Фінансовий ринок і місце в ньому ринку цінних паперів

( опціон ), яку одна  сторона виплачує другій стороні.  Таким чином, ціна опціону –  це сума, що сплачується покупцем  опціону його продавцю. При цьому  покупець опціону не має ніяких  інших зобов’язань, крім заплаченої суми, що складає його максимальний ризик.

1.3. Суть, види і функції  ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це частина  фінансового ринку (інша його частина - ринок банківських кредитів), на якому здійснюється купівля - продаж цінних паперів. Банк рідко видає кредити більше ніж на рік. Випускаючи цінні папери, можна отримати гроші навіть на декілька десятиліть (облігації) або взагалі у безтермінове користування (акції). За цим поділом фінансового ринку на дві частини стоїть поділ капіталу на оборотний і основний.

Ринок цінних паперів  доповнює систему банківського кредиту  і взаємодіє з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку  цінних паперів кредити для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам великі блоки цінних паперів для перепродажу і по іншим причинам. В деяких європейських країнах основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють найбільші комерційні банки.

Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:

• цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, ЩО САМЕ продається й купується);
• учасників (суб’єктів) ринку цінних паперів (визначається, ХТО САМЕ купує і продає цінні папери);
• процесу (технології) фондової діяльності (визначається, ЯК САМЕ відбувається обіг цінних паперів).

Виходячи з вище сказаного, можемо сказати, що предметом торгівлі на ринку цінних паперів є цінні  папери. У Законі України «Про цінні  папери і фондову біржу» дано їх визначення. «Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам»⁹.

Учасниками торгівлі виступають: емітент (особа, що здійснює випуск цінних паперів), що зацікавлений в мобілізації вільних коштів; інвестор, який має вільні кошти  і бажає вигідно їх розмістити; посередник, який забезпечує обмін зобов’язань (цінних паперів) емітентів на грошові засоби інвесторів; держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів та створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.

Вся існуюча система  інститутів фондового ринку представляє  собою інфраструктуру ринку цінних паперів. Вона визначає основний порядок  практичних дій учасників ринку і юридичні аспекти оформлення операцій. В даний час на Україні створені і працюють 25 територіальних управлінь Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку (Комісії), а також відділення (в Севастополі і Кривому Розі), які безпосередньо підзвітні територіальним управлінням Комісії.

Розвиток ринку капіталів  передбачає значну кількість елементів  інфраструктури, а саме: фондову  біржу, валютну біржу, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські фірми, комерційні банки і т.д. Крім того, значна частина елементів інфраструктури ринку капіталів тісно пов’язана з державою.

Рiзноманiтнiсть функцій, які виконують цiннi папери, веде до зростаючої диференцiацiї їх ринків. Слід зазначити, що поряд із загальними рисами ринки цінних паперів мають iстотнi вiдмiнностi, між ними існують певні iнституанальнi та юридичні межі.

Ринки цінних паперів  розрізняються за багатьма факторами. Насамперед, фінансовий ринок подiляється на первинний i вторинний.¹⁰ Первинний фінансовий ринок - формується за рахунок емiсiї цінних паперів пiдрпиємствами. Продаж цінних паперів може бути прямим або опосередкованим.

Прямий продаж - це публічна реалiзацiя цінних паперів населенню або незначній кiлькостi iнвесторiв. Опосередкований продаж - це реалiзацiя цінних паперів через посередника, яким є банк або брокерська кантора. На первинних ринках уперше відбувається реалiзацiя випущених цінних паперів, доход від якої надходить емітенту. Вторинний ринок цінних паперів - це повторна купівля або продаж цінних паперів. Він поділяється на біржовий та позабіржовий ( вуличний ) ринки.

Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової економіки. Високоефективні біржові технології динамізують національні і міжнародні товарні, фондові і валютні ринки, уніфікують, роблять доступними і надійними складні виробничо-фінансовими операції великої кількості підприємств і організацій. Досліджуючи біржовий ринок, важливо розуміти його як постійно еволюціонізуючий і багато в чому само регульований механізм акумуляції і перерозподілу товарних і фінансових ресурсів, що пройшов шлях від укладання локальних товарних угод до сучасних технологій переважно термінових контрактів. Саме у структурах біржової торгівлі сформувався специфічний високоліквідний ф’ючерсний ринок, на якому через фінансові інструменти реалізується більше половини операцій. Разом з тим, поява нових біржових продуктів та інструментів не руйнує традиційні оригінальні риси біржі – відкритість і конкурентність при заключенні угод. Навіть при здійсненні чисто спекулятивних операцій ризик переноситься на тих, хто хоче ризикувати.

Перша біржа, механізм торгів якої був наближений до сучасних, була заснована в Антверпені в 1531 році, хоча деякі французькі та італійські комерційні об’єднання, які виникли  раніше ( в 12-13 ст. ), вважались її попередниками. У 1549 році виникли біржі в Ліоні та Тулузі, потім в Лондоні (1556), в 1717 – у Парижі, у 1771 – Відні, у 1760 – Берліні, 1817 – Варшаві. Перша російська біржа була створена Петром І в 1730 році в Санкт-Петербурзі. Переважно біржі виникали в центрах хлібної торгівлі. У 1913 році їх було 115, в т.ч. – 11 в Україні. 

Біржа - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові  і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку.  Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів.  Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за вмикання їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п.  Ці внески і складають основні статті прибутку біржі. Інакше відбуватиметься перерозподіл доходів на користь тих членів бiржi, які працюють з малою активнiстю, залучають невелику кiлькiсть клiєнтiв, а вимагають із загального фонду виплат вiдповiдно до своєї кiлькостi акцій. Біржа забезпечує прискорення централiзацiї капіталу i розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування господарства. Крім того, біржа підвищує мобiльнiсть акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. В результаті постійного обігу капiталiв i змін у складі iнвесторiв біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями i сферами економіки. Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити ці папери.  Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками.  Діяти вони можуть як на біржі, так і поза її, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах.  На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції.  Просторово посередники роз’єднані, але вони пов’язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Важливе значення для  організації і налагодження діяльності бірж має визначення їх видів і типів. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду роботи бірж їх класифікують за такими ознаками:

Загальне керівництво  діяльністю біржі здійснює рада директорів.  У своїй діяльності він керується  статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів. Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента.  Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп’ютери), біржовим індексам, опціонам. Комітет по прийомі членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі.  Комітет по арбітражі заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами.  Число і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але ряд із них обов’язковий.  Це комітет або комісія з листингу, що розглядають заявки на вмикання акцій у біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Фінансовий ринок потребує не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот.  Такою організацією є фондова біржа.  Фондова біржа - спецiалiзована органiзацiя, яка об’єднує професійних учасників ринку цінних паперів у одному примiщеннi для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту й пропозиції та підвищення лiквiдностi ринку в цілому.

Концентрація означає, що усім торговцям цінними паперами забезпечується доступ до усіх пропозицій з купiвлi - продажу, які в даний момент є на бiржi. I вже між торговцями йде конкурентна боротьба по тій чи iншiй пропозиції. Тобто фондова біржа є найвiльнiшим ринком, ринком з мiнiмальними перешкодами для встановлення вільного співставлення попиту та пропозиції. Тому в Законі України “Про цiннi папери i фондову біржу” визначається: “ Фондова біржа - органiзацiйно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами..., акціонерне товариство, яке зосереджує попит i пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою дiяльнicть вiповiдно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту i правил фондової бiржi. ¹¹ Водночас фондова біржа є самоврядною органiзацiєю, яка характеризується високим ступенем самоорганiзацiї. Це певна i чітка система органiзацiї та проведення торгiвлi, що підкоряється спеціальним правилам i процедурам, внутрішньому етичному кодексу, який буває навіть більш жорстким, ніж норми, що встановлюються державою. Все це регулюється статутом, правилами та іншими нормативними документами бiржi, які розробляються та затверджуються нею самою.  

Коло паперів, із якими  проводяться угоди, обмежена.  Щоб  потрапити в число компаній, папери яких допущені до біржової     торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котування), компанія  повинна задовольняти встановленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д.  Члени біржі або державний орган, що контролює їхню діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює  допуск до котування.  Фондова біржа - це  насамперед місце, де знаходять один одного  продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів. Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів.  Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу.  “Чудо” складалося в  тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями засобів.  Цілком реальні в часу побоювання омертвити капітал стримували підприємницьке полум’я.  Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого  акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже  такий же  ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі. Відносні показники ефективності торгів фондових бірж України державними пакетами акцій приватизуємих підприємств наведені у додатку № 3.                     

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади.  В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі рахуються суспільними заснуваннями.  Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає помешкання для біржових операцій.  Біржовики рахуються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство.  Така організація бірж характерна для Англії, США.

Фондова біржа являє  собою організований ринок цінних паперів.  При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна.   Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їхня питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини ¾ узагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу.  А на варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів припадає на операції іноземних інвесторів.