Нафта

Жирних кислот і фенолів у  нафтах дуже мало, за винятком Бориславської  нафти, у якій частка цих речовин становить до 30% від усіх кислих сполук.

Сірка в нафті присутня у різній формі від елементної сірки і сірководню до сірчистої органіки, що включає понад 120 сполук.

Меркаптани (тіоспирти) R-SH є в нафтах у малих кількостях, але можуть утворюватися при переробці нафтової сировини за рахунок розкладання  інших сірчистих сполук. Перші  члени ряду меркаптанів, починаючи  з етилмеркаптану C2H5SH – легкокиплячої  рідини із сильним неприємним запахом, що відчувається вже при концентрації їх у повітрі 1•10-7 мас.%, використовуються для виявлення витоку побутового газу по запаху, наприклад, етилмеркаптану.

Моно– і дисульфіди аналогічно ефірам можуть бути у вигляді тіоефірів R-S-R1 і дітіоефірів R-S-S-R1. Тіоефіри нейтральні рідини без запаху, містяться як у сирій нафті, так і в продуктах її перегонки, складаючи в легких і середніх фракціях 50-80% загальної сірки. Дітіоефіри важкі нейтральні рідини з неприємним запахом, знаходяться в нафтах у невеликих кількостях. Вміст циклічних моносульфідів, тіофанів і тіофенів, у нафтах незначний, але в продуктах їхньої термічної переробки вони часто присутні у великій кількості.

Вміст сірчистих сполук у нафтах і нафтопродуктах визначають різноманітними методами якісного і кількісного аналізу. Найчастіше визначають загальний вміст сірки, для чого застосовують методи спалення проби в калориметричній бомбі, "памновий метод" для легких нафтопродуктів, спалювання в трубчастій печі для олій і метод Ешка для важких нафтопродуктів.

Вміст загальної сірки в нафтах звичайно менше 1%, однак він коливається в межах 0,05-6%. Сірчисті сполуки в нафтах і нафтопродуктах є шкідливими компонентами, що кородують метали, крім того вони додають нафтопродуктам неприємний запах і токсичні властивості, а також погіршують антидетонаційні властивості бензинів.

Загальний вміст азоту в різних нафтах становить 0,03-0,52%. Азотисті сполуки в нафтах зв'язані головним чином зі смолистими речовинами. Як правило, чим більше густина нафти, тим більше в ній міститься смолистих речовин, сірчистих і азотистих сполук. У складі азотистих сполук переважають органічні гетероциклічні луги: піридин, хінолін, їх метиловані гомологи і гідровані форми, аміни, а при перегонці нафт виділяється аміак. Витяг з нафти азотистих сполук здійснюється у вигляді солей шляхом обробки її сумішшю, що складається зі слабкої сірчаної кислоти і спирту при температурі близько 50 °C. При розкладанні солей, що випали в осад, лугом виділяються основи (піридин, хінолін і ін.).

Під мінеральними речовинами нафти розуміють речовини, що входять до складу золи від спалювання нафти, і воду. При зберіганні нафти більша частина води і механічних мінеральних домішок відстоюються, проте вода (до 4%) з розчиненими в ній солями і домішки залишаються в нафті. Мінеральні домішки, що залишаються після відстоювання в нафті, називають "внутрішньою золою", про кількість якої судять по горючому прожареному залишку після спалювання наважки відфільтрованої нафти. Внутрішня зольність нафти невелика – від тисячних до десятих часток відсотка, причому, чим більш насичена нафта кислотними компонентами і смолистими речовинами, тим більша її зольність.

Вода в нафтах є однією з її складових частин і для визначення її вмісту найчастіше застосовують метод Діна і Старка.

 

 

                    2  Трансмиссио́нные масла́

1 Маркировка трансмиссионных масел

2 Примечания

3 Литература

               Маркировка трансмиссионных масел

  Трансмиссио́нные масла́ — смазочные масла, применяемые для смазки коробок перемены передач, раздаточных коробок, главных передач ведущих мостов, рулевых механизмов,[1] а также зубчатых и цепных передач (редукторов) всех видов.

Получают чаще всего на основе экстрактов от селективной очистки остаточных нефтяных масел с добавлением  дистиллятных масел и присадок (противоизносных, противозадирных, главным образом  содержащих фосфор, хлор, серу, дисульфид  молибдена).

До появления автомобилей с  высоконагруженными трансмиссиями  применялся нигрол.

Вязкость 6—20 мм²/с при 100 oС. Открытые зубчатые передачи смазывают особо вязкими (50—500 мм²/с при 100 oС) остаточными маслами с присадками.

Для смазывания ведущих мостов с  гипоидной передачей применяют  гипоидные масла (содержат присадки, вступающие с материалом в химическую реакцию с образованием соединений, выполняющих функцию противозадирных  покрытий). Применение непредназначенных  для гипоидных передач масел  недопустимо (главная передача очень  быстро выйдет из строя).

В СССР применялась следующая маркировка:

Т — масло трансмиссионное

А — автомобильное

Д — долгоработающее

С — масло получено из сернистых нефтей

п — масло содержит присадку

к — для автомобилей КАМАЗ

и — применяются импортные присадки

Цифра показывает кинематическую вязкость масла при 100 °C в сантистоксах (мм2/с)

Для ведущих мостов (кроме гипоидных), коробок передач, раздаточных коробок  и рулевого управления:

ТСп-14,5

ТСП-14

ТАп-15В

ТСп-15К

Для гипоидных передач грузовых автомобилей (ГАЗ-52, ГАЗ-53, ГАЗ-66 и их модификации)

ТСп-14гип

Для ведущих гипоидных мостов, коробок  передач и рулевого управления легковых автомобилей (ВАЗ, АЗЛК, автомобили «Волга»  и др.)

ТАД-17И

С 1990-х годов применяется обозначение  вязкости масел по SAE (например SAE 85W90), по API GL — пригодность масел по нагруженности.

API GL1, API GL2, API GL3 — для негипоидных  главных передач

API GL4 — для гипоидных главных  передач грузовых автомобилей

API GL5, API GL6 — для гипоидных главных  передач легковых автомобилей

                                     Примечания

 В реечные рулевые механизмы  закладывается консистентная смазка.

Перед заливкой масла в агрегат  нужно читать инструкцию по эксплуатации.                                                    

                                   Література

Судак М. М. Нафта і пальні гази в  сучасному світі. – М. Надра, 1984.

Хімія. Шкільний ілюстрований довідник. – М.: Росмен, 1995.

“Книга для читання по хімії (частина друга)” Автори: К. Я. Парменов,

Л. М. Сморгонский, Л. А. Цвєтков. Література

В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4 Нафта – рідке паливо

Химический Энциклопедический  Словарь. Гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — 792 с.

Краткий автомобильный справочник. Государственный научно-исследовательский  институт автомобильноготранспорта НИИАТ. М.: издательство «Транспорт», 1983.  Список використаної літератури