Поняття авторського права та його місце серед прав інтелектуальної власності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: “Поняття авторського  права та його місце серед прав інтелектуальної власності”

з дисципліни " Інтелектуальна власність "

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 533 групи

Карбовнича А.Д.

Перевірила: Вдовенко Л.І.

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013 

ЗМІСТ

 

1. Поняття та джерела авторського права………………………….………...…4

2. Основні функції та принципи авторського права…………………….……...8

3. Об’єкти авторського права…………………………..…………….….………10

4. Суб’єкти авторського права……………………………………………..……12

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….……15

СПИСОК ДЖЕРЕЛ……………………………………………………….….……16

 

 

   1. Поняття та джерела авторського права.

Авторське право — набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення .

Авторське право – особисті (немайнові) і майнові права авторів  та їхніх правонаступників, пов'язані  зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів .

Виходячи з цього визначення поняття «авторське право» права  автора поділяють на особисті (немайнові) і майнові.

До немайнових прав відносять:

   * вимагання визнання  свого авторства шляхом зазначення  належним чином імені автора  і його примірниках і за будь якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

   * забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

   * вимагати збереження  цілісності твору і протидіяти  будь-якому перекрученню, спотворення чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора.

Особисті немайнові права  не можуть бути передані іншим особам.

До майнових прав автора належать:

   * виключне право  на використання твору у будь-якій формі;

   * виключне право  на дозвіл або заборону використання  твору іншими особами;

   * відтворення творів;

   * переклад творів;

   * публічне використання  і публічне сповіщення творів  тощо .

Особа, яка має авторське  право, для сповіщення про свої права  може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені (найменування) особи, яка володіє авторським правом, і року першої публікації твору.

Завдання авторського  права - встановити найсприятливіші  правові умови для творчої  діяльності, забезпечити доступність  результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом  є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське  право проголошує і забезпечує широкий  захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Джерела авторського права  представлені нормативними актами.

Розглянемо систему нормативних  актів з авторського права  в Україні, до яких належать:

   * Конституція України;

   * міжнародні угоди;

   * закони України : а) спеціальні, б) інші закони; (закон України «Про авторське право і суміжні права»)

   * Цивільний та  Кримінальний кодекси України;

   * підзаконні акти (Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств).

Основний Закон є найважливішим  джерелом українського авторського  права та має найвищу юридичну цінність. Усі закони й інші нормативно-правові  акти ґрунтуються на положеннях Конституції  України та повинні відповідати  їй. Так, питанням розвитку інтелектуальної  діяльності та правової охорони її результатів Конституція України  присвячує кілька статей. Стаття 54 Конституції  гарантує громадянам України свободу  будь-якої творчості - художньої, літературної, наукової і технічної , стаття 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У статті 55 Конституція України надає судовий захист правам та свободам людини і громадянина. Законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України «Про власність» проголошує в статті 13, що об’єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Стаття 41 цього Закону встановлює, що твори науки, літератури і мистецтва є об’єктами права інтелектуальної власності. У новому ЦК України відносинам у сфері авторського права присвячена окрема глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (Авторське право)», яка містить 16 статей (433-448).

Оскільки авторське право  є складовою частиною цивільного права, найвищу юридичну чинність серед  нормативно-правових актів якого  має Цивільний кодекс України, останній широко застосовується в регулюванні  авторських відносин.

Від здобуття незалежності Україна тривалий час послуговувалася  нормами радянського Цивільного кодексу, що був прийнятий ще в 1963 р. Однак унаслідок невідповідності цього документа новим суспільним умовам, у 1994 р. спеціальним законом були вилучені статті 473-513, тобто фактично всі статті, що регулювали авторські правовідносини ,а статтю 472 виклали у такій редакції: «Стаття 472. Законодавство України про авторське право і суміжні права. Законодавством України охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).

Відносини, що складаються  у зв’язку зі створенням і використанням  об’єктів авторського права і  суміжних прав, регулюються Законом  України «Про авторське право і суміжні права» та іншими законодавчими актами України.

Однією з основних умов успішного функціонування системи  інтелектуальної власності є  забезпечення захисту прав авторів. Отож важливу роль у цьому відіграють поява в 2001 р. нового Кримінального  кодексу України та подальші його редакції та зміни, зокрема від 22 травня 2003 р. та 9 лютого 2006 р.

Зміни, внесені до Кримінального кодексу України у травні 2003 р. та лютому 2006 р., встановлюють суворіші санкції, що можуть бути застосовані до порушників чинного законодавства у сфері авторського права та суміжних прав.

Загалом прийняття нового Кримінального кодексу України  можна розглядати як політично важливий крок у напрямі європейської інтеграції та створення в Україні якісного законодавства, що регулює значну частину правовідносин у сфері захисту об’єктів інтелектуальної власності.

Особливу групу джерел сучасного авторського права  становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), яка не раз  доповнювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952); Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974) .

Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов’язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в  галузі авторського права. В Україні  укладення міжнародних договорів  є конституційним правом.

Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено  інші правила, ніж ті, що містяться  в законодавстві України про  авторське право і суміжні  права, то застосовуються правила міжнародного договору .

   2. Основні функції та принципи авторського права.

Основне завдання авторського  права — це примноження культурної спадщини суспільства. Єдиним засобом  досягнення цієї мети с падання автору виняткових прав дозволяти і тим  самим контролювати використання своїх  творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Однак, на відміну від права власності на матеріальні об'єкти, що має фактично необмежений або абсолютний характер, право власності на нематеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу правомочностей та їх існування у часі. Такий підхід до права власності на нематеріальні об'єкти дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених у отриманні матеріальної вигоди у разі використання їхніх творів, і суспільства загалом, зацікавленого у вільному доступі до створених творів.

Авторське право поширюється  на твори літератури, науки і мистецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, способу і форми їх вираження, а також художніх достоїнств або наукової цінності, уявлення про які вкрай суб'єктивне.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається  реєстрація, спеціальне оформлення твору  або дотримання якої-небудь іншої формальності. Однак слід мати на увазі, що на друкованих виданнях може проставлятися знак охорони авторського права, який складається з трьох елементів: латинської букви С в колі — ©; імені (найменування) володільця виключних авторських прав; року першого опублікування твору. Правовою охороною рівною мірою будуть користуватися як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака. Основною метою забезпечення твору даним знаком є інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється. Таким чином, спрощується процес доведення провини порушника, якщо подібне порушення сталося. Аналогічне значення має також реєстрація прав автора на твір. Реєстрація здійснюється лише за бажанням правовласника, їй не надають ніякого правоутворювального значення, але факт реєстрації може відіграти корисну роль у разі розв'язання спору про авторство на твір або його незаконне використання.

   3. Об’єкти авторського права.

Об'єктами авторського права  є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований, — важливо, щоб він був виражений у певній об'єктивній формі. Форма вираження твору може бути усна, письмова, звуко- чи відеозапис, зображення, об'ємно-просторова тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.

Отже, об'єктом авторського  права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп'ютері чужого твору або навіть його літературна обробка редагування, коректура тощо) .

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) об’єктами авторського права є [10]:

А) літературні та художні  твори, зокрема:

- романи, поеми, статті  та інші письмові твори та  графіки;

- лекції, промови, проповіді  та інші усні твори;

- драматичні, музично-драматичні  твори, пантоміми, хореографічні  та інші сценічні твори;

- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

- фотографічні твори;

- твори ужиткового мистецтва;

- ілюстрації, карти, плани,  ескізи і пластичні твори, що  стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

- переклади, адаптації,  аранжування та інші переробки  літературних або художніх творів;

- збірники творів, інші  складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;

Б) комп’ютерні програми;

В) компіляція даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;