Поняття, форми держави та її елементи

Різновиди демократичного державно-правового  режиму – режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний та ін.

Антидемократичний державно-правовий режим – звуження або усунення можливості реального впливу громадян та їх об'єднань на управління державою, обмеження або порушення основних прав людини, зосередження влади в руках не контрольованої народом групи осіб чи однієї особи.

Різновиди: авторитарний, тоталітарний, вождізм, військово-диктаторський, фашистський, расистський та ін.

Авторитарний режим – державна влада концентрується в руках правлячої верхівки. Допускаються деякі розмежування політичних сил, існують легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо виникає різке протистояння політичних сил, спрацьовує механізм дії реакційного закону чи прямого насильства.

У більшості сучасних країн твердо встановилися певні різновиди демократичних  державно-правових режимів (країни Північної  та Західної Європи, Північної Америки). У небагатьох країнах, переважно  Близького Сходу, Африки, зберігаються різні модифікації антидемократичних  державно-правових режимів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ ФОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

На сучасному етапі розвитку України питання про форму  держави набуває особливого значення, адже воно стосується найважливіших  аспектів організації та діяльності молодої суверенної держави. Тому правильне  розуміння відповідних теоретичних  положень, що виходять з аналізу  світового досвіду державно-правового  будівництва, застосування їх до конкретних умов і національних традицій може суттєво сприяти створенню життєздатної форми Української держави, яка  забезпечить прогресивний розвиток і розквіт усього суспільства.

В Україні відбуваються процеси  становлення і розвитку демократичного державно-правового режиму, основи якого знайшли своє закріплення  в Конституції України 1996 р.

Відповідно до ст. 1 Конституції  Україна проголошується суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Конституція характеризує Україну  як демократичну державу, яка за формою правління є республікою (ст. 5). Про  демократичний характер нашої держави  свідчить те, що законодавчий орган, Президент  України, місцеві ради обираються громадянами  України на принципах періодичних, конкурентних, вільних виборів.

Україна має змішану форму правління. У результаті внесення змін і доповнень  до Конституції України законом  від 8 грудня 2004 р. Україна є парламентсько-президентською республікою.

Частина 2 ст. 2 Конституції закріплює  положення про те, що за своїм  державним устроєм Україна є  унітарною державою. Автономна Республіка Крим має статус адміністративно-територіальної одиниці, є невід'ємною складовою  частиною України. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки відповідає її етнічному  складу, історичному минулому, економічним  та культурним реаліям.

 

ВИСНОВОК

З огляду на розкриття питання форми  держави та на викладення таких важливих питань політичного життя кожного  суспільства, як питання про державну владу, методи її здійснення та регулювання  в даній курсовій роботі необхідно  підвести певні висновки.

При утворенні нової організації  суспільства – держави, виникли  різноманітні фактори, які сприяли  творенню сучасної форми держави, державного правління. А так, як показала історія, державна влада не може зводитись  до одноосібного органу, відбувся поділ  державної влади на структурні одиниці, поставлені на виконання певних функцій  та збереження правового характеру  суспільного життя.

Форма держави, яка сформувалася у  країні, проходячи через часові перешкоди, видозмінюється, розширюється, скорочується, відчуваючи на собі характер менталітету  нації, її моралі, впливу на нього зовнішніх  чинників, таких як міжнародні організації, але, маючи у своїй основі той  же принцип збереження прав людини.

В курсовій роботі розглянуто також  структурні елементи форми держави, тобто розкрито поняття форми  правління держави, організацію  державної влади, державний та територіальний устрій, види політичного режиму.

Якщо все це віднести до України, то можна сказати, що її державна форма  правління є адаптована до характеру  нації, до її менталітету і відображає принципи та взаємовідносини між  людьми.

Можливо даний тип форми держави  в контексті України та українців  не є найбільш досконалим, і безумовно  вимагає удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні, але він є  теперішньою найкращою спробою  у творенні держави, яка знаходиться  на перехідному періоді від авторитаризму  до демократії.

В умовах розбудови правової системи  України, що базується на дотриманні гарантій прав людини й громадянина, безсумнівно важливим є підняття рівня правосвідомості і правової культури населення України. А правовому вихованню і правовій освіті належить вагома роль у реалізації цього процесу. Дана курсова робота, на мою думку, також виступає засобом правового виховання.

Вищевикладені поняття дають змогу  зрозуміти принцип демократизму та гуманізму в правовій діяльності держави, тобто усвідомити вагомість  волі суспільства, силу держави, направлену на здійснення, охорону та захист основних прав людини; принцип національної рівноправності – визнання і рівною мірою сприяння здійсненню, охороні  та захисту основних прав “титульної” (корінної) нації та всіх інших націй, що живуть в даній державі; принцип законності – свою організацію і діяльність спрямовує на виконання законів, здійснює на підставі законів і у порядку, передбаченому законом; принцип суверенності державної влади – базується на основі єдності й незалежності державної влади як єдиного носія її виразника суверенітету народу, його права на самовизначення; принцип “розподілу влади” – розподіляє основні функціональні напрямки діяльності державного апарату (законодавство, законовиконання, судочинство, нагляд і контроль) між відповідно спеціалізованими системами органів; принцип ненасильства – у своїй діяльності основну роль відводить організаційним та виховним методам (методи примусу мають відносно другорядне, допоміжне значення); принцип “громадянськості” – свої функції виконує із залученням муніципальних органів та різноманітних громадських об’єднань, співпрацюючи з ним.

Отже, актуальність питань, розглянених у даній курсовій роботі є беззаперечною. Знання і розуміння цього правового матеріалу тільки зміцнює розуміння правової політики нашої держави, забезпечує знання і розуміння засобів, їх дотримання, - підносить правосвідомість і культуру населення України в цілому і кожного громадянина окремо.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Офіційне видання
2. Право України. Юридичний журнал. 1996р.
3. Правознавство. Навчальний посібник. За редакцією проф. В.В.Копейчикова, Київ, Юрінком Інтер, 2000
4. Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф.,Наум М.Ю. Основи правознавства: Навч. посібник.-К.: “Знання”, КОО, 2000.-426с.- (Вища освіта 21ст.)
5. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник – М.: “Проспект”, 1999 – 304с.
6. Петражицкий Л.И. Теория государства и права в связи с теорией нравственности. Т.1, СПб., 1997
7. Геродот. История в девяти книгах. – Л., 1982
8. Денисов А.И. Теория государства и права. М., 1984
9. Основи держави і права: Навч. посібник / С.Д. Гусарев, Р.А.Калюжний,