Авторське право в Україні

ВСТУП

В Україні створюється  національна система охорони  авторського права і суміжних прав. Створюється не на порожньому місці. Історія захисту прав авторів  на території України нараховує  понад сто років. Пов’язана вона з активною суспільною, добродійною  діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного  мистецтва, театру.

З утворенням України як самостійної держави і орієнтацією  її на розвиток ринкових відносин став відчуватися недостатній рівень охорони в Україні прав авторів. Виникла потреба у зміні чинного  законодавства у сфері авторського  права і приведення його у відповідність  з міжнародним рівнем. Система  охорони авторського права може ефективно працювати за наявності  нормативно-правової бази в цій сфері  та відповідної структури.

 Авторське право —  один з інститутів цивільного  права, який регулює майнові  та особисті немайнові відношення, пов’язані із створенням та  використанням творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний  інститут, авторське право розв'язує  конкретні завдання, які містять  в себе всесвітню охорону власних  та майнових прав та законних  інтересів авторів; забезпечує  правову охорону для творів, що  були створені, а також умови  для створення нових наукових  та мистецьких творів. Своими  напрямками на створення нематеріальних  творчих результатів авторське  право зближується з аналогічними  інститутами права, що охороняють  результати творчої діяльності.

Як засвідчує світовий досвід, виважена й послідовна політика в галузі авторського права є  важливим чинником успішного розвитку держави. Без неї немислимі ані  подолання кризових явищ, ані завоювання висот в економічному, соціальному  прогресі.

Становлення в Україні  національної системи охорони авторського  права можна розглядати як загальнонаціональне, загальнодержавне завдання. Впровадження виключно цивілізованих відносин у  сфері використання інтелектуальної  власності, приборкання найбільш поширених, цинічних форм ”піратства”, витіснення з внутрішнього ринку низькопробної  продукції, запобігання недобросовісної конкуренції, входження у європейський і світовий інтелектуальний простір може бути досягнуто лише при постійній і неослабній увазі з боку держави до проблем авторського права, спільних, зацікавлених дій усіх гілок влади, при активній підтримці широкої громадськості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Характеристика авторського права

1.1. Поняття та види авторського права

Духовна творчість  народу є показником його мудрості, культури і моралі. В умовах перебудови всіх ланок нашого суспільного життя  значення духовної творчості зростає  як ніколи. Саме наука, література і  мистецтво як результати духовної творчості  формують світогляд народу, збагачують його культуру, визначають моральні засади суспільства. Водночас вони самі є відображенням  суспільних процесів, що відбуваються в країні.

Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами  духовної творчості народу є наукова  діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів  творчої діяльності людини і є  предметом правової охорони.

Звичайно, зазначені види діяльності не є вичерпними. Вони перебувають  у постійному розвитку: народжуються нові форми, прийоми, виникають нові способи об’єктивного вираження  духовного багатства людини. Художня  творчість щільно пов’язана з  науково-технічним прогресом. У зв’язку  із створенням творів літератури, мистецтва  й науки виникають певні суспільні  відносини, пов’язані з використанням. Відносини ці потребують правового  регулювання, яке бере на себе авторське  право. В об’єктивному розумінні  — це сукупність правових норм, які  регулюють відносини, що виникають  внаслідок створення і використання творів науки, літератури, мистецтва.

У суб’єктивному розумінні  авторське право є сукупністю прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва.

Завдання авторського  права — створити найсприятливіші  правові умови для творчої  діяльності, забезпечити доступність  результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом  є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Так, Закон України ”Про авторське  право і суміжні права” дозволяє вільне використання випущених у світ творів без дозволу автора, але в межах Закону (статті 15-19). Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових прав авторів.

Джерела авторського права  представлені нормативними актами, до яких, перш за все, належать конституційні  законодавчі акти, що визначають основні  засади, та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини  власності, зазначає, що громадянин має  виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої  праці. Зокрема, Закон України ”Про власність” в ст. 13 проголошує, що об’єктами  права власності громадян є твори  науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної  праці. Стаття 41 цього Закону встановлює, що об’єктами права інтелектуальної  власності є твори науки, літератури і мистецтва.

Серед джерел авторського  права передусім варто назвати  Закон України ”Про авторське  право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р., постанови Кабінету Міністрів  України ”Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва” від 18 листопада 1994 року та ”Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва” від 18 липня 1995 року.

Важливе значення у регулюванні  авторських відносин мають типові авторські  договори, які затверджуються Кабінетом  Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами  і творчими спілками.

Для правильного і однозначного застосування законодавства при  захисті авторських прав істотне  значення має судова практика з розгляду справ, що виникають із порушенням авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює і аналізує таку практику, робить відповідні висновки і дає  керівні вказівки судам.

 

 

 

1.2 Принципи авторського  права

Авторське право  — один з інститутів цивільного права, який регулює майнові та особисті немайнові відношення, пов’язані  із створенням та використанням творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний інститут, авторське  право розв'язує конкретні завдання, які містять в себе всесвітню  охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для  створення нових наукових та мистецьких творів. Своїми напрямками на створення  нематеріальних творчих результатів  авторське право зближується  з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності.

Принципи авторського  права східні із принципами однойменного цивільно-правового інституту, в  якому існують і конкретизуються  як загальноцивільні, міжгалузеві, так  і специфічні принципи тільки його інституту.

До принципів авторського  права  відносяться ті, що і стали  основою зараз діючого закону:

1. Принцип свободи творчості.  Він дозволяє автору вибирати  цікавлячу його тему, метод створення,  форму майбутнього твору, а  також використовувати твір будь-якими  дозволеними законом способами.  Конституція гарантує свободу  літературної, наукової і технічної  творчості.

2. Принцип сполучення  особистих інтересів з інтересами  суспільства. Цей принцип відображений  в нормах діючого законодавства,  що допускають використання твору  автора для задоволення особистих  і суспільних інтересів. Закон  України “Про авторські та  суміжні права” передбачає можливість  використання твору, без згоди  автора і сплати йому авторської  винагороди, для створення нового, творчо самостійного твору. Однак  необхідно вказувати ім'я автора, джерело запозичення.

3. Принцип моральної  і матеріальної зацікавленості  автора на створення і використання  творів. На практиці існують різні  форми морального заохочення: присудження  почесних звань, перевидання творів, що здобули визнання народу. Моральним і матеріальним заохоченням є присудження авторам творів науки, літератури і мистецтва різних державних і іменних премій. Встановлення авторської винагороди у виді гнучких ставок за різного роду творів також є способом матеріального стимулювання.

4. Принцип всілякої охорони  прав і законних інтересів  авторів. Він відображений не  тільки в нормах права, що  встановлюють права й обов'язки  учасників авторських правовідносин,  закріплюють гарантії реалізації  суб'єктивних прав, визначають компетенцію  державних органів, але й у  нормах, що забезпечують захист  порушених авторських прав.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Творчість, яка охороняється авторським правом

2.1 Поняття регулювання  творів, що охороняються   авторським  правом

Об’єктами авторського  права є твори науки, літератури чи мистецтва, виражені у будь-який об’єктивній формі. Юридична література пропонує чимало наукових визначень  твору, але найбільшого вираження  отримало визначення, сформульоване  В. Серебровським. Він писав: ”Твір  — це сукупність ідей, думок і  образів, які отримали внаслідок  творчої діяльності автора свій вираз, доступний чуттєвому сприйняттю у конкретній формі, що надає можливість відтворення” [13, с 32].  У цьому та інших визначеннях підкреслюється, що твір — благо нематеріальне. Твір як реально існуюче явище навколишнього світу виступає комплексом ідей та образів, які отримали об’єктивне вираження у готовій1 праці; індивідуальне і неповторне відображення об’єктивної дійсності. Твір — це результат розумової діяльності людини, а людський мозок може продуктувати лише нематеріальні об’єкти.

У зв’язку з цим завжди важливо розрізняти власне твір, який є нематеріальним явищем, і форму  його втілення, тобто саму річ, що є  матеріальним носієм твору. Отже, творами  є не матеріальні речі, а творча думка, котра набула в них об’єктивної  реальності.

У літературі підкреслюється, що для авторського права важливий не так творчий характер діяльності, як аналогічна ознака результату, але, мабуть, слівд виходити з того, що лише творча діяльність може призвести  до творчих наслідків. Показником творчого характеру твору, на думку більшості  вчених, є його новизна [12, с 112]. Вона розглядається як синонім оригінальності твору і може виражатися у новому змісті, новій формі твору, у новій ідеї, у новій науковій концепції тощо. У цьому розумінні будь-який твір характеризується оригінальністю, новизною, неповторністю і унікальністю.

Але твір як результат творчої  діяльності автора стає об’єктом авторського  права лише за умови, що він виражений  у будь-який об’єктивної формі: письмовій, усній, звукозаписи або відеозаписі, зображення, об’ємно-просторовій формі тощо. Інакше кажучи, твір повинен існувати у відокремленій від особи автора формі, котра набула самостійного існування.

 

2.2. Поняття та  види об’єктів авторського права

Авторське право  охороняє не окремий текст твору  та не його форму, а твір в цілому, як єдність форми та змісту. Однак  тут потрібно сказати, що охорона  твору, передусім пов’язана з  його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.

Об’єктом авторського  права є твір науки, літератури і  мистецтва, виражений у будь-який об’єктивній формі. Стаття 5 Закону України “Про авторське право  і суміжні права” дає перелік  об’єктів авторського права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, проповіді, виступи тощо), письмові (літературні, наукові тощо), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва, комп’ютерні програми  тощо. Закон  не дає повного переліку об’єктів авторського права, оскільки життя  у своєму розвитку може породжувати  нові й нові форми об’єктивного вираження творчої діяльності людей, але він значно розширив коло об’єктів, що охороняються авторським правом, надавши, зокрема, правову охорону так  званим суміжним правам, до яких відніс права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Проте об’єктом авторського  права може бути не будь-який твір, а  лише той, який має певні, встановлені  Законом ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об’єктивній формі.

Об’єктом авторського  права може бути лише твір, який є  результатом творчої праці автора. Не вважається об’єктом авторського  права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарської машинці  чужого твору або навіть його літературна  обробка — редагування, коректура  тощо).

Закон не визначає, на яку  сторону твору — зміст чи форму  — повинне бути спрямована творчість. Так, у творах мистецтва творчість  найчастіше зосереджуються не на змісті, а на формі вираження ідеї, тобто отут вирішальним елементом є не стільки те, що робить автор, скільки те, як він це робить. У творах науки, навпаки, творчість найчастіше стосується змісту, а не форми, оскільки такі твори повинні робити не емоційний, а раціональний вплив.

Тому творчий елемент  може відноситися як до змісту твору, так і до форми, чи одночасно і  до форми, і до змісту. Тому стають зрозумілими  положення законодавства, що до об’єктів авторського права відносять  драматичні твори чи  сценарії, перероблені  з розказаних творів, чи навпаки, а  також сценарії, написані на основі драматичних творів. Як видно, тут  творчий елемент відноситься  до форми, а зміст залишається  відносно незмінним.