Єдина біржова фондова система України. Принципи побудови та етапи створення

Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значними коливаннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так, вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартість однієї угоди на ДФБ.

Протягом 1998 р. кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніпровській фондовій біржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА).

УФБ вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банки, єдиного Центрального депозитарію.

Перший інститут - фондова біржа є місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Інший інститут - кліринговий банк спеціалізується на розрахунках по операціях із цінними паперами. В Франції наприклад, його функції виконує Французький Національний банк. Вимагає розв'язання питання, хто буде займатися цим у нашій країні.

Третій інститут - Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ, займається збереженням, обліком і переміщенням цінних паперів. Така структура сприяє введенню єдиної наскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій по проведенню платежів і доставці цінних паперів.

Однак у розвинених країнах застосовується більш прогресивна форма обігу цінних паперів - у вигляді комп'ютерних записів на рахунок. Безпаперова форма цінних паперів гарантує високий рівень їхньої безпеки - неможливість підробки, викрадення і протизаконних операцій, заощаджує значні витрати на їхній випуск і доставку (транспортування), а також гарантує, що кількість цінних паперів на руках в інвесторів дорівнюється кількості випущених цінних паперів.

УФБ вважає, що до котування й обліку (збереженню) у Центральному депозитарії цінні папери можуть прийматися лише в дематериализованій формі на пред'явнику Така форма буде спрощувати укладання угод, а також корпоративні дії й облік паперів.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (лістінгу) цих паперів. Лістінгірування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістінг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів на фондовому ринку.

 

                                    Висновки

В ході написання курсової роботи було розглянуто функції, класифікацію, учасників фондової біржі та досліджено їх місце і роль у ринковій економіці.

З написаного вище можна зробити наступні висновки. Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Сенс діяльності фондової біржі в том, що вона:

• відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій;

• забезпечує постійний рух капіталів;

• дає змогу державі віднайти кошти для державних потреб;

Діяльність біржі суворо регламентована.

Основними формами членства є: постійне, тимчасове, гостьове.

На біржі працюють маклери, дилери, брокери.

Функцію управління біржею виконує біржова рада, до якої входять представники постійних членів, штитні працівники біржі, її роботою керує виконавчий директор.

Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, що розвиваються. На разі перед цим інститутом стоїть завдання розробки нових концептуальних напрямів подальшого розвитку не лише самої біржі, а і ринку цінних паперів, взагалі, на фондовому ринку України, зокрема. Ці напрями можуть включати розширення номенклатури і кількості цінних паперів, що котируються на УФБ, розширення спектра послуг біржі, вдосконалення торговельної системи, впровадження єдиної біржової фондової системи тощо.

 

Література

 

1. Берзон Н. И., Буянова У. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок: Учеб. пособие для ВУЗов экономического профиля. – 2-е изд. – М.: Вита-Пресс, 2000. – 4000 с.: ил.

2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 304 с.: ил.

3. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: РИА „Текст”, 1999 – 96 с.

4. Жуков Е. Ф. Ценные Бумаги и фондовые рынки. Учеб. пособие для ВУЗов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000 – 224 с.

5. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Шпак Н. О. Цінні папери. Фондовий ринок: Термінологічний словник. – Л.: Вид-во Держ. ун-ту „Львівська політехніка”, 2001. – 108 с.

6. Загорський В. С. Ринок цінних паперів. – Л.: Львівська комерційна академія, 2001.

7. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – С. 292.

8. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1993. - № 8. – С.21.

9. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2000 рік / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – К., 2001. – 64 с.

10. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг(теорія и практика): Учеб. пособ.– 2 изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,1999. – 265с.

11. Колесник В.В. Введение в рынок ценных бумаг.– К.: А.Л.Д., 2001.– 179с.

12. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України // Правове регулювання на фондовому ринку України: Збірник законодавчо-нормативних документів. – Київ: Український інститут розвитку фондового ринку, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 1999. – С. 5-14

13. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 2000. – 560 с.

14. Мендрул О. Г., Павленко І. А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.

15. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.

16. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М., Перспектива, 1998.

17. Мозковий О. М. Фондовий ринок: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316 с.

18. Радіонова І. Ф., Кравченко І. С., Петрова І. Л. Загальна економіка: підручник. – Вид. 3-те, доп. І перероб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – с.128-129.

19. Ніколаєнко Ю. В., Лемківський А. В., Євтушевський В. А. Основи економічної теорії: Підручник. – Вид. 2-ге, перероб. І доп. – К.:Либідь, 1998. – с.188-240.

20. Рибалченко А. Сучасний стан та структура вітчизняного фондового ринку // Цінні папери України. – 2001. - № 24. – с. 8-9.

21. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – К.: Український інститут фондового ринку, 2002. - №1 – 52.

22. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’зюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Вид. 2, доповнення. – К.: Кондор, 2004. – 400с.

23. Мочерний С. В., Довженко М. В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничій центр „Академія”, 2004. – 856с.