Фінансові посередники та ефективність інвестиційних проектів

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

 

 

 

З дисципліни:

 

Інвестиційний менеджмент

 

На тему:

 

„Фінансові посередники та ефективність інвестиційних проектів”

 

 

 

 

Виконала:

 

студентка V курсу,  групи  3610-1-2-6                                     Пліс Ю.В.

заочного відділення:                 

 

Викладач:                                                                          Коваленко Н.М.

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2014

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

1. Фінансові посередники. Їх види, функції.

 

2. Показники оцінки ефективності  інвестиційних проектів.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Поняття “інвестиція” є первинною категорією, базою побудови ієрархії інших категорій, що відображають відтворення основного та оборотного капіталів. Сам термін “інвестиція” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”.

 

Інвестиції переважно сприймаються як будь-яке вкладення грошей, часто не пов'язане із досягненням суб'єктами інвестування поставлених цілей ("споживчі інвестиції" (купівля телевізорів, автомобілів і т.п.), які за своїм економічним змістом не є інвестиціями, оскільки витрачання грошей в цьому випадку пов'язане із забезпеченням довгострокового споживання, починаючи з поточного періоду (якщо їх придбання не передбачає подальший перепродаж з метою отримання прибутку), не розрізняються інвестиційні витрати фінансових засобів і поточні витрати).

 

Деякі існуючі визначення пов'язують інвестиції виключно з приростом капіталу або отриманням поточного доходу, хоча інвестиції можуть мати на меті, як економічні, так і позаекономічні цілі вкладення капіталу.

 

Найчастіше поняття "інвестиції" ототожнюють з поняттям "капітальні вкладення"(вкладення капіталу у відтворення основних засобів) але інвестиції можуть здійснюватися й у приріст обігових активів, в різноманітні фінансові інструменти, в окремі види нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення є однією із форм інвестицій, але не як їх вичерпне визначення.

 

В макроекономіці інвестиції є частиною сукупних витрат, що складаються з витрат на нові засоби виробництва, інвестицій в житло, і приросту товарних запасів. Тобто, інвестиції – це частина ВВП, що не спожита в поточному періоді, і забезпечує приріст капіталу в економіці.

 

В теорії виробництва, і в цілому в мікроекономіці, інвестиції – це процес створення нового капіталу (засоби виробництва, людський капітал).

 

У фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, тобто це сьогоднішні витрати, метою яких є отримання майбутнього зиску

 

1. Фінансові  посередники. Їх види, функції:

 

Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють роль професійного посередництва на фінансовому ринку України.

 

 Розглядаючи змістовно-структурну  характеристику поняття "фінансове  посередництво", слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна  економічна термінологія і юриспруденція  не містять його достатньо  вичерпного визначення і тлумачення. Отже, варто взяти як визначення таке: "Фінансові посередники, або фінансові інститути, являють собою організації, що випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші".

 

 У національній практиці  на офіційному рівні термін "фінансовий посередник" уперше було узагальнено вжито в Постанові Кабінета Міністрів України "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання". З набранням чинності Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" законодавче встановлюються :

 

- загальні правові засади у  сфері надання фінансових послуг ;

 

- пріоритети в здійсненні регулятивних  та наглядових функцій з боку  держави за діяльністю фінансових посередників.

 

 Сучасні фінансові посередники розглядаються як спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів.

 

  На сьогодні фінансовими посередниками  виступають :

 

- спеціалізовані інвестиційні  компанії ;

- банки ;

- трастові компанії ;

- кредитні спілки ;

- страхові компанії ;

- пенсійні фонди та ін.

 

 Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямовувати рух капіталу (збережень) до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов'язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші.

 

 Фінансові посередники є  інституційними учасниками фінансового  ринку. На відміну від індивідуальних  учасників інституційні є колективними учасниками, які провадять різного виду професійну фінансову діяльність й розподіляють прибуток між засновниками відповідно до правових норм і конкретної угоди.

 

 Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можуть виконувати функції :

 

- з консолідації (акумуляції) збережень  індивідуальних інвесторів у  єдиний пул і подальше диверсифіковане  вкладення накопиченого капіталу  в різні проекти. Індивідуальні  збереження з інвестиційними  намірами є особливим видом збережень, і для багатьох непрофесійних учасників ринку звернення до інституційних фінансових консультантів - переважна форма участі у масштабних проектах (так, наприклад, реалізуються приватні інвестиції за кордоном) ;

 

- із забезпечення рівноваги  на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. За рахунок масштабів діяльності й портфельного управління активами посередники гармонізують відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринках. Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодо гарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативою інституційної форми посередництва;

 

- з перерозподілу і зниження  фінансових ризиків. Професійні  посередники при купівлі чи  продажу фінансових активів саме  торгують ризиками, перерозподіляючи  їх між консервативними й агресивними  учасниками ринку -між більш несхильними і менш несхильними до ризику економічними суб'єктами ;

 

- із забезпечення підвищеної  ліквідності фінансових вкладень  шляхом професійного портфельного  управління активами.

 

 Не потребує доказів, що можливості  індивідуального інвестування вужчі, ніж колективного інституційного, при цьому ліквідність і ризики вкладень також різняться. У довгостроковому плані посередники універсально забезпечують накопичення капіталів і їх перерасподіл на ринку капіталів.

 

2. Показники  оцінки ефективності інвестиційних  проектів:

 

Ефективність проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат пректу з погляду його учасників.

 

Виділяють такі показники ефективності проекту:

 

- комерційної ефективності, які  враховують фінансові наслідки  реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

- економічної ефективності, які  враховують загально-господарські  витрати і вигоди проекту, включаючи  оцінку екологічних і соціальних  наслідків;

- бюджетної ефективності, які відображають  фінансові наслідки від реалізації  проекту для державного і місцевого бюджетів.

 

Найпростіші показники ефективності інвестицій: 

 

- капіталовіддача (річні продажі, поділені на капітальні витрати); 

- оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів); 

- трудовіддача (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців).

 

Для оцінки ефективності інвестицій доцільніше використовувати показники, які дають змогу розрахувати значення критеріїв ефективності інвестиційних проектів, беручи до уваги комплексну оцінку вигід і витрат, зміну вартості грошей у часі та інші чинники.

 

Найбільш розповсюджені такі показники:

 

1)чистий приведений дохід (NPV) – являє собою різницю між приведеною до теперішньої вартості (шляхом дисконтування) сумою грошових потоків за період реалізації інвестиційного проекту, і сумою інвестованих у його реалізацію грошових коштів;

 

, де     CF – грошові потоки;

           - інвестиції;

              i – процентна ставка.

 

2) індекс доходності (коефіцієнт ефективності, РІ) (>1,=1, <1):

      , де - середньорічна вартість приведених грошових потоків;

 

3) період окупності (PBP) – показує, за який період часу окупляться вкладені кошти:

 

 

 

4) внутрішня норма доходності/рентаб. (IRR) – дисконтна ставка, при якій чистий приведений дохід у процесі дисконтування буде приведено до нуля:

 

 

Дані показники застосовуються у двох варіантах:

 

- для визначення ефективності  незалежних інвестиційних проектів, коли робиться висновок, прийняти  проект чи відхилити;

 

- для визначення ефективності  альтернативних проектів, коли робиться  висновок про те, який проект  прийняти з декількох альтернативних.

 

 

ВИСНОВОК

 

Економічного підсилення та активізації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.

 

Значення інвестиційної діяльності для розвитку економіки важко переоцінити. В сучасному світі ці показники стають визначальними при оцінці економічного рівня розвитку держави. Конкуренція на міжнародному та внутрішньому ринках загострюється, що потребує підвищення уваги керівників корпорацій і фірм до інвестиційної діяльності, бо тільки її результати дають змогу створити продукцію, яка б задовольняла зростаючі й мінливі вимоги ринку та забезпечувала високий рівень прибутків корпораціям.

 

Існуючий механізм інвестиційної діяльності поки що неповний і немає методологічної основи. Не відпрацьовані такі напрями, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, механізм формування ресурсів і джерел інвестування на підприємстві, формування ринку цінних паперів та ін. 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бень Т. Методи визначення економічної  ефективності інвестицій: порівняльний  аналіз // Економіка України. -2006. -№7. - с.41-46.

 

2. Гвоздецька І. Теоретико-методичні засади оцінювання інвестиційної привабливості промислових підприємств // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (Тернопіль, 23-24 лютого 2006 року). -Тернопіль: Економічна думка, 2006. - с. 196.

 

3. Захарін С. Інвестиційне забезпечення відтворення основних фондів // Економіка України. -2007. -№7. - с.43-51.

 

4. Бершеда Є. Р. Міжгалузеві зв'язку в інвестиційному процесі. - До .: Наук, думка, 1981. -223 с.

 

5. Бізнес-план інвестиційного проекту / В. М. Попов, Л. П. Кураков, Г. В. Медведєв та ін. - М .: Фінансиі і статистика, 1997.

 

6. Бланк І. А. Інвестіціонннй менеджмент. - До .: МП "ІТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лімітед", 1995.

 

7. Бобков І. А. Регулювання відтворення інвестицій і основного капіталу в ринковій економіці. - М .: НІІуправленія, 1991. - 256 с.

 

8. Бочаров В. В. Фінансово-кредитні методи регулювання ринку інвестицій. - М .: Фінанси і статистика, 1993. - 243 с.

 

9. Бугара Н. І., Рогожин П. С, Федоренко В. Г. Ринок, підприємства та підприємницька діяльність в Україні. - До .: Украрх-Стройинформ, 1993. - 120 с.

 

10. Булгачов С. Н., Гечі М. Інвестиційна політика в капітальному будівництві на новому етапі. - М .: Стройиздат, 1989. - 334 с.

 

11. Бушуєв С. Д., Гурин 3. А. Інвестиційне інструменти проектного менеджменту. - К: УкрІНТЗІ, 1998.

 

12. ГазібековД., Анееліді М. Інвестиційна діяльність перед входженням в ринкову економіку. - Ташкент: Изд-во ТІНХ, 1991. - 74 с.

 

13. Гильфердинг Р. Фінансовий капітал. Дослідження новітньої фази в розвитку капіталізму. - М .: Вид-во соц.-екон. лит., 1959. - 491 с.