Загальна економічна ефективність іновацій

У залежності від глибини внесених змін виділяють іновації:

• радикальні (базові); що
• покращують;
• модифікаційні (приватні).

У Науково-дослідному інституті системних досліджень розроблена розширена класифікація іновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За цією ознакою виділяються іновації:

технологічні;соціальні, торгові, в області керування,виробничі

 

2.  ІННОВАЦІЙНА  СТРАТЕГІЯ

 

Головна увага в іноваційному менеджменті приділяється виробітку стратегії іновації і мір, спрямованих на її реалізацію. Розробка і випуск нових видів продукції стає пріоритетним напрямком стратегії фірми, тому що визначають всі інші напрямки її розвитку.

Здійснення інноваційного менеджменту в цілому припускає:

• розробку планів і програм інноваційної діяльності;     
• спостереження за ходом розробки нової продукції і її впровадження;
• розгляд проектів створення нових продуктів;         
• проведення єдиної іноваційної політики: координації діяльності в цій області у виробничих підрозділах;        
• забезпечення фінансами і матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності;                                      
• забезпечення інноваційної діяльності кваліфікованим персоналом;
• створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем - від ідеї до серійного виробництва продукції.

Вибір стратегії є запорукою успіху інноваційної діяльності. Фірма може виявитися в кризі, якщо не зуміє передбачати  обставини , що змінюються , і відреагувати на них вчасно. Вибір стратегії - найважливіша складового циклу інноваційного менеджменту. У умовах ринкової економіки керівнику недостатньо мати гарний продукт, він повинен уважно стежити за появою нових технологій і планувати їхнє впровадження у своїй фірмі, щоб не відставати від конкурентів.

Стратегічне планування переслідує дві головні мети.

1. Ефективний  розподіл і використання ресурсів. Це так називана "внутрішня  стратегія". Планується використання  обмежених ресурсів, таких, як капітал, технології, люди. Крім того, здійснюється  придбання підприємств у нових  галузях, вихід із небажаних галузей, добір ефективного "портфеля" підприємств.

2. Адаптація  до зовнішнього середовища. Ставиться  задача забезпечити ефективне  пристосування до зміни зовнішніх  чинників (економічні зміни, політичні  чинники, демографічна ситуація  й ін.).

Стратегічне планування грунтується на проведенні численних досліджень, зборі й аналізі даних. Це дозволяє мати постійний контроль за ринком. При цьому варто враховувати, що в сучасному світі обстановка стрімко змінюється. Отже, стратегія повинна бути розроблена так, щоб при необхідності її можна було замінити інший.

Розробка стратегії починається з формулювання загальної цілі організації, що повинна бути зрозуміла будь-якій людині. Постановка цілі грає важливу роль у зв'язках фірми з зовнішнім середовищем, ринком, споживачем.

При виборі цілі потрібно враховувати два аспекти: хто є клієнтами фірми і які потреби вона може задовольнити.

Після постановки загальної цілі здійснюється другий етап стратегічного планування - конкретизація цілей. Наприклад, можуть бути визначені такі головні цілі:

1) прибутковість - домогтися в поточному році  рівня чистого прибутку 5 млн. д.е. ;

2) ринки (обсяг  продажів, частка ринку, впровадження  в нові лінії), наприклад, довести  частку ринку до 20% або довести  обсяг продажів до 40 тисяч штук;

3) продуктивність, наприклад, середній годинниковий  виробіток на одного робітника 8 їж. продукції;

4) продукція (загальний обсяг випуску, випуск  нових товарів або зняття деяких  моделей із виробництва й ін.);

5) фінансові  ресурси (розмір і структура капіталу; співвідношення власного і позикового  капіталу;

розмір оборотного капіталу й ін.);

6) виробничі  потужності, будинки і спорудження;

7) впровадження  нових технологій (головні показники, технологічні характеристики, вартість, терміни впровадження);

8) організація - зміни в організаційній структурі  і діяльності, наприклад, відчинити  представництво фірми у визначеному  регіоні;

9) людські  ресурси (їхнє використання,спрямування, навчання і т.п.);

10) соціальна  відповідальність.

Стратегічне планування спирається на ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища фірми. Процеси і зміни в зовнішньому середовищі роблять життєво важливий вплив на фірму. Головні чинники, пов'язані з зовнішнім середовищем, - це економіка, політика, ринок, технологія, конкуренція. Особливо важливим чинником є конкуренція. Тому необхідно виявити головні конкуренти і з'ясувати їхні ринкові позиції (частка ринку, обсяги продажів, цілі і т.д.). Ретельне вивчення сильних і слабких сторін конкурентів і порівняння їхні результати з власними показниками дозволять краще продумати стратегію конкурентної боротьби.

До серйозних чинників зовнішнього середовища відносяться соціально-поведінські й екологічні. Фірма повинна враховувати також зміни в демографічній ситуації, освітньому рівні й ін. Аналіз внутрішнього середовища проводиться з метою виявлення сильних і слабких сторін у діяльності фірми.

Стратегія є відправним пунктом теоретичних і емпіричних досліджень. Організації можуть різнитися тим, наскільки їхні керівники, що приймають ключові вирішення, зв'язали себе зі стратегією використання нововведень. Якщо вище керівництво підтримують спроби реалізувати нововведення, можливість того, що воно буде прийнято до впровадження в організації, зростає.

 

 

 

3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

 

3.1. Загальна економічна ефективність іновацій

Методичними рекомендаціями по оцінці інвестиційних проектів і їхнього добору для фінансування (затвердженими Держбудом, Міністерством економіки, Міністерством фінансів і Держкомпромом РФ №7-12/47 від 31 березня 1994 р.) установлені такі головні показники ефективності інноваційного проекту (мал. 5.1.):

Комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників.

Бюджетна ефективність, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального і місцевого бюджетів.

Народногосподарська економічна ефективність, що враховує витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту і дозволяючі вартісний вимір.

 

Показники ефективності інноваційного процесу

 Малюнок 5.1.

Комерційна ефективність (фінансове обгрунтування) проекту визначається співвідношенням фінансових витрат і результати, що забезпечують необхідну норму прибутковості. Комерційна ефективність  може розраховуватися як для  проекту в цілому, так і для окремих учасників з урахуванням їхніх внесків по правилах. При цьому в якості ефекту на t-кроку (Эt) виступає потік реальних грошей.

У рамках кожного виду діяльності відбувається притік Пi (t) і відтік Оi (t) коштів. Позначимо різницю між ними через Фi(t):

 

Фi(t)  =  Пi(t)   -  Оi(t),

 

 де  i = 1, 2, 3.

Притік реальних грошей Ф(t) називається різниця між притоком і відтоком коштів  від інвестиційною й операційною діяльністю в кожному періоді здійснення проекту (на кожному кроку наміру)

 

Ф(t)  =  [П1(t)  -  О1(t)]  +  [П2(t)  -  О2(t)]  =  Ф1(t)  -  Ф’(t)

Показники бюджетної ефективності відбивають вплив результатів Здійснення проекту на прибутки і витрати відповідного (федерального, регіонального або місцевого) бюджету. Головним показником бюджетної ефективності, використовуваним для обгрунтування передбачених у проекті мір федеральної і регіональної підтримки, є бюджетний ефект.

Бюджетний ефект (Bt) для t-кроку здійснення проекту визначається як перевищення прибутку відповідного бюджету (Dt) над витратами (Pt) у зв'язку зі здійсненням даного проекту

 

Bt  =  Dt  -  Pt

Інтегральний бюджетний ефект У розраховується по формулі як сума дисконтованих річних бюджетних ефектів або як перевищення інтегральних прибутків бюджету (Dинт) над інтегральними бюджетними витратами(Pинт).

Показники народногосподарської економічної ефективності відбивають ефективність проекту з погляду  інтересів народного господарства в цілому, також для що беруть участь у здійсненні проекту регіонів (суб'єкти федерації), галузей, організацій.

При намірах показників економічної ефективності на рівні народного господарства до складу результатів проекту включаються (у вартісному вираженні):

Кінцеві виробничі результати (виторг від реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринку усієї виробничої продукції, крім продукції, споживаної російськими організаціями-учасниками). Сюди ж ставиться і виторг від продажу майна й інтелектуальної власності (ліцензій на право використовувати винаходи, ноу-хау, програм для  ЕОМ тощо), утворювані учасниками в ході здійснення проекту

Соціальні й економічні результати, розраховані виходячи зі спільного впливу всіх учасників проекту на здоров'я населення, соціальну й екологічну обстановку в регіонах

Прямі фінансові результати

Кредити і позики іноземних держав, банків і фірм, надходження від імпортних мит тощо

Необхідно враховувати також непрямі фінансові результати: обумовлені здійсненням проекту зміни прибутків сторонніх організацій і громадяни, ринкової вартості земельних ділянок, будинків і іншого майна, а також витрати на консервацію і ліквідацію виробничих потужностей, утрати природних ресурсів і майна від можливих аварій і інших надзвичайних ситуацій.

Соціальні, екологічні, політичні й інші результати, що не  піддаються вартісній оцінці, розглядаються як додаткові показники народногосподарської ефективності і враховуються при ухваленні рішення про реалізацію і/або про державну підтримку проектів.

До складу витрат проекту включаються передбачені в проекті і необхідні для його реалізації поточні й одночасні витрати всіх учасників здійснення проекту, обчислені без повторного рахунку однакових витрат одних учасників у складі результатів інших учасників.

При намірах показників економічної ефективності на рівні регіону (галузі) до складу результатів проекту включаються:

регіональні (галузеві) виробничі результати; виручка від реалізації продукції, зробленої учасниками проекту, організаціями регіону (галузі), за відрахуванням спожитої цим же або іншими учасниками проекту організаціями регіону (галузі);

соціальні й екологічні результати, що досягаються в регіоні (в організаціях галузі)

непрямі фінансові результати, одержувані підприємствами і населенням регіону (організаціями галузі).

До складу витрат при цьому включаються тільки витрати організацій - учасники проекту, що ставляться до відповідного регіону (галузі) також без повторного рахунку однакових витрат і без урахування витрат одних учасників у складі результатів інших учасників.

При намірах показників економічної ефективності на рівні організації до складу результатів проекту включаються:

виробничі результати;

виручка від реалізації зробленої продукції, за відрахуванням витраченої на власні потреби соціальні результати в частині, що  ставиться до робітників організації і членам їхніх сімей.

До складу витрат при цьому включаються тільки одноразові поточні витрати організації без повторного рахунку (зокрема, не припускається  одночасне урахування одноразових витрат на створення головних засобів і поточних витрат на їхню амортизацію).

 

Прийняття вирішень по інвестуванню ускладнюється різноманітними чинниками: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту,    множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, ризик тощо    Очевидно, що вирішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, базуючись на якихось критеріях.

Прийняття вирішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, грунтується на використанні різноманітних формалізованих і неформалізованих методів. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує.

 

3.2.Характеристика результатів інноваційної діяльності

У результаті інноваційної діяльності народжуються нові ідеї, нові й удосконалені продукти, нові або удосконалені технологічні процеси, з'являються нові форми організації і керування різноманітними сферами економіки і її структур.

Результати інноваційної діяльності виражаються у виді інноваційної продукції, що може мати конкретну речовинну форму або бути в нематеріальній формі (наприклад «ноу-хау»).

Творці нововведень одержують на них авторські і суміжні з ними права. Виникає таке юридичне поняття, як інтелектуальна власність. Дане поняття передбачене Конвенцією, що заснували Всесвітню організацію інтелектуальної власності в 1967 р. Задача Всесвітньої організації інтелектуальної власності складається в сприянні її охороні. У Росії законодавча охорона інтелектуальної власності гарантована Конституцією Російської Федерації (ст. 44).