Порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Кафедра цивільного і господарського права 
 
 
 
 

    Реферат

    з дисципліни «Господарське  право»

на  тему: «Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. »

 
 
 

Виконав:

Студент групи П 101 

Перевірив:

       Ст.викл. Ібрагімова Н.В.

 
 
 

Чернігів, 2012 

ЗМІСТ:

Вступ

1.  Сутність  та склад порушення законодавства  про захист економічної конкуренції.

2. Види порушень  законодавства про економічну  конкуренцію.

3. Відповідальність  за порушення законодавства про  захист економічної конкуренції

Висновки

Список використаних джерел і літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.  Сутність та склад  порушення законодавства  про захист економічної  конкуренції

    Порушення законодавства про захист економічної конкуренції — це шкідливі для ринкової конкуренції, осіб, що функціонують на ринку, дії (бездіяльність)’, вчинення яких передбачає настання юридичної відповідальності.

   Порушення  законодавства про захист економічної  конкуренції за його наслідками  є суто негативним явищем і  призводить до:

   1) обмеження,  спотворення або усунення конкуренції  з ринку;

   2) порушення  прав та охоронюваних законом  інтересів підприємців, які діють  на ринку;

   3) порушення  прав споживачів.

   У боротьбі  із порушеннями законодавства  про захист економічної конкуренції  важливо досягти ефективності  цієї боротьби і не допустити  порушення закону. Тому головне  — встановити факт вчинення  порушення законодавства про  захист економічної конкуренції,  мати законні підстави для  накладення санкцій і додержуватися  норм відповідного законодавства.  З цією метою законодавством  встановлено певні ознаки протиправних  діянь, сукупність яких утворює  підстави для відповідальності  за вчинення порушення законодавства  про захист економічної конкуренції.  Вся сукупність встановлених  законодавством ознак, які характеризують  протиправні діяння як порушення  законодавства про захист економічної  конкуренції, називається складом  порушення. Склад порушення становлять  його об’єкт, об’єктивна сторона,  суб’єкт і суб’єктивна сторона.

   Об’єктом  порушення законодавства, про  захист економічної конкуренції  є ринкова конкуренція, права  та охоронювані законом інтереси  підприємців і споживачів.

   Таким  чином, об’єктом порушення законодавства  про захист економічної конкуренції  є суспільно-економічні відносини,  що виникають під час функціонування  осіб на ринку. Хоч порушення  законодавства про захист економічної  конкуренції і вчиняються з  метою отримати надприбутки, дістати  певні переваги над конкурентами, захопити ринки збуту та інше, вони спрямовані на порушення  прав та охоронюваних законом  інтересів осіб, які діють на  ринку. Тому наслідком будь-якого  такого порушення є обмеження,  спотворення або взагалі усунення  конкуренції з ринку, а також  порушення прав та інтересів  учасників ринкових відносин  — держави, підприємця, громадянина.

   Об’єктивну  сторону порушення законодавства  про захист економічної конкуренції  утворюють зовнішні його ознаки, у яких виявляється зовні процес  вчинення порушення і які відповідають  на запитання, як його було  вчинено. Процес вчинення порушення  характеризується з боку послідовного  розвитку тих подій і явищ, які починаються зі здійснення  певної дії (бездіяльності) або  низки дій і закінчуються вчиненням  порушення та настанням негативних  наслідків. 

   Суб’єктом,  порушення законодавства про  захист економічної конкуренції  є юридичні (підприємства, організації,  установи тощо) та фізичні (посадові  особи підприємств, організацій,  установ тощо або особи, які  зареєстровані як підприємці) особи.

   Суб’єктивна  сторона порушення законодавства  про захист економічної конкуренції  — внутрішній бік порушення,  процеси, що відбуваються у  свідомості суб’єкта і характеризують  волю, пов’язану з вчиненням правопорушення  та його наслідками.

Відповідно до Закону України “Про захист економічної й конкуренції” можна виділити такі види порушень законодавства про захист економічної конкуренції:

   - антиконкурентні узгоджені дії;

   - зловживання  монопольним (домінуючим) становищем;

   - антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

   - невиконання  рішення, попереднього рішення  органів Антимонопольного комітету  України або виконання їх не  в повному обсязі;

   - здійснення  суб’єктами господарювання антиконкурентних узгоджених дій до моменту отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету на їх здійснення;

   - делегування  повноважень органів влади чи  органів місцевого самоврядування  об’єднанням підприємств та іншим  суб’єктам господарювання, якщо  це призводить або може призвести  до недопущення, усунення, обмеження  чи спотворення конкуренції;

   - вчинення  органами влади, органами місцевого  самоврядування, органами місцевого  самоврядування, органами адміністративно-господарського  управління та контролю (колегіальним  органом чи посадовою особою) дій чи бездіяльності, що полягає  у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого  самоврядування та контролю до  порушень законодавства про захист  економічної конкуренції, створенні  умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації та інші види порушень.  

2. Види порушень  законодавства про  економічну конкуренцію.

  Закон визначає групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з яких є антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.

   Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені  дії, є учасниками узгоджених дій.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення  цін чи інших умов придбання  або реалізації товарів;

2) обмеження  виробництва, ринків товарів,  техніко-технологічного розвитку, інвестицій  або встановлення контролю над  ними;

3) розподілу  ринків чи джерел постачання  за територіальним принципом,  асортиментом товарів, обсягом  їх реалізації чи придбання,  за колом продавців, покупців  або споживачів чи за іншими  ознаками;

4) спотворення  результатів торгів, аукціонів, конкурсів,  тендерів;

5) усунення з  ринку або обмеження доступу  на ринок (вихід з ринку)  інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування  різних умов до рівнозначних  угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне  становище в конкуренції;

7) укладення  угод за умови прийняття іншими  суб'єктами господарювання додаткових  зобов'язань, які за своїм змістом  або згідно з торговими та  іншими чесними звичаями в  підприємницькій діяльності не  стосуються предмета цих угод;

8) істотного  обмеження конкурентоспроможності  інших суб'єктів господарювання  на ринку без об'єктивно виправданих  на те причин.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Разом з тим  зазначені вище узгоджені дії  можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії  сприяють:

- вдосконаленню  виробництва, придбанню або реалізації  товару;

- техніко-технологічному, економічному розвитку;

- розвитку малих  або середніх підприємців;

- оптимізації  експорту чи імпорту товарів;

- розробленню  та застосуванню уніфікованих  технічних умов або стандартів  на товари;

- раціоналізації  виробництва.

Закон України "Про  захист від недобросовісної конкуренції" визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

- неправомірне  використання чужих позначень,  рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне  використання товару іншого виробника;

- копіювання  зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльну  рекламу;

- дискредитацію  господарюючого суб'єкта (підприємця);

- купівлю-продаж  товарів, виконання робіт, надання  послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до  бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця);

- схилення постачальника  до дискримінації покупця (замовника);

- схилення господарюючого  суб'єкта (підприємця) до розірвання  договору з конкурентом;

- підкуп працівника  постачальника;

- підкуп працівника  покупця (замовника);

- досягнення  неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне  збирання комерційної таємниці;

- розголошення  комерційної таємниці;

- схилення до  розголошення комерційної таємниці;" 

3. Відповідальність  за порушення законодавства  про захист економічної  конкуренції

Питанням відповідальності за порушення законодавства про  захист економічної конкуренції  присвячений розділ VIII Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства  про захист економічної конкуренції  є:

1) антиконкурентні узгоджені дії;

2) зловживання  монопольним (домінуючим) становищем;

3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

4) невиконання  рішення, попереднього рішення  органів Антимонопольного комітету  України або їх виконання не  в повному обсязі;

5) здійснення  учасниками узгоджених дій - суб'єктами  господарювання дій, заборонених  згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6) делегування  повноважень органів влади чи  органів місцевого самоврядування  у випадках, заборонених згідно  із ст. 16 Закону;

7) вчинення дій,  заборонених згідно із ст. 17 Закону;

8) обмежувальна  та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із ч. 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону;

9) обмежувальна  діяльність, заборонена згідно із  ч. 1 ст. 18 Закону;

10) недодержання  умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону;

11) порушення  положень погоджених з органами  Антимонопольного комітету України  установчих документів суб'єкта  господарювання, створеного в результаті  концентрації, якщо це призводить  до обмеження конкуренції;

12) концентрація  без отримання відповідного дозволу  органів Антимонопольного комітету  України у разі, якщо наявність  такого дозволу необхідна;