Cучасна соціальна політика України та заходи щодо подолання кризових явищ

 

 МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ

 

 

  

 

Реферат на тему:

«Cучасна соціальна політика України

та заходи щодо подолання кризових явищ »

Робота з дисципліни:  «Історія України» 

 

Виконала:                       

Студентка 1 курсу          

Групи СР-31                   

Євсев’єва В.                    

Перевірив:                     

проф. Ковальський Б.П. 

 

 

 

 

 

Київ-2013

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................	3
1. Соціальна політика.........................................................................................	5
2. Розшарування суспільства за майновим складом.......................................	6
3.  Корупція та заходи щодо подолання цього явища……………………….	7
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………	9
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………	10

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Соціальна сфера - одна з найважливіших в розвитку держави, в якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства та особи, умови праці й побуту. Соціальна сфера розвивається згідно з соціальною політикою, яку формує держава відповідно до умов національного, куль-турного та духовного життя.

У загальному вигляді  соціальну політику можна визначити  як складову політики, що здійснюється у суспільстві, втілену в соціальні  програми та практику задоволення соціальних потреб.

Під соціальною політикою слід розуміти сукупність різноманітних заходів, форм діяльності суб'єктів соціально-політичного життя, спрямованих на формування та реалізацію соціальних потреб. Вони відображають життєво необхідні інтереси людини і суспільства для їхнього матеріального та соціального становища.

Сучасний стан розвитку України супроводжується появою гострих соціально-економічних проблем, які спричиняють серйозні зміни  якості життя населення, що виявляється  у скрутному економічному становищі  населення країни, погіршенні фізичного здоров’я, скороченні середньої тривалості життя, збільшенні диференціації доходів різних груп населення, погіршенні соціальної захищеності, соціального забезпечення, зниженні реальної заробітної плати, середньої пенсії, розвитку небезпечної ситуації у галузях соціальної сфери тощо.

1. Соціальна політика України

Основні напрями соціальної політики в Україні:

• надання відповідної допомоги по безробіттю,
• збереження робочих місць,
• забезпечення фахової перепідготовки осіб, що втратили роботу; 
• проведення глибокої пенсійної роботи, що забезпечуватиме справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи; 
• створення адресної допомоги в грошовій та натуральній формі; 
• широка підтримка сім'ї, материнства та дитинства.

Вище наведені завдання соціальної політики були викладені в Указі Президента України "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року". Указ було підписано 24 травня 2000 року. Напрями соціальної політики розроблені на підставі Стратегії соціального та економічного розвитку на 2000-2004 роки "Україна: поступ у XXI століття'".

 

2.Розшарування суспільства за майновим складом

Соціальна структура  сучасного українського суспільства  залежить від спрямування сутності соціальних трансформацій, суть яких — у зміні функціональних зв'язків у суспільстві. Її основу становлять:

1. Зміна суспільної форми всіх основних соціальних інститутів — економічних, політичних (передусім інститутів власності), культурних, освітніх; глибокий суспільний переворот і реформування тих соціальних засад і регуляторів, що формують соціальну структуру (вона стала менш жорсткою, рухливішою).
2. Трансформація соціальної природи основних компонентів соціальної структури — класів, груп і спільнот; відновлення їх як суб'єктів власності й влади; поява економічних класів, верств і страт з відповідною системою соціальних конфліктів і суперечностей.
3. Ослаблення існуючих у суспільстві стратифікаційних обмежень. Поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної мобільності українців.
4. Активізація процесів маргіналізації.

Маргіналізація (лат. margo — край, межа) — втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої. Це процес зміни суб'єктом одного соціально-економічного статусу на інший. В українському суспільстві на рубежі XX—XXI ст. вона характеризується переходом переважно в нижчі верстви населення (феномен «нових бідних», соціальні групи військовослужбовців, інтелігенції).

1. Зміна порівняльної ролі компонентів соціального статусу. Якщо в стратифікації радянського суспільства домінував адміністративно-посадовий критерій, пов'язаний з місцем у системі влади та управління, то в нинішньому вирішальним є критерій власності й доходів. Раніше політичний статус визначав матеріальне становище, тепер величина капіталу визначає політичну вагу.
2. Підвищення соціального престижу освіти і кваліфікації, посилення ролі культурного фактора у формуванні високостатусних груп. Зумовлено це становленням ринку праці. Але це стосується спеціальностей, які користуються попитом на ринку, насамперед — економічної, юридичної та управлінської.
3. Зміна якісних і кількісних параметрів соціальної структури. Відомо, що чим прогресивніша статево-вікова структура, тим більшими можливостями розвитку вона наділена, тим стійкіший соціальний (трудовий, інтелектуальний, культурний) потенціал населення. Внаслідок негативних демографічних тенденцій населення України щорічно зменшується в середньому на 400 тис. осіб, на тлі загальної депопуляції населення (кожна п'ята українська родина не має дітей) знижується рівень народжуваності, скорочується середня тривалість життя (якщо на початку 90-х років XX ст. за показниками здоров'я Україна посідала 40-ве місце у світі, то через десять років вона перемістилася у другу сотню).
4. Поглиблення соціальної поляризації суспільства. Майновий чинник є стрижнем трансформацій. Економічний статус і спосіб життя еліт, вищої верстви різко зросли, а у більшості населення — різко знизилися. Розширилися межі зубожіння і бідності, виокремилося соціальне «дно» — жебраки, безпритульні, декласовані елементи.

 

3. Корупція  та заходи щодо подолання цього  явища

Головною метою державної  політики у сфері боротьби з корупцією  є створення дієвої системи запобігання  і протидії проявам корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов’язкової відповідальності винних у їх вчиненні.

Законами України "Про  державну службу" та "Про боротьбу з корупцією" передбачено здійснення заходів щодо недопущення проявів корупції серед державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, дисциплінарну і адміністративну відповідальність за скоєння ними корупційних діянь, порушення спеціальних обмежень.

Президентом України  та Кабінетом Міністрів України приділяється постійна увага, здійснюються заходи щодо боротьби з корупцією, запобігання її проявам. Для подолання у нашому суспільстві цього ганебного явища видано низку актів Президента України, зокрема Укази Президента України, якими затверджено: "Національну програму боротьби з корупцією", "Концепцію боротьби з корупцією на 1998–2005 роки", "Додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів", "Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки", "Про заходи щодо посилення контролю за декларуванням доходів особами, уповноваженими на виконання функцій держави", "Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією", "Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції".

На виконання зазначених актів прийнято відповідні рішення  Кабінету Міністрів України, зокрема:"Про  стан виконання законів України "Про боротьбу з корупцією" та "Про державну службу", "Про заходи щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією", "Про затвердження плану заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, на 2004 рік", "Про затвердження плану заходів щодо створення та забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю за декларуванням та витрачанням доходів особами, які претендують на зайняття посад державних службовців, та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, посилення боротьби з приховуванням доходів від оподаткування та корупцією", інші нормативно-правові документи.

У липні 2004 року Президент  України своїм Указом (від 27 липня 2004 року № 1 012) увів до складу Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України Начальника Головного управління державної служби України Т. В. Мотренка. Це вперше, коли до складу такого органу включено керівника установи, яка забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби.

 

ВИСНОВКИ

На сьогодні склалась філософія покращення умов і підвищення якості життя разом із ростом продуктивності праці на основі впровадження міжнародних  стандартів житття населення. Пказники світових соціальних стандартів стали орієнтиром для багатьох країн світу в проведенні соціально-трудової політики. Перспективи (цілі)  соціального розвитку повинні забез печуватися системними заходами поступового застосування перспективних соціальних стандартів, які наближні до міжнародних. Тому державна соціальна політика повинна спиратися на рзробку і законодавче сприйняття сисстеми перспективних соціальних стандартів рівня і якості життя, на соціальну і економічну стратегію розвитку країни на довгострокову перспективу, розраховану на серйозний успіх в підвищенні якості і рівня життя населення.

 За відсутності  консолідованої національної стратегії  у соціальній політиці, яка б  забезпечувала формування гармонійних  відносин між різними соціальними прошарками, окремі розрізнені урядові заходи соціальної підтримки виявилися неспроможними кардинально вплинути на подолання вищезазначених негативних тенденцій. Відсутність системного підходу до формування державної соціальної політики, державних соціальних гарантій, сучасного інструментарію вибору, пріоритетів соціальної політики та механізмів її реалізації призвела до фрагментарності вирішення нагальних соціальних проблем. Більшість заходів соціальної політики мають декларативний характер і у повному обсязі не реалізовано.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Скуратівський В.А., Палій О.В. Основи соціальної політики:Навч. посіб. - К. МАУП, 2002 — 200с.
2. І. Кіянка, А.Новик Аналіз заходів щодо подолання кризових явищ у контексті державного управління.[Електронний ресурс] Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Edu/2009_21/fail/Kiyanka.pdf
3. Соціальна політика. Вікіпедія [Електронний ресурс]. Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Соціальна політика
4. Болтачева Н.А. Соціальнаполітика в Україні: стан, проблеми і шляхи вирішення  http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./Prvs/2011_1/tom1/022.pdf
5. Кір'ян Т.М. Соціальна політика в умовах фінансово-економічної кризи http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/venu/2009_2/43.pdf
6. Бабенко А.Г. Актуальні проблеми соціально політики України http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2011_1/tom1/055.pdf
7. Папієв М. Соціальна політика та її вплив на доходи і рівень життя населення http://uchni.com.ua/download/ekonomika-1565/1565.doc