Визначте свободу, принципи та умови здійснення підприємницької діяльності

- документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають  намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної  особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької  діяльності вноситься плата (реєстраційний  збір):

- для громадян-підприємців - 1,5, для юридичних осіб -неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності - потрійний розмір відповідного реєстраційного збору;

- за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - 30 відсотків реєстраційного збору.

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів  підприємницької діяльності додаткові  документи, не передбачені Законом  України "Про підприємництво". Державна реєстрація суб'єктів підприємницької  діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін від дати реєстрації органи державної  реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з позначкою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органові й органові державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької  діяльності та копія документа, що підтверджує  взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою  для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.  У такому самому порядку проводиться і перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності. Підстави перереєстрації зазначені в ст. 8 Закону України "Про підприємництво", відповідно до якої перереєстрація проводиться у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності. Безпосередньо підприємницьку діяльність можуть здійснювати не лише суб'єкти - юридичні особи, а й створені ними філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. За загальним правилом, вони не потребують державної реєстрації (суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття зазначених підрозділів орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки). Виняток становлять представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які мають бути зареєстровані відповідно до ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у порядку, встановленому Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30.

Принципи здійснення підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність - це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами. Що це за принципи?

1. Вільний вибір видів  діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне формування  програми діяльності та вибір  постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання  матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

6. Вільне розпорядження  прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення  підприємцем - юридичною особою  зовнішньоекономічної діяльності,  використання  будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Поруч з певною свободою підприємницької діяльності і рівністю можливостей для всіх підприємців, існують і певні законодавчі обмеження підприємництва. Що мається на увазі?

1. Певні види діяльності  можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Так, згідно з ст.4 Закону "Про підприємництво" такими видами діяльності є виготовлення й реалізація наркотичних засобів, зброї й вибухових речовин, а також цінних паперів і грошових знаків.

2. Уряд встановлює  перелік видів діяльності, яким  можна займатися лише за ліцензіями. Ліцензії видає Кабінет Міністрів України або встановлений ним орган.

3. Дозвіл на право  займатися тією чи іншою діяльністю  необхідний лише тоді, коли використовується земля або інші природні ресурси. Такий дозвіл дають місцеві Ради народних депутатів, які розпоряджаються цими ресурсами.

4. Окремими видами  діяльності можна займатися лише  за наявністю кваліфікаційного атестата. Наприклад, щоб займатися медичною діяльністю, потрібен диплом лікаря. Для кулінара вимагається здача екзамену на знання технології і т.д. У всіх цих випадках необхідно отримати дозвіл місцевої Ради.

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача

Спільне підприємство «У» (СП «У») звернулося до територіального відділення Антимонопольного комітету із заявою про недобросовісну конкуренцію збоку виробничої комерційної фірми «М» (далі – ВКФ «М»).

Для маркування частини  своєї продукції (солодкі газові напої, столова вода) ВКФ «М» використовувала  етикетки, ідентичні етикетам СП «У»  із незначною модифікацією (зрізана  крайка). При цьому на етикетках  залишився знак із логотипом СП «У». Крім того, ВКФ «М» використовувала для найменування своєї столової води назву «У» (похідне від назви СП «У»).

Кваліфікуйте дії ВКФ  «М».

 

Розв’язок

Згідно зі статтею 490 Цивільного Кодексу України про «Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування» часиною 2 зазначається, що майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Згідно зі статтею 495 ЦКУ  про «Майнові права інтелектуальної  власності на торговельну марку» зазначається:

1. Майновими правами інтелектуальної власності на торгівельну марку є:

1. право на використання торговельної марки;
2. виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної  власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

         Згідно зі статтею 33 Господарськго Кодексу України про «Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання» частиною 1: неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама, та частиною 2: неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання. Таким чином, можна зазначити, що ВКФ«М» буда використана недобросовісна конкуренція. Згідно зі статтею 32 ГКУ «Недобросовісна конкуренція» частиною 2 визначається що недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб’єка господарювання, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Отже, Антимонопольний комітет України повинен винести рішення згідно зі статтею 251частиною 2 про «Накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» згідно з яким вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб’єктами господарювання, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України штрафу у розмірі, передбаченому законом, та статтею 255 ГКУ про «Відшкодування збитків» зазначається збитки, заподіяні зловживанням монопольним сановищем, анти конкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб’єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, встановленому законом. Також, згідно зі статтею 229 Кримінального Кодексу України про «Незаконне використання товарного знака» частини 1 в якій зазначається, що незаконне використання чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це було пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Конституція України.

2. Господарський Кодекс Ураїни.

3. Цивільний Кодекс України.

4. Кримінальний Кодекс України.

5. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

6. Трудове право України: Підручник / - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003.