Шпаргалка по "Гражданскому праву"

32.Обов'язки засуджених  до покарання у виді арешту

Засуджені до арешту зобов'язані:—  дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних  відносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;—дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;— дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;— виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених для прогулянки правил поведінки;— при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, працівниками кримінально-виконавчої системи і іншими посадовими особами вставати і вітатися.

33.Законнi iнтереси засуджених до покарання у видi арешту

Законні інтереси засуджених — це закріплені в правових нормах конкретної дії прагнення засуджених до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки посадовими особами  органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом поведінки засудженого  під час відбування покарання. 
Зміст законного інтересу включає три елементи: 
1) прагнення отримати передбачене законом матеріальне чи духовне соціальне благо (отримання додаткових посилок чи передач, короткострокових чи тривалих побачень, дозволу на додаткову телефонну розмову, переведення до дільниці соціальної адаптації тощо). Такі блага вказуються у правових нормах у якості мети, для досягнення якої необхідні відповідні юридичні факти та позитивна оцінка поведінки засудженого суб'єктами чи учасниками кримінально-виконавчих відносин; 
2) можливість клопотати перед посадовими особами органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом про їх відповідні дії щодо реалізації законних інтересів; 
3) можливість звертатися до компетентних органів за захистом законних інтересів. Таке звернення не означає автоматичного задоволення клопотання, проте означає, що законні інтереси, як і суб'єктивні права, гарантуються державою.

34.Права засуджених  до покарання у видi арешту вiйськовослужбовцiв

Зокрема, засуджені військовослужбовці мають право:— на щоденну прогулянку тривалістю одна година;— на восьмигодинний сон у нічний час;— мати при  собі і зберігати в камері особисті речі і предмети, перелік яких було наведено вище;— одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;— в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до органів державної влади, громадських організацій,— користуватися настільними іграми;— прослуховувати радіо;— користуватися книгами, журналами і газетами гарнізонної гауптвахти;— мати побачення з захисником для одержання правової допомоги в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку.Уразі виникнення надзвичайних обставин (при наявності технічних можливостей та за погодженням начальника територіального управління Служби правопорядку ) засудженим військовослужбовцям може бути надано право платної телефонної розмови з близькими родичами.

35.Обов’язки засуджених до покарання у видi арешту вiйськовослужбовцiв

Обов'язки засуджених військовослужбовців, які відбувають арешт, а саме:—  додержуватись розпорядку, встановленого  на гарнізонній гауптвахті, і виконувати законні вимоги начальника гарнізону, — дотримуватись санітарно-гігієнічних  правил, — дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;— виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених на час прогулянки правил поведінки;

36. Законнi iнтереси засуджених до покарання у видi арешту  вiйськовослужбовцiв

Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями визначає їх правове становище і встановлює, що засуджені військовослужбовці несуть відповідальність і користуються правами, які встановлені чинним законодавством України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України і нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для відбування покарання даного виду.

37.Права засуджених до покарання  у видi тримання  в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв.

Характерними ознаками цього виду покарання є те, що воно: 1) може застосовуватися лише як основне покарання; 2) призначається  військовослужбовцям строкової  служби, які проходять таку службу за призовом або за контрактом на посадах  рядового і сержантського складу. Стосовно курсантів військово-навчальних закладів, шкіл прапорщиків та інших аналогічного спрямування навчальних закладів, цей вид покарання може бути застосований лише за злочини, вчинені ними після зарахування на навчання і за умови, щодо цього вони не проходили строкову військову службу; 3) може призначатися на строк від шести місяців до двох років; 4) його призначають лише у випадках, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК за вчинення злочинів проти військової служби, а також тоді, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, дійде висновку про доцільність застосувати до винного це покарання замість позбавлення волі на строк не більше двох років за вчинення військового або загальнокримінального злочину. В останньому випадку суд визначає строк позбавлення волі і вказує про заміну його направленням у дисциплінарний батальйон на той самий строк; 5) час відбування покарання у дисциплінарному батальйоні не зараховується, як правило, в строк дійсної військової служби; 6) після відбування цього покарання військовослужбовець має продовжити свій строк служби в військовій частині.

38.Обовязки засуджених до покарання у видi тримання  в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв.

Засуджений до такого покарання лишається військовослужбовцем; він виконує покладені на нього обов'язки військової служби і військового навчання в умовах особливого фізичного тягаря, пов'язаного з жорстким режимом відбування покарання. Засуджений, крім виконання обов'язків військової служби, обов'язково залучається до праці на виробничих об'єктах дисциплінарної військової частини або інших об'єктах, визначених Міністерством оборони України.

39.Законні інтереси засуджених до покарання у видi тримання  в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв. 

Особливість правового статусу  військовослужбовців, які проходять  службу у дисциплінарних батальйонах  підкреслюється в п.9 Положення, де встановлено, що тривалість служби офіцерів у дисциплінарному батальйоні не повинна перевищувати: на посаді командира батальйону п'яти-шести років, на інших посадах — три-чотири роки. За бажанням офіцерів, за умови їх позитивної атестації, строк служби, як виняток, може бути продовжено до шести-восьми років. Внутрішню вартову службу та конвоювання засуджених у дисциплінарному батальйоні організовують відповідно до вимог статутів внутрішньої, гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та Інструкції, яку затверджує начальник Генерального штабу Збройних Сил України. При цьому до несення караульної служби та конвоювання засуджених не залучають. Засуджені, які стали на шлях виправлення, можуть бути призначені днювальними по дисциплінарній роті та Робітниками до їдальні.

40.Права засуджених до покарання у видi обмеження волі .

Засудженні мають такі права:одержувати інформацію і роз'яснення про  умови відбування і порядок виконання  покарання у виді позбавлення  волі;  
користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волі, в тому числі додатковими, оплачуваними; брати участь у трудовій діяльності;  
отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких;  
розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами;здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови; одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі; зустрічатися з родичами та іншими особами;  
подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені; 
брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості, займатися фізичною культурою і спортом; придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування; розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому правил поведінки; одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту; одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

41. Обовязки засуджених до покарання  у видi обмеження волі.Засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати всі законні вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.  

42. Законні інтереси засуджених до покарання у видi обмеження волі.

Аналізуючи правовий статус засуджених до позбавлення волі, можна зробити висновок, що їх цивільно-правовий статус характеризується тим, що, по-перше, вони залишаються суб’єктами різноманітних цивільно-правових відносин і володіють цивільною правоздатністю та дієздатністю; по-друге, у зв’язку з каральною стороною покарання, вони обмежуються в низці цивільних прав, тобто обмежуються деякі елементи їх цивільної правоздатності; по-третє, в силу фізичної ізоляції багато прав і обов’язків реалізувати просто неможливо. 
На засуджених поширюються загальні положення про право власності, спадкоємного права тощо. Засуджений, який є суб’єктом права особистої власності, зберігає право на майно, яке йому належало до арешту і яке зберігається за межами УВП за умов, що його не конфісковано. Але він втрачає можливість фактично здійснювати правомочність володіння і користування цим майном.

43. Права засуджених до покарання у видi позбавлення волі  на певний строк .загальна характеристика.

Позбавлення волі є одним  із основних і найбільш суворих різновидів покарань. Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчу установу закритого типу. Відповідно до ч. 2 ст. 63 КК позбавлення волі встановлено на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК.Особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання в ізоляції від суспільства і утримуються під охороною та постійним наглядом у кримінально-виконавчих установах певного, відповідно до вироку суду, режимного типу залежно від тяжкості вчиненого злочину та категорії засуджених. Тому тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі значною мірою визначається видом установ, які займаються виконанням цього покарання.Порядок, умови та режим відбування покарання у вигляді позбавлення волі в тій чи іншій установі регламентуються Кримінально-виконавчим кодексом України.Позбавлення волі покладає на засудженого значні правообмеження, які істотно змінюють його правовий статус. Засуджений позбавляється права вільно пересуватися, вільно розпоряджатися своїм часом, позбавляється звичних для нього умов життя і поведінки, соціальних зв'язків, сімейних стосунків; він змушений переносити фізичні та психологічні навантаження і значний моральний тягар. Позбавлення волі породжує також певні соціальні наслідки (погіршення матеріального стану рідних засудженого, діти виховуються без батька чи матері, часто сім'я засудженого розпадається тощо).

44.Право засуджених до позбавлення  волі на певний строк на  придбання продуктів харчування  і предметів першої потреби  :суть та порядок реалізації.

Сутність прав засудженого  полягає в наданні повноважній  особі можливості певної поведінки  чи користування соціальними благами. Ступінь реалізації такої можливості і відповідно ступінь домагання засудженого на закріплені правом поведінку і блага визначаються змістом суб'єктивного права, яке включає в себе: по-перше, можливість засудженого вільно користуватися соціальними благами (харчуванням, речовим майном) у рамках, встановлених правом; по-друге, можливість вимагати виконання кореспондуючого такому праву юридичного обов'язку персоналу установи і органів виконання покарань, інших суб'єктів і учасників кримінально-виконавчих та інших правовідносин; по-третє, можливість звернутися в необхідних випадках до захисту свого суб'єктивного права.

Засуджені мають право  придбавати за безготівковим розрахунком  продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, зароблені в  колоніях, а засуджені чоловіки, віком понад шістдесят років, жінки, віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітні, а також засуджені, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, - також на гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу.

Засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені  роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами. Сума грошей, що дозволена до витрачання, встановлюється цим Кодексом.

Засудженим, які перевиконують  норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати  на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання на важких роботах чи роботах із шкідливими умовами праці, - п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати незалежно від відбутого строку покарання.

Інвалідам першої групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей  у будинках дитини при виправних  колоніях, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму мінімального розміру заробітної плати.

Інвалідам другої групи і  засудженим, які перебувають у  лікувально-профілактичних закладах місць  позбавлення волі, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму, що становить шістдесят відсотків мінімального розміру заробітної плати.