Контрольна робота з дисципліни «Господарський процес»

Міністерство освіти і науки України

Академія митної служби України

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Господарський процес»

Варінат 13

 

 

 

 

 

Виконав: слухач групи П12-1з

Сушко В.О.

Перревірив:

                                                                                                                   Зуєва О.А. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2015

1. Види підсудності в господарському  процесі.

2. Поняття доказування в господарському  процесі.

Виконати завдання.

3. Скласти процесуальний документ:

• клопотання про повернення сплаченої суми державного збору.

 

 

1.

Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між різними елементами судової системи залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу. Визначення підсудності можливе шляхом використання наступних критеріїв:

1. Рівень  господарського суду у судовій  системі. 
2. Місце розгляду справи.

Виділяють наступні види підсудності: 

1. Родова – визначає компетентність різних ланок судової системи по розгляду справ у господарського суду та суб’єктного складу. 
2. Територіальна – дозволяє розмежувати предметну компетенцію між однорідними судами залежно від території на яку поширюється діяльність цих судів.

Визначають наступні види територіальної підсудності: 
 1.Загальна – загальне правило, що розмежовує справи, які розглядуються місцевими господарськими судами за місцезнаходженням:

сторони  зобов’язаної за договором здійснити на  користь другої сторони певні дії у спорах при укладанні, зміні, розірвані господарських договорів;

відповідача у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, з інших підстав при визнанні недійсними актів.

2. Альтернативна – розмежовує справи у спорах за участю декількох відповідачів залежно від місцезнаходження одного з відповідачів. Право вибору залишається за позивачем; 
          3. Спеціальна – розмежовує справи про банкрутство залежно від місцезнаходження боржника, а також пов’язані справи спір по яким розгляду у тому господарському суді в якому вирішується справа, з якою пов'язаний спір.

Прикладами спеціальної підсудності також є:

розгляд зустрічної позовної заяви за місцем розгляду основної;

позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, розглядається за місцем розгляду справи, що виникла між сторонами.

4. Окрема  – місце розгляду справи з  господарського спору, в якому  однією з сторін є апеляційний  господарський суд, господарський  суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст  Києва та Севастополя, визначає  Вищий господарський суд. 
5. Виключна – встановлює чітку підсудність певної категорії справ, що виключає можливість розгляду спору в іншому суді (ст. 16 ГПК). До неї відносяться:

справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.

 

 

2.

Загальні положення теорії судового доказу, розроблені спеціалістами у галузі загальної теорії права чи цивільного й кримінального процесів, рівною мірою, застосовуються і у галузі господарського судочинства, оскільки відображають принципові аспекти, які пов’язані з діяльністю судів по встановленню фактичних обставин, що мають значення для правильного розгляду справи. 
   Доказування — складний процес, який охоплює розумову і процесуальну діяльність його суб’єктів з обґрунтування якого-небудь положення і виявлення якогось знання на підставі дослідженого. 
   При доказуванні суд і особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують обставини предмета доказування, його елементи за допомогою доказів, що допомагають сформувати нове знання, яке має значення для вирішення справи. Діяльність суб’єктів доказування в господарському процесі з обґрунтуванням обставин справи з метою його вирішення і становить процес доказування. Таким чином, доказування в господарському процесі — це логіко-практична діяльність осіб, які беруть участь у справі. 
   Суб’єктами доказування в господарському процесі є суд та особи, що беруть участь у справі; інші особи, які беруть участь у справі, а саме посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів — коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; судові експерти, які, будучи учасниками процесу доказування, надають допомогу в досягненні мети доказування, але не мають обов’язку доказувати які-небудь обставини по справі.

 

3.