Процесуальний порядок пред’явлення позову

Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:

1) найменування суду, прізвище  та ініціали судді, який відкрив  провадження у справі, номер справи;

2) ким і до кого пред'явлено  позов;

3) зміст позовних вимог;

4) час і місце попереднього  судового засідання, якщо суддя  вирішив, що його проведення є  необхідним, або час і місце  судового розгляду справи, якщо  суддя вирішив, що проведення  попереднього судового засідання  у справі не є необхідним;

5) пропозиція відповідачу  подати в зазначений строк  письмові заперечення проти позову  та посилання на докази, якими  вони обґрунтовуються.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

4. Відмова у відкритті провадження у справі.

ВІДМОВА У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ– це волевиявлення суду, яке міститься у постановленій ухвалі і полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі при наявності підстав, визначених законом. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі у випадках коли: 
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; 
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) у провадженні цього чи іншого  суду є справа із спору між  тими самими сторонами, про той  самий предмет і з тих самих  підстав;  
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим; 

5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням  юридичної особи, які є однією  із сторін у справі, спірні  правовідносини не допускають  правонаступництва.  
Поставлення такої ухвали унеможливлює повторне звернення до суду у цій же справі (ст. 122 ЦПК), однак вона може бути оскаржено в апеляційному порядку.

5. Відкриття провадження у справі та його правові наслідки.

Відкриття провадження у справі породжує певні правові наслідки, які можуть мати процесуальний та матеріально-правовий характер.

Так, до основних процесуальних наслідків звернення особи до суду з позовом (заявою) і прийняття його судом належить:

1) виникнення цивільного  судочинства у цивільній справі, а також цивільних процесуальних  правовідносин між судом і  сторонами у позовному провадженні, між судом і заінтересованими  особами в наказному та окремому  провадженні;

2) отримання сторонами  спору процесуального статусу  позивача та відповідача у  позовному провадженні, заявника  та боржника у наказному провадженні, а також заявника та заінтересованих  осіб в окремому провадженні;

3) виникнення процесуальних  прав та обов'язків у інших  осіб, які беруть участь у справі;

4) вчинення судом та  учасниками процесу всіх подальших  процесуальних дій, пов'язаних з  розглядом конкретної справи (наприклад, забезпечення доказів, призначення  експертизи, вжиття заходів забезпечення  позову тощо);

5) заборона повторного  звернення до суду з позовом  про той самий предмет і  з тих самих підстав;

6) неможливість змінити  підсудність справи (за винятком  передачі справи з одного суду  до іншого (ст. 116 ЦПК);

7) припинення розгляду  заяви, поданої до органу опіки  та піклування (ч. З ст. 19 СК), у  випадку звернення особи до  суду щодо захисту сімейних  прав та інтересів;

8) розгляд та вирішення  цивільної справи в розумні  строки. Доречно зазначити, що поняття "розумний строк" розгляду справи  запозичений з міжнародного права, зокрема з положень ст. 6 Конвенції  про захист прав людини і  основоположних свобод.

З врахуванням того, що норми ЦПК не розкривають цієї дефініції, слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, в п. 21 рішення "Чухась проти України" (2007 р.) він зауважив, що судове провадження та виконавче провадження є першою та другою стадіями у будь-якому ході провадження. Таким чином, виконавче провадження не повинно відокремлюватись віл судового, ці провадження повинні розглядатися разом.

"Розумність строку" першої стадії — судового провадження  — оцінюється з огляду на  критерії, визначені усталеною практикою  Суду, а саме: 1) складністю справи; 2) поведінкою заявника (сторін у  справі); 3) поведінкою відповідних  державних органів (суду); 4) важливістю  предмета спору для заінтересованих  сторін.

Щодо розумності строку другої стадії — виконавчого провадження, — то, наприклад, в рішенні "Шмалько проти України" (2004 р.) Суд наголосив, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має, відповідно, розглядатися як невід'ємна частина "судового провадження" для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушення справи в суді призводить, крім процесуальних, до деяких матеріально-правових наслідків, які можуть мати важливе значення для осіб, які беруть участь у справі. Наприклад, вони зводяться до того, що:

1) з моменту пред'явлення  позову до одного із кількох  боржників, а також якщо предметом  позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, переривається  строк позовної давності (ч. 2 ст. 264 ЦК);

2) власник майна, реалізуючи  засади захисту права власності (ст. 386 ЦК), має право, зокрема, вимагати  від особи, яка знала або могла  знати, що вона володіє майном  незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від  майна, які вона одержала або  могла одержати за весь час  володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК);

3) аліменти на користь  одного з подружжя (ч. І ст. 79 СК) або на дитину (ч. 1 ст. 191 СК) присуджуються  за рішенням суду від дня  подання позовної заяви;

4) в певних випадках  на відповідача (ч. 1 ст. 88 ЦПК) або  на сторони у справі (ст. 89 ЦПК) покладаються обов'язки з відшкодування  судових витрат.

Законом можуть встановлюватися й інші матеріально-правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі.