Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Октября 2013 в 16:57, доклад
Мета
Дослідити виникнення Старої Січі і проаналізувати її.
Завдання
Охарактеризувати Чортомлицьку Січ.
Вступ
Розділ 1 Розташування і зовнішній вигляд
Розділ 2 Історія січі
2.1 Заснування Січі
2.2 Діяльність Січі
2.3 Зруйнування Січі
Висновки:
Список використаної літератури
Міністерство освіти та науки України
ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та будівництва та архітектури»
Кафедра Українознавства
Доповідь
На тему: «Чортомлицька Січ»
План.
Вступ
Розділ 1 Розташування і зовнішній вигляд
Розділ 2 Історія січі
2.1 Заснування Січі
2.2 Діяльність Січі
2.3 Зруйнування Січі
Висновки:
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність
Історична минувшина Нікопольщини вже вдруге привертає увагу наукових установ всеукраїнського та регіонального масштабу, не є несподіванкою, адже цей край був осередком формування запорозького козацтва і місцем розташування Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлицької (Старої) та Нової, або Підпільненської Січі, тобто п’яти історичних центрів запорозьких козаків із семи відомих історії. Актуальність проведення таких наукових заходів саме на Нікопольщині полягає в тому, що в даному краї й дотепер “козацький фактор” здійснює помітний вплив на свідомість громадськості і є вагомим чинником національного відродження в контексті окремого регіону. На сьогодні у місті Нікополі та в Нікопольському районі зареєстровано чотири громадські організації під назвою січей та козацьких товариств. Найбільш діяльною та впливовою з-поміж них виявило себе Військо Запорозьке Низове (козацьке товариство Нікопольського району), що перебуває в структурі Українського козацтва.
Мета
Дослідити виникнення Старої Січі і проаналізувати її.
Завдання
Охарактеризувати Чортомлицьку Січ.
Розділ 1 Розташування і зовнішній вигляд
Чортомлицька Січ знаходилася на острові Чортомлик або Базавлук при впадінні в Дніпро приток: Чортомлик, Підпільна і Скарбна (тепер біля села Капулівки Нікопольського району).
Згідно з археологічними дослідженнями, це був військовий городок на Чортомлицькому Розі, що мав близько 2 км в окружності і був оточений сімома річками — Чортомлик, Скарбна, Скажена, Корівка, Прогній, Павлюк і Підпільна. Сама Січ знаходилась на північній частині півострова, що не затоплювалась весняною повінню і займала 1050 квадратних сажнів, височіючи на поверхневими водами на 8,5 м, в той час як південна, значно більша, частина Чортомлицького Рогу була полога й підтоплена, і уявляла собою плавню з гіллястими деревами поміж велетенських кам'яних брил та болотяного різнотрав'я. Довкола Січі було викопано рів і насипано земляний вал в 13 метрів заввишки, де влаштовано бійниці, набито дерев’яні палі й встановлено плетені, наповнені землею коші. Для виходу по воду на Чортомлик та Скарбну в земляному валу зроблено було вісім пролазів, через які могла пройти одна людина; біля кожної з них стояла бойова вежа, а всередині Січі була зведена висока вежа для стрільби. Крім цього, навколо січового майдану, за козацьким звичаєм, стояло 38 куренів для запорожців — військових підрозділів, що мали окрему будівлю, де постійно перебувало 150-200 козаків зі своїм курінним отаманом. Загалом на Січі перебувало від шести до десяти тисяч козаків.
Крім того, акти 1659, 1664 й 1673 років свідчать, що на Чортомлицькій Січі існувала церква Покрови Богородиці: 1664 року кошовий отаман Іван Щербина писав гетьману Івану Брюховецькому, що церква ця раптово згоріла, так що духовенство навіть не встигло вихопити церковного начиння.
Причина перенесення Січі з Микитиного Рога в гирло Чортомлика, на думку Яворницького, криється у більшій зручності місцевості біля Чортомлика порівняно з Микитиним Рогом. Річ у тому, що місцевість Микитиного Рога, досить висока і з трьох боків зовсім відкрита, мала досить значні недоліки у стратегічному розумінні: татари, кочуючи по лівому березі Дніпра, просто навпроти Січі, могли стежити за діями запорізьких козаків і передбачати всі їхні плани й задуми. Ця незручність могла бути причиною залишення козаками Січі на Микитиному Розі й перенесення її нижче, на ріку Чортомлик.Чортомлицька Січ вважалася січчю, яка переважала над іншими, тому папери, що виходили з цієї Січі, рідко підписувалися з означенням її місця: «Дано в Січі при Чортомлику», «Дано в Чортомлицькій Січі», а перевалено взагалі не мали вказівок на місце: «З Січі запорізької», «Дано на Коші Січі запорізької», «Писано на Коші запорізькому», «З Коша запорізького», причому під Січчю розумілася саме Чортомлицька.
Розділ 2 Історія січі
2.1 Заснування Січі
Чортомлицьку Січ було засновано в 1625р. під керівництвом кошового отамана Федора Лютая. Навколо Січі були побудовані земляні укріплення та встановлено гармати. У центрі був майдан, навколо нього розташовувались курені та будинки старшини. В Січі існувала церква Покрови пресвятої Богородиці, зведена за рішенням загальної козацької ради. За межами укріплень містилися різні підсобні споруди, майстерні, кузні та ливарні. Там само було зведено приміщення, призначене для тимчасового розміщення іноземних послів і купців. В самій Січі існувало певне виробництво, зокрема, виготовляли порох, кулі, ядра.
Після смерті Б.Хмельницького і приходу до влади Івана Виговського Запорозька Січ стала одним з осередків політичної опозиції до центральної влади. Спротив Запорожжя зумовлювався намірами Виговського вийти з-під влади Росії й повернутись під зверхність Польщі. В 1659 р. Виговський зрікся булави та натомість розпочалися часи міжусобиць, названі ''Руїна''.
2.2 Діяльність Січі
У вільний від походів час козаки вели інтенсивне господарське життя, що ґрунтувалося на рибальстві, мисливстві, бджільництві, скотарстві й хліборобстві. Досить значного поширення на Січі досягли й військові ремесла: виготовлення пороху, зброї, а також традиційне для козацтва добування солі. Запоріжжя підтримувало тісні економічні зв'язки з Лівобережною та Правобережною Україною, Слобожанщиною та Росією. Із Січі вивозили на продаж коней, худобу, рибу, віск, мед, хутра тощо, а завозили сюди хліб, сукна, зброю, боєприпаси.
За кілька століть на Січі посилилося соціальне розшарування серед козацтва:
Усе наведене вище призводило до соціального протистояння. Проте на Січі не було кріпосницьких порядків, тому сюди тікали всі знедолені з різних кінців України. Січ залишалася могутнім бастіоном української державності.
З часів Гетьманщини, збройними силами якої виступало Військо Запорозьке, утверджується термін «Низове Військо Запорозьке», військово-політичним центром якого стала Чортомлицька Січ. Як опозиційна військова сила, вона перебувала у скрутному становищі з першого дня свого заснування в часи Гетьманщини. А так зване Андрусівське перемир'я 1667 року, укладене між Річчю Посполитою та Московією, значно погіршило становище Запорозької Січі, яка потрапила у подвійну немилість обох держав. Чортомлицька Січ стала першої Січчю, що мала трьох ворогів: Річ Посполиту, Московію та Кримське ханство в союзі з Османською імперією. Тому січовики виступали у ролі союзників своїх ворогів, щоби за допомогою одного ворога побити іншого. Це пояснює їх об'єднання з Мазепою. Хоча вони й ворогували з гетьманом, проте разом з ним виступили проти Петра І.
2.3 Зруйнування Січі
Дізнавшись про допомогу запорожців Мазепі, царський уряд направив на Січ військо під проводом полковника П. Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочне, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, було вирізано, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ із першої спроби не вдалося, до того ж війська зазнали чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Галагана, так як він добре знав Січ та її околиці, і облудно пообіцяв січовикам недоторканність. Оборону Січі очолив наказний отаман Яким Богуш, який наказав козакам відкопатися від берега, після чого в прокопаний рів потрапили води Чортомлика, а сама Січ опинилася на острові.
14 травня 1709 року Карл ХІІ відновив воєнні дії; того ж дня три полки московської армії обступили Чортомлик. Кількасот запорожців, що перебували в той час на Січі, оборонялись, застосовуючи січову артилерію; близько 350 нападників загинуло, понад 150 було поранено. Але запорожцям не вдалося утримати оборону і, сівши на човни, вони подалися вниз по Дніпру. Московські війська увірвалися в Січ, захопили 36 гармат та іншу зброю, в тому числі й козацькі човни. Виконуючи наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі, після чого спустилися по Дніпру і почали хапати й страчувати навіть тих козаків, які перебували на промислах і не брали участі в військових подіях.26 червня 1709 року московський цар Петро видав грамоту-звернення до українського народу, де було сказано: «Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти».
Прихід на Гетьманщину шведської армії та приєднання до неї частини українського війська на чолі з І. Мазепою зумовили значні коливання в настроях запорожців. Врешті перемогли противники Москви і 1 березня 1709р. близько тисячі козаків на чолі з кошовим отаманом Костянтином Гордієнком направились до І. Мазепи. В відповідь на це цар відправив на Запорожжя три полки під командуванням П. Яковлєва, які мали або змусити козаків до співробітництва, або знищити їх. Військо дісталося на Запорожжя в середині квітня, дорогою зруйнувавши Келеберду, Переволочну, Новий та Старий Кодаки. 10 травня 1709р. розпочався штурм Січі, де на той час перебувало не більше тисячі козаків під командуванням наказного отамана Якима Богуша. Після кількох невдалих штурмів до росіян прибув на підмогу полковник Г.Галаган, який привів компанійський полк та драгунів. Під час нового штурму 14 травня він закликав запорожців здатися, пообіцявши помилування. Козаки склали зброю, але це виявилось обманом – почалась різанина і Січ було знищено. Всі січові будівлі було спалено, частину полонених козаків піддали тортурам, а інших вислали до Сибіру.
Висновок
Отже, Чортомлицьку Січ було засновано у 1652 році запорозьким отаманом-гетьманом Іваном Лутаєм. Вибір місця для Січі зумовлювався природними умовами, вигодами її оборони, обов'язково прив'язувався до Дніпра - головної водної артерії України і найпершого шляху для морських походів проти турків і татар. Також ,основу війська становила запорізька піхота,яка формувалося на принципах добровільності, а навіть досить жорстокого відбору бажаючих. Велику майстерність виявляли козаки у штурмі й оболзі фортець,мали досвідчених саперів. Найвідомішими кошовими отаманами Чортомлицької Січі, які переобирались кілька разів, були Іван Сірко та Кость Гордієнко. Після знищення Чортомлинської Січі, 1709 році, запорожці розділилися: перша частина козаків переселилася на територію Лівобережжя(землі Січі за указом Петра I були приєднані до Миргородського полку); друга частина козаків, яка пішла за І. Мазепою, перейшла на територію Туреччини; третя знайшла собі притулок у володіннях кримського хана.
Список історіографія:
Історія України/ Керівник авт. кол. Ю. Зайцев.-Львів: Світ,1996.-488с.
Яворницький Д. Історія запорозьких
козаків/ Д. Яворницький .-К.: Наукова думка,
1990. — 560 с.{електронний ресурс}.- режим
доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
Новий довідник історії України/{електронний
ресурс}.- режим доступу: http://www.history.vn.ua/book/
Власов В.С. Історія України / Ред. Мицик Ю. А : Підручник для 8-го кл.серед. шк. -К.: Абріс, 1999.
Дан Берест - Запорізька
Січ/{електронний ресурс}.- режим доступу:
http://pravoslavu.narod.ru/