Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Апреля 2014 в 00:36, дипломная работа
Аміак є одним з основних продуктів хімічної промисловості, виробництво якого складає мільйони тонн на рік і відноситься до багатотоннажних хімічних виробництв.
Одними з найбільш складних і важливих досліджень в області неорганічної хімії були роботи з вивчення процесу одержання аміаку з азоту і водню.
Відразу ж після встановлення К.Бертолле складу аміаку (1784 р.) були зроблені перші спроби синтезу його з елементів. Величезне значення в розвитку хімії азоту мали роботи Д.І .Менделєєва.
Дослідженнями встановлено, що чим вище молекулярна маса сірчистих
сполук, тим важче вони виділяються з газів. Важче всього виділяються тіофени, як циклічні сполуки з двома подвійними зв'язками, легше інших – етил- і метилмеркаптани і сірководень.
В залежності від джерела добування природного газу він може містити від 50 до 800 мг сірки на 1 м3.
Відома велика кількість різних методів очистки технологічних газів від сірки, до основних з яких відносяться:
1) хемосорбція активним поглиначем - оксидом цинку, або оксидом заліза;
2) адсорбція на активованому вугіллі або цеолітах;
3) мембранна очистка газів;
4) абсорбція рідкими поглиначами, наприклад, етаноламінами.
В технології аміаку найбільш поширене використання знайшли: хемосорбція оксидом цинку, адсорбція на цеолітах і мембранна очистка газів. При цьому через присутність в природному газі органічних сполук сірки перед очисткою, як правило, проводять їх гідрування.
Використання стадії гідрування обумовлено тим, що наявність в газі тіофенів, сульфідів, дисульфідів та інших високомолекулярних сірчистих сполук дуже знижує ступінь очистки газу і простого поглинання сірчистих сполук абсорбцією чи хемосорбцією недостатньо.
У виробництві аміаку звичайно здійснюють двохступеневу очистку: спочатку сірчисті сполуки гідрують на каталізаторі до сірководню, а потім поглинають останній оксидом цинку. Такий метод надійно забезпечує достатньо високу ступінь очистки. Його використовують тоді, коли природний газ містить сірчистих сполук до 50-100 мг сірки на 1 м3. Як що у природному газі більше 80-100 мг сірки на 1 м3, то застосовують після гідрування сірчистих сполук на другій стадії очистки поглинання сірководню на цеолітах, або абсорбцію рідкими поглиначами. В останні роки почав використовуватися також найбільш сучасний метод – мембранна очистка газів.
Склад синтез-газу у виробництві аміаку представлений у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2- Склад синтез-газу у виробництві аміаку.
Стадія виробництва аміаку |
Склад синтез-газу, % об. | ||||||
Н2 |
СО |
СО2 |
СН4 |
N2+Ar | |||
Трубчата конверсія СН4 |
69,8 |
9,0 |
10,7 |
9,5 |
1,0 | ||
Шахтна конверсія СН4 |
56,9 |
12,1 |
8,1 |
0,3 |
22,6 | ||
Середньо температурна конверсія СО |
60,3 |
3,0 |
15,6 |
0,3 |
20,8 | ||
Низькотемпературна конверсія СО |
61,4 |
0,3 |
17,8 |
0,2 |
20,3 | ||
Очистка від СО2 |
74,6 |
0,4 |
0,1 |
0,3 |
24,6 | ||
Метанування |
74,2 |
- |
- |
0,8 |
25,0 |
Вихідною сировиною є також повітря та водяна пара. Якість технологічного повітря, яке використовується в автотермічних реакторах, визначається наступними нормами ( вміст в мг/м3, не більше) : сірки – 0,05 S, галоїдів – 0,01 Cl, фосфору – 0,01 PO4. Вміст масла та пилу в повітрі не допускається.
Контроль чистоти водяної пари досягається ретельною очисткою природної води, рециркуляцією конденсату і режимом продувок котлових осадів. Крім того, застосовуються заходи боротьби з крапельним унесенням котлової води, яка є основним джерелом забруднення пари солями Na, Ca та Mg в котлах з тиском не більше 6 МПа. В котлах високого тиску ( >10 МПа) основним джерелом забруднення є підвищена розчинність в парі механічних домішок, які містяться в живильній воді (частинки глини, кремнезему тощо), а також продукти корозії матеріалів обладнання.
Продуктом є аміак. При звичайній температурі – безбарвний газ з удушливим різким запахом і їдким смаком, який подразнює слизові оболонки.
Аміак дуже добре розчинний у воді. При кімнатній температурі й атмосферному тиску в 1 дм3 води розчиняється близько 750 дм3 газоподібного аміаку.
При звичайній температурі аміак стійкий. Дисоціація його на N2 і Н2 у газовій фазі стає помітною при 1197 оС и вище, у присутності каталізатора він починає дисоцюювати при 297 оС. Аміак – досить реакційно здатна речовина, що вступає в реакції приєднання, заміщення та окислювання.
Якість технічного водного аміаку регламентується ГОСТ 9-77*, що передбачає випуск продукту А и Б. А – застосовується для промисловості і роздрібної торгової мережі; Б – для сільського господарства. Для одержання водного аміаку марки А повинен застосовуватися паровий конденсат або хімічно очищена вода. Технічний водний аміак повинен відповідати нормам, зазначеним в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3- Норми для технічного водного аміаку
Показники |
Норма для марки | ||
А, вищий сорт |
А, перший сорт |
Б | |
Зовнішній вигляд |
Прозора безбарвна рідина |
Прозора рідина. Допускається незначна опалесценція |
Прозора рідина. Допускається жовтуватий відтінок |
Вміст Аміаку, % не меньше |
25 |
25 |
25 |
Те ж саме в перерахунку на азот |
Не нормується |
Не нормується |
20,5 |
Нелетучого залишку, г/дм3, не більше |
0,07 |
0,2 |
Не нормується |
СО2 г/дм3, не більше |
Не нормується |
Не нормується |
8 |
Міді мг/дм3, не більше |
Не нормується |
Не нормується |
10 |
Якість рідкого аміаку регламентується ГОСТ 6221-82, який передбачає випуск продукту трьох марок: А –для азотування, як холодоагент, для створення захисних атмосфер; Ак – для постачань на експорт і транспортування по магістральному аміакопроводу; Б – для переробки в добрива і застосування в сільському господарстві безпосередньо як азотне добриво.
Норми, яким повинна відповідати якість рідкого аміаку, представлені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4- Норми для рідкого аміаку
Показники |
Норма для марки | ||
Вміст |
А |
Ак |
Б |
аміаку, %, не менше |
99,96 |
99,6 |
99,6 |
азоту, %, не менше |
- |
82 |
82 |
води, %, не більше |
0,04 |
0,2-0,4 | |
мастил, мг/дм3 , не більше |
2 |
2 |
8 |
заліза, мг/дм3, не більше |
1 |
1 |
2 |
СО2, мг/кг, не більше |
- |
30±10 |
- |
Рідкий аміак перевозять у сталевих балонах, залізничних і автомобільних цистернах, водяним транспортом – у спеціально обладнаних танкерах, а також транспортують по аміакопроводах.