Основні техніки художнього оформлення Петриківським розписом

Головний робочий інструмент для малювання - пензлики, плоскі та круглі з білячого хвоста, або кішки. Деякі художники користуються саморобними пензликами з білячого хвоста. Ці пензлики невеликого розміру (.N1:1-4).

Треба дотримуватись зазначених правил розміщення інструментів на робочому столі. Робоча ділянка повинна бути вільна. Тут розташовують матеріал, на якому будуть малювати, а також палітру та пензлики. Перед собою ставлять склянку або кладуть пластикову пластинку - палітру. З лівої сторони кладуть ганчірку для витирання пензликів. В правому куті стола розміщують фарби, підставку для пензликів. Усі предмети повніші знаходитись у межах витягнутої руки, щоб можна було легко дістати, не підіймаючись.

 

2.2 Складання композиції твору

 

Найцікавіший момент у даному творчому процесі — компонування деталей. І великі форми, і наступне прописування їх безліччю ліній, крапок, кривизн були суворо підпорядковані суто декоративним принципам. Кущ, вазон наче розпрямлялися на площині стіни (або аркуша паперу, коли композиція виконувалась як панно), деталі не затуляли одна одну, всі елементи гармонізувалися — найчастіше за принципом симетрії.

Найпоширеніша схема композиції у петриківських розписах — еліпс. Тому здаля така композиція нагадує писанку. Цьому сприяє ще й те, що в самому центрі розміщувалась найбільша квітка, дві квітки або два грона ягід. Виділення центрального композиційного елемента надавало еліпсові вигнутої назовні форми, посилюючи враження округлості розмальованого яйця. Це наштовхує на думку, що петриківський розпис бере свій початок від мистецтва українського писанкарства, яке виникло ще на ранньому етапі культури слов'ян Придніпров'я. Цікаво, що і писанка, і такий розпис символізують зародок життя, циклічність розвитку живого, цвітіння, достигання плодів. У розписах такої натуралістичної школи, як петриківська, постійно розроблялися певні теми, а саме теми уславлення життя.

Змальовуючи центральну квітку, плід чи ягоду, майстри-петриківці вибирають найзручніше положення, при якому глядачеві можна показати багато гарних і дрібненьких деталей. Найчастіше це була квітка, повернута голівкою до глядача, або напівпрофільні (злегка нахилені до переднього краю) чи цілком профільні зображення. Характерне сполучення елементів у петриківських розписах — розгорнені до глядача листочки і профільне розташування квітки. Композиція декоративно увиразнює букет, кущ, вазон. Півпрофільний чи профільний малюнок дозволяв підкреслити тужаві, гарно вигнуті лінії, особливо контурні. Прорисовуючи стебельця, чашечки, майстри за допомогою різнобарвних ліній чітко окреслюють форму квітки, вирізняють на білому тлі навіть такі незначні деталі, як пушок на поверхні чашечки, зигзаги й зазубринки на кінчиках пелюсток тощо. Обвідні лінії роблять малюнок петриківців, може, надмір чітким. Традиційно розписи виконувалися густими фарбами, і кожний мазок відтінявся від сусіднього. Отож обвідні лінії посилюють контрастність і пружність форми.

Звичайно, у цьому загостренні форми, у чистоті кольорів, у надмір чітких лініях відбилося прагнення до точності, абсолютної визначеності. У петриківських розписах відсутні складні напластування і переплетення. У них все гранично й до кінця виражене через форму, лінію, колір. Всі елементи укладені в певному ритмі, один біля одного, а не один за одним. Жоден листок не затуляє сусідній або квітку, хіба що самий її краєчок. Така впорядкованість, делікатність співвідношень частин і цілого йде від особливостей народного побуту, де ні в чому не допускалося зайвого нагромадження, перенасичення.

Композиція - організація площини, при якій встановлюються закономірні, злагоджені відносини між площиною картини та зображенням.

У нашій роботі використано головний закон - закон цілісності. Цілісність - це якісний показник художнього твору, що синтезує його частини в єдине ціле. В кожному творі мистецтва є композиційний центр. Він вирізняється формою, кольором та збільшеним розміром в порівнянні з іншими елементами. Це те, на що звертається увага в першу чергу.

Так у нашій роботі центром композиції є зображення козака й козачки, котрі виділяється як формою так і кольором, і також вони зміщені в центрі кожної дощечки. У роботі є чіткий порядок в розташуванні та поєднанні елементів, немає певної асиметричності.

Лінії плавні, пластичні, чіткі. Це дає можливість підкреслити яскравість виробу. На картині намальовані трава і небо. Ракурс їх зображення говорить про динамічний рух на передній план. Завдяки іншим елементам, намальованим на картині, вона набуває повної своєї цілісності.

Вибір колірної гами

При виконанні малюнка ми будемо користуватися колірним кругом, який складається з 24-х кольорів, які виникають завдяки змішуванню жовтого, зеленого, синього.

Існує 4 групи гармонійних поєднань кольорів:

1. Однотональні - досягається додаванням  в один хроматичний колір чорного або білого кольорів;

2. Споріднені - це групи кольорів  жовто-червоних, червоно-синіх, синьо-зелених, зелено-жовтих кольорів;

3. Споріднено-контрастні - це групи  зелено-червоних, жовто-синіх, червоно-зелених, синьо-жовтих кольорів;

4. Контрастні - це групи кольорів, розташовані у протилежних четвертях. У нашій роботі ми використовуємо споріднено-контрастні кольори.

 

2.3 Технічні прийоми виконання

 

Центром композиції є козак та козачка. Вони найбільші за розміром та виділяється завдяки яскравому кольору. Розташовані в центрі для того, щоб вільний простір на картині підкреслював її легкість та невимушеність.

Намальовані на картині хмари, створюють гарний ансамбль з погодою, таким чином робота набуває справжньої української витонченості.

 

2.4 Технологічна послідовність виготовлення виробу

 

Робота виконана в такій послідовності:

- розробляємо ескіз;

- розфарбовуємо малюнок на папері;

- малюнок переносимо на підготовлене полотно (дощечку);

- розфарбовуємо полотно за допомогою  фарби гуаш з додаванням клею  ПВА;

- коли картина просохла, вставляємо  її в рамку і надаємо товарного  вигляду.

ВИСНОВКИ

 

Декоративний розпис на Придніпров'ї, як і скрізь на Україні, виник насамперед як мистецтво мальованої хати. Однак на Придніпров'ї йому притаманні особлива неповторність, самобутність, В його основі лежить образне, поетичне осмислення світу рідної природи, краси української землі. Недаремно квітка й калина є основними мотивами декоративного розпису Придніпров'я. В ньому легко пізнаються рожа і півонія, гвоздика й жоржина, айстри й горошок, навіть придорожній будяк - ймовірний прообраз славнозвісної петриківської "цибульки". Найранішою формою розпису на Придніпров'ї було настінне малювання. Славним петриківським розписом цікавилися дуже багато визначних майстрів. Такі як Т. Пата, Н. Білокінь, Г. Прудникова та інші. За своє життя вони зробили великий внесок у розвиток петриківського розпису. Вони створили величні, монументальні композиції. Характерне сполучення елементів у петриківському розписі розгорнуті до глядача та профільне розташування. В першому розділі курсової роботи в повній мірі висвітлюється історія розвитку петриківського розпису, і видатні майстри в цій галузі мистецтва, так як було у завданні курсової роботи.

В другому розділі розкривається вибір матеріалів та інструментів для виготовлення композиції, розглянуто, що таке композиція та складання самої композиції твору. Розглянуті технічні прийоми виконання, та описано технологічну послідовність виготовлення виробу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи. К.: Мистецтво, 1965. 64 с.

Гнатюк М. Художні вироби з дерева в інтер’єрі народного житла українських Карпат і Прикарпаття ХІХ. першої половини ХХ ст. Дис.канд. мистецтвознавства /Львівська академія мистецтв. . Львів, 2000. - 170 с.

Гринюк М. Декоративний народний розпис в інтер’єрі гуцульської хати (середина ХІХ - кінець ХХ ст.). Дис.канд. мистецтвознавства /Львівська академія мистецтв. . Львів, 1997. - 184 с.

Кириченко М.А. Український народний декоративний розпис. - К.: Знання- Прес, 2006. - 228 с.

Найден О. Орнамент українського народного розпису: витоки, традиції, еволюція. - К.: Наукова думка, 1989. - 162 с.

Селівачов М. Українська народна орнаментика ХІХ-ХХ ст. (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Дис.док. мистецтвознавства. . К.: вид-во НАН України, 1996. - 421 с.

Тимків Б., Кавас К. Виготовлення художніх виробів з дерева: В 2 ч. Підручник. - Львів: Світ, 1996. - Ч. 2. Мозаїка. Випалювання. Розпис. - 144 с.

Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ-ХVIII ст.). . К.: Либідь, 1992. . 192 с.

Українська старовина: Із приватних збірок. Мистецтво Гуцульщини та Покуття. - К.: Родовід, 2002. - 360 с.