога – це світовий закон виживання, тим більше що люди в більшості своїй істоти суспільні.

Взаємодопомога людей, будучи вродженою якістю, все ж є предметом серйозного дослідження педагогів. Людині, вихованій на принципах взаємодопомоги, легше будувати професійні, сімейні та загальнолюдські відносини. Однією із заповідей Христа є: «Стукайте – і вам відкриють, просите – і вам дадуть». Тобто взаємодопомога припускає дію: або просити про допомогу, або надавати її.

Яку дати допомогу і в якому обсязі є моральним вибором кожної людини. У роки Другої Світової війни деякі люди під страхом смерті ховали у себе єврейських дітей, яких врятували від розстрілу. Це означає, що рушійною силою цієї якості може виступати любов. Правда, взаємодопомога може будуватися і на економічних принципах. Сучасні концерни, трести, корпорації виникли на основі партнерської взаємодопомоги різних компаній.

У 21-столітті люди вже вміють співпрацювати, розподіляти навантаження і винагороду. Але так було не завжди. У кам'яному столітті не було кранів, ескалаторів і т.п. У кожної людини існувала одна задача - вижити. Протистояти самотужки суворих природних умов, хижакам було неможливо. Все це визначило необхідність стародавнім людям вступати у взаємини один з одним, що поклало основу співробітництва між людьми. Чоловіки і жінки працювали для блага своєї громади. У міру розвитку навичок людини змінювалися та ускладнювалися взаємини. У середньовіччі з'являться професії, і люди в обмін на грошові кошти, що збільшують їх знатність, будуть продавати товар. У сучасному суспільстві існує декілька типів співпраці.

Приклади взаємодопомоги у людей:

• Кооперація – форма організації праці, при якій певна кількість людей спільно бере участь в одному або в різних, але пов'язаних між собою, процесах праці;
• Пірінгові мережі – Для можливості отримання доступу до певної інформації, що знаходиться у різних користувачів, придумали комп'ютери об'єднувати в локальні мережі, за допомогою яких, у людей з'явилася можливість віддалено обмінюватися даними, що зберігаються на їх пристроях. При цьому самі способи організації мереж можуть бути різними і мати свої переваги і недоліки.
• Соціальні мережі – соціальні структури, утворені індивідами або організаціями. Вони відображають розмаїті зв'язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами.
• CouchSurfing – одна з найбільших всесвітніх мереж гостинності, реалізованих у вигляді онлайн-сервісу. Об'єднує більше 2 мільйонів людей в 238 країнах (станом на липень 2010). Учасники безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей, організовують спільні подорожі та розвивають культурний взаємообмін.
• The Freecycle Network – некомерційна організація, зареєстрована в штаті Арізона, США, і окремо зареєстрована як британське добродійне товариство, яке організовує всесвітню мережу "подарунків" груп, з метою відвернути багаторазові товари зі звалищ.
• Спільні покупки
• Виховання дитини в сім'ї
• Парне програмування
• Партнерський бенчмаркінг
• Спільне створення благ
• Банк часу – це організація, що враховує (фіксує) для своїх учасників, скільки годин свого часу витратив той чи інший учасник на надання різних послуг іншим учасникам (прихід на рахунок учасника в банку часу), і скільки часу було витрачено іншими учасниками на надання спожитих послуг тим чи іншим учасником (витрата з рахунку учасника в банку часом). Організовується обмін послугами між людьми, їх спільнотами, організаціями, установами, підприємствами, взаємне кредитування і взаємодопомога ( співробітництво, кооперація).
• Взаємна допомога - один із двох основних філософських принципів у дзюдо.