Спадкування за законом

План

 

 

 

 

 

1. Поняття та значення спадкування і спадкового права. 
   2.Особливості спадкування за законом.
2. 1. Черговість.

2.2. Спадкування  за представництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В житті  кожної людини рано чи пізно настає момент, коли вона питає сама себе про  конечність свого існування. Людина — єдина істота, яка усвідомлює свою смертність і може робити її предметом роздумів. Але факт власної смерті сприймається людиною не як безперечна істина, а викликає, як правило, емоційне потрясіння, зачіпає найбільші глибини її внутрішнього світу.

Першою  реакцією, яка слідує за усвідомленням  власної смерті, може бути почуття  безнадійності та розгубленості. Однак  людина все життя існує, знаючи про  свій неминучий кінець. І це знання стає керуючим в подальшому духовному  розвитку людини. І тоді перед людиною стає по - перше питання про сенс і мету життя з великим перечнем супутніх питань. Одним з них, що не дивно, є питання про те що буде з його майном, або з майном його батьків, коли в один день їх не стане.

На  це питання, для громадян України відповидає Цивільний кодекс України.

 Цивільний кодекс України передбачає спадкування двох порядків, такі як спадкування за законом та спадкування за заповітом.

За кожним громадянином держава залишає право  розпоряджатися своїм майном, на свій розсуд. Це він може зробити за допомогою заповіту. Заповіт - правовий документ, являє собою зроблене у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно.

 

 

 

На  відміну від спадкування за заповітом, при якому спадкоємців призначає сам спадкодавець, при спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає спадкоємцями. 
   Тобто в цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі спадкоємцями у відповідних статтях ЦК. Такі особи називаються законними спадкоємцями або колом спадкоємців за законом.

При спадкуванні за законом порядок  та умови переходу прав та обов’язків спадкодавця вказані в самому законі. Спадкове майно ділиться в  рівних частках між особами, зазначеними в законі, та у відповідності з встановленою черговістю. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що згідно ухилялись від виконання покладених на них в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Спадкування за законом  відбувається у випадках, якщо:

• спадкодавець не залишив заповіту;

• заповіт визнано  недійсним;

• заповідано лише частину  майна або заповіт визнано  недійсним в одній із частин;

• спадкоємець за заповітом  відмовився від спадщини або її не прийняв;

• спадкоємець за заповітом  помер раніше спадкодавця;

• спадкоємець за заповітом  усунутий від права на спадкування  відповідно до закону.

Порядок спадкування  за законом визначається черговістю закликання спадкоємців до права  на спадкування. Кожна наступна черга  одержує право на спадкування  у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Спадкодавцем визнається особа, після  смерті якої здійснюється спадкове правонаступництво. Спадкодавцем може бути любий громадянин України, в тому числі недієздатний, чи обмежено дієздатний, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживали на території України, або мали в Україні будівлі .

Кого ж саме законодавець називає в числі  спадкоємців за законом? Передусім  це особи, які за характером сімейно-побутових  зв´язків були найближчими до покійного. Незважаючи на те, що спадкодавець не склав  заповіту, законодавець намагається  передбачити, кому б цей громадянин міг залишити своє майно, і цілком обґрунтовано вважає, що це повинні бути найближчі до померлого особи. Вирішуючи це питання, законодавець враховує такі обставини: кровну спорідненість, шлюбні відносини, відносини усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні.

 

 

 

Не завжди особа, яка входить  в коло спадкоємців за законом, чи особа, якій заповідано майно, буде закликатися  до спадкування. Законом передбачені  умови, за яких спадкоємець усувається від спадщини. Як зазначено в статті 1224 ЦК України, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Виключенням для таких осіб є тільки те, що знаючи про це, спадкодавець все ж призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом.

Спадкоємцями за законом не мають  права стати :

1) батьки після дітей, у відношенні  яких вони позбавлені батьківських  прав і не були поновлені  в цих правах на момент відкриття  спадщини;

2) батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку, а також за інших обставин зазначених у Ст.1224 ЦКУ. Зазначені правила щодо усунення за певних умов спадкоємців від спадкування застосовуються і до права на заповідальний відказ. (Ст.1237ЦКУкраїни).

Спадкоємці за законом  призиваються до спадкування в по­рядку черги. За діючим законодавством кількість черг становить п’ять.

Спадкоємцями першої черги є діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця. До спадкоємців першої черги належать також онуки та правнуки, але лише в тому випадку, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того з батьків, який би був спадкоємцем.

До спадкоємців належать не тільки діти, які народилися в  зареєстрованому шлюбі, але й  ті діти, стосовно яких батько добровільно  визнав своє батьківство і без  укладання шлюбу, або ж батьківство було встановлено в судовому порядку. Навіть якщо шлюб був визнаний недійсним, діти, народжені у такому шлюбі, користуються такими ж правами спадкоємців, як і діти, народжені в дійсному шлюбі. До дітей спадкодавця прирівнюються усиновлені діти, які спадкують після свого усиновителя, і вже не вважаються спадкоємцями за законом рідних батьків. Усиновлення повинне бути оформлене належним чином рішенням органів опіки та піклування.

Не  належать до спадкоємців за законом  пасинки та падчерці після вітчима  та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання.

До спадкоємців другої черги відносяться брати, сестри, дід, баба померлого. Чинне законодавство не робить ніяких відмінностей між братами та сестрами повнорідними, єдинокровними чи єдиноутробними. Для спадкування у другій черзі після брата чи сестри досить походження від спільної матері чи батька. Зведені брати та сестри, тобто діти, батьки яких уклали шлюб між собою, права спадкування один після одного не набувають, оскільки у них відсутні спільні батько та матір. За рішенням суду між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням може бути збережений правовий зв´язок, у цьому випадку спадкування відбувається на загальних підставах.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім´єю не менш як п´ять років до відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК).

П´яту чергу спадкоємців становлять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК).

Ще однією особливістю  в порядку спадкування за законом  є спадкування за правом представлення, тобто в разі смерті спадкоємця за законом після прийняття спадщини, цю частину спадщини спадкують:

1) внуки та правнуки  спадкодавця спадкують ту частку  спадщини, яка належала б за  законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини;

2) прабаба, прадід спадкують  ту частку спадщини, яка б належала  за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони  були живими на час відкриття  спадщини;

3) племінники спадкодавця  спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;

4) двоюрідні брати  та сестри спадкодавця спадкують  ту частку спадщини, яка належала  б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадковують за правом представлення кілька осіб, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. У межах однієї черги спадкування розмір частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є однаковим, тобто частки є рівними. Однак спадкоємці можуть змінити розміри часток когось із них як шляхом усної домовленості (щодо рухомого майна), так і шляхом укладення   відповідного договору (щодо нерухомого майна).

 Спадкове майно переходить у власність територіальної грома­ди у таких випадках:

• якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину де­ржаві;
• якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на користь де­ржави;
• якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прий­няли її у встановленому порядку;
• якщо заповідана лише частина майна, а спадкоємці за зако­ном відсутні;
• якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом і за рішенням суду спадщина визнана відумерлою;
• якщо спадкоємці усунуті від спадщини як негідні.

 

Інститут спадкового права в  системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України, тісно пов'язаний з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, основу якого становлять право власності та інші речові права. Вони і є об'єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування — це один зі способів набуття майнових прав, що зближує його із зобов'язальним правом. Тому інститут спадкового права в сучасних правових системах і в системі цивільного права нашої країни — один із найважливіших. Значення цього інституту зумовлено також тим, що об'єктом спадкування переважно є право власності. Питання про те, що залишається після смерті померлого власника, кому воно має перейти, в якому порядку й обсязі, з найдавніших часів (римського приватного права) до наших днів залишаються в центрі уваги суспільства і держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів. Усі питання, пов’язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням цих прав, вирішується державними нотаріальними конторами. І лише якщо між зацікавленими особами виникає спір внаслідок переходу майна померлого до його спадкоємців, відповідні питання розглядаються і вирішуються судом.

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна час тина. Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2000
2. Заіка Ю.О. Зміна черговості при спадкуванні за законом // ПідприємнЦивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /
3. О.В. Дзера, Н.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002ицтво, господарство і право. – 2004.- №7.
4. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін. – За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент
5. Цивільний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”