TOB перевищує 60% рішення приймаються зазвичай
простою більшістю голосів присутніх
на зборах учасників крім питань: (а) визначення
основних напрямів діяльності товариства
і затвердження його планів та звітів
про їх виконання; (б) внесення змін до
статуту товариства; (в) виключення учасника
з товариства, які приймаються за умови,
якщо за них проголосували учасники TOB,
які в сукупності володіють понад 50% голосів;
г) періодичність скликання чергових загальних
зборів - не рідше двох разів на рік, якщо
інше не передбачено статутом TOB; позачергових
- у випадках, передбачених законом та
статутом TOB; д) право скликання позачергових
зборів мають: виконавчий орган; учасники
товариства, що володіють у сукупності
понад 20% голосів (мають право вимагати
скликання позачергових зборів учасників
у будь-який час і з будь-якого приводу,
що стосується діяльності товариства;
якщо протягом 25 днів виконавчий орган
товариства не виконав зазначеної вимоги,
вони вправі самі скликати збори учасників);
- виконавчий орган
TOB: а) формується
загальними зборами з учасників товариства
та/або найманих працівників; б) може бути
колегіальним (дирекція на чолі з генеральним
директором) або одноособовим (директор);
в) компетенція - вирішення усіх питань діяльності
товариства, крім віднесених до компетенції
загальних зборів; представництво товариства
у відносинах з третіми особами (в особі одноособового директора
чи генерального директора, який очолює колегіальний орган
- дирекцію; ці особи вправі діяти без довіреності);
- контроль за діяльністю
виконавчого органу: а) органи
контролю в TOB є необов'язковими і формуються
у разі, якщо вони передбачені законом або статутом товариства; б) у разі відсутності органів контролю в товаристві їх функції (в тому числі проведення разових чи періодичних перевірок за фінансовою діяльністю TOB) за рішенням зборів учасників або відповідно до статуту TOB можуть на договірних засадах
покладатися на аудитора (аудиторську
організацію);
- обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві:
сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені
статутом TOB або рішенням зборів учасників)
внески;
- незначні вимоги щодо персональної
участі в діяльності товариства його учасників,
завдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учаснику - пропорційно розміру частки учасника у статутному фонді; визначення кворуму зборів учасників: за умови, якщо на них присутні учасники чи
їхні представники, які володіють у сукупності
понад 60% голосів; прийняття рішень зборами
учасників зазвичай простою більшістю
голосів присутніх на зборах учасників, а з окремих питань
- визначення основних напрямів діяльності
товариства і затвердження його планів
і звітів про їх виконання; внесення змін
до статуту товариства; при вирішенні
питання про виключення учасника з товариства,
якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності
передбачається лише у випадках: а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника
товариства; б) прийняття рішень з питань,
не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників,
присутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу
з найманих працівників, які не є учасниками
товариства (що звільняє учасників TOB від
обов'язку участі в управлінні його поточними
справами);
- можливість відступлення учасником своєї
частки (її частини) іншому учаснику (учасникам)
за згодою решти учасників або третім
особам (якщо інше не передбачено статутом товариства);
- обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається
шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) спадкування
частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника
- юридичної особи (з дотриманням установленого
статутом TOB порядку, в тому числі згоди
його учасників на перехід частки до спадкоємця/правонаступника);
- припинення участі
в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації
чи ліквідації учасника - юридичної особи;
б) відступлення частки іншому учаснику
(учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства;
г) добровільного виходу учасника з товариства
з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки
учасника, якщо для покриття його боргів
не вистачає його власного майна;
- додаткові підстави
припинення TOB: перевищення
передбаченої законом максимальної кількості учасників (поки
що не встановлена); при цьому ЦК (ст. 141) передбачає два варіанти: 1) перетворення протягом одного року TOB у ВАТ; 2) після спливу цього строку - ліквідація TOB у судовому порядку, якщо кількість учасників товариства не зменшиться до встановленої межі.
Товариство з додатковою відповідальністю
(ТДВ) - це таке господарське товариство, статутний
фонд якого поділений на частки визначених
установчими документами розмірів, і яке
несе відповідальність за своїми зобов'язаннями
усім власним майном, а у разі його недостатності
- також майном учасників у визначеному
статутом товариства кратному розмірі
до вкладу кожного з них.
Основні риси:
- різновид господарського товариства,
що належить до об'єднань капіталів;
- спеціальне регулювання: ГК України (ч.
4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон «Про господарські
товариства» (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів
України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;
- мінімальний розмір статутного фонду
- сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним
платам за ставкою, що діє на момент створення
товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру
майнової бази яких встановлюється вищезгаданим Декретом);
- поділ статутного фонду на частки, розмір
яких визначається статутом товариства
і може бути будь-яким (рівним або різним);
- наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган, дирекція
(колегіальний) або директор (одноособовий)
- виконавчий орган, ревізійна комісія
- контрольний орган;
- субсидіарнаобмеженамайновавідповідальністьучасниківзазобов'язаннями
товариства, граничний розмір якої встановлюється
або законом (щодо довірчих товариств) та/або статутом ТДВ
в однаковому для всіх учасників кратному
розмірі до їх вкладів;
- характер субсидіарної відповідальності
учасників - солідарний;
- подібність правового становища ТДВ
і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю
та його учасників, за винятком обсягу
відповідальності учасників і пов'язаних
з цим питань (у тому числі змісту статуту
товариства).
- Правовий статус
командитного та повного товариств.
Командитне товариство - це таке господарське товариство, в якому
один або більше учасників здійснюють
від імені товариства підприємницьку
діяльність і несуть по його боргах додаткову
відповідальність усім своїм майном, на
яке за законом може бути звернене стягнення
(повні учасники), а інші учасники присутні
в діяльності товариства лише своїми внесками
(вкладники).
Основні риси:
- різновид господарського товариства,
що належить до персональних товариств;
- спеціальне регулювання: ГК України (частини
7 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 133-139), Закон «Про господарські товариства»
(статті 75-83);
- наявність двох категорій
учасників як мінімум по одному учаснику
кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;
- установчим документом є засновницький
договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника
- установчим документом, відповідно до ЦК (ч. 3 ст. 134), є підписаний такою особою меморандум;
- відсутність законодавчих вимог до розміру
майна і порядку його формування повними учасниками (ці питання
регулюються засновницьким договором /меморандумом);
- обмеження сукупної частки вкладників
50% майна товариства;
- відсутність органів товариства, оскільки
управління справами здійснюється повними
учасниками;
- порядок управління справами товариства
(зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних
учасників) визначається засновницьким
договором;
- правове становище повних учасників
аналогічне правовому становищу учасників
повного товариства, включаючи й вимогу
ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу
зареєстрованого суб'єкта господарювання;
• можливість
реорганізації у повне товариство, якщо
вибувають усі вкладники.
Наявність
у командитному товаристві двох категорій
учасників (повні учасники та вкладники)
зумовлює необхідність визначення відмінностей
в їх правовому становищі.
Повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність)
командитного товариства:
- зобов'язані брати майнову і персональну
участь у командитному товаристві;
- управляють справами товариства;
- несуть субсидіарну солідарну (якщо їх
двоє і більше) майнову відповідальність
за зобов'язаннями товариства усім своїм
майном, на яке може бути звернене стягнення;
- мають права й обов'язки, аналогічні правам
і обов'язкам учасників повного товариства:
заборона конкурувати з товариством; вимога
про попередження виходу з товариства з 3 міс, а якщо
товариство створене на визначений строк,
- і за наявності поважних причин;
- якщо повних учасників двоє і більше,
то вони можуть здійснювати управління справами
спільно або доручати це одному чи кільком
повним учасникам.
Вкладники командитного товариства:
- зобов'язані брати лише майнову участь
у товаристві (сплачувати як основний,
так і додаткові внески);
- на момент державної реєстрації товариства
зобов'язані внести не менше 25% свого внеску;
- мають право брати участь у розподілу прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;
- вправі вимагати першочергового повернення
вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;
- не беруть участі в управлінні справами
товариства, але у разі необхідності на підставі
й відповідно до виданого доручення можуть
діяти від імені товариства;
- зобов'язані не перешкоджати здійсненню
повними учасниками управління справами
товариства;
- не несуть субсидіарної відповідальності
за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили
свої частки і не укладали угод від імені
та в інтересах товариства без відповідного доручення;
- відповідають нарівні з повними учасниками
за укладеною без доручення в інтересах
товариства угодою у разі її схвалення
товариством;
- самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може
бути звернене стягнення, якщо без відповідних
повноважень уклали угоду від імені та
в інтересах товариства й останнє не схвалило
цю угоду;
- у разі включення імені вкладника у найменування
командитного товариства така особа стає повним учасником цього товариства.
Повне товариство - це таке господарське товариство, всі
учасники якого від імені товариства спільно
здійснюють підприємницьку діяльність
і несуть додаткову відповідальність
за зобов'язаннями товариства усім своїм
майном.
Основні риси:
- різновид господарського товариства;
- спеціальне регулювання: ГК України (частини
б і 8 ст. 80), ЦК України (статті 119-132), Закон
«Про господарські товариства» (статті
66-74);
- установчий документ - засновницький
договір;
- відсутність законодавчих вимог про розмір і порядок
формування майна, що регулюється засновницьким
договором;
- відсутність органів товариства, оскільки
управління справами товариства здійснюється
самими учасниками в порядку, визначеному
засновницьким договором товариства;
- можливість використання таких
схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління
доручається або одному, або частині учасників
(так звані уповноважені учасники);
- повна відповідальність товариства за
власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить
йому на праві власності);
- субсидіарна солідарна відповідальність
учасників товариства за зобов'язаннями
товариства усім своїм майном, на яке може
бути звернене стягнення;
- обмежений рух учасників; зміна
складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у разі реорганізації учасника - юридичної особи або спадкування
у разі смерті учасника - фізичної особи,
якщо решта учасників товариства дала згоду
на вступ до товариства таких осіб; в) виходу
учасника з товариства, про що він має
заздалегідь повідомити (за 3 місяці - якщо товариство
було створене на невизначений строк,
і лише за наявності поважних причин, якщо
товариство було створене на визначений строк); г) виключення
учасника з повного товариства, що може
мати місце у разі, якщо учасник систематично
не виконує своїх обов'язків або перешкоджає
своїми діями досягненню цілей товариства;
д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів;
- вимога до учасників товариства - наявність
статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання
(ч. 7 ст. 80 ГК України);
- законодавчо встановлена заборона для
учасників конкурувати з повним товариством;
- заборона звернення стягнення на частку учасника повного
товариства за його власними зобов'язаннями;
- можливість ліквідації повного товариства:
а) на вимогу кредиторів одного з учасників,
якщо товариство відмовиться виділити
частку такого учасника-боржника для задоволення
вимог кредиторів; б) залишення в товаристві
одного учасника, якщо останній протягом
6 місяців з моменту, коли він став єдиним
учасником товариства, не реалізував передбаченої
ч. 1 ст. 132 ЦК України можливості реорганізації
повного товариства в інше господарське товариство,
що може існувати у складі одного учасника.
- Правовий статус
господарських об'єднань, холдингів та
промислово-фінансових груп.
Господарське об'єднання (ГО) - це організаційно оформлена група підприємств,
інших господарських організацій низової
ланки економіки різних форм власності,
яка створюється з метою координації діяльності
своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль
для вирішення соціальних та економічних
завдань.
Правове
становище ГО визначається ГК України
(статті 118-127), законами: «Про промислово-фінансові
групи в Україні», «Про банки та банківську
діяльність» (статті 9-13), «Про кооперацію»
(статті 30-33), «Про сільськогосподарську
кооперацію» (ст. 26) та ін.
Основні риси ГО:
- господарські організації корпоративного
типу;
- належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю їх учасників (у тому числі координацію їх діяльності)
і є вторинними структурами;
- вимоги до учасників ГО: наявність статусу
юридичної особи;
- основна мета діяльності - координація
діяльності учасників і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів);
- відсутність спрямованості (мети) на
отримання прибутку;
- тяжіння до монополізму, що зумовлює
необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на
створення ГО (у випадках, передбачених
Законом «Про захист економічної конкуренції)
та здійснення цим органом контролю за
функціонуванням ГО;
- реєстрація в загальному для всіх юридичних
осіб порядку (за деякими винятками);
- добровільність виходу учасників з ГО
(за винятком державних, комунальних та
інших об'єднань, що створюються в розпорядчому
порядку) з внесенням відповідних змін до установчих документів
і відомостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, які вийшли з ГО, їхніх зобов'язань по укладених договорах.
Промислово-фінансова група (ПФГ) - це таке господарське об'єднання, яке
створюється Урядом України на визначений
строк з метою реалізації державних програм
розвитку пріоритетних галузей економіки
для забезпечення виробництва кінцевої
продукції.
Правове
становище ПФГ визначається ГК України
(ст. 125); Законом України від 21.11.1995 р. «Про
промислово-фінансові групи в Україні»
(далі - Закон). З 09.09.2010 цей Закон та ст.125
ГК втратили чинність відповідно до ЗУ
«Про визнання таким, що втратив чинність,
Закону України "Про промислово-фінансові
групи в Україні" та внесення змін до
деяких законодавчих актів України» від
09.09.2010 № 2522-VI. А отже
з цієї дати в України більше нема ПФГ.