Політичні погляди Маргарет Тетчер

 

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Історичний факультет 

 

 

 

Нова та новітня історія 

зарубіжних країн

 

 

 

 

 

 

 

 

   

          Політичні погляди

           Маргарет Тетчер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала:

Студентка групи  Іст 52з

Гузьо Андріана

 

Перевірив:

Доц.. Сіромський Р.Б.

 

 

 

                                  

                                      Львів 2013

 

 

 

 

Зміст

 

1. Соціально – економічна обстановка у Англії у 70-ті роки і вибрання М. Тетчер лідером консерваторів.
2. Політичний портрет прем'єр міністра : вибрання і стиль, режим, умови роботи.
1. Внутрішня політика Тетчер
2. Політичний портрет Тетчер в зовнішніх зв'язках
3. Висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

Соціально – економічна обстановка у Англії у 70-ті роки і вибрання М. Тетчер лідером консерваторів.

 

 

 У житті політичних діячів бувають такі події, коли визначається вся їхня подальша доля, і вони із рядових політичних постатей, робляться найвпливовішими, і може бути, і найшанованішими політиками. Для Маргарет Тетчер таким подією були вибори лідера консерваторів, коли всі у Великобританії заговорили про неї.        

 Питання політичного  лідерства у 70-х у Великій Британії перетворилося на загальнонаціональну проблему першорядної важливості. Країна переживала найскрутніші часи. Великобританія стала у період "найслабшою ланкою" у світовїй капіталістичній системі. [1]. Частка країни у світовому промисловому виробництві скоротилася після війни вдвічі - з 10% до 5%. Британію обігнали не тільки Японія, а й ФРН та Франція.          

 У цей самий  період відбувалися зміни масових суспільних настроїв. З'явилося усвідомлення небезпечно загостреної соціальної напруги. Багато політиків і коментаторів оцінювали ситуацію як "національний кризис довіри".          

 Умови сприяли обранню  на посаду лідера партії радикального, чітко формулюючого погляди й до того ж час нетрадиційного політика, відповідального настроям. Таким лідером стала в 1975-г. Маргарет Тетчер.         

 Як писав  кілька років по тому Ф. Пим, "...за умов невпевненості та сумнівів на той час з'явилася особистість, яка мала чітко й переконливо сформулювати умови та вимоги... Вона пропонувала щось нове. Люди відчували, що у цілої низки питань занадто багато компромісів, які погіршували справа. Вони відчували, що наші економічні та виробничі проблеми такі глибокі, що політика золотої середини неспроможна їх розв'язати, і що потрібно щось радикальніше"[3]. Інші автори вважають, що Тетчер просто "пощастило" і що вона виявилася на вершині політичної піраміди майже чисто випадково". оскільки ніхто з більш авторитетних діячів партії не насмілився тоді кинути виклик Е. Хиту, і вона виявилася практично єдиним його суперником у першому турі голосування, під час якого голоси були й не так за неї, як проти Хита.         

 Дорогою до лідерства було багато перешкод, і одне з яких полягала у цьому, що, за зізнанням самих жінок - членів англійського парламенту, в консервативної партії існували серйозні упереджені ставлення до жінок-політиків. Тетчер, у зв'язку, говорила: "...Абсурдно заявляти, що жінка неспроможна керувати партією. Це химерний і старомодний погляд"[5].          

 Отже, можна  дійти такого висновку. Консерватори  потребували кандидата, повному енергії. З Маргарет Тетчер консерватори пов'язували відродження своєї партію, і навіть всієї Англії. Вибір упав на Тетчер, тому, що саме вона найменше у складі міністрів Хита пов'язана з його політикою. Вона відважно кинула йому виклик, тоді як інші претенденти на виявили такого мужності. Такі ж завзяття й безкомпромісність вона проявить під час виборів на посаду прем'єр-міністра.

І, домігшись  цієї посади, вона найкраще проявить свої політичні таланти. Тому, час торкнутися розгляду політичного портрета Тетчер як прем'єр-міністра.

 

 

1 Contemporary Record. 1987. №3, p.13.

2 Pim. F. The Politics of Concent. 1985. p.22.

3 РМ., напр., Kavanagh. D. Thatcherism and British Politics. Oxford. 1987. p.199.

4 Цит. по Попов У. І. Маргарет Тетчер: чоловік і політик (Погляд радянського дипломата). М., 1991. С.22.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Політичний  портрет прем'єр міністра : вибрання і стиль, режим, умови роботи.

На початку 1970 р. економічне становище Англії сильно погіршилося. Дедалі виразніше звучав протест проти розрізшоїся бюрократії і високих податків, проти "хаосу впливів" і результативності урядів. Падіння життєвого рівеня викликало потужну хвилю страйків, у яких багато галузей англійської промисловості було паралізовано.

Тут слід відзначити, що "характерна риса Тетчер - наполегливість і навіть безкомпромісність у  проведенні своєї лінії. Сформувавши політику, хоче у будь що, проводити їх у життя.

Пасивність лейбористського  кабінету Дж.Кэллагана (1976-1979гг.), яка  здатна запропонувати ефективний засіб  на лікування затяжних недуг британської економіки, відчужувала від цього дедалі більше рядових виборців. Марґарет Тетчер за короткий час - до парламентських виборів - зуміла перехопити у лейбористів прапор радикалізму.

У нестримному  прагнення до влади неоконсерватори  не гребували до заборонних прийомів політичних змагань. Так, ще 1976 року Марґарет Тетчер заявляла, що з лейбористів виходить "загроза соціалізму". І те, що "лейбористська партія тепер керується відверто марксистської програмою", веде на поріг "тоталитаризма".[1] У травні 1979 року М. Тетчер посіла крісло британського прем'єр-міністра. На виборах у палату громад консерватори випередили лейбористів на 70 депутатських місць. Багато в чому їй допомогла "проривна натура

"У своїй  роботі вона висуває першому  плані прості, зрозумілі кожному  гасла: збереження законності і близько, кожен отримуй, те, що заробив."[2] Неоконсерватизм у тлумаченні Тетчер представляв багатьом простим англійцям не чергову політичну чи філософську теорію, а близьку і зрозумілу їм духовну їжу, свого роду релігію, покликану оздоровити суспільство, надати йому втрачений їм динамізм, його спроможність саморозвиватися. "У чому цьому всіляко сприяла фразеологія Тетчер, прагнення пояснити аудиторії соціально-економічні проблеми, у термінах, зрозумілих домашньої господині, причому нерідко власним прикладом. Привнесення особистих моментів до політики навряд чи є наслідком продуманої тактики завоювання довіри мас. Радше, це риса політичного стилю Тетчер, що виникає із стосунків до політики як до "роботи", а й як до "улюбленого заняття". Недарма вона така недолюблювала розводитися про своє приватне життя. Навряд вона бувала нещира, коли заявляла, що "робота" їй цікавіша, ніж усе інше. ".[3]

У численних промовах Тетчер бракуватиме таких слів, як монетаризм, етатизм, кейнсіанство, трудові взаємини спікера та т.д. Натомість фігурують значно більше близькі широкої аудиторії поняття типу "велике держава", "чесно зароблені кошти", "жорстка економія".

Необхідно, говорячи про внутрішню політику Тетчер, порушити питання про її стиль роботи. Вона володіє багатьма якостями, які, незалежно від її політичних позицій, характеризують її як неабиякого керівника. " З нею цікаво розмовляти, вона вміє зосереджуватися на окремо взятій проблемі", - пише Л. Замятин. ".[4]

Зазначимо іще одна факт, розкриває її політичний стиль. Чудово розуміючи, що "втрата особи" і навіть ініціативи у парламенті загрожує втратою впливу у країні, Тетчер найретельнішим чином готується до засіданням. Питання, які підлягають обговоренню, в обов'язковому порядку розглядаються на засіданнях кабінету міністрів. Особливо серйозно Тетчер підготовлює запитання прем'єр-міністру, яким, відповідно до встановленої процедурі, відводиться чимало часу. Під час самих дебатів вона зазвичай демонструє властивий їй наступальний і навіть агресивний натиск, хоча то й сама виявляється під жорстким обстрілом.

Виклавши процес обрання  на посаду прем'єр-міністра, способи, стиль, умови її роботи, вважаю обгрунтованим подальше розкриття політичного портрета М.Тетчер через її внутрішню й зовнішню політику.

  3.1 Внутрішня політика Тетчер

Зазначимо, що з  основних заслуг Тетчер у країні - перебудова. Тетчер сама не без гордості заявляда, що вона здійснила у країні перебудову. Хоча кінцева мета тетчерівській перебудови, безумовно, у зміцненні позицій правлячих класів, її практичний зміст - використання нових важелів для раціоналізації і підйому британської економіки. Одне з основних елементів тетчерівській перебудови - приватизація суспільного сектора. У ведення приватного бізнесу передані нафтовидобувна, газова, авіаційна, телекомунікаційна і ще галузі. Практичний сенс приватизації Тетчер бачить насамперед у дерегламентации, у звільненні підприємств від "диктату держави", наданні їм повної свободи дій на капіталістичному ринку, але з тим гаслам і в перекладанні ними всієї повноти відповідальності за результати своєї діяльності.

Насамперед, Тетчер відмовилася від старої моделі державного регулювання економіки та спробувала впровадити свою, нову. Вона здійснювала децентралізацію управління економікою, скорочувала держапарат. Протягом років її правління центральні міністерства зведені до мінімуму. Роблячи ставку на ініціативних і самостійних громадян, Тетчер заявила таке: "Той, хто не готовий працювати найбільше, повинен одержувати найбільше винагороду і зберігати після відрахування податків"

Нова лінія  у економічній політиці стала  відповіддю британських консерваторів  на висунуті сучасним етапом НТР проблеми, які Тетчер, слід визнати, вловила  швидше своїх політичних конкурентів.

Здатність Тетчер апелювати як до розуму, матеріальних інтересах, до почуттів, настроям англійців, створила їй репутацію "популістського" лідера. Проте популізм Тетчер цим далеко ще не вичерпується, і взагалі найменше підійшла б роль моралізуючого проповідника. Недарма у одному з цікавіших і глибокі дослідження феномена тетчеризму, її популізм названо авторитарным.[5] "Її "патріотизм" реалізується через жорстке, неприязне ставлення до "кольорової" еміграції . Добре відома її відданність відновленню смертної кари." .[6]

Проведення своєї  жорсткої політики вимагало налагодження свого механізму прийняття державних прийняття рішень, та політичні коментатори і учені-політологи одностайно відзначають помітне зростання ролі прем'єр-міністра й його апарату у цьому, причому, деякі навіть стверджують, на зміну "кабінетному управлінню" у країни встановилося або встановиться "президентське правління.". [7] Хоча цей думка піддається достатньо обгрунтованою критикою, як і враховує всієї сукупності механізмів державного управління, її прибічники праві, що Тетчер удалося різко знизити роль кабінету міністрів як органу.

Паралельно зі змінами у вищих ешелонах урядової влади після обрання на другий термін прем'єрства Тетчер грунтовно змінила адміністративний апарат. Знову призначалися, за свідченням "Sunday Times", "...здатні, рішучі і наділені бійцівськими якостями особи, котрі проявили ентузіазм і готовність зробити відповідно до прагнень премьер-міністра"[8] 

Упродовж років  правління М. Тетчер підхід до ірландського питання змінився на краще. Хоча, слід зазначити, "події у Північної Ірландії 60-80-х років наочно демонструють нетривкість ліберально-прогрессивних ідей у тому, що втягування у світову систему господарства, модернізація економіки та соціального ладу власними силами ... не виправдали себя." [9] В Ольтирському питанні відзначимо лише, що "не королева, а прем'єр-міністр зустрічала до труни, які привозять до Англіх. З хусткою в руці вона лише зусиллям волі зберігає самообладання." [10] Проте, що стосувалося терористичної ірландської організації ІРА, Тетчер була сувора, потім були вагомі особисті та державні причини. Але й поступ пішов в її присутності інтенсивніше: вона спрямовувала зусилля на поліпшення стану католиків у Північній Ірландії. Так, на побудову у Белфасті багатоквартирних комплексів, заселених переважно католиками, було витрачено 2 мільярда доларів, що дуже поліпшило житлову проблему там. [11]

3.2 Політичний  портрет Тетчер в зовнішніх  зв'язках

Тетчер, безумовно, прагне пошуку самостійної роль формуванні вузлових аспектів відносин Захід-Схід. Вона претендує, і не безпідставно, на роль політичного лідера Західної Європи.

Популярність  Тетчер навесні і літа 1982 року досягла апогею, що значно зумовило її перемогу в виборах 1983 року. Через війну конфлікту з Аргентиною Тетчер отримала блискучу можливість досягнення великого успіху. Після перемоги на Фолклендських островах Тетчер стала героїнею, вважає До. Огстен. "Далеко від дому ,борючись у виключно несприятливих, по початковій оцінці, умовах, Тетчер і її солдати рішуче відбили навалу аргентинців." Фолклендский конфлікт продемонстрував, що свій "рішучий підхід" Тетчер не обмежує сферою внутрішньої політики. Прийшовши до повалення влади, прийняла курс - на зміцнення військово-політичного співробітництва зі США.. Загальна сума військових витрат за 1979-86 рр. зросла на 30%, і частка цих витрат у сукупному національному продукту до кінця 80-х стояла на першому місці серед усіх західноєвропейських учасників НАТО. Курс на "протистояння" із колишнім Радянським Союзом та інші країнами - учасниками Варшавського договору послідовно витримувався й в області політичних відносин із цими державами. Але Тетчер усвідомлювала життєву необхідність виходу з "холодної громадянської війни" - глухого кута, куди мало не завела людство гонка над озброєннями й конфронтація. П. Дженкінс характеризує, зовнішньополітичне кредо Тетчер як кредо "британського націоналізму". Саме цим кредо пояснює її нескінченні непорозуміння з партнерами з ЄС, і її прагнення, залишаючись лояльним союзником США, та навіть критикувати деякі з кроки (як і, зокрема відбувалося у момент вторгнення США до Гренади 1983-го р. чи під час американських санкцій про поставки устаткування радянських газопроводів у зв'язку з введенням військ у Афганистан)