Планування послідовності операцій з виготовлення проектованого виробу

У ту декаду модниць Європи захлеснула мода на екзотику. Розкопки гробниці фараона  Тутанхамона викликали справжнє божевілля – египтоманію. Малюнки лотоса, скарабеїв, Клеопатри були скрізь. Геометричні жіночі стрижки, що нагадували єгипетські парики, плаття подовженого силуету, орнаменти, знайдені в похоронних камерах гробниці, силуети костюмів і староєгипетські прикраси стали копіювати модні журнали, ювеліри і модельєри Єгипетські мотиви були особливо популярні в стилі «ар деко». Моделі більшості кутюр'є відрізнялися декоративністю, великою кількістю прикрас, вишивкою у дусі цього наймоднішого стилю, який називали «стиль зіг-заг», «джазовий модерн» і «стиль зірок». Сам термін «ар деко» виник від назви виставки 1925 років в Парижі – Exposition des Arts Decoratifs et Industriels Modernes (Виставка сучасного декоративного і промислового мистецтва). Це був стиль прикрашеної і прикрашаючої речі. Декор покривав поверхні меблів, декоративні тканини, жіночі плаття і посуд. Вишивали, розписували, обробляли аплікацією навіть взуття. «Ар деко» був еклектичним стилем, що змішує геометричні форми кубізму і абстракціонізму з африканською екзотикою, стилізовані форми в дусі «ар нуво» з мистецтвом Давнього Єгипту, найдорожчі традиційні матеріали з новацій ними. [9]. В рамках «ар деко» існувала безліч мікростилів: що зберігся ще з військових часів іспанський або латиноамериканський (туфлі з перетинками, високі гребені, мереживні мантильї і «манільські шалі»), африканський, геометричний. Останній був особливо популярний для прикрас, пудрениць і портсигарів, які перетворилися на модний дамський аксесуар. Китайський стиль був одним з таких екзотичних стилів 1920-х рр. Китайські декоративні собачки, китайські кімоно будинку і парасольки на вулицях були неодмінним доповненням модного костюма. [4].

Інший не менш екзотичний для західної людини стиль – – російський – також став одним з символів моди 1920-х рр. Раніше він надихався барвистими костюмами «Російських сезонів», а після війни його популярності сприяла еміграція з більшовицької Росії – емігранти шили і вишивали плаття і білизну, робили біжутерію і сумки, розписували шовкові шарфи і шалі. 1921г. – пік популярності «російських» вишивок. У Парижі, Берліні, Лондоні і інших центрах еміграції були відкриті росіяни будинку моди. Російський стиль – це плаття-сорочки з вишивкою, що нагадує узори селянських рушників і дорогоцінні прикраси візантійського одягу, пальто з хутряною обробкою. Російський кокошник був одним з наймодніших головних уборів. Цей стиль отримав визнання на Усесвітній виставці декоративного мистецтва в 1925 р. в Парижі – там експонувалися шалі, гобелени, сумки, пояси, обробки до платтів і пальта художниці-емігрантки Маревни, Золотою медаллю був нагороджений Будинок російських вишивок «Китмір», а Гран-прі була присуджений моделям Н.П. Ламанової в павільйоні СРСР. У 1919 р. в Росії створюються «Майстерні сучасного костюма» (які очолила Надія Ламанова), розробляючи уніфіковані форми костюма, – в них збиралися одягнути всю країну в світлому комуністичному майбутньому. Шили одяг з рушників, ковдр, домотканій тканині – звичайній тканині було не купити У 1921 році в СРСР був популярний рух «Геть сором», члени якого ходили по містах голяка або прикрившись лише вузьким шарфом на стегнах з написом «Геть сором!». Але спроба відмовитися від «буржуазної міщанки» (одяг) в холодній Росії не удалася. Навпаки, було остромодене хутро – ті, хто не міг його собі дозволити, використовували хутро кішки, під яке «для додачі йому пишноті» підшивали ватяні валики. На моду в СРСР в період непу великий вплив зробило авангардне мистецтво – від футуризму і кубізму до абстракціонізму. Це виявилося перш за все в популярності геометричного орнаменту. Плаття з абстрактним декором і тканини з безпредметними малюнками були наймоднішими. У 1920 р. супрематизм виразився в моді у вигляді орнаменту на поверхні предметів – стенів, посуду, тканин, одягу. Виготовлялися тканини по ескізах К. Мальовіча і інших художників з «супрематічеськимі узорами». Особлива тема – декор в костюмі конструктивістів. Намагалися встановити нові форми одягу – і чоловічі і жіночі – як правило, на основі верхньої російської сорочки. Якщо стиль, що панував на Заході, «ар деко» був орієнтований на прикрасу речі, то функціоналізм в СРСР декларував відмову від декору взагалі – в його традиційному розумінні. Головним напрямом в радянському дизайні 1920-х стала розробка функционального рабочого одягу. р. [4. с.126].

Весь одяг конструктивісти поділили на дві групи: прозодежду, тобто одяг для роботи, що розрізняється залежно  від вигляду роботи, і спецодяг, призначений для роботи в особливих  умовах. Звичайний, накладний декор в т.з. прозоодежде замінили декором-конструкцією: декоративну роль стали грати підкреслені конструктивні лінії, шви, деталі контрастного кольору, канти, застібки, кишені. У побутовому одязі була взагалі скасована обробка – защипи складки, манжети – все те, що вимагало надлишку тканини. Мода початку десятиліття в Росії пов'язана з появою нового типа плаття – плаття-сорочки прямого силуету з низькою лінією талії на стегнах. Подібний силует крав все – жіночі округлості, вага, вік. Нова мода – фасони і декор – як і на Заході, заснована на чистій геометрії. У роки Непу в радянську моду проникає західний стиль «ар деко» і тенденція до унісексу – жінки активно використовували короткі стрижки, брюки, гімнастерки майже всі палили. Активно випускалися радянські журнали мод, вільно можна було купити західні – але вже в кінці десятиліття влада ввела інформаційну блокаду і СРСР на довгі роки виявився відрізаним від новинок світової моди. На Заході ж посеред всього шику двадцятих», що «ревуть, вихору модних танців в самому кінці 1929 років на Уолт – стріт вибухнула фінансова криза. По Європі прокотилася хвиля банкротств, безробіття і самогубств. Мильний міхур лопнув. [6].

 

 

 

1.3 Розробка творчої ідеї та художнього  образу колекції

 

В результаті аналізу творчого джерела виявилися  характерні ознаки такі як, сукні у вигляді труби з глибокими декольте, елементи одягу банти та аксесуари у вигляді шарфів, та бус, короткої стрижки і плоскою хлопчиковою фігурою. Використання геометричної форми прямокутний силует, прямолінійність, пропорції 2:1 занижена лінія талії, навантаження декоративне за допомогою накладок. Фактура щільна та гладка. Кольорова гамма чорно-біла, та всі відтінки сірого, джерело кольорової гамми чорно-біле кіно, та тренди на 2008–2009 років. Стильове рішення це російський стиль 20-х років, характерний новим типом плаття – плаття-сорочки прямого силуету з низькою лінією талії на стегнах. Подібний силует ховав всі – жіночі округлості, вага, вік. Фасони і декор – як і на Заході, заснована на чистій геометрії. Тенденція до унісексу – жінки активно використовували короткі стрижки, брюки, гімнастерки майже всі палили. [7].

 

Ідея стильового вирішення моделей

Розробка вихідної базової символ форми

Розробка моделей колекції

 

Результат у додатку.

 

 

Висновки

 

Мода  – дуже чутливий інструмент всіх соціальних змін, і разом із тим, це явище  психологічного плану. Мода не може бути віднесена до однієї категорії визначення (соціальної, економічної, психічної): щоб правильно оцінити явище  моди і дати йому визначення потрібно роздивитися його на різних етапах і з всіх точок зору. Моду слід розглядати на в великому, історичному відрізку часу, тоді її зміна здається регулярною; на протязі ж короткого часу зміна моди здається анархічною. [5. с.62].

Мода  – явище довільно важке, воно залежить від цілого ряду факторів життя людей  і розповсюджується на багато областей діяльності людини. Під модою слід розуміти недовгий час деяких смаків в якій-небудь сфері життя і  культури. Вона характеризує обов’язкову  зміну стиля, пов’язане з системою регулювання загальної поведінки  людей. [6].

Літня мода тяжіє до простоти і класичності. Довжина – це відмінна особливість  нової моди, іншим стає силует, виникають  нові пропорції. Фігура «закрита» акцент переноситься з ніг на інші частини фігури, зокрема на декор. Талія занижена, лінія стегон підкреслюється довжиною блузи чи доповнюючими деталями.

Культурологічна актуальність роботи визначається модельно-риторичними  реконструкціями.

Проаналізувавши характерні особливості костюму  стиля 20-х років, можна стверджувати, що:

1. Дана колекція є актуальною в цьому сезоні;
2. Вона є експериментальним проектом стилістично-конструктивного типу;
3. Колекція естетично актуальна.

Колекцію  складає 10 (десять) моделей. Кожна модель витримана у стилі 20-х років у поєднанні з сучасними тенденціями. Колекція розрахована на чутливу, романтичну жінку, яка поважає неповторність та індивідуальність у будь-якому прояві.

Колекція  є експериментальним проектом стилістично-реконструктивного  типу. Культурологічна актуальність роботи визначається модельно-риторичними  реконструкціями. Колекція естетично  актуальна.

Для того, щоб передати легкість та прозорість образу у проектованої колекції пропонується важка бавовняна тканина.

Проаналізувавши характерні особливості стилю 20-х років, та використавши матеріал у створенні проектованої колекції стає зрозумілим, що сучасним тенденціям притаманні риси костюмів стародавніх часів.

Елементи  декору, фурнітура, жорстки та пластичні  лінії і форми розповсюджуються на оздоблення сукні та його деталі крою, підтверджуючи постулат про художню єдність рис стилю у різних сферах творчої діяльності нашого часу. [11. с.78].

Слід  зазначити, що існує певна кількість  невизначених аспектів в вивченні розвитку історичного костюма І пол. ХХ ст. в Європі і що вітчизняні дослідники довгий час не приділяли цій проблемі належної уваги. Тому проблеми еволюції моди не теренах європейської школи  досліджуваного періоду можуть представляти широке поле для поглибленого детального вивчення. Отже, під впливом творчості художників, як виявилось, формувались основні принципи моди майбутнього в Європі. Як показує історія, основними факторами, що формували образне розуміння костюма, є соціальні функції всіх тих людей, для яких цей костюм створюється. ХХ століття представляє грандіозну картину розвитку модних форм костюма. Цей процес включає, еволюційні періоди поступового накоплення окремих признаків форми, що приводили до перетворення.

 

 

 

2. Розробка колекції моделей одягу

 

2.1 Визначення принципів композиційної  будови системи «колекція»

 

Система «колекція» – це систематизований збір яких-небудь, однорідних предметів представляючи наукові та історичний або художній інтерес. Колекція проектування в одязі-це серія моделей різноманітного призначення складаючи єдинство:

– авторська концепція;

– образа;

– використовуємих в концепції матеріалів;

– форми базової конструкції;

– стильового рішення; [1.с.125].

Створення серії моделей на одній базовій основі є економічно більш вигідним, так, як виробництву не вигідно виготовлення різнорідних одиничних моделей: це вимогає частої перебудови потоків і розробки технічного документу, крім того нові модні стилі і напрямки вимагають від промислового регулярного оновлення асортименту виготовляємих виробів, як правило у ритмі зміни сезонної моди.

В залежності вед типу і призначення колекції в нії переважають ті чи інщі признаки. У любій колекції важливими признаками є цілісність це відрізняє колекцію від збору різнорідних моделей. В залежності від типу і призначення колекції в ній переважають ті чи інакші признаки. Види колекції:

– промислова, в котрих втілюються концепція, модуль, як правило зручна для мас пошиву розрахована на одній базовій конструкції: пропонуються нові стилі і тенденції.

 

 

2.2 Розробка ескізів моделей колекції. Формування блоку

 

Виходячи  з визначення системи «колекції» розробляється структура колекції. Яка складається з блоків моделей одного виду одягу та встановлює принцип узгодженості, зв’язків та розвитку вихідної базової символ-форми(прямокутника). На підставі цих принципів розробляються ескізи моделей колекції у кількості 10 (десять) ескізів. Ескізи моделі виконуються на фігурі на аркуші цупкого білого паперу на форматі А3.

Ескізи  моделей колекції наведені у додатку. (Додатки №5.)

 

 

 

3. Конструювання моделей колекції

 

3.1 Обґрунтування виробу та характеристика матеріалів для моделей колекції

 

На основі дослідження напрямків моди, лінії  чисті, форми чіткі і добре  обкреслені; кнопки і кріпильні деталі відсутні або приховані, – проте це не пряме повторення мінімалізму кінця 20-х. Крій в той же час став екстравагантнішим: одяг вже не туго обтягує тіло, а струмує по ньому складками. У моді багатошаровість. Пальто-накидка без рукавів, куртка без коміра поверх довгого джемпера і спідниці (або брюк) – все це створює цікавий ефект. [6. с.67].

Чіткі лінії  пом'якшують яскраві забарвлення. Якщо в дев'яностих мінімалізм був  важким і стриманим, то зараз строгий  крій розбавляє екстравагантне взуття (чоботи на шнуруванні або липучках, унти, боті льони з широкою халявою, балетки в східному стилі т.д.), а також сережки – чокери у стилі бароко. Просту сорочку-поло можна надіти з широкими брюками і величезними серьгамі – «люстрами». Для розробки моделей колекції, що проектується використаємо Натуральні бавовняні тканини – це тканини м'які, прохладні, добре всмоктують піт; вони застосовуються як тканини білизняні, сорочкові, сорочкові, платтяні. Тканини даного типа еластичні, відрізняються рівністю і однаковою товщиною. Негативна характерна особливість тканин з бавовни – вони володіють значними м'ятими і усадкою при пранні. Натуральні льняні тканини блискучі, гладкі, не дратують шкіру, оскільки до дії розбавлених кислот стійкіші, ніж бавовна. Вироби з льону володіють кращими в порівнянні з бавовною гігієнічними властивостями, бо гігроскопічність льону краща, нагрівання льняне полотно переносить легше, воно більш теплопровідне. Тому з льняних тканин рекомендують шити літній одяг. Лен володіє високою світлостійкістю, від сонячних променів тканину не втрачає колір. Льняне полотно використовують на скатерті і рушники. [8].

Недолік льону – мала розтяжність і низька пружність волокна, тканини сильно мнуть, одяг з льняних тканин деформується.

Кольорова гамма всі відтінки сірого використовуються і півтони сірого, вугільні тони, які відтіняє чорний в монохромній варіації. Поступові колірні переходи говорять про те, що кожен тон і відтінок кольору – від насиченого вугільного до сталевого блакитного кольору, від металевого до холодного сіро-білого відтінку. Кольрова гамма чорно-білого кіно. Мінімалістські непомітні тони сталевої сірої палітри – основа колірної гамми для повсякденного плаття, як прояв прєкрасного смаку.