Правове забезпечення охорони праці і здоров’я працівників

порушення нормативно-правових актів України з охорони праці;

невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Такі штрафи накладаються лише за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці у конкретного роботодавця, що проводиться органами державного нагляду за охороною праці. Розміри штрафів цієї групи встановлюються у процентному співвідношенні до величини місячного фонду заробітної плати роботодавця. Незалежно від виду правопорушення, негативних наслідків та інших чинників розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати.

Застосування штрафів розглядається як один з економічних методів, що стимулює роботодавця створювати безпечні та здорові умови праці, систему охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на виробництві. Кошти штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.

Важливою гарантією, встановленою у Законі України «Про охорону праці», є запровадження соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, яким кардинально змінено основи захищеності працівників на виробництві. В Україні прийнято Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ним визначено систему, принципи та види соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, суб'єкти та об'єкти страхування, порядок відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я.

Характерною рисою цього виду соціального страхування є його обов'язковість для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Працівники вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Причому на статус застрахованих осіб — працівників не впливає фактичне виконання роботодавцями своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Самі працівники не несуть жодних витрат на страхування від нещасних випадків.

Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється на засадах соціального партнерства. У його управлінні на паритетних засадах беруть участь представники держави, найманих працівників і роботодавців. На основі цього принципу сформована система управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Законодавство передбачає важелі впливу на роботодавців з метою зростання їх зацікавленості у створенні безпечних і здорових умов праці, дотриманні та виконанні нормативно-правових актів про охорону праці. Такий вплив реалізується шляхом коригування розміру страхового внеску роботодавця, що залежить від класу професійного ризику виробництва, встановлених знижок чи надбавок.

Якщо роботодавець постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, і відповідно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збільшується також шляхом встановлення надбавки за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

У випадку організації роботодавцем системи управління охороною праці, що забезпечує низький рівень травматизму, професійної захворюваності, йому надається знижка щодо розміру страхового внеску. Проте роботодавець позбавляється цього права, якщо протягом календарного року він був підданий штрафним санкціям за порушення законодавства про охорону праці.

Соціальне страхування від нещасного випадку чи професійного захворювання має цільовий характер використання коштів. Вони спрямовуються на сплату соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. До них належать, наприклад, виплати: втраченого заробітку; одноразової допомоги; на медичну та соціальну допомогу; за моральну шкоду; пенсії по інвалідності потерпілому; пенсії у зв'язку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності.

Позитивною рисою соціального страхування є направлення коштів на профілактику нещасних випадків. За кошти цього Фонду соціального страхування ведеться пропаганда безпечних та здорових умов праці, організовується створення тематичних кінофільмів, радіо - і телепередач, видаються та розповсюджуються нормативні акти, підручники, журнали, інша спеціальна література, плакати, пам'ятки з охорони праці, вивчається та поширюється позитивний досвід створення безпечних та здорових умов виробництва, виконуються інші профілактичні роботи.

Система управління охороною праці на локальному рівні.

СУОП на загальнодержавному  рівні. Суб’єкти

Суб’єктом  виступає КМУ. Його  компетенція  загальна, оскільки ОП є  одним з тих об’єктів, щодо  якого він  здійснює  держ.управління. КМУ забезпечує  проведення  держ.політики  в  галузі  ОП,подає  на  затвердження ВРУ  загальнодержавну  програму  поліпшення  стану  безпеки,  спрямовує  та  координує  роботу  міністерств. 

Держ.служба  гірничого  нагляду  та  промислової  безпеки  України  є  суб’єктом  зі  спеціальною  компетенцією (забезпечує  реалізацію  держ..політики  з  промислової  безпеки,  охорони  праці, охорони  надр тощо).Здійснює  комплексне  управління ОП на держ.рівні.. Вузькоспеціалізованими спеціальним суб’єктами є : Міністерство  соц.політики України, Мін.охорони здоров’я Укр, Держ.служба Укр. З надзвичайних  ситуацій  .

СУОП на  галузевому рівні  у сфері юриспруденції

Це  Мін.юстиції  України. Воно  відповідальне за  управління  ОП  щодо: центрального  апарату  та  територіальних  відділень МЮУ; держустанов  та  органів МЮУ(відділів держ.реєстрації  актів  цив.стану, реєстраційних служб, науково-дослідних установ  судових експертиз);  держ.служб України( Держ.архівна служба УКР, Держ.виконавча служба УКр, Держ.пенітенціарна служба Укр тощо), підвідомчих  установ  та  державних  підприємств. Є  ще  такі  суб’єкти,  частина  з  яких  не є  органами  держ.виконавчої  влади: Генпрокуратура Укр, Держ.судова адміністрація Укр,МВС, СБУ.

СУОП на локальному рівні.Поняття, зміст

Це  базовий  рівень  у структурі,  на  якому  реалізуються  всі  функції  і завдання  держ.управління  ОП  та  створюються безпечні  і здорові  умови  праці.  СУОП НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ – це частина  загальної  системи  управління організацією,  яка  сприяє  запобіганню  нещасним  випадкам  та  проф..захворюванням  на виробництві,  небезпеці   для  третіх  осіб,  що  виникають  у процесі  господарювання,  і  містить  комплекс  взаємопов’язаних  заходів  на виконання  вимог  законодавчих  та нормативно-правових  актів з  ОП. 

На  даному  рівні  формується  система  суб’єктів  управління,  що  передбачає  одноосібну участь роботодавця  в управлінні,  залучення працівників, їхніх  представників. Загальне  управління  здійснюють  керівники підприємств, установ, організацій, їхніх структурних одиниць.  Спеціальне  здійснює  служба  ОП.  Дана  служба  обов’язково  створююється  на  локальному  рівні  незалежно від організаційно-правової  форми  роботодавця,  галузі  його д-сті, к-сті працівників,  її  ліквідація  допускається  лише  при  ліквідації  юр.особи.

До  управління  ОП  залучаються  працівники  безпосередньо  або  через  профспілку( у разі її відсутності – через  уповноважену  найманими  працівниками  особу  з питань ОП).  Спільне  управління  Оп  може  також  здійснюватися  через  комісію  з питань  ОП  підприємства,  до її  складу  на  паритетних  засадах  входять як представники  найм.працівників, так і роботодавця.  Для  обговорення  заходів щодо  розробки,  впровадження  та  удосконалення  СУОП у Рекомендаціях  пропонується  створювати  координаційну  раду (вище  керівництво,  представники  служби  ОП, профспілки або особи,уповноважені найм.працівниками).

Організація охорони праці на підприємстві, в установі, організації

Забезпечення прав громадян на безпечні та здорові умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рівнях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці.

Важливість створення системи управління охороною праці встановлюється міжнародними актами і договорами. Вона розглядається як необхідна гарантія забезпечення трудових прав працівників у сфері охорони праці. «Конвенція № 155 МОП про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище» (1981 р.) визначила систему організації охорони праці на національному та виробничому рівні. На роботодавців покладається обов'язок надавати робочі місця, механізми та обладнання, організовувати виробничі процеси, які відповідають встановленим нормативам і не загрожують здоров'ю працюючих, вживати заходів щодо створення відповідних служб, на які покладаються комплексні функції управління охороною праці співпрацювати з представниками працівників шляхом надання необхідної інформації, проведення консультацій з охорони праці попереджувати виникнення виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань проводити навчання працівників з питань охорони праці та ін.

Законодавство України відображає значну частину міжнародних стандартів з організації управління охороною праці на різних рівнях. Закон України «Про охорону праці» містить окремий розділ про організацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:

створення роботодавцем відповідних служб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці

досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадження прогресивних технологій, додержання вимог при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва

проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх проведення

проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій працівників, навчання з питань охорони праці з метою попередження виробничого травматизму

усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення їх розслідування й обліку та ін.

На виробництві можуть впроваджуватися й інші заходи з організації охорони праці. До кола питань по управлінню охороною праці включають: навчання працюючих безпеці праці, забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будівель та споруд, нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, встановлення оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих, санітарно-побутового обслуговування працюючих та їх професійний відбір за окремими спеціальностями1.

Одним з елементів управління охороною праці на підприємстві є створення служби охорони праці. Порядок створення та повноваження служб охорони праці регулюються ст. 15 Закону України «Про охорону праці», «Типовим положенням про службу охорони праці», затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 р. № 255, положенням про службу охорони праці, яке приймається роботодавцем.

4. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці

Будь-яке законодавство, особливо законодавство про охорону праці, ефективне тоді, коли воно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Для здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах: шляхом нагляду і шляхом контролю.Під наглядом слід розуміти правову форму здійснення захисної функції по додержанню законності в трудових правовідносинах, відповідності дій власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства. Нагляд є особливою правозастосовною діяльністю. Орган, що здійснює нагляд, може вказати на допущені порушення, заявити подання щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган по нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється.

Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність, що здійснюється вищими відомчими органами, профспілками, трудовими колективами, Радами народних депутатів. Контроль як перевірка дій власника або уповноваженого ним органу проводиться з точки зору не тільки відповідності цих дій трудовому законодавству, а й їх доцільності і ефективності, врахування передового досвіду організації роботи у галузі, в даній місцевості.

Хоча нагляд і контроль — різні поняття, завдання і мета їх здійснення є єдиними. Вони спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їх усунення. Відмінність між ними в основному полягає в компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх роботи.

Вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці, є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання фондів охорони праці.