Правове регулювання лізингу як однієї з форм інвестиційної діяльності

МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права  та масових комунікацій

Кафедра: правового забезпечення господарської діяльності

Реферат

 

Тема: «Правове регулювання лізингу як однієї з форм інвестиційної діяльності»

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Виконав: студентка групи ПЗдб -12-2м

                                                                Лимар Ю.В.

                                                Перевірила: доц. Лебедєва Т.М.

                                                                                                                         

 

 

                        

 

 

Харків -2013

 

Зміст.

1. Поняття, суб'єкти  та об'єкти лізингу

2. Види лізингу

3. Договір лізингу

Висновок 

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття,  суб'єкти та об'єкти лізингу

Лізинг — один із видів  підприємницької діяльності у сфері  інвестування. Термін «лізинг» походить від англійського «Іеахе», що означає  «брати (здавати) в тимчасове користування». Однак лізинг не можна ототожнювати зі звичайною орендою, хоча ці поняття близькі за змістом. За договором лізингу майно не просто передається в оренду; цей договір передбачає придбання конкретного обладнання лізингодавцем у виробника (постачальника) на замовлення лізингоодержувача з метою наступної передачі в оренду (лізинг) останньому для здійснення господарської діяльності.

Лізинг як різновид підприємницької  діяльності є вигідним не лише суб'єктам  господарювання, але й державі. Підприємствам лізинг надає можливість отримати необхідні машини, устаткування, обладнання, сплачуючи їх вартість поступово, а, отже, не залучаючи кредити. Своєю чергою держава, стимулюючи розвиток лізингу шляхом надання податкових пільг і встановлення скорочених строків амортизації об'єктів лізингу, забезпечує прискорення розвитку виробництва та підвищення ефективності  національної економіки',                       

Тому цілком закономірно, що для підтримки вітчизняного товаровиробника  створено державний лізинговий фонд і затверджено порядок використання коштів цього фонду на придбання вітчизняної техніки⁽, а також за участю держави створюються лізингові компанії на зразок відкритих акціонерних товариств «Украгромашінвест» та «Укртранслізинг». Метою діяльності першого є докорінне поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільськогосподарського виробництва, а другого — забезпечення залізничного транспорту рухомим складом та підтримка вітчизняних підприємств транспортного машинобудування.

Основним нормативним  актом, що регулює лізингові відносини  в Україні, є Закон України  «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р., в  п. 1 ст. 1 якото дається визначення лізингу:

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізинго одержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, що може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства (в  тому числі продукція, вироблена державними підприємствами): машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телеко-мунікацій тощо, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Однак закон встановлює певні обмеження щодо окремих груп об'єктів. Так, майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу:

• об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону України  «Про оренду державного і комунального майна»', крім окремого індивідуально  визначеного майна державних  підприємств (зазначене майно, яке  є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням у встановленому порядку з органом, що здійснює управління цим майном;

• земельні ділянки та інші природні об'єкти. Об'єкт лізингу  в передбачених законом випадках (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо) має бути зареєстрований у встановленому порядку на ім'я лізингодавця чи лізенгоодержувача.

Ризики щодо випадкового  знищення або випадкового пошкодження  об'єкта лізингу несуть:  

а) за договором фінансового  лізингу — лізенгоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу;

б) за договором оперативного лізингу — лізингода-вець, якщо інше не передбачено договором лізингу. У разі, якщо продавець або лізингодавець  прострочили строк передачі об'єкта лізингу, ризик його випадкового  знищення чи випадкового пошкодження у період прострочення несе сторона, що допустила таке прострочення.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під  час виконання ними лізингових операцій закон передбачає обов'язковість  страхування об'єкта лізингу від  ризику його випадкового знищення чи пошкодження. Таке страхування здійснюється за домовленністю сторін відповідно.

Витрати на утримання  об'єкта лізингу (лізингового майна), пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням і  ремонтом, розподіляються таким чином:

• при фінансовому  лізингу — вони покладаються на лізингоодержувача, якщо інше не передбачено  договором лізингу;

• при оперативному лізингу  — на лізингодавця, крім витрат, пов'язаних з експлуатацією та поновленням  використаних матеріалів, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Суб'єктний склад лізингових правовідносин складний. Суб'єктами лізингу є:

• лізингодавець —  суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська чи небанківська фінансова установа, який передає  в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• лізингоодержувач —  суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• продавець лізингового  майна (далі — продавець) — суб'єкт  підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

 

2. Види лізингу

Лізингові правовідносини досить різноманітні, саме тому і постає проблема їхньої класифікації. Залежно  від особливостей здійснення лізингових операцій лізин може бути двох видів — фінансовий чи оперативний.

Фінансовий  лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачеві згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачеві за договором лізингу.

Залежно від форми  здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника та передачу цього майна йому у лізинг;

Пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного чи кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

 

3. Договір лізингу

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює  відносини між суб'єктами лізингу.

Договір лізингу укладається  у формі багатосторонньої угоди  за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, чи двосторонньої  угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. У разі укладання договору фінансового лізингу або інноваційного договору, що передбачає застосування фінансового лізингу, сторони можуть користуватися примірними формами договорів.

Істотними умовами договору лізингу є:

• найменування сторін;

• об'єкт лізингу (склад  і вартість майна), умови та строки його поставки;

•строк, на який укладається  договір лізингу (визначається за домовленістю сторін);

• розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови  їхнього перегляду;

• умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України;

• умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

• умови страхування  об'єкта лізингу;

• умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;

• умови реєстрації об'єкта лізингу;

• умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

• умови дострокового розірвання договору лізингу;

• умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

• відповідальність сторін;

• дата та місце укладання договору.

За згодою сторін у договорі лізингу можуть бути передбачені й інші умови, в тому числи щодо прискореної амортизації об'єкта лізингу згідно із законодавством України.

Договір лізингу має  бути укладений у письмовій формі  та повинен відповідати вимогам  законодавства України.

У певних, визначених законодавством, випадках договори лізингу підлягають державній реєстрації. Це відбувається у разі, якщо об'єктом лізингу  є державне майно чи договір пайового лізингу передбачає залучення державних  коштів або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії.

Предмет договору лізингу  є комплексним. Він включає такі елементи: 1) придбання лізингодавцем  у продавця майна за дорученням лізингоодержувача;

2) передачу лізингодавцем  лізенгоодержувачу придбаного на замовлення останнього майна (машин, устаткування, обладнання) у строкове користування за обумовлену плату з правом переходу права власності на це майно до лізингоодержувача чи без такого права;

3) надання послуг щодо  ремонту та обслуговування цього майна, яке здійснюється лізингодавцем (на підставі договору лізингу) чи продавцем майна (на підставі спеціально укладеного між ним і лізингоодержувачем договору).

Змістом договору лізингу  є права та обов'язки його сторін: лізингодавця, лізингоодержувача та продавця лізингового майна.

Лізингодавець має право:

  1) здійснювати за  власний рахунок контроль за  умовами експлуатації та цілеспрямованим  використанням об'єкта лізингу  лізингоодержувачем згідно з  умовами договору лізингу, вимогами  та інструкціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України;

2) вимагати повернення  у безспірному порядку майна,  переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач  не сплатив лізингові платежі  протягом двох чергових строків;

3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій чи бездіяльності, відповідно до умов договору.

Водночас на лізингодавця покладаються такі обов'язки:

1) передати належне  йому на праві власності майно  в користування лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві;

2) не втручатися у  вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;

3) набуваючи майно  для лізингоодержувача, повідомити  продавця про те, що майно призначене  для передачі в лізинг конкретній  особі;

4) своєчасно та в  повному обсязі виконувати взяті  на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

5) прийняти об'єкт лізингу  від лізингоодержувача після  закінчення строку договору лізингу,  якщо об'єкт не буде викуплено  лізингоодержувачем.

Права та обов'язки лізингоодержувача. Останньому надається право:

1) відмовитися від  прийняття об'єкта лізингу, який  не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві  платежі до усунення ним виявленого  порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;