Фундаментальне знання та його значення у інноваційному процесі

Міністерство освіти і науки Україна

Національний технічний університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни:

«Філософські проблеми наукового пізнання»

На тему:

«Фундаментальне знання та його значення

у інноваційному процесі»

 

 

 

 

 

Виконав:

студент групи ПБ-32м

Ляшенко О.Г.

Перевірила:

Рубанець О. М.

 

 

 

 

Київ 2014

 

Зміст

 

Вступ

1. Основні риси сучасних фундаментальних досліджень
2. Роль фундаментальних наук в інноваційному процесі
1. В суспільному розвитку

2.2 На підприємстві

     Висновок

     Список використаної  літератури 
ВСТУП

Інноваційний процес – сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва та збуту − процес комерціалізації технологій.

Розрізняють різні типи інноваційного процесу:

Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.

Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності. [1]

Відповідно до логіки розвитку інноваційного процесу поява нововведення починається з генерації ідеї нового продукту. Часто ідеї народжуються в процесі проведення фундаментальних досліджень.

Фундаментальні дослідження - це експериментальна чи теоретична діяльність, спрямована на одержання нових знань про основні закономірності будови, функціонування і розвитку людини, суспільства, навколишнього середовища. Мета фундаментальних досліджень - розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи і суспільства щодо до їх конкретного використання. Фундаментальні дослідження діляться на теоретичні та пошукові.

Результати теоретичних досліджень виявляються в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять і уявлень, створення нових теорій. До пошукових відносяться дослідження, завданням яких є відкриття нових принципів створення ідеї і технологій. Завершуються пошукові фундаментальні дослідження обґрунтуванням та експериментальною перевіркою нових методів задоволення суспільних потреб. Всі пошукові фундаментальні дослідження проводяться як в академічних установах і вузах, так і у великих науково-технічних організаціях промисловості тільки персоналом високої наукової кваліфікації. Пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона виступає як генератор ідей, відкриває шляхи в нові області знання. Фінансування фундаментальних досліджень ведеться з державного бюджету або в рамках державних програм.

 

Основні риси сучасних фундаментальних досліджень

Для сучасного етапу розвитку науки і техніки характерне використання методів фундаментальних досліджень для вирішення прикладних проблем. Той факт, що дослідження є фундаментальним, ще не означає, що його результати не утилітарні. Робота ж, спрямована на прикладні цілі, може бути вельми фундаментальною. Критеріями їх розподілу є в основному часовий фактор і ступінь спільності. Цілком правомірно сьогодні говорити і про фундаментальне у промисловому дослідженні[2].

Фундаментальні дослідження крім своєї основи в розвитку суспільства, є ще основним джерелом отримання нових знань і соціального прогресу. Разом з тим парадоксом нинішнього часу є, з одного боку, об'єктивне зростання ролі наукового знання у вирішенні найгостріших життєвих проблем людства, а з іншого - прогресуюча недооцінка ролі фундаментальної науки в багатьох країнах, падіння її престижу в очах широкої громадськості. Особливо актуальною в даний час є проблема підвищення впливу фундаментальної науки на прогресивні трансформації суспільства при збереженні її провідної ролі у розвитку наукових знань, що відображає універсальну цінність фундаментальних досліджень[2].

Необхідність наукового осмислення цієї проблеми зумовлена ​​кількома важливими чинниками, що змінили відносини між наукою і суспільством, особливо в останній третині минулого століття і які ще більше будуть впливати на них у наш час. Основні з них такі:  
1. Наукові знання все більше завойовують роль головного джерела економічного розвитку. Тому наука сама повинна інтенсивно розвиватися, підвищувати свою здатність продукувати нові знання в наростаючих просторових і часових масштабах. Ключову роль у цьому процесі мають грати фундаментальні дослідження як основа для розвитку прикладних досліджень, створення високих технологій, підвищення технічного рівня виробництва.  
2. Наукові знання, отримані в результаті проведення фундаментальних досліджень, збільшують нашу здатність краще і глибше розуміти складні системи, процеси і явища. Досягнення в різних галузях природничих, технологічних і суспільних наук, виникнення нових наукових дисциплін, розвиток інформатики та потужної обчислювальної техніки сприяють наростаючому накопиченню наукових знань і обумовлюють необхідність посилення взаємодії, як між окремими науками, так і між наукою, освітою і виробництвом[2].

Країни і регіони в різного ступеня адаптуються до наукових і технічних змін. Для деяких країн, зокрема, пострадянських, які мали у своєму розпорядженні розвинутим науковим потенціалом у сфері фундаментальних досліджень, що виникла незатребуваність в наукових результатах призвела до значної втрати наукових кадрів, у тому числі до «витоку мізків» за кордон. Ця проблема набуває нових відтінків у зв'язку з ідеєю формування загальноєвропейського науково-технологічного простору, а також з посиленими процесами глобалізації. Для країн-донорів інтелектуального потенціалу склалася ситуація різко загострила проблему якісного оновлення своїх наукових кадрів, збереження необхідної спадкоємності поколінь учених. Нові проблеми виникають і у країн, що залучають закордонних фахівців.  
Все це зумовило зниження соціального статусу вченого і науки в цілому, особливо її фундаментальної частини, з небувалою гостротою поставило проблему формування високої інноваційної культури всіх верств суспільства.  
Відмова від фундаментальної науки загрожує перетворенням країни та її жителів у обслуговуючий персонал інших держав[2].

В даний час відбуваються колосальні зміни у сфері науки та інновацій. Якщо раніше вважалося, що на початку інноваційного циклу стоять фундаментальні дослідження, а прикладні розробки завершують його, то сьогодні це уявлення, мабуть, застаріло і поступово відмирає. На наш погляд, зараз має сенс говорити про своєрідний ефект інверсії в проведенні наукових досліджень. Його суть полягає в тому, що на початку інноваційного циклу вже постають не фундаментальні дослідження, а прикладні пошукові роботи. І якщо раніше основоположні знання виходили в результаті глибокої теоретичної роботи без явної прив'язки до практичних потреб суспільства, то тепер ніяке глобальне наукове осмислення існуючих фактів не може зародитися в теоретичній сфері. Всі серйозні узагальнення робляться в результаті копіткої роботи над конкретними прикладними проблемами. Іншими словами, не фундаментальні відкриття і розробки породжують серію приватних прикладних досліджень, як це було раніше, а серія прикладних пошукових робіт генерує нові масштабні наукові одкровення. Такий парадигмальний зсув можна трактувати як перехід від дедуктивного способу пізнання до індуктивному. Тепер наука йде не від загального до приватного, а від часткового до загального[4].

У багатьох вчених-прикладників, технологів, та й у деяких філософів науки вона сьогодні, прямо скажемо, не в честі. Цілком серйозно ставиться й обговорюється питання про те, чи потрібна взагалі фундаментальна наука і чи варто її фінансувати. Хотілося б поставити запитання: що стали б робити прикладники і технологи, якби не було фундаментальної науки? Адже вона виступає основою технологічних досягнень[3].

Традиційно вважалося, що фундаментальна наука є джерелом технологічних новацій, а технологія являє собою додаток науки (так звана «лінійна» модель взаємини науки та технології; її походження пов'язують з ім'ям Ф. Бекона). В даний час ця модель піддається критиці як неспроможна. Пропонуються інші моделі. Зараз же відзначимо тільки, що які б моделі не пропонувалися, всі вони виходять з того, що наука, хай і не в якості джерела технологій, завжди бере безпосередню або опосередковану участь в технологічних дослідженнях і розробках. Більш того, в кожній із цих моделей передбачається, що залежність сучасних технологій - біотехнології, біомедичної технології, нанотехнології та т.п. від фундаментальної науки в даний час зростає[3].

Крім тверджень про практичну марність чистих досліджень в дікуссіях про статус фундаментальної науки висловлюється і інша думка, яка не збігається за своїм змістом з першим. Мова йде про нібито посилюється "прікладнізаціі" фундаментальної науки. Що означає ця теза? Якщо мова йде про те, що в загальному обсязі наукових досліджень зростає частка прикладних наук і технологічних розробок, то він вірний. Це просто констатація сучасного стану справ у науці. Але часто в нього вкладають значно сильніший сенс, розуміючи під "прикладизацією" зникнення відмінностей між фундаментальними і прикладними дослідженнями: фундаментальна наука стає прикладною[3].

Багато авторів вважають, що в сучасних технологічних розробках ці відмінності зникають: в одних і тих же операціях, що проводяться за допомогою одного і того ж обладнання здійснюються і процеси вивчення фізичних явищ, що проявляються в нових технологічних продуктах (фундаментальні дослідження), і процес їх зміни ( прикладні розробки). Як приклад наводяться дослідження на атомно-силовому мікроскопі - АСМ. За допомогою атомно-силового мікроскопа (що дає збільшення в 5000000 раз) можна не тільки побачити окремі атоми, але вибірково впливати на них, наприклад, переміщаючи їх по поверхнях[3].

Холістская картина вуалює особливу роль фундаментальних наук в сучасних технологіях, і часто вона-то і провокує заяви про «прікладнізаціі» фундаментальної науки і необхідності відмовитися від її незалежного від прикладних фінансування[3].

З твердженням про стирання відмінностей між чистими і прикладними дослідженнями тісно пов'язані ще дві тези. В одному з них проголошується, що сучасна наука стала товаром. Мені видається, що це твердження - наслідок неправильного або недостатньо продуманого уявлення про взаємовідносини фундаментальних і прикладних наук. Про яку комерціалізації досліджень можна говорити, якщо мати на увазі прагнення вчених зрозуміти ранню історію Всесвіту (космологія); або розкрити причини походження й еволюції живого (біологія); пізнати будову матерії на самому фундаментальному рівні її організації (фізика елементарних частинок)? А адже це фундаментальні науки. Вченими, зайнятими в цій сфері науки, рухає допитливість, а не думки про користь і доходи[3].

Друга теза полягає в тому, що істина в сучасній технонауку вже нібито не є ідеалом пізнавальної діяльності: її місце зайняла ефективність застосовуваних методів і процедур, що проводяться. Тут знову позначається непослідовність в дифференцировке чистих і прикладних наук. У прикладних дослідженнях дійсно на перший план висувається їх корисність та ефективність. Але в фундаментальної складової, навіть якщо вона з'єдналася в одному процесі з прикладними і технологічними розробками, на першому місці стоїть їх адекватність дійсності, їх істинність. Та й чого б коштували результати осуществляющихся чистих досліджень, якби вони виявилися помилковими? Чи можна було б використовувати їх для успішної технологічної діяльності [3]?

Всі розмови про марність фундаментальної науки або про її «прікладнізаціі», як і всі сумніви з приводу необхідності її фінансування, якщо вони не стимулюються цілком певним соціальним замовленням, є плодом непорозуміння. Прихильники всіх цих тверджень не розуміють специфіки взаємини фундаментальної науки і технології. Відповідальність за це несе і філософія науки. Приділяючи багато уваги проблемам соціальної відповідальності вченого, питанням взаємини науки і влади, проблемам етики науки і т.п., філософи до цих пір явно недостатньо займалися виникають у філософії технології епістемологічними проблемами. Філософія науки до сих пір не відповіла на найважливіший епістемологічний виклик сучасного технологічного знання: розкрити роль і механізми участі фундаментальної науки в прикладних і технологічних роботах[3].

 

 

 

Роль фундаментальних наук в інноваційному процесі

В суспільному розвитку

Творче, конструктивне знання як першооснова інновацій та потенційна можливість для виробництва нових матеріальних цінностей становить безсумнівний інтерес для економіки і має відчутної споживчою цінністю. Тому такий інтелектуальний продукт має ринкову вартість, продається і купується, використовується в якості статутного капіталу і т.п., забезпечуючи його власнику (не обов'язково автору) отримання комерційної вигоди протягом певного часу. На відміну від синтезуючого знання пізнавальне, будучи оприлюдненими, належить всьому людству і безкоштовно запозичується для будь-яких цілей (освіти, проведення інших досліджень тощо). При цьому неважливо, хто поніс витрати на отримання пізнавального знання. Цей вид інтелектуального продукту охороняється не по своїй суті, а лише за формою представлення, як твори літератури і мистецтва. Істота основного інтелектуального продукту природничих наук не визнається об'єктом промислової власності ні міжнародним, ані вітчизняним законодавством. Пішов у минуле і залишився незатребуваним досвід радянської системи реєстрації відкриттів, яка, втім, також не закріплювала власність на ці результати[2].