Виникнення та розвиток дорадчих служб в Україні

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Харківський національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва

 

 

Кафедра економічної кібернетики

 

 

 

ІНДЗ

на тему:

«Виникнення та розвиток дорадчих служб в Україні»

 

 

Виконала:

студентка 5 курсу 1 групи

агрономічного факультету

Федянович Я.К.

Перевірила:

кандидат економічних наук,

доцент Бутенко Т.А.

 

 

 

 

Харків - 2014

 

Зміст

 

Вступ

1.Виникнення дорадчих служб  в Україні.

2.Розвиток дорадчих служб в  Україні.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сільськогосподарська дорадча діяльність в Україні вже стала явищем економічним і політичним. Сільськогосподарські дорадчі служби створено у більшості регіонів України. Дорадники починають голосно заявляти про себе. Дорадчі організації різних регіонів об'єднуються з метою злагодження та координації роботи. Створено Навчально-координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб, Національну асоціацію сільськогосподарських дорадчих служб України.

Як свідчить практика, з боку селян, переважно власників особистих селянських господарств, дрібних та середніх підприємств, фермерів, динамічно зростає попит на нові знання. В умовах конкуренції немає місця для неефективної, неприбуткової праці. На жаль, існуючий попит поки що у більшості випадків не є платоспроможним. Завдання держави — створити умови для формування нового сільськогосподарського товаровиробника, озброєного сучасними знаннями, технікою, технологіями, для підвищення конкурентоспроможності, прибутковості сільськогосподарського виробництва, для підвищення рівня життя сільського населення загалом. Прийняття Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» та дієва підтримка державою сільськогосподарських дорадчих служб — реальний крок на шляху досягнення цієї мети, оскільки високий рівень соціально-економічного розвитку села є головною умовою продовольчого та сировинного забезпечення країни, її економічної незалежності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Виникнення дорадчих служб в Україні

 

Основи сільськогосподарського дорадництва в Україні були закладені ще наприкінці XIX ст. Зокрема, в Галичині, яка входила в той час до складу Австро-Угорської імперії, активною дорадчою діяльністю займалося товариство «Сільський господар», головною метою якого було піднесення культури виробництва та підвищення доходів сільських господарств. Ініціаторами заснування цього товариства були представники української сільської інтелігенції — священики, вчителі, ветеринарні лікарі, агрономи, юристи і, навіть, письменники та композитори. На жаль, це товариство припинило свою діяльність у 1939 р. після встановлення у Західній Україні радянської влади.

У процесі становлення системи сільськогосподарського дорадництва в Україні можна виділити декілька етапів, обумовлених існуючим соціально-політичним устроєм держави:

- дорадчі служби в епоху капіталізму;

- післяреволюційний період розвитку дорадництва; сучасний період становлення та розвитку дорадчих служб.

Дорадчі служби в епоху капіталізму. Історичною передумовою розвитку сільськогосподарського дорадництва в період розвитку капіталізму можна вважати реформу 1861 р., яка відмінила кріпосне право і дала початок ствердженню нового капіталістичного типу землеробства, а розвиток внутрішнього та відкриття зовнішнього ринків сільськогосподарських продуктів привели до виникнення торгового землеробства.

На початку XVIII ст. почали з'являтись перші бібліографічні видання сільськогосподарської тематики. Важливий внесок у становлення освітньо-інформаційної діяльності був зроблений вільним економічним товариством (ВЕТ), яке було засноване у 1705 р. в Петербурзі. Члени товариства на основі статистично-економічних досліджень розробляли заходи по ефективному веденню сільського господарства. Протягом 1765—1919 рр. товариство видало понад 280 томів «Праць». За ініціативою ВЕТ на території Харківщини, Чернігівщини та Херсонщини було відкрито кілька навчальних закладів та бібліотек.

У 1913 році на території Східної України існувало 46 сільськогосподарських дослідних станцій та полів, на яких працювало близько 150 науковців, які сприяли поширенню результатів наукових досліджень. Слід сказати, що у дореволюційній Росії з початку XX століття існувала сільськогосподарська дорадча служба, яка нараховувала близько 9000 працівників.

У 1917 р. був опублікований підручник Чаянова О.В. по організації роботи сільськогосподарської дорадчої служби. Його ідеї досить цінні і в нинішній час, оскільки він вважав, що головна роль служби — підвищення спроможності сільськогосподарських виробників приймати власні управлінські рішення.

Післяреволюційний розвиток дорадництва. У 1919 р. при Нар-комземі УРСР створюється Сільськогосподарський науковий комітет України, на який було покладено завдання координувати всю науково-дослідну діяльність в галузі сільського господарства і суміжних з ним галузях. Майже у кожному обласному центрі були створені філії комітету.

У 20-ті рр. велику роль у пропаганді і поширенні сільськогосподарських знань відігравали сільськогосподарські товариства, які існували на той час в Україні — Всеукраїнське агрономічне товариство, Товариство сільського господарства Південної України та інші. До середини минулого століття завдання впровадження наукових досліджень було покладено на науково-дослідні інститути та станції, вищі навчальні заклади й діючі у їх складі факультети підвищення кваліфікації. Загальна кількість таких підрозділів на кінець століття сягала близько 170.

Однак особливістю організації освітньої і консультативної діяльності того періоду була притаманна для усієї країни жорстка адміністративна система управління, яка відкидала основні принципи, сформульовані       О. Чаяновим, і одночасно відкидала товаровиробника від можливості приймати власні рішення.

 

 

 

 

 

 

2. Розвиток дорадчих служб в Україні

 

Сучасний період становлення та розвитку дорадчих служб. Цим періодом можна вважати другу половину 90-х рр., коли Україна стала незалежною державою. У цей період переходу до ринкових відносин, реформування земельних відносин та великих сільськогосподарських підприємств створилась велика кількість фермерських господарств, реформованих господарств, значна частина з яких потребували сільськогосподарських знань, ринкової інформації тощо. У цьому періоді можна виділити декілька етапів:

- створення дорадчих служб в різних регіонах України;

- створення Всеукраїнської громадської асоціації дорадчих служб;

- формування законодавчої бази дорадчої діяльності.

Становлення сільськогосподарського дорадництва в сучасній Україні почало відроджуватися в Україні у середині 90-х років минулого століття за підтримки міжнародного співтовариства, зокрема країн Європейського Союзу та Північної Америки.

Перша сучасна сільськогосподарська дорадча служба почала формуватися у 1995 р. на Львівщині, коли фахівці Центру приватизації та аграрної реформи обласної державної адміністрації, спільно з експертами Європейської Комісії, вибудували у формі проекту міжнародної технічної допомоги модель створення і функціонування нової для тодішнього аграрного сектору і селян структури. Сьогодні Львівська аграрна дорадча служба працює досить успішно. Вона стала прообразом більшості дорадчих служб, які активно створювалися в Україні, особливо, після 1999 р., в основному за підтримки міжнародного співтовариства — Європейського Союзу, Великобританії, Німеччини, США, Канади, Швеції, Данії, Нідерландів, інших країн, а також проектів Світового банку, Організації Об'єднаних Націй, інших впливових міжнародних інституцій.

У 1999—2000 рр. за активного сприяння Комісії з питань аграрної політики при Президентові України та Міністерства аграрної політики України ця підтримка набула організованих форм. Започатковуються нові проекти Європейською Комісією (Луганська, Миколаївська, Чернігівська області та навчально-координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб у Києві), урядами Великобританії (Київська, Донецька, Одеська), Федеративної Республіки Німеччина (Вінницька, Черкаська, Полтавська), США (Вінницька, Черкаська, Хмельницька), Канади (Волинська, Рівненська, Дніпропетровська, Сумська), Данії (Тернопільська), Нідерландів (Житомирська область), Міжнародної фінансової корпорації за підтримки урядів Швеції і Канади (Херсонська область) та інші.

Міжнародне співтовариство з розумінням поставилося до прохання української сторони щодо сприяння у розбудові сільськогосподарського дорадництва. Адже всім цим країнам вдалося підняти рівень культури ведення і прибутковості аграрного сектора саме завдяки діяльності дорадчих служб.

Сьогодні можна стверджувати, що сільськогосподарське дорадництво в Україні відбулося. Близько 30 сільськогосподарських дорадчих служб функціонують у 22 областях нашої держави як незалежні неурядові структури. Вони об'єдналися у всеукраїнську громадську організацію — Національну асоціацію сільськогосподарських дорадчих служб України.

Разом з тим слід розуміти, що в процесі реалізації проектів міжнародної технічної допомоги неможливо копіювати моделі дорадчих служб, які функціонують в конкретних соціально-економічних умовах та історично сформованої ментальності суспільства тієї чи іншої країни-донора. Скажімо, сільськогосподарські дорадчі служби у США функціонують при університетах і фінансуються за рахунок бюджетів федерального уряду, урядів штатів. В Україні, як відомо, державний і місцеві бюджети вкрай напружені і, зрозуміло, не можуть в повному обсязі фінансувати сільськогосподарську дорадчу діяльність.

У Канаді сільськогосподарські дорадчі служби функціонують при міністерствах сільського господарства і продовольства провінцій і, відповідно, фінансуються з їх бюджетів.

Практично у всіх країнах Європи сільськогосподарські дорадчі служби працюють на приватних засадах, користуючись державною підтримкою через відповідні урядові програми, які спрямовуються на розвиток фермерства. У свій час вони створювалися державою, функціонували за рахунок бюджетних коштів, але з часом приватизувалися. Так, вже наприкінці 90-х рр. XX ст. приватизована дорадча служба (ADAS) Англії і Уельсу. У Шотландії сільськогосподарська дорадча служба (SAC) функціонує при Шотландському аграрному коледжі на приватних засадах. Подібним чином працює дорадча служба Північної Ірландії. У Нідерландах сільськогосподарська дорадча служба була приватизована в 2000 році. В Австрії і Франції сільськогосподарські дорадчі служби функціонують при аграрних (сільськогосподарських) палатах, які є громадськими організаціями сільськогосподарських товаровиробників. У Данії вони функціонують при асоціаціях фермерів і представлені Датським аграрним дорадчим центром, який структурно належить до Датської сільськогосподарської ради. Хоча всі вони підтримуються в цих країнах відповідними урядовими програмами. В пост-соціалістичних країнах, наприклад в Польщі і Латвії, сільськогосподарські дорадчі служби створені і функціонують як державні структури.

Виходячи з такого різноманіття моделей, беручи до уваги історичний досвід, конкретні реалії (ментальність державних чиновників і керівників реформованих аграрних підприємств, постійний брак державного фінансування, стан аграрної науки і освіти), в процесі створення сільськогосподарських дорадчих служб в Україні взято за основу модель Львівської аграрної до-радчої служби, яка акумулює досвід розвинутих країн. В її основі закладені три основні принципи:

- приватні засади функціонування і державна підтримка через відповідні урядові програми, в тому числі регіональні і місцеві;

- незалежність у прийнятті рішень щодо надання порад сільськогосподарським товаровиробникам і сільському населенню, яка базується на взаємній довірі та партнерстві;

- тісна співпраця з аграрними закладами освіти та науковими установами з питань навчання, досліджень і передачі ноу-хау споживачам дорадчих послуг, а також органами державної влади і місцевого самоврядування, громадськими професійними об'єднаннями в аграрному секторі з питань формування пріоритетності надання тих чи інших послуг відповідно до запитів товаровиробників, участь у формуванні аграрної політики, підготовці нормативно-правових актів з цих питань тощо.

Такий підхід базується в першу чергу на реальних особливостях діяльності сільськогосподарських дорадчих служб в Україні порівняно з аналогічними структурами у Європі і Північній Америці.

Звичайно, головною метою сільськогосподарських дорадчих служб, як і в інших країнах, є поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технологій, надання сільськогосподарським товаровиробникам і сільському населенню дорадчих послуг з питань менеджменту, маркетингу, застосування сучасних технологій та розвитку соціальної сфери села, підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового господарювання сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення.

Проте особливість діяльності дорадчих служб на сучасному етапі полягає у вирішенні не лише цих проблем. Передовсім мова йде про створення інфраструктури аграрного ринку, формування маркетингової мережі збуту сільськогосподарської продукції від товаровиробника до споживача через сільські кооперативи, районні кооперативні агроторгові доми, оптові ринки (плодоовочеві, продовольчі), аукціони живої худоби і птиці, товарні і ф'ючерсні біржі, переробні підприємства, роздрібну торгівлю, заклади харчування тощо.

Третій важливий напрямок їх діяльності — сприяння товаровиробникам, особливо селянським і фермерським господарствам, у доступі до кредитних ресурсів, в тому числі через створення кредитних спілок та кооперативних банків. Великі сільськогосподарські підприємства також потребують порад у підготовці бізнес-планів для отримання кредитів у комерційних банках.