Цивільний захист україни реферат

 

Цивільний захист

 

План:

 

 

Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту

 З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

 

1. Завдання цивільної оборони

Цивільний захист - система організаційних,

інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

Цивільний захист здійснюється з метою:

 реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

 подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основні завдання, що вирішуються цивільною обороною:

захист населення від наслідків аварій, стихійних лих і сучасних засобів поразки (пожеж, вибухів, викидів сильнодіючих отруйних речовин, епідемій і т. д.);

координація діяльності органів управління по прогнозуванню, запобіганню і ліквідації наслідків екологічних і стихійних лих, аварій і катастроф;

створення і підтримка в готовності систем управління, сповіщення, зв'язку, організація спостереження і контролю за радіаційною, хімічною і біологічною обстановкою;

підвищення стійкості об'єктів економіки і галузей і їх функціонування в надзвичайних умовах;

проведення аварійно-рятівних і інших невідкладних робіт;

пошук потерпілих аварію космічних кораблів, літаків і ін. літальних апаратів;

спеціальна підготовка керівних кадрів і сил, загальне вчення населення способам захисту і діям в надзвичайних ситуаціях мирного і військового часу;

накопичення фонду захисних споруд для укриття населення;

забезпечення населення засобами індивідуального захисту і організація виготовлення простих засобів захисту самим населенням;

евакуація населення з крупних міст і прилеглих до них населених пунктів, які можуть попасти в зону можливих сильних руйнувань або катастрофічного затоплення;

організація сповіщення населення про загрозу нападу противника з повітря, про радіоактивне, хімічне і бактеріологічне зараження, стихійні лиха;

вчення населення захисту від зброї масового ураження, а також веденню рятувальних і невідкладних аварійно-відновних робіт.

Основними завданнями в області цивільної оборони є: вчення населення способам захисту від небезпек, що виникають при веденні військових дій або унаслідок цих дій; сповіщення населення про небезпеки, що виникають при веденні військових дій або унаслідок цих дій; евакуація населення, матеріальних і культурних цінностей в безпечні райони; надання населенню притулків і засобів індивідуального захисту; проведення заходів щодо світлового маскування і інших видів маскування; проведення аварійно-рятівних робіт в разі виникнення небезпек для населення при веденні військових дій або унаслідок цих дій, а також унаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру; першочергове забезпечення населення, пострадавшего при веденні військових дій або унаслідок цих дій, у тому числі медичне обслуговування, включаючи надання першої медичної допомоги, термінове надання житла і вживання інших необхідних заходів; боротьба з пожежами, що виникли при веденні військових дій або унаслідок цих дій; виявлення і позначення районів, що піддалися радіоактивному, хімічному, біологічному і іншому зараженню; знезараження населення, техніки, будівель, територій і проведення інших необхідних заходів; відновлення і підтримка порядку в районах, пострадавших при веденні військових дій або унаслідок цих дій, а також унаслідок надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру; термінове відновлення функціонування необхідних комунальних служб у військовий час; термінове поховання трупів у військовий час; розробка і здійснення заходів, направлених на збереження об'єктів, істотно необхідних для стійкого функціонування економіки і виживання населення у військовий час; забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільної оборони.

 

2. Основні заходи у сфері цивільного захисту

Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту

 З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

 

3. Правова основа цивільного захисту

Стаття 2. Правова основа цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Закон, закони України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

 

4. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

Стаття 96. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

 За порушення законодавства у сфері цивільного захисту, створення перешкод у діяльності посадових осіб у цій сфері винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом.

 

5. Вчення населення в області цивільної оборони

Основними завданнями вчення населення в області цивільної оборони є:

а) вивчення способів захисту від небезпек, що виникають при веденні військових дій або унаслідок цих дій, порядку дій з сигналів сповіщення, прийомів надання першої медичної допомоги, правил користування колективними і індивідуальними засобами захисту;

б) вдосконалення навиків по організації і проведенню заходів щодо цивільної оборони;

в) вироблення умінь і навиків для проведення аварійно-рятівних і інших невідкладних робіт;

г) опанування особового складу цивільних організацій цивільної оборони (далі іменуються - формування) прийомами і способами дій із захисту населення, матеріальних і культурних цінностей від небезпек, що виникають при веденні військових дій або унаслідок цих дій.

Особи, що підлягають вченню, підрозділяються на наступні групи:

а) начальники цивільної оборони федеральних органів виконавчої влади, а також глави органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації і керівники органів місцевої самоврядності, що є за посадою начальниками цивільної оборони;

б) посадові особи цивільної оборони, керівники і працівники органів, що здійснюють управління цивільною обороною (далі іменуються - посадові особи і працівники цивільної оборони), а також начальники цивільної оборони організацій;

в) особовий склад формувань;

г) працююче населення, що не входить до складу формувань;

д) що вчаться установ загальної освіти і студенти установ професійної освіти;

е) непрацююче населення.

Вчення населення в області цивільної оборони здійснюється в рамках єдиної системи підготовки населення в області цивільної оборони і захисту від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру з використанням форм згідно з додатком. Вчення є обов'язковим і проводиться в учбових закладах Міністерства Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям і ліквідації наслідків стихійних лих, в установах підвищення кваліфікації федеральних органів виконавчої влади і організацій, в навчально-методичних центрах по цивільній обороні і надзвичайним ситуаціям суб'єктів Російської Федерації (далі іменуються - навчально-методичні центри), на курсах цивільної оборони муніципальних утворень (далі іменуються - курси цивільної оборони), за місцем роботи, навчання і місцю проживання громадян.

 

6. Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій

Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громадськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких повідомлень.

Постановою Кабінету Міністрів України №1099 [1] затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. Згідно з цим положенням, за характером походження подій, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють 4 класи надзвичайних ситуацій: техногенного, природного, соціально-політичного та військового характеру.

Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Аварії поділяються на дві категорії:

до І категорії належать аварії, внаслідок яких: *загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; * стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; * збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; * зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення; до II категорії належать аварії, внаслідок яких: * загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; * зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).