Французькі запозичення

Французькі запозичення

 

Темою дослідження є  – французькі запозичення та їх вплив на систему англійської  мови.

Актуальність теми дослідження  визначає науковий інтерес до вивчення феномену запозичень, їхнє існування  та вплив на мову. Проблемою вивчення запозичень займались А.І.Смирницький, Б.А. Ільіш, В.Д.Аракин, Л. А. Новіков та багато інших, але інтерес до неї не згасає й досі.

     В англійській мові  відсоток запозичень значно вищий,  ніж в багатьох інших мовах,  причиною тому є історичні  обставини. 

     Запозичення в англійському словниковому складі являють собою ту сферу лексики, яка найбільше та безпосередньо відображає історію Англії та її традиції, показуючи вплив на мову зовнішніх нелінгвістичних причин.

     Слід зазначити, що  в сучасній англійській мові численними є саме французькі запозичення: boutique, fresee, fromage, buce, auteur, tranche. Але їх іноді важко відрізнити від латинських. Наприклад, слово figure могло перейти прямо з латини: figura або ж з французької figure.

Важливо відмітити, що дуже часто запозичення пристосовуються до системи мови-позичальниці, а іноді настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями мови та виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу. Саме завдяки такому аналізу дослідникам та науковцям вдається визначити точне походження слова.

     Так, наприклад, розглядаючи  розвиток англійського слова sport, ми не задовольнятимемось тільки тим, що воно було запозичено в середгьоанглійський період із старофранцузького, в якому воно існувало як desport та походило з позньолатинської disportus. Нас буде цікавити, що слова desport та disportus позначали відволікання, відвернення, та те, що при запозиченні відбулась спецалізація значення і вже в середньоанглійській мові це слово мало більш загальне значення ніж сьогодні, позначаючи розваги, спорт, веселощі. Далі вкажимо, що це слово підкорилось англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи в множині закінчення –s. В ньому не тільки замінюються всі звуки англійськими, але й відпадає, як це часто відбувається із запозиченнями саме з французької мови, перший склад. В результаті цього слово в звуковому відношенні ще більше уподібнюється суто англійським словам. В новоанглійській це слово зазнає ще деяких семантичних змін, та означає фізичні дії, преважно у вигляді ігор та змагань. З цим значенням та у своїй новій формі воно знов-таки запозичується назад до французької мови та стає інтернаціональним.

Отже, англійська мова, запозичуючи  іншомовні слова, не залишала їх незмінними впродовж тривалого проміжку часу. Саме тому французькі слова згодом перетворювалися у відповідності до її фонетичних, морфологічних та лексичних закономірностей, піддавались процесу засвоєння та асиміляції.

     В результаті цього  процесу французькі запозичення втратили свій іншомовний характер, перестали виділятись на фоні специфічної для мови-позичальника лексики, стали її невід’ємною частиною.

Виходячи з того, що запозичені слова перетворюються за внутрішніми  законами мови в своїй грматичній структурі, звуковій подобі та смисловому змісту, мовознавство встановлює три типи французьких запозичень: власне запозичені слова, кальки та семантичні запозичення.

     Запозиченим або власне  запозиченим слово вважається  лише тоді, коли з іноземної  мови запозичується як його значення, так і звукова оболонка. Так, наприклад, англійське слово shivaree – кошачий концерт, що прийшло з французької мови, є майже точним фонетичним відповідником імітуємого слова chaviary та має те саме значення, що й в мові оригіналу. Незважаючи на цю невелику відмінність, походження одного слова від іншого не викликає жодного сумніву. Всі наявні відмінності в звучанні можуть бути поясненими явищем фонологічної підстановки, що зустрічається в більшості запозичених слів.

     Другий тип запозичень — є loan translation, буквально перекладається, як запозичення-переклад, або ще його називають калькою. В цьому випадку переноситься лише загальна будова складного слова, включаючи його значення.

Від попереднього типу, тип калькування  відрізняється тим, що всі іншомовні морфеми зберегаються, а іншомовна оболонка частково змінюється під впливом мови-запозичальника. Зберігається також й значення слова. Наприклад, такі запозичення, як fruit, avenue, chair зберегли свою орфографію, але змінилась їх вимова під впливом англійської мови.

     Третій тип запозичень  – семантичні. В їх основі полягає  процес придбання словом нового  значення, завдяки своїй семантичній  та фонетичній схожості із  будь-яким словом іншої мови. Цей  процес виявляється у появі  раніше вже відомого слова нового значення. Отже, називаючи його семантичним позиченням, мається на увазі смислове запозичення. Прикладом в цьому випадку може стати французьке слово gratte-ciel та англійське sky-scraper.

У зв'язку з тим, що англійська мова запозичила з французької велику кількість лексичних одиниць, багато з яких мали складну словотворчу структуру, вплив французької мови більшою мірою сказався на системі англійського словотвору.

Певні англійські суфікси та префікси, що зустрічаються в запозичених  словах могли запозичуватися з цих слів для утворення нових. Цей процес відбувався таким чином: якщо в англійській мові існувала деяка кількість французьких слів, що містила той самий словотворчий афікс, цей афікс вже виділявся як особлива морфема та міг бути застосованим для утворення нових слів як від французьких, так й від англійських основ.

 Велика кількість  французьких слів утворено за  допомогою суфіксів -ance, -ence: ignorance, entrance, repentance, innocence. Звідси англійцям ставало ясно значення цього суфікса, за допомогою якого було утворено іменники від основ прикметників та дієслів. Таким чином стало можливим утворення нового слова hindrance – перешкода, в якому французький суфікс приєднано до основи англійського дієслова hinder – перешкоджати.

     Подібно  до цього, суфікс -ment, що проник до англійської мови у складі таких слів, як government, treatment, agreement, був усвідомлений англійцями, та за допомогою нього були утворені нові слова від англійських коренів: fulfilment – виконання, bereavement – позбавлення, amazement – подив, bewilderment – збентеження.

     Багато  французьких слів утворено за  допомогою зменшуючого суфікса -et, наприклад: coronet – мала корона, cabinet – кабинет. В деяких словах корінь закінчувався на -l, наприклад: islet – острівок, circlet – кріжок. Зі слів цього типу було виділено суфікс -let, котрий почали приєднувати до англійських коренів: streamlet – струмочок, ringlet – колечко leaflet – листовка.

     Також, з  французької мови в словах admirable, tolerable, legible та flexible в англійську увійшли суфікси -able, та -ible. За допомогою цих суфіксів англійці створювали прикметники із значенням “схильний до дії”, так в англійській мові виникли слова readable – розбірливий, unberarable – нестерпний, understandable – зрозумілий.

     Деякі французькі  префікси також стали продуктивними  в англійській мові. Так, наприклад,  префікси dis-, та des-, з негативним значенням увійшли в англійську мову у складі багатьох французьких слів (disappoint, disdain) і також стали вживатися для утворення нових слів від англійських коренів: disown – відкидати, disburden - розвантажувати.

     Аналізуючи  походження слова, що вважається  частиною англійської лексики,  слід взяти до уваги й слова,  вимова та написання котрих не відповідають нормам англійської мови, та слова, що мають деякі граматичні відмінності. До їх числа відносяться слова, що не повністю асимілювалися в новій мові. Так, наприклад, в словах, запозичених з французької в більш пізній період, буква “g” читається як [ჳ]: genre [ჳа̃:ŋr] – жанр; regime [reı'ჳi:m] – режим; garage [gæra:ჳ] – гараж; sabotage ['sæbәta:ჳ] – саботаж; beige [beıჳ] – бежевий.

     Не можна  обійти увагою й буквосполучення  “ch”, що дуже характерне для слів французької мови і вимовляється як [∫]. Слова, запозиченні в англійську мову з цим сполученням, залишили свою історичну вимову: chauffeur [∫oufә] – шофер; champagne [∫æm'реın] – шампанське; machine [mә'∫i:n] – машина, механізм;  attache [ә'tæ∫eı] – аташе, посол; chic [∫i:k] – шикарный, модний.

     Існують в англійській мові й такі слова, остання буква котрих не вимовляється. Така фонетична відмінність властива тільки французькій мові, тому можна зробити висновок, що їх було запозичено саме з останньої. Наприклад: bouquet ['bukeı] – букет, ballet ['bæleı] – балет, debris ['debri:] – осколки, уламки, depot ['depou] – склад, депо, debut ['deıbu:] – дебют.

     Також характерною відмінністю французьких слів є суфікс -oir. Його наявність в словах, увійшовших до складу англійської лексики, вказує саме на своє походження. Отже зустрівши, напрклад, такі слова, як memoirs ['memwa:z] – мемуари; reservoir ['rezәvwa:] – резервуар, басейн; repertoire [repәtwa:] – репертуар; conservatoire [kәn'sә:vәtwa:] – консерваторія, –  можна з легкістю з’ясувати їх історичне походження.

     Зовсім нетиповим для англійської мови є поєднання трьох букв -que, що у французькій мові вимовляється як [k]. Тому слова, що увійшли до складу англійської мови з таким закінченням, зберегли фонетичну оболонку французької вимови. Наприклад, antique [æn'ti:k] античний, unique [ju:'ni:k] унікальный, critique [kn'ti:k] рецензія, критична стаття, technique [tek'nirk] технічні прийоми, техніка, методи, physique [fı'zi:k] будова тіла.

     З вище викладенного можна вивести, що наслідком запозичення є помітне збагачення словникового запасу мови. Але інтенсивний та тривалий вплив однієї мови на іншу може призвести до такого напливу іноземної лексики, що вся подоба мови-запозичальника буде зазнавати значних змін. Саме таким був вплив французької мови на англійську. Слід зазначити, що в останній постійно відбувався процес відбору французьких слів, що надійшли до неї. Англійська мова засвоювала тільки ті слова, що були для неї необхідними та корисними, витісняючи ті, що були зайвими та не сприяли її збагаченню.

 

 

 

 

 

Список джерел

Книги: Один автор	1. Аракин В.Д. История английского языка / Аракин В. Д., М.: Высшая школа, 1968. –  420 с.;
	2.Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике / Арнольд И.В. –М.: Высшая школа, 1991. – 140 с.;
	3. Вьейар С. Краткая грамматика французского языка / Вьейар С. -М.:Астрель, 2003. – 112 с.;
	4.Зятковская Р. Г. Суффиксальная система современного английского языка / Р.Г. Зятковская. -М.: Высшая школа, 1971. – 187 с.;
	5.Маковский М.М. Английская этимология / М.М. Маковский. - М., Высшая школа, 1986. – 275 с.;
	6. Успенский Б.А. Принципы типологического анализа языков различного строя / Успенский Б.А. (ред.) –М.: Наука, 1972. – 284 с.;
Два автора	7.Мельничук А.С., Гиндин Л.А. Сравнительно-историческое изучение языков разных семей: Из истории и методологии сравнительного языкознания / Мельничук А.С., Гиндин Л.А. -М.: Наука, 1991. – 120 с.;