Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Ноября 2013 в 00:38, реферат
За результатами моніторингу незалежності судової влади, проведеного Центром суддівських студій і Всеукраїнською незалежною суддівською організацією, на думку самих суддів, неправомірне виконання посадовими особами законодавчої та виконавчої влади своїх повноважень, пов’язаних з призначенням, обранням, звільненням суддів, притягненням їх до відповідальності, призначенням суддів на адміністративні посади, суттєво впливає на незалежність суддів.
У Нідерландах член суддівського корпусу може бути призначений двома шляхами. З одного боку — через внутрішню систему навчання (для «внутрішніх» кандидатів або стажистів), а з другого — шляхом аутсайдерів (кандидати «зовнішні» або аутсайдери). «Внутрішні» кандидати, щоб бути зарахованими на курси, повинні мати вищу юридичну освіту, бездоганну поведінку і бути не старшими за 30 років. Обрані кандидати проходять психологічний тест, котрий оцінює особистість, якості характеру, інтелектуальні та аналітичні здібності, стійкість до стресу. Відбіркова комісія представляє рекомендації Міністру юстиції щодо здібностей кандидата працювати суддею чи прокурором. Стажисти, які пройшли відбір, отримують статус державного службовця.
Після успішного закінчення 6_річного курсу кандидат має право бути призначеним на посаду судді. «Зовнішні кандидати» представляють свою кандидатуру перед комітетом відбору за власною ініціативою. До розгляду приймаються заяви тільки тих кандидатів, котрі мають вищу юридичну освіту, мають 6_річний юридичний досвід (на будь_якій юридичній посаді) і чия поведінка бездоганна. Кандидати, які успішно пройшли відбір, призначаються помічниками судді окружного суду і заступника прокурора і на цій посаді атестуються судом.
Період атестації триває, як правило, від 1 до 2 років. Протягом цього періоду кандидат працює відповідно до обійманої ним посади. Якщо атестація завершується позитивною оцінкою суд рекомендує кандидата для призначення на посаду судді [11, 60]. Вирішення проблеми комплектування судової системи кваліфікованими юристами в багатьох випадках пов’язане з підвищенням престижу суддівської професії, підтриманням високого статусу судді, належною оплатою його праці як важливими умовами незалежності правосуддя [12, 80]. Суддя, який не може абстрагуватися від тих чи інших обставин під час судового розгляду, є професійно непридатним [19, 92–95].
Конституційним Законом «Про судову систему і статус суддів Республіки Казахстан» від 25 грудня 2000 р. № 132_2 [10, 410] визначають ся такі вимоги до кандидатів у судді: суддею районного суду може бути призначений громадянин Республіки Казахстан, який досяг 25_річного віку, має вищу юридичну освіту, бездоганну репутацію і стаж роботи за юридичним фахом не менше 2 років; склав кваліфікаційний іспит у Кваліфікаційній колегії юстиції або спеціалізованій магістратурі; пройшов медичний огляд і підтвердив відсутність захворювань, що перешкоджають виконанню професійних обов’язків судді; успішно пройшов стажування в суді й отримав позитивний відгук пленарного засідання суду. Особам, які закінчили навчання у спеціалізованій магістратурі, проходити стажування не потрібно.
Щодо осіб, які бажають працювати у суді вищого рівня, законодавець Республіки Казахстан встановив, крім загальних вимог, наявність стажу робо_ти з юридичного фаху не менше 10 років і, як правило, не менше 5 років суддівського стажу.
Законом Латвійської Республіки «Про судову владу» від 15 грудня 1992 р. [4] встановлено, що при доборі кандидатів на посаду судді необхідно дотримуватися принципу, згідно з яким суддею може працювати тільки громадянин Латвії — висококваліфікований, чесний юрист. При доборі суддів не допускається дискримінація, пов’язана з їх походженням, соціальним і майновим станом, расовою і національною належністю, статтю, ставленням до релігії, родом і характером занять, політичними або іншими поглядами.
Суддею районного (міського) суду може бути призначена особа, котра: 1) є громадянином Латвії; 2) володіє державною мовою на найвищому рівні; 3) досягла 30_річного віку; 4) отримала вищу юридичну освіту; 5) працювала не менше 5 років за юридичним фахом; 6) склала кваліфікаційний іспит.
До стажу роботи за юридичним фахом зараховується також час роботи на посаді помічника голови суду, помічника судді й консультанта суду.
Порядок стажування і складання кваліфікаційного іспиту кандидатом у судді встановлюється Міністром юстиції. Строк стажування із урахуванням рівня професійної підготовки кандидата у судді встановлюється від 1 до 6 місяців. На посаду судді окружного суду може претендувати особа, котра має 10_річний загальний стаж роботи на посаді академічного персоналу вищого навчального закладу за спеціальністю «правознавство», присяжного адвоката, прокурора, а до 30 червня 1994 р. — заступника прокурора, помічника прокурора або слідчого прокуратури і котра склала іспит на третій кваліфікаційний клас судді.
Постановою Мін’юсту Республіки Білорусь «Про спеціальну підготовку на посаду судді загального суду Республіки Білорусь» від 11 травня 2007 р. № 32 затверджено Інструкцію про умови і порядок проходження спеціальної підготовки на посаду судді загального суду Республіки Білорусь [13]. При надходженні рекомендації кваліфікаційної колегії суддів Міністерство юстиції Республіки Білорусь включає до штату районного (міського) суду, де є вакантна посада судді, штатну одиницю стажиста судді.
Під стажистом судді мається на увазі кандидат у судді, рекомендований кваліфікаційною колегією суддів для призначення на вакантну посаду судді, прийнятий для проходження спеціальної підготовки і направлений на навчання в поєднанні із стажуванням в одному із районних (міських) судів республіки, де є вакантна посада судді. Міністерством юстиції Республіки Білорусь зі стажистом судді укладається строкова трудова угода на період проходження спеціальної підготовки. На період дії строкової трудової угоди йому сплачується заробітна плата в розмірі 75 % посадового окладу судді районних (міських) судів за рахунок затвердженого фонду оплати праці за кошторисом відповідних районних (міських) судів.
Стажисту судді надаються
Навчання стажиста судді в Інституті проводиться шляхом формування груп. Групи формуються із стажистів суддів, як правило, чисельністю не менше ніж 10 осіб. Стажування здійснюється в одному із районних міських судів республіки, де є вакантна посада судді, до якого стажиста судді направлено для проходження спеціальної підготовки під керівництвом судді, призначеного Головою Верховного Суду Республіки Білорусь, і керівника практики від Інституту. Керівництво стажуванням здійснюють досвідчені висококваліфіковані судді, що мають стаж роботи на посаді судді не менше трьох років.
Суддею, під керівництвом якого здійснюється стажування, разом з керівником практикою від Інституту розробляється індивідуальний план її проходження. Під час стажування стажист судді є присутнім у судових засіданнях, готує проекти судових постанов, вивчає організацію роботи судів і органів юстиції, бере участь в узагальненнях судової практики і здійснює інші функції з метою вивчення специфіки роботи суддів і набуття практичних навичок. За результатами стажування стажистом судді готується звіт, а керівниками практики — спільний висновок про результативність стажування і рекомендації про затвердження результатів стажування.
Після затвердження результатів стажування стажист судді проходить підсумковий курс навчання в Інституті, який передбачає закріплення набутих під час теоретичного навчання в поєднанні зі стажуванням знань шляхом проведення семінарів, круглих столів з найбільш складних питань вивчених курсів, складання заліків, іспитів, захист випускної роботи. Тема випускної роботи, яка затверджується під час теоретичного курсу навчання в Інституті, повинна мати прикладний характер і практичне значення.
За результатами спеціальної підготовки стажисту судді Інститутом видається посвідчення про проходження спеціальної підготовки. Інформація про проходження спеціальної підготовки стажистом судді надсилається до Міністерства юстиції Республіки Білорусь.
Проходження стажистом судді спеціальної підготовки є підставою для представлення його на засідання Комісії з розгляду кадрових питань у системі загальних і господарських судів Республіки Білорусь.
При незадовільних результатах проходження спеціальної підготовки висновок надсилається до Міністерства юстиції Республіки Білорусь, Верховного Суду Республіки Білорусь і до Кваліфікаційної колегії суддів для вирішення питання про виключення такої особи зі складу кандидатів у судді.
Отже, існуюча в Білорусі система стажування претендентів перед призначенням їх на посади, на нашу думку, є прийнятною і для України. До прийняття нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у роботі спеціалізованих судів (господарського суду) практикувалося стажування осіб, які мали намір працювати у господарському суді, проте проходження такого стажування не закріплене законодавчо, а отже, не може мати обов’язкового характеру, а відтак існування такої практики в реальних умовах балансує на межі дозволеного. Розроблення і запровадження нових шляхів і методів щодо формування суддівського корпусу повинно базуватися, передусім, на доцільності та ефективності заходів, які пропонуються, щоб мета виправдовувала засоби.
Цікавим є законодавче вирішення питання підготовки і підвищення кваліфікації суддів у Російській Федерації. З 1 січня 2011 р. набере чинності Закон Російській Федерації «Про внесення змін до статті 201 Закону РФ Про статус судів у Російській Федерації» [7], зокрема, суддя, вперше призначений на посаду судді, проходить професійну перепідготовку.
Суддя федерального суду, вперше призначений на посаду судді, проходить професійну перепідготовку у формах навчання в освітніх установах вищого професійного рівня і додаткової професійної освіти, здійснює професійну перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і стажування в суді зі збереженням на цей період заробітної плати.
Порядок і строки проходження суддею професійної перепідготовки за вказаними формами, а також підстави звільнення судді від проходження професійної перепідготовки визначаються відповідно Верховним Судом Російської Федерації та Вищим арбітражним судом Російської Федерації.
Загальна тривалість професійної перепідготовки судді не може перевищувати шести місяців.
Період проходження професійної перепідготовки судді включається до стажу роботи на посаді судді.
Суддя зобов’язаний підвищувати кваліфікацію. За результатами проходження професійної перепідготовки судді федерального суду, вперше призначеного на посаду судді, присвоюється кваліфікаційний клас.
Підвищення кваліфікації суддів федеральних судів здійснюється в міру необхідності, але не рідше одного разу на три роки із збереженням на цей період заробітної плати у формах навчання в освітніх установах вищого професійного рівня і додаткової професійної освіти, які здійснюють професійну перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів, та стажування в суді, а також в інших формах.
Порядок, строки та інші форми проходження суддею підвищення кваліфікації визначаються відповідно Верховним Судом Російської Федерації а Вищим арбітражним судом Російської Федерації.
Порядок, терміни і форми проходження професійної перепідготовки а підвищення кваліфікації мирових суддів і суддів конституційних (уставних) судів суб’єктів Російської Федерації визначаються законами суб’єктів Російської Федерації.
Професійна перепідготовка і підвищення кваліфікації суддів здійснюються для суддів федеральних судів за рахунок бюджетних асигнувань федерального бюджету, а для мирових суддів і суддів конституційних (статутних) судів суб’єктів Російської Федерації — за рахунок асигнувань бюджету відповідного суб’єкта Російської Федерації.
Фінансове забезпечення видаткових зобов’язань, пов’язаних з реалізацією ст. 201 Закону Російської Федерації «Про статус суддів у Російській Федерації» від 26 червня 1992 р. № 3132_I з відповідними змінами, здійснюється за рахунок коштів федерального бюджету в межах бюджетних асигнувань, передбачених на утримання судів загальної юрисдикції та арбітражних судів, а також за рахунок
коштів бюджетів суб’єктів Російської Федерації в межах асигнувань, передбачених на матеріально_технічне забезпечення діяльності мирових суддів та на забезпечення діяльності конституційних (статутних) судів суб’єктів Російської Федерації.
Треба звернути увагу на те, що в Україні потребує врегулювання та поліпшення не тільки порядок обіймання посади судді, а й підвищення кваліфікації діючих суддів. Видається за доцільне для навчання працюючих суддів змінити систему навчального процесу та запровадити сучасні технічні засоби навчання — ввести дистанційне навчання для суддів без їх виїзду з місця проживання. Також слід створити навчально_практичне відео судових процесів, лекцій і семінарів з проблемних питань, які мають виявлятися за наслідками проведених аналізів та узагальнень роботи суддів.
Відповідно до Принципу III Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 2004 р.) «для створення відповідних умов праці, які дозволяють суддям ефективно працювати, необхідно, зокрема, укомплектувати штати достатньою кількістю суддів та забезпечити їм перед їхнім призначенням та протягом їхньої кар’єри необхідну професійну підготовку, прикладом якої може бути стажування у судах та, за можливістю, в інших органах та інстанціях влади. Судді не повинні оплачувати таку професійну підготовку; ця підготовка має бути спрямована на вивчення нового законодавства та судової практики.