Відмінність завдатку від авансу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

 

 

 

 

 

 

Кафедра «Цивільного права»

 

Реферат на тему:

 

 «Відмінність завдатку від авансу»

 

 

 

                                                     

 

Виконала:

студентка 3 курсу 3 потоку 5 групи

Інституту прокуратури і  слідства

Іванцова Зоя Анатоліївна

 

 

Одеса

2013 

ПЛАН

1. Вступ;
2. Функції авансу та завдатку;
3. Приклад щодо помилкового використання завдатку;
4. Висновки;
5. Використана література

 

ВСТУП

Аналізуючи положення  про завдаток, закріплені у ЦК України, виникають труднощі щодо вирішення  питання про те, якими критеріями та підставами слід керуватися, розрізняючи  такі поняття, як «завдаток» і «аванс».

  Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова  сума або рухоме майно, що  видається кредитору боржником  у рахунок належних з нього  за договором платежів, на підтвердження  зобов’язання і на забезпечення  його виконання.¹ Водночас у диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦКУ законодавець зазначає: якщо не буде встановлено, що суму сплачено в рахунок належних з боржника платежів, вона є завдатком, вважається авансом.

  Щодо юридичної природи завдатку, то в науці цивільного права точиться дискусія щодо визнання його також мірою (формою) цивільно-правової відповідальності.² В юридичній літературі зазначається, що види забезпечення виконання зобов'язання виконують стимулюючу та захисну функції. А оскільки завдаток є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, то він стимулює боржника до виконання зобов'язання в натурі та належним чином. Дослідники видів забезпечення виконання зобов'язання, розглядаючи завдаток, підкреслюють, що він виділяється серед інших видів забезпечень тим, що виступає також як міра цивільно-правової відповідальності.³  Учені ж, які займаються проблемами цивільно-правової відповідальності, зазначають, що поряд із загальною мірою останньої - відшкодуванням збитків, до спеціальних мір цивільно-правової відповідальності належить завдаток, який, на відміну від цивільно-правової відповідальності, застосовується не в усіх випадках порушення зобов'язання, а лише щодо зобов'язань, забезпечених завдатком.⁴ Цікавою новелою ЦКУ 2003 р. є положення ч. 2 ст. 570 щодо визначення долі грошової суми, яку передано боржником кредитору, коли є сумніви в тому, чи сплачено суму завдатком (наприклад, у разі недотримання вимог ст. 547 ЦКУ про обов'язкову письмову форму правочинів, спря­мованих на забезпечення виконання зобов'язань). За таких обставин сума, сплачена боржником кредитору, вважатиметься авансом - певною грошовою сумою чи іншими цінностями, переданими боржником кредитору в рахунок майбутніх платежів.

 

 

І. ФУНКЦІЇ АВАНСУ ТА ЗАВДАТКУ

Для визначення різниці між  завдатком та авансом необхідно  визначити їх функції. Сутність зобов'язальної дії завдатку полягає в тому, що певна частина належних кредитору платежів сплачується наперед і є для нього запорукою реального виконання боржником відповідного зобов'язання. Але при цьому слід звернути увагу на те, що завдатком, на відміну від інших способів забезпечення виконання зобов'язання, можуть забезпечуватися винятково ті зобов'язання, що виникають із договорів (тобто для забезпечення зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення тощо, використати завдаток неможливо). Крім того, оскільки завдаток видається відповідній стороні в договірному зобов'язанні в рахунок належних з іншої сторони платежів, ним може забезпечуватися виконання лише грошового зобов'язання (наприклад, боржник не може передати завдаток для забезпечення виконання ним певної роботи). А от сам завдаток може бути як грошовим, так і майновим (але в останньому випадку необхідно врахувати, що предметом завдатку може бути тільки рухоме майно - передати як завдаток нерухомість неможливо).⁵              

Сутність забезпечувальної функції завдатку полягає в тому, що він стимулює сторони до належного виконання зобов'язання. В. Вітрянський і Л. Брагинський підкреслюють, що "значення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'я­зання полягає в тому, що завдаток, перш за все, має на меті запобігти невиконанню договору" і що загроза втрати завдатку стимулює боржника до виконання зобов'язання.⁶ Забезпечувальний механізм завдатку зводиться до того, що сторона, яка відповідальна за порушення зобов'язання, несе майнові втрати в розмірі суми завдатку. Сторони, забезпечуючи зобов’язання завдатком, тим самим погоджуються на втрату останнього особою, відповідальною за порушення зобов'язання. Так, якщо порушення зобов'язання станеться з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо ж порушення станеться з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржнику завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості. Усвідомлення можливості настання таких наслідків стимулює сторони до належного виконання зобов'язання.

З моменту порушення зобов'язання проявляється й компенсаційна функція, яка притаманна завдатку як мірі цивільно-правової відповідальності. Обґрунтовуючи компенсаційну функцію, необхідно зазначити, що сторона, відповідальна за порушення договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, враховуючи суми завдатку. Втрата ж завдатку стороною, винною в порушенні зобов'язання, зближує завдаток із санкціями, установленими як відповідальність на випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язання.⁷

І завдаток, і аванс виконують платіжну функцію, адже грошові суми в обох випадках передаються кредитору в рахунок належних платежів і відрізняються від звичайних платежів за зобов'язанням тим, що вносяться наперед, тобто до виникнення зобов'язання. Також і завдаток, і аванс виконують доказову (посвідчувальну) функцію, оскільки факт їх видачі доводить виникнення зобов'язання. Проте аванс, на відміну від завдатку, не належить до способів забезпечення виконання зобо­в'язань. Він не має забезпечувальної функції, а тому сторона, що видала аванс, має право вимагати його повернення практично в усіх випадках невиконання договору, а сторона, яка отримала аванс, за жодних обставин не може скасувати зобов'язання його повер­нути в подвійному розмірі.

В. Тархов зазначає, що завдаток одночасно є також розміром відповідальності, який визначається при укладанні договору.⁸

Відповідно до змісту ст. 571 ЦК України наслідки порушення  однією зі сторін зобов'язання, забезпеченого завдатком полягають у наступному: 1) якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, він втрачає завдаток, який відповідно залишається у кредитора; 2) якщо договір порушено з вини кредитора, він зобов'язаний повернути завдаток боржнику та додатково сплатити суму в розмірі завдатку (чи його вартості в разі, якщо предметом завдатку було майно). Будь-яка сторона, винна в порушення зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

 

 

ІІ. ПРИКЛАД ЩОДО ПОМИЛКОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗАВДАТКУ

На жаль, суди доволі часто  при вирішенні справ все ж  таки помилково визнають передані кредитору  суми завдатком, не маючи для цього  достатніх підстав. Наприклад, рішенням Солом'янського районного суду м. Київ, залишеним без зміни ухвалою  судової палати в цивільних справах  апеляційного суду м. Київ, було задоволено позов М. до К. у частині стягнення на користь М. з К. подвійної суми завдатку. У своїй заяві позивач зазначав, що з метою придбання дачного будинку в сільській місцевості знайшов продавця - відповідачку, яка запропонувала йому купити земельну ділянку та садовий будинок, що належав їй на праві приватної власності. На підтвердження наміру укласти договір купівлі-продажу, згідно з договором завдатку, передав відповідачці гроші в сумі, еквівалентній 500 дол. США (2 тис. 650 грн.). Однак договір купівлі-продажу не було укладено з вини К., оскільки вона не надала правовстановлюючих документів на садовий будинок.  Відповідачка подала зустрічний позов про відшкодування шкоди, посилаючись на те. що М. неодноразово оглядав земельну ділянку, а також документи, що підтверджують право власності на неї, сплатив завдаток і наполіг на вивезенні з дачного будинку зайвих побутових речей. Але у визначений день для підписання договору купівлі-продажу не з'явився. У зв'язку з наведеним К. просила зобов'язати М. відшкодувати заподіяну їй матеріальну шкоду (що полягає у витратах на перевезення речей). Районний та апеляційний суди задовольнили позов М. у частині стягнення з К. подвійної суми завдатку у розмірі 5 тис. 300 грн. та 110.5 грн. державного мита. У задоволення решти позовних вимог та зустрічного позову відмовив.

У касаційній скарзі К. порушила питання про скасування відповідних судових актів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь М. подвійної суми завдатку, суд, як з'ясувала Судова палата Верховного Суду України,  керувався положеннями цивільного законодавства, відповідно до яких грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладання договору й на забезпечення його виконання, повертається в подвійному розмірі стороні, яка дала завдаток, якщо укладений договір не було виконано з вини сторони, що одержала завдаток. Однак цю норму було застосовано судом неправильно, оскільки це правило про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується лише в тих випадках, коли між сторонами було укладено основний договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовилися укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі, як зауважила Судова палата Верховного Суду України, визнаються авансовими і підлягають поверненню в тому розмірі, в якому вони надавалися. Також судова палата звернула увагу не те, що суд, вирішуючи спір, неповно з'ясував фактичні обставини справи: не перевірив належним чином доводи та заперечення сторін; не дав оцінки наданим сторонами доказам: суд не з'ясував, чи зверталися сторони до нотаріуса для оформлення і посвідчення угоди, із чиєї вини не відбулася угода та чи були завдані порушенням досягнутої між сторонами домовленості збитки. За наведених обставин Судова палата Верховного Суду України касаційну скаргу К. задовольнила, відповідні судові рішення скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.⁹

 

 

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи, можна зазначити, що одним із критеріїв відмінності завдатку від авансу є забезпечення завдатком дійсного, тобто вже укладеного договору.

Не менш важливе значення має не тільки дійсність укладеного зобов'язання, а й одночасне дотримання сторонами обов'язкової форми для забезпечення завдатком того чи іншого цивільного договору, який встановлено законом. Якщо в порушенні зобов'язання, забезпеченого завдатком, винний боржник, то він несе відповідальність у вигляді втрати суми завдатку та відшкодування збитків кредитору в частині, що перевищує суму завдатку. Якщо ж за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання відповідає кредитор, то боржник має право вимагати від нього сплати подвійної суми та відшкодування збитків у частині, що перевищує однократну суму завдатку.

 На відміну від правових  наслідків, які настають при порушенні зобов'язання, забезпеченого завдатком, при передачі авансу внаслідок укладання певного договору, незалежно від того, хто був винним у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання, сума переданого авансу в будь-якому випадку підлягає поверненню - це пов'язано з тим, що авансу не притаманна забезпечувальна функція.

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року №435-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст.356.
2. Пучковська І. Неустойка і завдаток як види забез­печення виконання зобов'язання та міри цивільно-пра­вової відповідальності // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № І (48). - С. 149-150.
3. Сафронова Ю.Б. Способи обеспечения исполнения обязательств. - Саратов, 2003. - С. 5-6.
4. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. /За заг.ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького.-К., 2004.-Т. І. - С. 277.
5. Домбругова А. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов'язання // Юридичний вісник України. - 17-23 вересня 2005 р. - № 37. - С. 14.
6. Брагинскмй М.П.. Витрянский В.В. Договорное право.  М., 2001. - Кн. І: Общие положення. - С. 604.
7. Гражданское право: Учебник / Под ред. А П. Сергеева. Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1998.  Ч. І. - С. 585.
8. Тархов В.А. Обеспечение нсполнения обяза­тельств: Учебн. пособ. - Самара, 1997. - С. 85.
9. Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № З (55).-С22

¹ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року №435-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст.356.

² Пучковська І. Неустойка і завдаток як види забезпечення виконання зобов'язання та міри цивільно-правової відповідальності // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № І (48). - С. 149-150.

³ Сафронова Ю.Б. Способи обеспечения исполнения обязательств. - Саратов, 2003. - С. 5-6.

⁴ Цивільне право України: Підручник: У 2 т. /За за.ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького.-К., 2004.-Т. І. - С. 277.

⁵ Домбругова А. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов'язання // Юридичний вісник України. - 17-23 вересня 2005 р. - № 37. - С. 14.

⁶ Брагинскмй М.П.. Витрянский В.В. Договорное право. М., 2001. - Кн. І: Общие положения. - С. 604.

⁷ Гражданское право: Учебник / Под ред. А П. Сергеева. Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1998.  Ч. І. - С. 585.