Богомолець Олександр Олександрович

Богомолець Олександр Олександрович

     Олекса́ндр Олекса́ндрович Богомо́лець (* 24 травня 1881, Київ — † 19 липня1946, Київ) — український патофізіолог, основоположник наукової школи, організатор української науки.

     Біографія

     Народився в Лук'янівській в'язниці м. Києва, де перебувала його мати Софія Миколаївна Богомолець, засуджена на 10 років каторжних робіт у справі Південноросійського робітничого союзу. Батько — О.М.Богомолець, земський лікар, також брав участь у революційному русі.

     1900 — закінчив із золотою медаллю 1-у Київську гімназію і поступив на юридичний факультет Університету Святого Володимира у Києві, але того ж року перевівся намедичний факультет. За станом здоров'я в січні 1901 року переїхав до Одеси, де продовжив навчання на медичному факультеті Новоросійського університету. Під час навчання на 2-му курсі університету опублікував першу наукову роботу «До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз» (1902)

     Наука

     Праці Богомольця сприяли розвиткові майже всіх галузей патологічної фізіології. Вони стосувалися питань ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету й алергії, раку, патології кровообігу (зокрема гіпертонії), патогенезу шоку, механізму дії переливання крові, старіння організму тощо. Основною ідеєю багатьох праць Богомольця є висунуте ним положення про те, що виникнення, перебіг і кінець захворювання залежать не тільки від причини, яка викликала хворобу, а й від здатності організму до опору, тобто від йогореактивності. Остання, на думку Богомольця, зумовлюється станом нервової системи і сполучної тканини.

     Створив учення про фізіологічну систему сполучної тканини, до якої включав різноманітні сполучнотканинні клітини та міжклітинні утворення. Богомолець вважав, що така система виконує в організмі кілька функцій: захисну (фагоцитоз і утворення антитіл), пластичну (загоювання ран, виразок, зростання переломів кісток та ін.) і трофічну (участь в обміні речовин).