Зовнішня економічна діяльність

1. У чому суть зустрічної торгівлі як форми організації експортно-імпортних операцій?

Зустрічна торгівля - сукупність угод, при укладанні яких закупка  продукції за різними причинами  супроводжується відповідними поставками товарів з метою досягнення балансу  експортно-імпортних операцій.

Зустрічна торгівля дозволяє:

1) абстрагуватися від  стану платіжних балансів країн,  нестачі або відсутності валютних  ресурсів;

2) зменшити ризик інфляційних  очікувань та нестабільності  міжнародної валютно-кредитної системи;

3) розширити ринки збуту  продукції;

4) посилити зацікавленість  у стабільних ділових взаємовідносинах  з партнерами.

Особливістю зустрічної торгівлі в сучасних умовах являється також-широке впровадження внутрішньофірмової комп'ютеризації. Це не тільки дозволило якісно змінити  технології і процедури зовнішньоторгових  операцій, але й дало можливість наперед визначити ефективність угод вираховувати тенденції розвитку кон’юнктури ринку і цін, формувати  структуру товарообігу конкретної країни, конкретного підприємства-суб'єкта ЗЕД. Міжнародна практика свідчить про  те, що зустрічна торгівля стає все  більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері. І це важливо  враховувати вітчизняним підприємцям, які здійснюють експортно-імпортні операції.

 Зустрічна торгівля  поділяється на:

- бартерні угоди,

- зустрічні закупки,

- компенсаційні угоди,

- кліринг,

- угоди „оффсет”.

Ці товарообмінні операції дозволяють здійснювати торгівлю переважно  без валютних розрахунків. В теперішній час на угоди, так чи інакше пов’язані  з оплатою закупок продукції  національних виробництв, приходиться  від 25 до 39% об’єму міжнародних торгових операцій, в т.ч. на зустрічні закупки - 55%, на угоди „оффсет” - 24, на компенсаційні угоди - 95%, на кліринг - 8% і на бартерні угоди - 4%.

Зустрічна торгівля - достатньо  новий спосіб ЗЕД, в основі якого  лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов'язують експортні й імпортні операції. Обов'язковою умовою зустрічних угод являється зобов'язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї  поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні. На сучасному етапі зовнішньоторгові зустрічні угоди стали одним  з основних видів міжнародного товарообміну. Достатньо сказати, що сьогодні їх частка перевищила 40%. Такий бурхливий розвиток міжнародної зустрічної торгівлі, починаючи  з 70-х років, було зумовлено різними  причинами:

1) зростанням цін на  енергоносії. Коливання цін на  нафту в 1973-1974 рр., 1979-1980 рр. Негативно  вплинули на економіку багатьох  країн (розвинених і тих, що  розвиваються). Значні об'єми конвертованої  валюти їм приходилось витрачати  на закупівлю нафти. І тоді  розвинені країни стали платити  за свій експорт зустрічними  поставками сировини і палива  на основі довготривалих контрактів;

2) прагненням країн, що  розвиваються, в ці роки до  прискорення індустріалізації свого  розвитку. В рамках зустрічної  торгівлі вони постачають сировину  в обмін на технології, машини, обладнання з розвинених країн;

3) зустрічну торгівлю  стали використовувати і в  зв'язку з встановленням деякими  країнами протекціоністських і  валютних бар'єрів по відношенню  до іноземних фірм;

4) зустрічна торгівля  дає можливість державам розвивати  зовнішню торгівлю навіть тоді, коли є недостача чи відсутність  конвертованої валюти, дефіцит платіжного  балансу, інфляційні процеси. 

Зустрічна торгівля виступає засобом фінансування імпорту і, на відміну від закупок в кредит, застерігає покупця від виплати  постійно зростаючих процентних платежів.

Регулююча роль зустрічної торгівлі проявляється в тому, що підписані  двохсторонні і багатосторонні міжурядові угоди, а також угоди про економічне і виробниче співробітництво  на компенсаційній основі дають можливість раніше на декілька років наперед  визначити:

1) види і об'єм товарів,  що взаємно постачаються;

2) їх загальну суму  і порядок розрахунків;

3) характер і вартість  супроводжуючих чи окремо наданих  технічних (інжинірингових) послуг  і науково-технічних знань і  досвіду (ліцензій, "ноу-хау"  та ін.). В зв'язку із зростанням  об'ємів міжнародної зустрічної  торгівлі зростає і її регулююча  роль. Разом з цим розвивається  і специфіка міжнародних зустрічних  операцій, що відображає умови  і процеси, що відбуваються  в різних країнах.

Важливою особливістю  зустрічної торгівлі являється її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно міняються на світовому  ринку, дає можливість окремим країнам  ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки, в т.ч. трудно доступні, створює умови  для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й  послугами.

Відмінною рисою таких  угод є взаємне узгодження між  поставками в двох напрямках: укладання  контракту чи контрактів в одному напрямку зумовлено укладанням контракту  чи контрактів в зворотному напрямку. Ознаки кожної окремої угоди залежать від конкретних обставин і умов її укладання.

Обсяг зобов’язань по зустрічній торгівлі часто визначається в грошовому  виразі, як відсоток від ціни товарів, які повинні бути поставлені в  зустрічному напрямку. В контракті  також вказують тривалість допустимого  терміну виконання зобов’язань. Також зазвичай вказується вид товарів, які будуть закупатися по майбутні контрактах на поставку.

Більшість країн світу  використовують зустрічну торгівлю як одну з форм міжнародної торгівлі. Але для доцільного розвитку необхідна  наявність досконалої правової бази, а також значний експортний потенціал. Необхідно пам'ятати, що угоди зустрічної торгівлі викликають значні додаткові  ризики. Більшості з додаткових ризиків  можна запобігти або знизити  їх, підписавши угоду про факторинг  з торговим домом, брокером, банком або іншим фінансовим закладом. Особливістю  міжнародних зустрічних угод, якої б форми вони не набували, є узгодження експорту із зустрічними закупівлями  товарів імпортуючої фірми або  країни, і навпаки. Основним принципом  зустрічної (компенсаційної) торгівлі є принцип компенсації, який діє  в будь-якій угоді цього типу, незважаючи на різні назви, визначення та класифікації.

Високий рівень зовнішньої відкритості економіки багатьох країн, зокрема з перехідною економікою, є головним чином вимушеним, тобто  результатом занепаду споживчого попиту на внутрішньому ринку. Крім того, високий  рівень зовнішньої відкритості став результатом гіперзалежності країн  від імпортних енергоносіїв. Експорт  за таких умов став вимушеним засобом  заробляння критично необхідного обсягу іноземної валюти для фінансування енергетичних поставок. Взагалі, більшість  країн Західної Європи імпортують в  свою продукцію в менш розвинуті  країни, головним чином через те що, на ринках Європи відбувається перенасиченість  ідентичними товарами. І кошти, отримані від імпорту витрачаються на виготовлення нових і більш якісних товарів, яку будуть здатні конкурувати на європейських ринках, тим самим підвищуючи економічний статус країн Західної Європи.

 

 

2. Визначити види зовнішніх торговельних операцій на аукціоні за основними кваліфікаційними ознаками.

Аукціони є особливим  різновидом посередницьких організацій, які сприяють обігу товарів. Торгівля тут ведеться методом відкритих  торгів. Продажу підлягають реальні  товари, що володіють індивідуальними властивостями.

Продавцями на аукціоні можуть виступати підприємства, організації  або фізичні особи, які є власниками товарів (майна).

Об'єктами торгів можуть бути предмети особистого споживання, що мають  індивідуальні особливості (антикваріат, високохудожні авторські роботи і т. д.), хутро, немита шерсть, велика рогата худоба і коні, тютюн, чай і т. д.

В якості покупців товарів  на аукціонах можуть бути підприємства, організації чи окремі громадяни.

На аукціоні продавець  призначає стартову ціну товару, що збільшується в ході торгів до свого  граничного рівня. На остаточну аукціонну  ціну впливає склався на даний  товар попит (у тому числі в  рамках самого аукціону), а також  популярність аукціону і реклама  представлених на ньому товарів.

Аукціони - комерційні організації, що володіють необхідними приміщеннями, обладнанням та відповідним персоналом. Найчастіше поширені аукціони, організовані у формі акціонерних товариств. Аукціонна торгівля може здійснюватися і організаціями, для яких торги не є основним видом діяльності, проте статутом передбачено право на їх проведення. Сюди відносяться аукціони, що проводяться біржами, постійно діючими виставками, художніми салонами і т. д. За масштабом діяльності аукціони поділяються на національні та міжнародні.

Розрізняють кілька видів аукціонів:

1. залежно від порядку організації:

• добровільні (проводяться з ініціативи власників товарів або майна з метою найбільш вигідного їх продажу);

• примусові (можуть проводитися державними організаціями з метою продажу конфіскованих, незатребуваних і неоплачених товарів, закладеного і не викупленого майна і т. п.);

2. з урахуванням технології проведення:

• на приголосні аукціони;
• аукціони з пониженням цін.

 Приголосний аукціон  (з підвищенням цін) починається  з оголошення мінімальної ціни, установленої продавцем. До цієї  ціни покупці роблять надбавки (наддачи). Величина надбавки повинна  бути не нижче мінімальної  надбавки, встановленої в правилах  проведення торгу. У разі якщо  чергове підвищення ціни покупці  не пропонують, то товар вважається  проданим останньому покупцеві,  який запропонував найвищу ціну. Такий спосіб ведення аукціону  називається гласним. Якщо ж  після оголошення аукціоністом  мінімальної надбавки покупці  дають згоду підняти ціну на  встановлену величину надбавки  за допомогою умовних знаків, а аукціоніст, оголошуючи нову  ціну, не називає покупця, то  такий спосіб проведення аукціону  прийнято називати негласним  або німим. При цьому способі  торгу зберігається потай ім'я  покупця. Частіше такий порядок  аукціонного торгу застосовується  при продажу предметів мистецтва та коштовностей.

На аукціонах з пониженням цін спочатку називається явно завищена стартова ціна, яка в процесі торгів поступово знижується до отримання  згоди одного з покупців на купівлю  товару. Зниження ціни проводиться  на заздалегідь встановлені знижки.

При організації роботи аукціону керуються Положенням про аукціоні, затвердженого загальними зборами  акціонерів і т. п. Підготовкою і  проведенням торгів керує аукціонний комітет, до складу якого входять: директор аукціону, комерсант, експерт, юрисконсульт, фахівець з маркетингу, бухгалтер  і аукціоніст. Кожен з перерахованих  членів аукціонного комітету виконує  функції, визначені його посадовими обов'язками.

Всі торговельно-технологічні операції, що здійснюються на аукціонах, можна розділити на три етапи: підготовчі операції; операції, безпосередньо  пов'язані з проведенням торгів; операції, пов'язані з взаємними  розрахунками між організаторами та учасниками торгів (оформлення аукціонних угод).

Основними операціями на першому  етапі є підготовка аукціону до торгів і підготовка товарів до продажу.

Підготовка аукціону до торгів починається з аналізу пропозицій, що надходять від власників товарів. У пропозиціях зазначаються: повне  найменування товарів і їх короткий опис; характеристику споживчих властивостей і якості; відомості про кількість  примірників та основні реквізити  власника. Отримані пропозиції аналізуються. Потім власникам товарів надсилаються запрошення для оформлення аукціонних угод.

До операцій з підготовки аукціону до торгів відносяться також: підготовка приміщень для зберігання та передпродажної підготовки товарів; визначення термінів проведення торгів; випуск і продаж вхідних квитків; виготовлення сигнальних табличок; інформаційно-рекламна робота.

Однією з операцій, пов'язаних з підготовкою товарів до продажу  з аукціону, є їх експертиза, яка  завершується встановленням стартової  ціни товару. Всі умови аукціонного  продажу товару фіксуються в аукціонній угоді, яка візується юрисконсультом, експертом, аукціоністом, директором аукціону і власником товару. Воно оформляється у двох примірниках.

Товари, прийняті від власників, у разі необхідності, проходять додаткову  передпродажну підготовку, а потім  сортуються залежно від якості по партіям (лотам). З кожного лота відбирається зразок. Кількість товарів в лоті залежить від традицій торгівлі цим видом товару. Кожному лоту привласнюється номер, по якому він буде продаватися з аукціону.

Для інформації покупців про  пропонованих до продажу товари аукціон  випускає каталог, в якому вказані  склади і номери лотів. Каталоги із зазначенням початку роботи аукціону і правил проведення торгу розсилають традиційним покупцям.