Порівняльний аналіз словотвору прикметників англійської та української мов

Отже, специфіка порівняння складних слів (на відміну від простих) зумовлена характерними осбливостями їх творення, семантичної структури, мотивації та місця в різних словотвірних угрупуваннях [13, c. 19].

Залежно від вказаних двох найбільш загальних семантичних  значень прикметники прийнято поділяти на якісні (розумний, beardless) і відносні (дерев'яний, woolen).В обох цих семантичних групах прикметників є характерні тільки для них словотворчі суфікси, наприклад, суфікси якісних прикметників: -к-(-ий), -ат -, - аст -, - лив -, - есеньк -, та ін.; суфікси відносних і присвійних: - ов - (-ев -), - н -, - ськ -, - ан - (- ян -), - яч -, - ів -, - ин -, та ін. – в українській мові. В англійській мові за допомогою суфіксів утворюються відносні і якісно-відносні похідні прикметники від інших частин мови і якісні - від самих прикметників.

Суфікси є ознакою приналежності слів до граматичного класу прикметників. Найбільш характерні суфікси англійської мови: - ed-, - у -, - ish-, - en-, - less -,- іу -, - full -, -some -, - fold-, - worthy -, - like -, - able - (- ible -), -ous -, - an- (-ean -, - ian -).

Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.

Встановлення меж словотворчих розрядів у словотворчих категоріях якісних і відносних прикметників ускладнюється багатозначністю  прикметників і постійним розвитком  значень якісної оцінки в групі  відносних ад'єктивів. Так, наприклад, український прикметник срібний (срібло) може вказувати на матеріал (срібний посуд), колір (срібна імла), оцінку предмета (срібний голосок); англійський прикметник foreign "іноземний" може вказувати на приналежність (foreign languages) або означати якість у широкому змісті слова (foreignmanners).

Багатозначність відіменникових прикметників базується на тісному  зв'язку прикметника з іменником. "Цей семантичний зв'язок прикметників з іменниками виражається в тому, що часто прикметник слідує за всіма змінами лексичного значення іменника, відбиваючи їх. Не дивно, що лексичне значення багатьох прикметників майже цілком зумовлюється предметним значенням іменника, від якого утворений прикметник" [8;c. 185-

186]. Відомо, що причиною  полісемії прикметника можуть  бути і зміни його значення  в процесі його вживання.

Словотвірний  розряд прикметників - це словотвірне поняття, до складу якого входить вся сукупність семантично однорідних словотвірних типів, споріднених лексико-семантичною єдністю, що встановлюється на основі співвідношення між найбільш загальним лексичним значенням прикметника і семантикою словотвірної основи прикметника. Так, наприклад, до словотворчої категорії відносних прикметників в обох мовах входять такі словотворчі розряди, як:

1)словотвірний розряд присвійних прикметників;

2)словотвірний розряд прикметників на означення приналежності або відношення до інших істот;

3) словотвірний розряд  прикметників на означення відношення  до матеріалу;

4) словотвірний розряд  прикметників на означення відношення  до просторових понять;

5)словотвірний розряд прикметників на означення відношення до часових понять.

У словотвірній категорії  якісних прикметників можна виділити так словотворчі розряди:

1) словотвірний розряд  якісних прикметників без додаткових  відтінків у значенні;

2) словотвірний розряд  якісних прикметників на означення  подібності і різногоступеня  вияву ознаки;

3) словотвірний розряд якісних прикметників на означення зменшеності іздрібнілості прикмети або якості;

4) словотвірний розряд  якісних прикметників на означення  схильності до дії чистану.

Кожний із вказаних словотвірних розрядів має свою систему словотвірних типів. Словотвірний тип - схема побудови слів певної частини мови, яка характеризується спільністю трьох ознак: частини мови, форманта, словотвірного значення [9;c. 145]. Система словотвірних типів відрізняється в якісному і кількісному відношенні від складу словотворчих типів кожного іншого словотвірного розряду прикметників. Так, наприклад, у словотвірному розряді присвійних прикметників сучасної української мови виявляються два продуктивні словотвірні типи:

1) відіменниковий словотвірний  тип із суфіксом - ів: батьків, Михайлів;

2) відіменниковий словотвірний  тип із суфіксом - ин: материн, Миколин.

Їх кореспондентами в англійській мові є форми ґенітиву іменника: father's, Nick’s, lion's, mother's. Проте у словотворчому розряді прикметників на означення приналежності і відношення до живої істоти виділяється аж 9 словотворчих типів. Серед них: від іменникові словотворчі типи із суфіксами -ськ -, - цьк - (столярський, чумацький); із суфіксом - івськ - (шевченківський, франківський); - инськ - (материнський, сестринський) і т.д. В англійській мові у цьому словотвірному розряді наявні словотворчі типи із суфіксами     - іс, - al, -ly, - ive, - у, - ish, - able, - ese, - ine: economic, qualitative, clayey, Italian, costly.&

1. Субстантивація прикметників

 

Деякі прикметники в процесі  мовлення втрачають своє основне  прикметникове значення, набувають  ознак іменників і виражають  предметність, тобто субстантивуються і, таким чином, переходять до розряду іменників.

Переходячи до розряду іменників, прикметники разом з лексичним  значенням іменників набувають  і граматичних властивостей. При  цьому відбувається в більшій  або в меншій мірі узагальнення, абстрагування. Якщо прикметник, пояснюючи  іменник, виражає його конкретну  ознаку, то, субстантивуючись, він уже  абстрагується й виражає досить широке загальне поняття, наприклад: Розумний б'є на те, що справді в його є (Л. Глібов); Старії люди правду кажуть: Два хитрих мудрого не переважать (Л. Глібов); Дивлюся, сміються. Дрібно утираю (Т. Шевченко); Але живий жив? Гадати мусить (Л. Українка); На віки вічні старий зникає, занесе з собою і бобре й лихе, поховає пережите й перемучене і стражданням закручене (П. Мирний).

В англійській мові повністю субстантивовані прикметники приймають парадигму іменника, форми однини та множини. Вони можуть асоціюватись з різними визначеннями (означений, неозначений та нульовий артиклі, вказівний та присвійний займенники, та ін.), напр.: an official, the official, official, official’s, officials’, this official, our official тощо. Повна субстантивація зазвичай розглядається як приклад конверсії (A→N, конвертування з прикметника в іменник), хоча це може підлягати сумніву, оскільки, зазвичай вона є результатом еліпсису атрибутивних словосполучень.

У випадку часткової субстантивації, прикметники не приймають повну парадигму іменника. Вони підлягають поділу на декілька структурно-семантичних груп:

1.Частково-субстантивовані прикметники (ЧСП), котрі стоять у формі однини, хоча означають множину. Вони вживаються з означеним артиклем і можуть визначати групу чи клас людей, напр.: the rich, the accused, the English, the blind, the living тощо;

2. ЧСП, більш за все, використовуються в множині, коли визначають групу чи клас людей, напр.: reds, greens, buffs, blues тощо;

3. ЧСП також використовуються для того, щоб передати ознаки неживих речей у множині, напр.: sweets, ancients, eatables тощо;

4. ЧСП показують присвоювання, як субстантивне абстрактне поняття, напр.: the good, the evil, the beautiful, the singular тощо;

5. ЧСП показують назви мов, напр.: English, German, Ukrainian, Italian тощо. [11, c. 69]

Субстантивація прикметників відбувається в зв'язку з опущенням означуваних  прикметниками іменників, внаслідок  чого номінативна функція іменників  переходить на прикметники, які згодом і стають постійними найменуваннями предметів, наприклад: вихідний день — вихідний і ін. Проте субстантивація прикметників не завжди пояснюється опущенням означуваних іменників. Деякі субстантивовані прикметники ніколи не мали при собі іменників. Наприклад, такі слова, як ланкова, їздовий утворилися в українській мові безпосередньо для найменування осіб за характером виконуваної ними роботи. Так само слово пальне ніколи не мало при собі означуваного іменника. Воно утворилося на основі поширеного вживання форм середнього роду субстантивованих прикметників типу минуле, сучасне, майбутнє і т.ін.

ВИСНОВКИ

Мова постійно розвивається завдяки тому, що вона не є завершеною, закритою системою. Розвиток мови є  загальною закономірністю, але на різних етапах, за різних умов він може набувати різних форм. Слово як значеннєву одиницю треба розглядати всебічно, відповідно до його різноманітних функцій  у мовному процесі, не тільки в  основному, загальному значенні, а в  усій складності, в зв’язку з  конкретним його осмисленням. Проведене  дослідження найпродуктивніших  способів творення в українській  та англійських мовах дозволяє зробити  нам наступний висновок.

 Словотвір — це  розділ мовознавчої науки, що  вивчає структуру слів i способи  їх творення. Найпоширенішими засобами  словотвору є суфіксація, префіксація,  конверсія, скорочення.

Найпоширенішим засобом словотвору прикметників в англійській та українській мовах є суфіксація, яка ґрунтується на додаванні до кінця основи слова суфікса.  Незважаючи на те, що крім власних англійських суфіксів, існує велика кількість суфіксів запозичених з латинської, грецької, французької та інших мов, власні суфікси все ж переважають у мові.

 Наступним за поширеністю засобом словотвору прикметників є префіксація, що базується на приєднанні до початку основи слова префікса. Вона увійшла в число основних засобів через те, що в англійській мові відсутні закінчення і саме префіксація допомагає розмежовувати частини мови. Префікси, на відміну від суфіксів, не змінюють граматичних характер слова, і новоутворені слова належать до тих самих частин мови, що й їх основи. 

Отже, порівняльний аналіз словотвірних систем української та англійської  мов має в сучасній лінгвістиці  особливу значущість, сприяє уточненню  та поглибленню знань про дериваційний механізм, його ономасіологічну та семантичну природу в кожній із мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Арбекова Т. І. Лексикологія англійської мови. Москва, 1977. —240с.;
2. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія. -К.: Либідь, 1993. — 167c.;
3. Бортничук Е. Н., Василенко И. В., Пастушенко Л. П. «Словообразование в современном английском языке». — Киев: «Вища школа», 1988. — 262 с.
4. Ботчук Е. Н. Словообразование в современном английском языке. — К., 1988. — 224c.;
5. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір, 1993. — 134c.;
6. Жлуктенко Ю. О. Порівняльна граматика англійської та української мов / Ю. О. Жлуктенко. – К. : Державне учбово-педагогічне видавництво “Радянська школа”, 1960. – 161 с.
7. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози) / Р. П. Зорівчак. – Львів : Вид-во приЛьвів. ун-ті, 1989. —216 с.;
8. Корунець І. B . Порівняльна типологія англійської та української мов. Навч. Посіб. - Вінниця: Нова книга, 2004 — 460 с.;
9. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Підручник / М. П. Кочерган. -Вид. 2-ге. -К.: Академия, 2008. — 368 с.;
10. Кубрякова Е. С. Теория номинации и словообразование. - В кн.: Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. — 289 с.;
11. Кубрякова Є.С. «Що таке словотворення» М., 1965. — 78 с.;
12. Левицький А. Е. Порівняльна граматика англійської та української мов / А. Е. Левицький. – К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. — 264 с.;
13. Мешков О. Д. Семантические аспекты словосложения английского языка /Отв. ред. О. В. Сивергина; АН СССР, каф. иностр. яз., - М.: Наука, 1986. —208 с.;
14. Степурин И. Словарь-тетрадь английских прилагательных /И. Степурин, И. Васильева. -К.: Саммит-книга, 2008. — 64 с.;
15. Харитончик 3. А. Имена прилагательные в лексико-грамматической системе современного английского языка. - М.: Выш. шк., 1986. — 96 с.;