Основні відомості про мову

                                 Основні відомості про мову

Білоруська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї, слов'янської групи, східнослов’янської підгрупи мов, в цю ж групу входять російська та українська мови. Генеалогічно найбільш споріднена з сучасною білоруською мовою є українська, бо обидві ці мови походять від давньоукраїнської (давньобілоруської, давньоруської) мови. Південні білоруські діалекти є надзвичайно схожими своєю лексикою до поліської говірки української мови, що також свідчить про спорідненість цих мов. Використовується фактично тільки в Білорусії та є державною мовою.

Можна сказати, що білоруська мова була утворена з давньоруської мови в 14 столітті. До його складу увійшли наступні говірки: дреговичів, древніх радимичів, полоцьких кривичів, смоленських, а також можливо сіверян. 
 
Розвитку літературної білоруської мови сприяло, те, що його вживали в якості державної мови Великого князівства Литовського. Вельми великий вплив на розвиток літературної білоруської мови надав основоположник книгодрукування на білоруській мові Франциск Скорина (приблизно близько 1490-1541), він переклав на білоруську мову Біблію. 
 
Але вже в кінці 16 століття у зв'язку з колонізацією починається витіснення білоруської мови польською. З 1696 року польський сейм офіційно забороняє білоруську мову, як у державному вживанні, так і в діловодстві, її продовжують використовувати тільки при усному спілкуванні. Об'єднання Білорусії з Росією в 1795 році сприяло тому, що самосвідомість білоруського народу пішло на підйом, а це підготувало необхідний грунт для формування нової літературної білоруської мови. А після того як відбулася Жовтнева революція, білоруський народ отримує право на те щоб користуватися білоруською мовою у всіх сферах культури і державності. 
 
На даний момент мовна ситуація яка склалася в Білорусії вельми парадоксальна. Основна маса населення говорить білоруською мовою, але от білоруська література мало затребувана, а сама мова не престижна для освіти та професійного зростання. Білоруською мовою було створено багато літературних шедеврів, проте самі білоруси з ними фактично не знайомі. На жаль, переклад з білоруського не може повністю передати всього того, що хотів нам сказати автор. Зробивши 1995 р. другою державною мовою російську і надавши їй загальну пріоритетність, авторитарний режим Олександра Лукашенка обрав політику фактичного знищення живої білоруської мови. Внаслідок усіляких обмежень і перешкод, перш за все ініційованих державною владою (яка мала намір відтворити СРСР у новій формі), а також унаслідок повномасштабної інформаційно-культурної залежності Білорусі від Російської Федерації, на сьогоднішній день кількість активних користувачів білоруською мовою досягла мінімально загрозливого рівня. 
 
Писемність білоруської мови. Для письма в білоруській мові використовують кирилицю. Раніше, іноді використовували латиницю. У сучасному білоруському алфавіті 32 букви, він був складений мовознавцем Б.А.Тарашкевичем, він же є автором «Білоруської граматики для шкіл», яка була випущена в 1918 році. 
 
Білоруська мова ділиться на кілька діалектів - це північно-східний і південно-західний. У результаті змішування російського і білоруськоїмови була утворена травянка, на ній в основному говорять в сільській місцевості. Літературний білоруську мову використовують в основному тільки міська інтелігенція, в теж час міське населення в основному використовує для розмови російську мову.

Два варіанти

Зараз поширені два варіанти білоруської мови.

Офіційна орфографія (т. з. Наркомівка) була під час радянської влади наближена до російської мови, однак саме цей варіант вивчають у школі, тому більшість людей знайома саме з ним. Останню реформу офіційного правопису було проведено 2007 року (згідно з нею, замісь Токіо и цяньшаньскі буде писатися Токіа і цяньшанскі).

Класична орфографія, або ж Тарашкевиця, ґрунтується на граматиці Броніслава Тарашкевича (видана в 1918 року, офіційно вживалася до 1933 році), і тому часто називається тарашкевицею. Її було кодифіковано 2005 року, проте в документі є декілька неоднозначних рішень (наприклад, використання ў для передачі /w/ у запозиченнях, що створює винятки при використанні ў).

Класична орфографія передає асимілятивну м'якість приголосних (сьнег, пісьменнік), у той час як офіційна — тільки етимологічну (снег, але пісьменнік). Такий підхід дає змогу використовувати менше літер для запису слова, проте робить записані слова подібними до російських.Таким чином, можна автоматично модифікувати офіційні варіанти в класичні, але зворотне перетворення потребує використати словника.

Але різниця між варіантами не тільки в графіці, але й у лексиці. Часто офіційні варіанти запозичено з російської мови, а класичні — з української, польської чи інших європейських мов.

Іноді називають і граматичні відмінності (наприклад, у класичному варіанті можна утворювати синтетичну форму майбутнього часу «рабіцьму» замість аналітичної «буду рабіць», як в українській мові).

 

 

 

 

 

 

 

 

Вивчаючи білоруську мову,можна спостерігати ряд особливостей, що відрізняють її від інших слов’янських мов. Отже,розглянемо їх на прикладі деяких найчастіше уживаних слів

Характерною особливістю білоруської  мови є м’якість приголосних перед [е] : заплечник; мера;жнец.

 

 

 

Також цікавим є відсутність у деяких словах дисиміляції,яка відбувається в українській та російській мовах: левальвэр-револьвер. Аналізуючи це слово можемо відмітити характерне для білоруської мови а-кання. Акання (аканьне) є дуже істотною особливістю, що вирізняє білоруську мову серед інших слов`янських мов. Полягає воно ось у чому. В білоруській мові о та э завжди наголошені, тому якщо при зміні форми слова наголос переходить на інший склад, голосні о , э переходять в а До прикладу: мало́чны але малако́, цэ́гла але цаглі́на.

 

  Причому білоруська літера [э]читається як українська [е],і навпаки:білоруським відповідником [е] є українська літера [є].Як-от у слові «басэтля»,тобто «контрабас»; «кувэрт»- «конверт».

  Характерними для білоруської мови є, помітно виділяється з впізнаваною на слух слов'янської мови, я-кання і дзе-кання(м'якість звуків «З», «С», «Ц», «ДЗ»), що мають явні польське коріння:дзень-день ;дзіва-діва;ціхі-тихий;цень-тінь.

 

Дзенкання (дзеканьне) і цекання (цеканьне) на відміну від акання і якання відбувається лише у власне білоруських словах. Букви д і т, коли опиняються перед я, е, ё, ю, і, ь чи перед м’якою в переходять відповідно в м’які дз і ц: дзень, дзядзька, дзьвесьце, дзьверы, цень, цепліна, цьвёрды. В словах іншомовного походження вживають тверді д і т: дыпламатыя, дэмакратыя, тэма.

Слід виокремити також яскраву особливість білоруської мови у вживанні ў на місці:

- Звука [в], що стоїть після голосного: лаўка, даўно пайшла ў хату, валоў;  
 
- На місці ненаголошеного звука [у], що стоїть на початку, всередині або в кінці слова після голосного: на ўзроўні, ці ўкриў, клоўн;  
 
- На місці російського л у сполученнях, висхідних до старого поєднанню редукованого звуку (ь) з плавним л, і в формах минулого часу дієслів: воўк, доўгі, даў, казаў і т. д.;

 

Досить цікавими є білорусько- українські міжмовні омоніми. Переклад на укранїську мову з білоруської являє специфічні труднощі, які не завжди легко подолати, вони таять у собі багато небезпек. Одна з цих небезпек -існування в споріднених мовах слів, які однаково чи майже однаково звучать, а означають зовсім різін речі... З таких прикладів можна скласти цілий словник. Проблема фальшивих друзів перекладача, як інод називають міжмовні омонми, зумовлена самостійнстю і неповторністю білоруської мови.

 

 

 

 

 

 

 

В білоруській мові збереглося багато архаїчних старословянських слів ( вёска, вавёрка, вепрук, жыхар, пярун...). Є слова, спільні з західнослов'янськими мовами ( вёска, вавёрка, вепрук, пярун, зычыць, пуга, агіда, гузік, карак, шлюб, брама, кахаць, трымаць, качка, паркан, цікавы, суніцы, цнота, тлум и др.), а також що прийшли через польську за допомогою запозичення з латинської ( колер, густ, імпэт, аркуш, келіх, кварта, мэта, аматар, папера, адукацыя, лямант, кляштар, алей, кошт, верш, сэнс, цэгла, палац, фэст, воцат) і німецької мов ( фарба, бавоўна, варты, ганак, дах, ланцуг, гатунак, друк, жарт, рахунак, ліхтар, кшталт, нырка, гандаль, шкода, вага, хваля, скарга, шпак, грубка).

Користуючись перекладним словником, я також звернула увагу на такі особливості білоруської мови у словах:

-Твердість звуків Ч и Р:  чысты, плячы́сты (плечистий), бяроза (береза), рака(річка),вечары́нка (вечеринка) мора(море) і  т. д.

-Д і т асимілюються перед звуком [в]: дзве вимовляється [дзьве], цверди - [цьверди];

  - У багатьох випадках відсутність переходу е в про під наголосом перед твердими приголосними: нясеш, вязеш, мерзнуць (поряд з переходом: мерз), адзежа і т. д.;

 -Вимова вибухового звуку [г] тільки в запозичених словах (гандаль, ганак, гузік) або в корінних буквосполучення зг, ДЗГ, джг (мазгі, бразгаць, джгаць), в інших випадках вимовляється фрикативний звук «h»;

-Вимова шч на місці російського звуку [щ]: шчотка, шчупак і т. д.;

-Довгі (подвійні) з, с, дз, ц, ж, ч, ш, л, н, вимовлені в положенні перед голосними як один подовжений звук, замість поєднання в російській мові цих приголосних з [й]: риззе, калоссе, суддзя, смецце, збожжа, ламачча, узвишша, вяселле, умінь і т. д.;  
 
-Для білоруської мови характерний приставний і вставною приголосний в: водгук, воблака, Вольга, Восіп, Вуха, навука, павук, увосень, Навум, Лявон і т. д.;

-Приставний приголосний г: у слові Ганна.

 

 

 

 

 

 

Фразеологія певного народу творяться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.  
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.Так і у білоруській мові. Наведемо кілька фразеологізмів та їх відповідників.

«Пераначуем-болей пачуєм», що перекладається як  «Переночуєм-більше почуєм.»Цей вираз має український відповідник-«Ранок мудріший від вечора».

«Муж і жонка-найлепшая сполка».Українською перекладається як «Подружжя-найкраща громада». Має відповідник-«Чоловік і жона-одна сатана».Або ж  білоруси ще кажуть «Гаспадар і баба - адна рада», «Антось ды Тадора - што лапаць ды абора» , «Які Хомка, такая і жонка»,«Які едзе, такую в’яже», «Чорт сем пар лапцяў стаптаў, пакуль гэтакую пару дабраў.»

«Якое дрэва ,такі клін, які бацька, такі сын» , «Якая матка, такое й дзіцятка» , «Якая хатка, такі і тын, які бацька, такі і сын»,«Які млын, такі і ставок, які бацька, такі і сынок», «Яблычак ад яблыні далёка не адкочваецца». Українською цей вираз звучить як «Яке дерево — такий клин, який батько — такий син».Або ж : «Яблучко від яблуньки не відкотиться», «Яке коріння, таке й насіння», «Який корінь, такий і паросток» , «Який дід, такий його й плід» ,« Яка пшениця, така й паляниця», «Від доброго кореня добрі й окоренки», «Яка хатка, така й пані-матка».

«Быў конь, ды з'езджаны, быў хлеб, да з'едзены» = «Быў ляснічым, а цяпер нічым» , «Быў піўнічым, а застаўся нічым» , «Быў калісьці Яўхім, ды цяпер чорт яго ўхапіў» -«Був кінь, та з'їздився», «Були і в кози роги, та притерлися» , «Був волом, та став козлом»,«Був колись горіх, а тепер свистун», «Перевівся ні на що» .

«Хлеб ядзім траякі: чорны, белы і ніякі» ,«Адзін дзень - мак, а другі – так»-Сяк-так перебуватися (перемагатися); бідувати; сяк-так зарятовуватися; чи російською «Перебиваться с куска на кусок».

Література

• Білорусько-український словник / Г. П. Півторак, О. І. Скопненко; За ред. Г. П. Півторака. – К.: Довіра, 2006. – 723 с.

• Журавський А. Й.Історія білоруської літературної мови. — 1967

• Е. А. Потехина (Минск — Ольштын). Обучение белорусскому языку в условиях белорусско-белорусского двуязычия (проблемы обучения белорусскому языку как иностранному) // Исследование славянских языков и литератур в высшей школе: достижения и перспективы: Информационные материалы и тезисы докладов международной научной конференции / Под ред. В. П. Гудкова, А. Г. Машковой, С. С. Скорвида. — М.:[Филологический факультет МГУ им. М. В. Ломоносова], 2003. — 317 с. С.170—173.

• Мовазнаўчая праблематыка ў тэрміналогіі // Тэорыя і практыка беларускай тэрміналогіі / Арашонкава Г. У., Булыка А. М., Люшцік У. В., Падлужны А. І.; Навук. рэд. А. І. Падлужны. — Мн.:Беларуская навука, 1999. — 175 с. ISBN 985-08-0317-7. С.128—170.

• Ніна Баршчэўская, Беларуская эміграцыя — абаронца роднае мовы, Катэдра Беларускай Філялёгіі Факультэт Прыкладной Лінгвістыкі і Ўсходнеславянскіх Філялёгіяў Варшаўскі Ўнівэрсытэт, Варшава 2004.

• Юры Туронак. Беларуская кніга пад нямецкім кантролем (1939—1944). — Мн.: Беларускі Гістарычны Агляд, 2002. — 144 с.

• Інформація з сайту: http://slounik.org/sanko/