Темпоральний маркер now в художньому англійському дискурсі

 

Анотація

Курсова робота присвячена проблемі вживання темпорального маркера now в художньому англійському дискурсі та його перекладу українською мовою. Головна увага приділяється функціонуванню now маркованих слів  та словосполучень в художньому англійському дискурсі, який представлений повістю Т. Капоте “Breakfast at Tiffany’s”  та її українським перекладом «Сніданок у Тіффані», який був зроблений перекладачем В. Голишевим.

 

 

 

 

Resume

The term-papper deals with the problem of the use of the temporal marker now and its translation into Ukrainian. Major emphasis is laid on the functioning of now marked words and word-combinations in the English literary discourse, the latter being presented by the story “Breakfast at Tiffany’s” by T. Capote and its translation into Ukrainian «Сніданок у Тіффані» made by the the interpreter V.Golyshev.  
Зміст

Вступ

Переклад має довгу історію. Все почалося в ті давні часи, коли виникла потреба у людях, що володіли б декількома мовами і могли б бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука, переклад сформувався лише на початку ХХ ст. В умовах розширення міжнародних зв'язків та обміну інформацією, перекладознавство швидко розвивалось і цей процес триває і досі, так як мова постійно оновлюється. З'являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу.

У процесі перекладу  граматичні і лексичні форми сприймаються у нерозривному зв'язку і постійній взаємодії. Тільки у складі речення розкриваються функції слова і встановлюється його конкретне значення. Так само, як структура речення визначає функцію слова, так і слово, особливо його характер і спосіб його сполучення з іншими словами, впливає на структуру речення. Це особливо важливо враховувати при перекладі з англійської мови, де слова не мають таких чітко виражених морфологічних характеристик, як в українській мові.

Тема курсової роботи – Значення now та варіанти його перекладу в сучасному дискурсі.

Теоретичною базою даної курсової роботи стали роботи таких фахівців лінгвістики, як Арутюнова, Бенеквіст, Комісаров, Почепцов, Белл, Дайк та інші.

Актуальність даної теми може бути аргументована важливістю проблеми  і можливістю застосування в умовах практичної діяльності результатів дослідження.

Мета курсової роботи - дослідити значення слова та вплив контексту художнього твору на вибір контекстуального та перекладацького відповідника у теоретичному та практичному аспекті.

Предметом дослідження є значення та переклад слова now в сучасному художньому англомовному дискурсі.

Обєктом дослідження є темпоральний маркер now та його вживання у повісті «Breakfast at Tiffani’s» by Truman Capote у перекладі українською мовою «Сніданок у Тіффані», зробленому В.Голишевим.

Мета та предмет дослідження  вимагають вирішення наступних завдань:

• дослідити теоретичні уявлення про сучасний англомовний дискурс, його види і особливості;
• вивчити поняття про значення слова та підбір варіантів його перекладу;
• зробити вибірку речень з словом now  та проаналізувати його значення та варіанти перекладу.

В основі дослідження лежить перекладознавчий аналіз, що використовується у вигляді двох процедур:

1)  зіставлення оригінального тексту англійською мовою з текстом перекладу українською мовою, що дозволило отримати дані про ступінь близькості змісту та структури оригіналу й перекладу,

2) способи досягнення еквівалентності та стандартні способи перекладу, використані при перекладі художнього твору.   

Наукова новизна роботиполягає в тому, що дослідження художнього перекладу сприяє посиленню мотивації вивчення іноземної мови і вдосконаленню перекладацьких навичок.

Теоретичне значення дослідження  обумовлене  його зв'язком  з  одним  з найважливіших  завдань  сучасної  лінгвістики:  дослідженням   актуалізації мовних одиниць у мові.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть використовуватися на заняттях з практики перекладу.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, бібліографії та додатків.

 

 

 

 

Розділ І. Особливості  сучасного дискурсу

1.0.Загальні положення

 В Розділі І розглядаються  особливості сучасного дискурсу, його основні характеристики  та трактування в сучасній  лінгвістичній науці. Головна  увага приділяється лексичному значенню слова (функція слова, слово і «смислове поле, категорійне значення слова, валентність слова)

1.1. Загальне поняття дискурсу 

Дискурс - (фр. discours, англ. discourse, від лат. discursus бігання вперед-назад; рух, круговорот; бесіда, розмова'), мовлення, процес мовної діяльності; спосіб говоріння. Багатозначний термін ряду гуманітарних наук, предмет яких прямо або опосередковано припускає вивчення функціонування мови, - лінгвістики, літературознавства, семіотики, соціології, філософії, етнології й антропології.

Чіткого й загальновизнаного  визначення «дискурсу», яке охоплює  всі випадки його вживання, не існує, і не виключено, що саме це сприяло  широкій популярності, придбаної  цим терміном за останні десятиліття: пов'язані нетривіальними відносинами різні розуміння вдало задовільняють різні понятійні потреби, модифікуючи більш традиційні подання про мовлення, текст, діалог, стилі й навіть мови. У даній роботі приведено  не вичерпний список з восьми різних понять. Своєрідною паралеллю багатозначності цього терміна є й донині непостійний наголос в ньому: частіше зустрічається наголос на другому складі, але й наголос на першому складі також не є рідкістю.

Найбільше чітко виділяються  три основних класи вживання терміна  «дискурс», які співвідносяться з різними національними традиціями й внесками конкретних авторів.[[7,58]

1. Трактування дискурсу в сучасній лінгвістичній науці

Теорія дискурсу як прагматизованої  форми тексту бере свій початок у  концепції Е. Бенвеніста, який розмежовував план дискурсу (discоurs) – мовлення, яке привласнюється людиною, яка говорить і план оповідання (recit). Під дискурсом Е. Бенвеніст розуміє “усіляке висловлювання, яке зумовлює наявність комунікантів: адресата, адресанта,а,також, наміри адресанта певним чином впливати на свого співрозмовника”.[7, 276-279 ].

Усучасній лінгвістиці  поняття дискурсу трактується неоднозначно. Для визначення нашого розуміння  дискурсу всі існуючі підходи  можна звести до наступних.

1. Дискурс визначається  через текст або текст через  дискурс .

2. Дискурс розуміють  як когнітивний процес, пов’язаний  із творенням мовленнєвої поведінки.[24,158].

3. Дискурс розглядається  як послідовність взаємозв’язаних  висловлювань, об’єднаних спільністю  цільового завдання.[34,6 ].

4. Дискурс визначається  як засіб бесіди та мислення, які, як і жанри можуть ставати ритуалізованими.

5. Дискурс тлумачиться  як мовленнєве утворення, одиниця  вищого, ніж речення, рівня.[34,8 ].

6. Дискурс розглядається  як форма мовленнєвого спілкування,  яка передбачає взаємозв’язок між мовцем та слухачем, як міжособистісна діяльність.

7. Дискурс розуміється  як складна комунікативна подія. [2,14].

8. Дискурс тлумачиться  як соціолінгвістична структура,  яка твориться адресатом у  конкретних комунікативних, соціальних  та прагматичних ситуаціях.[36,13].

У рамках першого підходу  спроба визначити текст через  дискурс або дискурс через  текст приводить до визначення первинності  тексту/дискурсу. Так, В. О. Звєгінцев  розуміє дискурс як елементарну  одиницю тексту, тобто складне  ціле або змістовну єдність, що вирізняється на рівні мови і, як правило реалізується у вигляді речень, пов’язаних між собою смисловими зв’язками.

Однією з вартих уваги  рис тексту є те, що його інтерпретація  здіснюється через речення, при  чому речення розглядаються як члени  дискурсу. Наявність змістовної надбудови, спроможної з’єднати окремі речення в єдине ціле і призводить до утворення зв’язного тексту або дискурсу. Смислова інтерпретація зв’язності дискурсу є причиою схеми розгортання тексту.

Б. А. Зільберт стверджує, що текст – одиниця мовлення, явище системи комунікації, тобто явиище соціально-мовленнєвого рівня. Фактично, текст ототожнюється з дискурсом і розглядається як комунікативна одиниця, де мовні елементи і структури використовуються для реалізації певних комунікативних цілей, задач і установок..

В. В. Красних зробив спробу поглянути на дискурс з точки  зору когнітивних структур, які лежать в основі мовної компетенції. На протилежність  В. О. Звєгінцеву, текст(за В. В. Красних) є “елементарною( тобто базовою, мінімальною та основною) одиницею дискурсу” – явищем не тільки лінгвістичним, а й екстралінгвістичним. Текст володіє формально-змістовою структурою, яка допомагає вичленити його в дискурсі. Текст є продуктом як мовлення, так і мислення, продуктом, який вперше з’являється в момент породження його автором і може переживати наступні переродження при сприйнятті його реціпієнтом. На формування концепту тексту здійснюють вплив два фактори: ситуація та індивідуальний мовний простір автора.

На мотивованість дискурсу вказує В. Кох, на думку якого дискурс – це “будь який текст ( або частина тексту ), в якому є ознаки одного й того ж конкретного мотиву.

О. Т. Ішмуратов ототожнює  дискурс з певним видом тексту. Так, дискурс – це текст, який містить  міркування, тобто текст, в якому фіксується певний хід думки, а комунікативний дискурс – це текст, що містить взаємозалежні судження деяких суб’єктів.[15,171].

Англійські дослідники Р. Ходж та Дж. Кресс розглядають  текст і дискурс як такі, що доповнюють один одного, акцентуючи при цьому або соціальний, або мовний рівень.

Дискурс трактується  як складне комунікативне явище, що включає в себе соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу продукування та сприйняття текстів. Дискурс за Т. ван Дейком,-це складна комунікативна подія,”суттєва складова соціокультурної взаємодії, характерні риси якої – інтереси, цілі та стилі.[14,112].

Н. Д. Арутюнова визначає дискурс як “зв’язний текст у  сукупності з екстралінгвістичними, соціокультурними, прагматичними, психологічними факторами; це – текст, узятий в аспекті подій; мовлення, що розглядається як цілеспрямоване соціальне явище, дія, як компонент, що приймає участь у взаємодії між людьми і механізмах їх свідомості. Дискурс – це мовлення, занурене у життя.”[2,356-357].

Дискурс також розуміється як текст,”представлений у вигляді особливої соціальної даності”.[38,44] і ”утворений в результаті мовленнєвої діяльності представників певної лінгвокультурної спільноти, який розглядається у сукупності його лінгвістичних параметрів та соціокультурного контексту”.[40,262].

Отже, аналізуючи все  вищесказане, ми можемо зробити слідуючий  висновок: хоча теорія дискурсу вже  досить тривалий час опрацьовується і досліджується вченими-лінгвістами, загальновизнаного підходу та універсального визначення поняття “дискурс” ще досі не існує. Воно (поняття) розглядається з точки зору найрізноманітніших аспектів: і як комунікативний процес, і як текст, і як система, і як комунікативна подія. Але , не дивлячись на те, що всі ці підходи і базуються на різноманітних рисах та харектеристиках, вони не виключають одне одного. Тому, на базі вищенаведеної інформації ми вважаємо за доцільне спробувати дати узагальне визначення дискурсу. Дискурс – це комунікативна подія,що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх.

2. Основні характеристики дискурсу

Дискурс розглядають  і як підсистему текста. У нашій  роботі ми будемо досліджувати дискурс  як одну з підсистем (макрознак, комунікант, дискурс) у просторі текста. Текст – більш загальне поняття, ніж дискурс. Дискурс – це “мовлення, занурене у життя”, тому термін “дискурс”, на відміну від терміна “текст”, не застосовується до древніх текстів, зв’язки яких із живим життям не відновлюються безпосередньо. Якщо під текстом розуміють “абстрактну, формальну конструкцію, то під дискурсом – різні види її актуалізації, що розглядаються з точки зору ментальних процесів і в зв’язку з екстралінгвістичними факторами.” [2,136-137]. І, якщо дискурс – категорія, яка постає як особлива соціальна даність, то текст – категорія, яка належить і черпає свої сили у мовній сфері. Як про дискурс можна говорити про текст оповідання, вірша, виступу, але цього не можна сказати про текст вправи з граматики, яка є набором речень, правила, що ілюструє якесь граматичне явище. Дискурс – це текст, що містить роздуми, тобто текст, у якому фіксується деякий хід думок.[15,171]. Більше цього, дискурс можна уявити як таке складне комунікативне ціле, у якому мовлення – осмислені роздуми, представлені у вигляді тексту і звернене до іншого, виступає у єдності об’єктивних та суб’єктивних сторін, а знання, об’єктивуючи інтерсуб’єктивний досвід, замкнуте на суб’єкт комунікації і включає інтенційні структури останнього.[16,121-127].

Уцьому значенні дискурс  може бути охаректиризованим як витвір мовлення і як знакове утворення, план вираження якого включає, у крайньому випадку, два шари: трансфастичний, що реалізується як впорядкована та інтегрована в єдине ціле послідовність утворюючих полотно текста висловлювань, синтаксис і семантика яких залежить від синтаксису і семантики сусідніх висловлювань, і текстономічний. Останній реалізується через семантичні і формально – граматичні відносини і зв’язки між словами чи сукупностями слів як компонентів текста, в о снові співвідношення яких лежить загальність їх функціонально – семантичної значимості в рамках дискурса.[14,121-127].