Основи житлового права України

Житлом забезпечуються згідно з загальною чергою, позачергово і першочергово. Право на заселення квартири дає тільки ордер.

Ордер на жиле приміщення — це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою  не лише для заселення в житло, а й для укладення з відповідальним квартиронаймачем договору житлового найму.

5. Користування жилими приміщеннями в будинках державного

і громадського житлового фонду

Право користуватися  житлом реалізується на підставі договору житлового найму.

Предметом договору найму  житлового приміщений може бути окрема квартира чи інше ізольоване жиле приміщення, що складається з одної чи декількох  кімнат, або одноквартирний жилий  будинок. Не може бути самостійним предметом  договору житлового найму приміщення, яке хоч і являє собою окрему кімнату, але її розмір менший від установленого для однієї особи, або є частиною кімнати чи кімнатою, що зв'язана з іншою кімнатою загальним входом, а також підсобне приміщення (кухня, коридор, комірка та ін. ).

Законодавство передбачає такі права та обов'язки наймача і членів його сім'ї: користуватися жилим і підсобними приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням; залишати за собою житло н$ визначений законодавством термін у разі тимчасового виїзду; здавати частину житла в піднайом іншим особам; обмінювати жиле приміщення на інше; ви-: магати розподілу чи об'єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми); вселення ьінших осіб чи виселення їх на законних підставах тощо.

Поряд із широкими правами  від наймача вимагається і  здійснення певних обов'язків: бережливе  ставлення до найманого житла; додержання правил користування житлом; економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії; недопущення порушень житлових прав інших суб'єктів та інших необхідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму житлового приміщення.

У характеристиці оплати приміщення слід зважати на оплату: жилого приміщення (площі); надлишкової  жилої площі; пільги для певних осіб; тимчасово відсутніх наймачів; обчислення оплати; строки внесення плати і порядок стягнення заборгованості та ін.

Законодавство встановлює (статті 66—69, 70, 95, 101, 144, 162) плату за користування житлом і комунальними послугами. Плата за житло в будинках державного і громадського фонду обчислюється виходячи з загальної площі квартири. Норма загальної площі на одного мешканця встановлюється в розмірі 21 м2. Розмір плати встановлює Кабінет Міністрів України,

Наймач оплачує в одинарному розмірі ту-нлещу, яка не перевищує встановленої норми (ст. 66 ЖК України — 1,5 норми) з розрахунку на наймача і членів його сім'ї. Плата за користування площею понад установлену норму стягується в підвищеному розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо згідно з законом  загальна площа зберігається за тимчасово  відсутнім наймачем або членом його сім'ї, така площа не вважається надлишковою.

Крім плати за житлову  площу, стягується ще й плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електро- і теплову енергію) та інші послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами. Для певних категорій наймачів і членів їхніх сімей законодавство передбачає пільги в оплаті жилої площі та комунальних послуг. До таких законів відносять:

1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р.

2. Закон України "Про  статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" від  19 грудня 1991 р. 

3. Закон України "Про  статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р.

4. Закон України "Про  основні засади соціального захисту  ветеранів праці та інших громадян  похилого віку в Україні"  від 16 грудня 1993 р. та ін.

Для окремих спеціалістів, які проживають у сільській місцевості, законодавство передбачає користування безоплатним житлом і паливом. Особи, які користуються житлом за договором піднайму, зобов'язані вносити квартирну плату в розмірі, що не перевищує розміру плати наймача. В разі переселення наймача в інше житло на період капітального ремонту наймач оплачує лише площу, яку фактично наймає.

Отже, законодавство регулює  порядок, розмір і термін внесення квартирної плати за користування жилою площею і комунальними послугами.

Договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї та наймодавця. До випадків зміни договору найму відносять: за вимогою члена сім'ї наймача; за вимогою наймачів, які об'єдналися в одну сім'ю; в разі визнання наймачем іншого члена сім'ї; на вимогу наймача; на вимогу наймодавця.

Член сім'ї наймача  може вимагати, за згоди інших членів сім'ї, укласти з ним осібний  договір найму, якщо частина площі, відведена йому, може бути виокремлена  у вигляді відрубного приміщення.

За незгоди інших  членів сім'ї питання може бути вирішено в судовому порядку

Якщо громадяни, які  мешкають в одній квартирі, об'єднаються  в одну сім'ю, то вони мають право  вимагати від наимодавця укласти  договір жилого найму з одним  із членів сім'ї. У разі відмови наимодавця справу може бути вирішено в судовому порядку.

Якщо члени сім'ї  вимагають укласти договір жилого найму з іншим наймачем, за умови, що попередній наймач помер чи втратив  право на житло, а наймодавець  не погоджується, питання може бути вирішено в суді.

Наймач жилого приміщення за згодою всіх дорослих членів сім'ї може будь-коли зажадати припинення дії договору найму: в разі вибуття наймача і членів його сім'ї в інше місце на постійне проживання; коли вибувають не всі члени сім'ї, то право на площу втрачають тільки ті, хто вибуває.

Договір житлового найму в будинках державного і громадського житлового фонду на вимогу наймодавця може бути розірваний лише у випадках, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що можуть обвалитися.

Виселення допускається лише у випадках, передбачених законодавством, і проводиться в судовому порядку. В адміністративному порядку з санкції прокурора можуть бути виселені лише громадяни, котрі самовільно зайняли жилі приміщення, або ті, які проживають у будинках, що можуть обвалитися.

6. Приватизація державного житлового фонду

Приватизація державного житлового фонду— це відчуження, тобто  безоплатна передача або продаж із державного житлового фонду у  власність громадянам України жилих  квартир чи приміщень, що їх вони займають, а також господарських споруд, що до них належать.

Метою приватизації є  формування ринкової системи житлового  забезпечення громадян України, створення  умов для реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання та способу задоволення своєї  потреби в житлі.

Законодавство про приватизацію житла визначає право громадян України  приватизувати займане ними житло  один раз. Передбачається також, що кожен  громадянин України в разі, коли частка житла, Що приватизується, менша  за встановлену норму, одержить компенсацію у вигляді житлових чеків. Названі чеки громадянин України може використати для приватизації як житла, так і частки майна державних підприємств чи земельного фонду.

Закон України "Про  приватизацію державного житлового  фонду" було прийнято Верховною Радою України 19 червня 1992 р. і введено в дію від дня опублікування. Він містить преамбулу і 13 статей:

Стаття 1„ Поняття  приватизації.

Стаття 2. Об'єкти приватизації.

До об'єктів приватизації належать: квартири в багатоквартирних будинках, що використовуються громадянами на умовах найму; незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту і поточного звільнення.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири в будинках закритих військових поселень; кімнати в гуртожитках; квартири, віднесені в установленому порядку до непридатних для мешкання; службові квартири чи кімнати; квартири, в яких мешкають два чи більше наймачів, за відсутності згоди всіх на приватизацію займаної квартири.

Приватизація квартир  у будинках, включених до плану  реконструкції, здійснюється після  її проведення власником чи володарем  будинку. Наймачі, які проживали  у квартирах до початку реконструкції, після проведення реконструкції  мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир.

Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, включених  до планів ремонту, можуть бути приватизовані  до його проведення за згодою наймачів із наданням їм відповідної компенсації  в порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України.

Стаття 3. Способи приватизації.

Приватизація здійснюється через:

безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі  на наймача і кожного члена  його сім'ї та додатково 10 м2 на сім'ю;

продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які мешкають у них або знаходяться в черзі на поліпшення житлових умов.

Стаття 4. Житлові чеки.

Закон визначає житлові  чеки як приватизаційні папери, що їх мають  одержати всі громадяни України у випадках, коли площа квартири, що приватизується, менша за площу, яку сім'я наймача має право одержати безкоштовно.

Житлові чеки можуть використовуватись  у приватизації державного житлового  фонду, землі чи державного майна  підприємств.

Стаття 5. Порядок розрахунків.

За приватизації квартир  чи будинків наймачеві та членам його сім'ї в разі, коли площа житла, що приватизується, менша від площі, яку може одержати сім'я безкоштовно, наймачеві та членам сім'ї видаються  житлові чеки на суму, визначувану з розміру житлової площі, якої не вистачає, та поновлювальної вартості 1 м2.

Стаття 6. Безкоштовна  передача квартир (будинків незалежно  від розміру їхньої загальної  площі.

Йдеться про однокімнатні квартири, одержані під час знесення чи відселення всіх членів сім'ї з індивідуального житла, що належало їм за правом власності, якщо вони не одержали грошової компенсації, та згідно з іншими, передбаченими законом, пільгами.

Стаття 7. Права наймодавців, які не бажають приватизувати  житло.

За громадянами, які не бажають приватизувати житло, зберігається чинний порядок одержання й користування житлом на умовах найму.

Стаття 8. Організація  проведення приватизації та оформлення права власності.

Стаття 9. Використання коштів, одержаних від приватизації.

Стаття 10. Утримання приватизаційних квартирі

Стаття 11. Податок на житло.

Стаття 12. Права власника.

Стаття 13. Соціальний захист населення під час приватизації.

Отже, житлове законодавство  являє собою комплексну, самостійну галузь законодавства, що закріплює, охороняє та регулює правові відносини між фізичними і юридичними особами та іншими суб'єктами в питаннях виникнення, розвитку і припинення житлових правовідносин під час реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.

 

 

Висновок

Отже, в Україні існують такі види житлового фонду: державний; громадський; кооперативний (ЖБК); приватний, соціального призначення.

Житловий фонд - це складний інженерний комплекс, який включає  жилі будинки і приміщення в інших  будівлях; різноманітне теплоенергетичне обладнання; автоматичні засоби управляння та експлуатації; розгалужену мережу комунікацій; протипожежне, ліфтове, санітарно-технічне та інше устаткування.

Житловий фонд на території  України складають жилі будинки  та інші жилі приміщення. Згідно зі ст. 4 ЖК України розрізняють такі види житлового фонду: державний; громадський; кооперативний (ЖБК); приватний, соціального призначення.

 

 

 

Список  використаних джерел і літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
2. Законодавство України про нерухомість / Упор. Я. М. Гутарін, К.: Юрінком. Інтер, 1999.
3. Житлове законодавство України / укл. М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. –  К.: Юрінком Інтер, 1998.
4. Житлове законодавство України / Упор. М. І. Мельник М І Хав-ронюк. –  К.: ТОВ "Гранд", 1998.
5. Житлове право України: Навч. посіб. / М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. - К.: Юрінком Інтер, 2002. – 480 с.
6. Житловий Кодекс України від 2006 р. – Режим доступу: http://advokat-ua.com.ua/59