Авторське право і патентне право: спільне і відмінність

 

 

 

План

Вступ

1. Поняття про авторське  право та патентне право.

2. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Із загального поняття  інтелектуальної власності міжнародно-правові  документи виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фабричні або товарні знаки, знаки  обслуговування і вказівки щодо походження або найменування місця походження, а також припинення недобросовісної  конкуренції'. Інші об'єкти інтелектуальної  власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої  діяльності, що охороняється авторським правом. Цю групу інколи називають  літературною художньою власністю. Отже, всі результати творчої діяльності, з точки зору цивільно-правової охорони, поділяють на дві групи: одна група  охороняється авторським правом, інша — патентним. У цивільно-правовому  регулюванні відносин, що складаються  у зв'язку зі створенням, використанням  і охороною зазначених результатів, є багато спільного, але є й  відмінності. Варто підкреслити, що всі результати чинним законодавством визнані товаром. Отже, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільних  правочинів. У період переходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об'єктом  цивільного обороту і створюють  ринок духовної і науково-технічної  продукції.

   Таким чином, у  цивільному праві і в цивільному  законодавстві склалося два самостійних  правових інститути — авторське  право і патентне право або  право промислової власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття про авторське право та патентне право.

Авторське право (АП) − набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної  власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись  для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий  та зручний спосіб зав'язування шнурків  на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину  для надування мильних пузирів  і видали брошуру, у якій було описано ці способи − то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Детальніше цю базову концепцію авторського права буде проаналізовано нижче.

Основним положенням АП є  монопольне право автора на обнародування твору − дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.

В основі систематизації комплексу  прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майновіта  немайнові. Ці два види прав відрізняються  один від одного тим, що майнові права  автор може передати третій особі, а  немайнові права автора є його невід'ємними правами − і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

Немайнові авторські права

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. До немайнових прав належать права:

бути визнаним автором  твору (право авторства)

дозволяти або забороняти використання твору під справжнім  ім'ям автора, псевдонімом або без  зазначення імені, тобто анонімно (право  на ім'я)

дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі  включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

захищати твір, включно  із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)

Майнові авторські права

До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

відтворювати твір (право  на відтворення)

поширювати екземпляри твору  будь-яким способом (право на поширення)

імпортувати екземпляри твору  у цілях розповсюдження (право  на імпорт)

здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання)

публічно сповіщувати  твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних  засобів або таким чином, що будь-яка  особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого  місця у будь-який час на власний  вибір (право на публічне сповіщення)

перекладати твір (право  на переклад)

дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти  твір (право на переробку)

Строк дії авторського  права

Відповідно, до українського законодавства АП діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо  асоціюється з конкретною людиною  і не є загально відомим, то АП діє  лиш протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у  співавторстві, АП діє протягом життя  його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

По завершенні строку дії  АП, твори переходять до суспільного  надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати  авторської винагороди нащадкам автора.

Об'єкти авторського права

Список об'єктів авторського  права:

Літературний твір

Музичний твір

Твір образотворчого мистецтва

Твір декоративно-прикладного  мистецтва

Твір архітектури

Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури)

Фотографічний твір

Складений твір

Виступи, лекції, промови, проповіді  та інші усні твори

База даних

Комп'ютерна програма

Аудіовізуальний твір

Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери)

Твір в області науки

Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською  та іншими мовами іноземних аудіовізуальних  творів)

Твір у переробці

Список об'єктів, що "не є об'єктом авторського права" (Стаття 10, "Закон України про  авторське право і суміжні  права":

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають  характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної  влади у межах їх повноважень  офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки  органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні  довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям  оригінальності і на які поширюється  право sui-generis (своєрідне право, право  особливого роду).

На відміну від об´єктів авторського права, винаходи, корисні  моделі і промислові зразки як рішення  практичних завдань можуть повторюватися, створюватися різними способами  незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає  формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і  встановлення особливого режиму використання.

Патентне право (право  промислової власності) забезпечує другу частину об´єктів творчості (складову інтелектуальної власності) не менш важливу, ніж перша його частина (духовна творчість).

Патентне право − це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв´язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об´єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Об´єктами патентного права  є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Суб´єктами патентного права  є автори винаходів та корисних моделей (винахідники), а також автори промислових  зразків, які є фізичними особами. Суб´єктами можуть також бути патентовласники - фізичні та юридичні особи, які  не є авторами, однак одержали окремі патентні права за законом або договором.

Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди батьків  чи законних представників, здійснювати  свої патентні права після досягнення 14 років. Іноземні фізичні та юридичні особи користуються правами нарівні  з фізичними і юридичними особами  України відповідно до міжнародних  договорів України.

Набуття права інтелектуальної  власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується  патентом. Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням права власника патенту.

На вимогу власника патенту  таке порушення має бути припинено, а порушник зобов´язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

2. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність.

Спільною істотною ознакою  цих двох правових інститутів є те, що об'єктами авторських і патентних  прав є саме результати творчої діяльності людини. Характерною рисою і особливістю  цих інститутів є те, що вони регулюють  відносини, які складаються у  зв'язку з творчою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність, що не носить творчого характеру, не може бути предметом  регулювання цих інститутів. Тому і в авторському, і в патентному законодавстві підкреслюється, що творцем може бути тільки людина. Але при цьому слід мати на увазі, що суб'єктом творчої діяльності може бути справді тільки людина або група, колектив людей, але не організацій (юридичних осіб). У той же час суб'єктами авторських і патентних відносин (прав і обов'язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а також держава. Суб'єктом авторських прав може бути, наприклад, кіностудія, телестудія, видавництво та інші юридичні особи. Суб'єктами патентних прав можуть бути роботодавці, підприємства будь-яких форм власності та інші юридичні особи.

Творчий характер діяльності означає, що надання будь-якої технічної  допомоги автору чи винахіднику —  консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок не носить творчого характеру і не підпадає під поняття  “творчість”, а такого роду допомога не може вважатися творчим співавторством. Не носять творчого характеру і тому не вважаються творчістю запозичення, використання чужого, хай навіть дуже позитивного досвіду, використання результату за ліцензією тощо.

Творчий характер діяльності означає передусім певну індивідуальність, як кажуть, “власний почерк” автора, який вирізняє дану діяльність від  іншої.

Другою спільною рисою  цих двох видів творчої діяльності є те, що вона має завершитися  певним результатом, об'єктивованим  у певну матеріальну форму  або зафіксованим на певний матеріальний носій. Якщо ж творчий пошук не завершився певним результатом, то немає  й об'єкта правової охорони, тобто  немає чого охороняти. Слід мати на увазі, що під правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно від його суспільної цінності.

Результати науково-технічної  творчості мають бути реалізовані  не просто в певну матеріальну  форму (креслення, зразок, опис тощо), айв  установленому порядку визнані  відповідним державним органом  саме тим результатом, на досягнення якого був спрямований творчий  пошук. Винахід має бути описаний у заявці чи відображений у кресленнях. Але для надання йому правової охорони цього мало — він має  бути кваліфікований відповідним державним  органом України саме як винахід. Без такого визнання і без державної  реєстрації заявлена пропозиція не вважається винаходом, і їй не надається правова  охорона.

Результати творчої діяльності, які охороняються авторським правом, спеціальної кваліфікації і державної реєстрації не потребують.

Для одержання правової охорони  таких результатів творчої діяльності досить надання їм певної матеріальної форми (рукопис, ноти, інші описи цього  результату, завершена скульптура чи рисунок).

Третя спільність, яка поєднує  зазначені правові інститути, полягає  в тому, що простір дії авторських і патентних прав — це територія  України. Іншими словами, авторські  і патентні права мають територіальний характер, вони діють лише в межах  України. Звідси один дуже істотний висновок — патент, виданий патентним відомством України, дійсний тільки в межах  України. Для того, щоб захистити  патентні права українського винахідництва  в іншій державі, наприклад у  Франції, необхідно цей же винахід  запатентувати ще раз, але тепер  уже у Франції. Без французького патента винахід українського винахідника, який буде використовуватися у Франції  з дозволу чи без дозволу винахідника, правового захисту у Франції  не матиме.