Юридична особа як суб’єкт господарської діяльності

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра менеджменту

 та  права 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

з дисципліни «Господарське право» на тему:

«Юридична особа як суб’єкт господарської діяльності» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка V курсу

групи 1551

Квітка  Ю.О.

Перевірив:

Цивін О.М. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ 2011

ПЛАН

Вступ

1. Юридична особа як суб’єкт цивільного права

2. Класифікація юридичних осіб

2.1. Комерційні юридичні особи

2.2. Некомерційні юридичні особи

3. Командитне товариство як юридична особа

4. Порядок виникнення та припинення юридичних осіб

4.1 Порядок виникнення юридичних осіб

4.2 Порядок припинення юридичних осіб

Висновок

Список використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Реформування  цивільного законодавства в Україні пов’язано як з запровадженням у юридичну практику нових інститутів та категорій, так і з переглядом тих, що вже застосувалися і є звичними. Разом з тим, в силу взаємозв’язку і взаємообумовленості зміна в правовому регулювання однієї частини суспільних відносин веде й до зміни інших. Визнання в Конституції України за кожною особою права на підприємництво зумовило розвиток організацій, в першу чергу тих, що створювалися в цій сфері. На жаль, правова база існування даних відносин, які без сумніву, стосуються сфери правового регулювання, відстає від потреб практики. Цивільне законодавство як суб’єктів правовідносин визнає громадян (фізичних осіб) і юридичних осіб. Держава є суб’єктом будь-яких правовідносин, в тому числі й цивільних. В умовах розвинутої економіки серед всіх суб’єктів економічних (майнових) відносин головне місце, безперечно, належить юридичним особам.Теорія і законодавча практика всіх держав в тій чи іншій мірі визнає як суб’єктів права колективні, організаційні утворення. На відміну від фізичних осіб (людей) при визначенні статусу суб’єкта цивільних правовідносин ознака юридичної особи для організацій є визначальною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ЮРИДИЧНА ОСОБА ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

 

      Згідно  з Цивільним Кодексом України (ст. 80) Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

     Юридична  особа - це не окремий орган (фізична  особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.

     Іншою важливою ознакою юридичної особи  є наявність у неї відокремленого майна. Наявність відокремленого майна виражається в самостійному балансі організації. Майно юридичної особи відокремлене від майна членів трудового колективу даної організації, від майна держави, чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці, від майна інших організацій. З майновою відокремленістю нерозривно пов’язана і третя ознака юридичної особи - її самостійна майнова відповідальність. Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке може бути звернене стягнення згідно Цивільного Кодексу України і Закону «Про власність» та іншим законодавчим актам України.

     Так як юридична особа - самостійний учасник  цивільного обігу, то однією з її ознак  є виступ у цивільному обігу від  свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Кредитори юридичної особи мають право звертатися з вимогами, що випливають з її зобов’язань, тільки до даної юридичної особи. Інші осби не можуть діяти від імені юридичної особи без її згоди.

     Ознакою юридичної особи є також її здатність бути позивачем або  відповідачем в суді, арбітражному чи третейському суді.

     В разі потреби захисту порушених  цивільних прав юридична особа стає стороною - позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі  або третейському розгляді цивільного спору. Ця ознака виступає кінцевим зовнішнім  виразом самостійності та цивільної правосуб’єктності юридичної особи.

     Всі зазначені ознаки юридичної особи  повинні розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають  суть юридичної особи.

     Існують також другорядні, похідні ознаки юридичної особи такі як рахунок в банку, печатка тощо, вони є елементами цивільної правосуб’єктності.

     Правоздатність  юридичної особи виникає з  моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими  актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

     Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті  або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.

     Державні  підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.

     Як  і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими  актами. Рішення про обмеження  цивільних прав може бути оскаржено  в суді чи арбітражному суді.

     Цивільну  правоздатність юридичної особи  здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки  поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

     Керівний  орган юридичної особи виражає  її волю, тому його дії - це дії самої  юридичної особи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

 

      Згідно  з Цивільним Кодексом України:

      1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

      2. Юридичні особи, залежно від  порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

      Юридична  особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в  порядку, визначеному законом.

      Юридична  особа публічного права створюється  розпорядчим актом 

      Президента  України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

      3. Порядок утворення та правовий  статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України

      4. Юридична особа може бути створена  шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

     Слід  також відзначити, що юридичні особи публічного права є органи, організації та установи, що здійснюють наукові, культурно-освітні, релігійні, та інші суспільно корисні функції державного значення, засновані на підставі норм публічного права. До їх числа входять академічні установи, університети, ліцеї, лікарні, торгові палати тощо. Засновуються вони в розпорядчому (деколи у дозвільному) порядку на основі спеціальних актів, що приймаються компетентними державними органами і в більшості випадків мають спеціальну правоздатність. Юридичні особи публічного права, переслідують цілі публічного характеру, мають владні повноваження, особливий характер членства. До публічних віднесено державні й муніцтпальні органи. Напівпублічними є корпорації у галузі постачання населення газом, водою, електроенергією. Напівпублічні корпорації існують на гроші платників податків. Усі інші відносяться до категорії приватних, тобто тих, у створенні яких бере участь не держава, а приватні особи.

     Як  правило, публічними визнаються юридичні особи, які наділені державними владними повноваженнями. Приватними є всі  інші юридичні особи, тобто ті, які  створюються приватними особами  і переслідують приватні цілі. Приватні юридичні особи створюються і діють в інтересах певного кола осіб: засновників, учасників або визначених в інший спосіб. Вони не мають такого загальносоціального значення як публічні юридичні особи, а тому створюються незалежно від держави, на основі загального її дозволу, вираженого в законі.

     Правова підстава їх виникнення – засновницьке волевиявлення (угода) однієї або декількох осіб. Приватні (комерційні) юридичні особи – це організації, що створюються на підставі угоди з метою задоволення потреб певного кола осіб.  

2.1. Комерційні юридичні особи 

     Важливим  є поділ юридичних осіб за елементами організаційно-правової форми. Така класифікація дозволяє комплексно охарактеризувати різні види юридичних осіб, які  мають одну, або декілька спільних ознак. Організаційно-правова форма – визначається шістьма елементами: метою, складом засновників, правовим режимом майна, правовим статусом засновників, організацією управління, умовами відповідальності. За кожним з цих елементів можна виділяти групи та підгрупи юридичних осіб.

      Юридичні  особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

      Товариством є організація, створена шляхом об'єднання  осіб (учасників), які мають право  участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

      Товариства  поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

      Установою є організація, створена однією або  кількома особами (засновниками), які  не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього  майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

      Підприємницькі  товариства: товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою  одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. 

2.2. Некомерційні юридичні особи 

      Непідприємницькі  товариства: непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

      Непідприємницькі  товариства (споживчі кооперативи, об'єднання  громадян тощо) та установи можуть поряд  зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.