Упровадження в систему роботи керівників гуртків позашкільного навчального закладу „Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій” м

 Степовик Петро Миколайович,

директор  позашкільного навчального закладу 

„Центр  дитячого та юнацького туризму і  екскурсій”

управління  освіти і науки 

Чернігівської облдержадміністрації

 

 

Упровадження в систему роботи керівників гуртків позашкільного навчального закладу „Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій” методичних інновацій

 

Результати  досліджень дозволяють стверджувати, що традиційна система освіти більшою  мірою орієнтовна на здобуття знань, а рівень підготовки дітей до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Підліткам потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають зробити життєвий вибір та досягти мети.

Для ефективного  охоплення дітей і підлітків  такими освітніми послугами доцільно об’єднати зусилля школи та позашкільних навчальних закладів, залучати батьків, використовувати потенціал громадських організацій.

Процес реформування освіти в Україні являє собою  спробу застосування нових форм роботи в межах старої системи. Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інновації, слід пам’ятати, що будь-яка технологія буде мертвою, якщо реальні люди, котрі її втілюють, не сприймуть її як цілісну систему в єдності компонентів і взаємозв’язків. Розроблена й описана технологія – це одне, а її реалізація – зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного педагога.

Головним  у системі інноваційного навчання в ПНЗ „Центр дитячого а юнацького туризму і екскурсій” є ситуація спільної продуктивної та творчої діяльності педагога й дитини, педагога та групи, що впливає на навчання як на процес становлення особистості, її усвідомленої активності, її самоорганізації.

Перед педагогічним колективом позашкільного навчального  закладу постає завдання збереження успішності навчально-виховного процесу. Навчання та виховання – дві невід’ємні ланки цього процесу.  Провідною метою виховання залишається ідеал особистості, дієздатної приймати рішення в ситуаціях морального вибору, нести відповідальність за ці рішення перед собою, оточенням, державою.

Кожна дитина – гарна, талановита. І коли вона прийшла до нас, до центру – має досягти успіху. І не обов’язково перші місця в конкурсах, хоча це теж важливо. Прийшовши до нас, вона має відчути себе «своєю», частинкою великої, дружної, позитивної родини незалежно від того, з якого середовища вона походить. А завдання керівника – якомога більше пізнати кожного учня. За можливістю та необхідністю корегувати стосунки дитини та батьків, дитини й учителів, дитини та ровесників, учити дитину відвертості, адекватній поведінці, незалежно від виду занять (спортивний туризм чи краєзнавство). І допомогою в цьому є інтерактивні методи навчання.

В умовах нашого Центру це:

• робота над авторськими програмами;

• модернізація навчально-виховного процесу. Використання на заняттях психологічних вправ, завдань, які взяті з превентивних програм. Це освіта на основі життєвих навичок, яка підтримує основні права людини, що включені до Конвенції про права дитини, незалежно від виду творчої діяльності;

• інновації-трансформації, котрі змінюють форму занять (нетрадиційні форми проведення занять і виховних заходів).

Система науково-методичного  забезпечення, підвищення кваліфікації педагогів, створення творчого педагогічного  колективу передбачає залучення  педагогів до інноваційної діяльності.

Ми розглядаємо  інноваційні технології методичної роботи з педагогічними кадрами як стимулюючий процес, що характеризується прагненням педагога репрезентувати власне розуміння цілей навчання і виховання. Самих теоретичних знань не досить. Необхідно, щоб кожен педагог оволодів вміннями і навичками, вмів застосувати їх у своїй практичній діяльності.

Значне місце  в сучасних соціально-економічних  умовах посідає співпраця керівника  гуртка (тренера) з практичним психологом, основними видами діяльності якого  є психодіагностична робота з  дітьми з застосуванням сучасних методик та новітніх технологій.

У спортивному туризмі, як і в будь-якому виді спорту розрізняють три основні напрямки застосування психодіагностичних методик:

1. З’ясування того, яким видом спорту доцільно займатися дитині.

2. Формування спортивно-туристського колективу, який виступає на змаганнях як єдине ціле.

3. Відбір спортсменів-туристів майже з однаковим рівнем підготовки (комплектування команди) для виступу, наприклад, на Всеукраїнських змаганнях.

Застосування  на корекційно-розвиваючих заняттях, тренінгах психологічних вправ, ігор, прийомів допомагає в нормалізації несприятливих умов в групі дітей (команді), надає можливість розкритися кожній дитині, виявляє в невимушеній атмосфері лідерів та аутсайдерів, знімає перенапругу, вирішує конфліктні ситуації, міжособистісні відносини і вплив на них навколишнього середовища, знімає «передстартову тривогу», з чим спортсмени-туристи стикаються у найвирішальніші моменти свого становлення.

Важливу роль відіграє практичний психолог по залученню проблемних «важковиховуваних» дітей до гурткової роботи, визначає форми і з’ясовує причини асоціальної поведінки безпритульства, крадіжок, алкоголізму, тютюнопаління, запроваджує розроблені попереджувальні заходи щодо проблем СНІДу, наркоманії, паління, алкоголізму.

Мета впровадження в роботу позашкільного навчального  закладу „Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій” інноваційних методів – це підвищення ефективності і якості гурткових занять.

У методичній розробці керівника гуртка Сидька Д.П. «Слеклайн як один з елементів спеціальної фізичної підготовки туристів-спортсменів» викладено суть і особливості занять на слеклайні, їх роль і місце у спеціальній фізичній підготовці туристів-спортсменів. Розкриваються педагогічні основи методики організації і проведення тренувань на слеклайні, що є яскравим зразком впровадження та застосування в практичній діяльності новітніх технологій та інноваційних форм роботи у спортивному туризмі.

Розглядаючи гурткове заняття як сукупність факторів педагогічно спрямованої дії  на особистість дитини, враховуючи  особливості навчально-виховного процесу в ПНЗ, педагоги закладу пропонують різні форми проведення базових розділів заняття гуртка.

Основними базовими розділами гурткового заняття є:

• повторення вивченого матеріалу;
• пояснення нового матеріалу;
• закріплення, тренування, відпрацювання вмінь;
• домашнє завдання;
• підведення підсумків заняття.

Кожен із запропонованих розділів може бути проведений у різних формах, із застосуванням різноманітних  педагогічних прийомів.

Наприклад, повторення вивченого матеріалу можна провести в формі взаємоопитування, у формі кросворду, вікторини, застосовуючи загадки, ребуси та інше, щоб зацікавити гуртківців.

«Пояснення  нового матеріалу» - найбільш відповідальний розділ заняття. Якщо новий матеріал зацікавить учнів, то і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал (перегляд відеофільмів, фотографій, творча художня робота), і екскурсія, і ситуаційна гра.

На закріплення  нового матеріалу необхідно також звернути увагу. Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою учні можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов’язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів: «Роби, як я», «Змагання», бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.

Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини. Це може бути заняття-конкурс; прийом «Дитяче журі» - це надає повторенню нового змісту. Пожвавить процес повторення і прийом «Д/Лови помилку», коли керівник (або учень) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою; прийом «Ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий – учні самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з’ясувати рівень самооцінки учня, його творчі і особисті амбіції).

При підведенні підсумків заняття керівник може сам поставити крапку в занятті  своєю авторитетною оцінкою в  цілому, оцінити роботи окремих учнів, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд учнів (педагогічний прийом «Точка зору»).

Слід відзначити про проведення серед гуртківців різних змагань, конкурсів, вікторин. Це конкурс в’язання вузлів, «спецзавдання», краєзнавців, спортивного та екскурсійного орієнтування, з техніки пішохідного туризму, турнір юних екологів та інші. Велике значення має п’ятиденний зліт гуртківців, який проводиться влітку як підсумок навчального року. Під час даного зльоту випускники гуртків отримують свідоцтва про позашкільну освіту.

Висновок Наведені форми роботи і педагогічні прийоми лише орієнтир для починаючо-мислячого керівника. У педагогічному досвіді кожного педагога знайдеться цікавий прийом, оригінальна форма проведення окремого розділу занять, всього заняття в цілому. Педагогічні прийоми, форми роботи це лише цеглинки великої споруди педагогічного досвіду, який будується все життя і тільки від педагога залежить, що будувати: казковий палац чи благеньку хатинку.

 

 

Інтерактивні  методи навчання: теорія і практика впровадження

01 Серпня 2006, 00:00 , Переглядів: 114061

Фото: www.businessacademyonline.comІнтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження

Інтерактивне навчання - невід'ємна частина сучасної дидактики. Короткий огляд.

Загальні зауваги

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів  навчання школярі, пасивно отримуючи  інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:

• пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;
• діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;
• жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності" [6, 31].

Слід  звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і  мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме  необхідність творчості педагога і  творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі. 
Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. 
Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Визначальним для  особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина" на основі її розуміння, прийняття і  визнання.

Якнайактивніше  сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів. 
Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути  системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

Методологічною  основою – розробки сучасних українських  та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі. 
Термін "інтерактивний" прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня" [5, 4]. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…"[12, 7].