Господарське законодавство

ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

 

Кафедра державно-правових та кримінально-правових дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

з дисципліни: «Цивільний процес»

 

 

Варіант №10

 

 

 

Студентки: Лагун Владлени Сергіївни

 

 

 

Курс ІV     семестр VIII      група ПЗ3/09

 

 

 

 

 

Керівник: Доцент кафедри державно-правових та кримінально-правових дисциплін, канд. юрид. наук - Олійник А. Р.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зарахована______________ балів           «___»________________2013 р.

 

 

 

 

 

Викладач________________________

Підпис

 

В А Р І А Н Т  № 10

 

Завдання № 1

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Дайте відповіді на запитання.

 

           1. Поняття та особливості провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

          2. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

 

          1. Поняття та особливості провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

 

П Л  А Н

 

1. Провадження у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами.

2. Поняття та особливості провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

 

1. Провадження у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами.

Після перегляду справи в апеляційному порядку, вступу рішення  у законну силу, перегляду у порядку касаційного провадження судові рішення можуть залишатися такими, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Причини для такого стану можуть різноманітні, у тому числі й ті, які не залежать від сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, ряд причин можуть не залежати від суду, який розглядав справу. Іноді сумніви в правильності рішення чи іншого акта суду пов’язані не з порушенням норм матеріального чи процесуального права або з неправильною оцінкою обставин справи, а з відкриттям вже після вступу акта в законну силу обставин, які мають суттєве значення для справи, які не були враховані судом при постановленні відповідного рішення. Для усунення таких недоліків у таких судових рішеннях цивільним процесуальним законодавством передбачено ще ряд гарантій щодо забезпечення законності та обґрунтованості актів суду. До них відноситься перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами. 
    Порядок перегляду рішень, ухвал судів, які набрали законної сили у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами, регулюється главами 3 та 4 розділу V ЦПК [12]. 
    Специфіка цих способів перегляду судових рішень полягає у тому, що їх завданням є не стільки перевірка законності того чи іншого судового рішення, скільки встановлення наявності або відсутності обставин, які визначені цивільним процесуальним законодавством як виняткові або нововиявлені.

2. Поняття та особливості провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

Провадження у зв’язку з винятковими обставинами – це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивільного процесу, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених законом підстав для повторного перегляду справи у порядку касаційного провадження у випадках, встановлених цивільним процесуальним законом, та усунення встановлених у зв’язку з цим порушень законності постановлених судових рішень. 
    Особливості цього провадження полягає у тому, що процесуальна діяльність суду полягає у визначенні наявності підстав для перегляду справи, тобто у з’ясуванні питання, чи є певні обставини такими, які в силу цивільного процесуального закону вважаються винятковими. При цьому предметом такого перегляду можуть бути тільки ті судові рішення, які вже переглядалися порядком касаційного провадження. 
    Підставами для порушення провадження у зв’язку з винятковими обставинами відповідно до ст. 354 ЦПК є виявлене після касаційного розгляду справи неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону, а також визнання міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, судового рішення таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. Причому слід мати на увазі, що здебільшого судові рішення не підлягають перегляду будь-якими міжнародними органами та установами, оскільки це порушувало б норми та принципи міжнародного права. Так, наприклад, при зверненні особи до Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого визнана на території України, останній не розглядає конкретного цивільного спору, що був предметом розгляду у національному суді. Предметом розгляду виступає рівень забезпечення державою, яка є стороною Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4.11.1950), її положень. 
    Вказані підстави запроваджені відповідно з метою забезпечення єдності розуміння і застосування норм матеріального та/або процесуального права судами України, а також дотримання судами України норм міжнародного права, які визнаються у встановленому законом порядку складовою національного законодавства України. 
    Суб’єктами права оскарження судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами є сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, а також прокурор, причому виходячи з аналізу ст. 46 ЦПК незалежно від того, чи брав він участь у справі. 
    Формою звернення є скарга, яка повинна бути складена в письмовій формі. В скарзі повинно бути зазначено: 
    - найменування суду, до якого вона подається; 
    - ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження; 
    - ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; 
    - рішення (ухвала), що оскаржується; 
    - виняткові обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали, дата їх відкриття або встановлення; 
    - посилання на докази, що стверджують наявність виняткових обставин; 
    - перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. 
    Копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії судових рішень, які оскаржуються, повинні бути подані разом із скаргою. Якщо ж скарга подається представником, до неї повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. 
    Також до скарги додаються докази сплати судового збору та оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Особа звільняється від оплати цих витрат у разі подачі скарги про перегляд рішення в зв’язку із визнанням його міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України (ч. 5 ст. 355 ЦПК). 
    Відповідно до ст. 355 ЦПК скарга подається до Верховного Суду України у місячний строк з дня відкриття виняткових обставин за правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні. Днем відкриття (встановлення) таких обставин слід визнати відповідно день, коли заявник довідався або міг довідатися про неоднозначність застосування одного і того ж положення закону судами касаційної інстанції, а також день постановлення рішення міжнародною установою, якою визнано порушення Україною своїх міжнародних зобов’язань. 
    Порушення провадження. Вбачається, що скарга повинна подаватися через канцелярію суду, де вона повинна бути зареєстрована, оформлена та передана в порядку черговості судді-доповідачу, який повинен вирішити питання про її прийняття. 
    У разі надходження скарги, яка не відповідає вимогам щодо змісту, форми, не оплачена судовим збором чи витратами на інформаційно-технічне забезпечення, до неї застосовуються загальні правила, встановлені ст. 121 ЦПК, про що суддею-доповідачем протягом десяти днів з дня отримання скарги постановляється відповідна ухвала. 
    Підготовка справи до розгляду. Після вирішення питання про прийняття скарги, вона передається суддею-доповідачем на розгляд колегії суддів для вирішення питання про її допуск до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи. Це питання вирішується протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження скарги колегією суддів Верховного Суду України у складі семи суддів, у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі. Одночасно може бути вирішене питання про поновлення строку на оскарження. У разі допущення скарги до провадження відповідно до ст. 356 ЦПК України суд своєю ухвалою може зупинити виконання відповідних судових рішень [13. 11]. 
    Справа передається на розгляд всього складу судової палати, якщо хоча б три судді із складу суду прийшли до такого висновку. 
    Про допуск скарги і витребування справи або відмову у цьому постановляється ухвала, яка надсилається до відповідного суду. Дана ухвала оскарженню не підлягає. Копія ухвали про допуск скарги і витребування справи надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а у разі відмови у допуску – особі, яка подала скаргу. 
    Розгляд справи. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами загалом здійснюється за правилами, касаційного провадження, проте має свої особливості. Справа в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами розглядається за загальним правилом колегією суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності. Проте якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону, то відповідно до ст.ст. 18, 357 справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Головує на такому спільному засіданні Голова Верховного Суду України або один з його заступників. 
    Розглядаючи справу в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами, Верховний Суд України має право: 
    1) відхилити скаргу і залишення рішення, ухвали без змін; 
    2) повністю або частково скасувати судові рішення і направити справу відповідно на новий розгляд у суд першої, апеляційної або касаційної інстанції; 
    3) скасувати судове рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної або касаційної інстанції; 
    4) скасувати судові рішення і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду; 
    5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 
    У випадках, коли допущені судом першої інстанції порушення закону не були усунені судом апеляційної чи касаційної інстанції, або одночасно допущені судом першої, апеляційної і касаційної інстанцій, Верховний Суд України скасовує всі рішення та ухвали у справі. 
    Ухвалені Верховним Судом України рішення або постановлені ним ухвали набирають законної сили з моменту їх проголошення і оскарженню не підлягають [4].

 

          2. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

 

П Л А Н

 

 1. Стадії цивільного процесу.

 2. Наділення повноваженнями суду у виконавчому провадженні.

     3. Норми щодо оскарження в суді рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

  4. Право звернення до суду із скаргою.

5. Учасники виконавчого провадження.

     6. Підсудність справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби.

  7. Родова підсудність.

  8. Сплата державного мита за подання скарги до суду.

  9. Розгляд та вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби.

  10. Роль  суду на стадії виконавчого провадження.

 

  1. Стадії цивільного процесу.

Однією з важливих стадій цивільного процесу є стадія виконавчого

провадження. Саме завдяки цій стадії забезпечується реальний захист порушеного чи оспорюваного права чи, який охороняється законом інтересу, що є метою цивільного судочинства.

Виконання рішень, які приймають  суди, покладено на державну виконавчу службу. Правовою основою виконавчого провадження є закони України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. (з подальшими змінами і доповненнями) [14], „Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 р. (з подальшими змінами і доповненнями) [9], Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р. (далі – ЦПК України від 18.07.1963 р.), Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. (далі – ГПК України) [7] та інші нормативно-правові акти. Варто зазначити, що 18.03.2004 р. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України від 18.03.2004 р.), який теж врегульовує зазначені відносини [13, 11].

Стадія виконавчого провадження  не є обов’язковою стадією цивільного процесу, оскільки відповідач (боржник) може виконати рішення суду

добровільно, і  відповідно позивач (стягувач) не матиме потреби звертатися до органів державної виконавчої служби з вимогою про примусове виконання рішення суду. Крім того, рішення суду, яке ухвалюється за результатами розгляду позову про визнання, саме по собі констатує наявність чи відсутність певних правовідносин, і захист порушеного права здійснюється цим судовим рішенням (наприклад, рішення суду про визнання авторства на твір, про визнання шлюбу недійсним тощо).

Контроль за виконанням державною виконавчою службою судових рішень здійснюється: начальником відділу державної виконавчої служби та вищестоящими посадовими особами (ст.ст. 5-1, 8, 8-1, 8-2, 8-3 Закону України „Про виконавче провадження”) [15], судом (гл. 31-Г ЦПК України від 18.07.1963 р., розділ VII ЦПК України від 18.03.2004 р.). Зокрема, до компетенції суду віднесено розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби [13, 12].

  2. Наділення повноваженнями суду у виконавчому провадженні.

Потрібно  погодитися з проф. В.М. Шерстюком, який зазначає, що суд у виконавчому провадженні, крім контрольних повноважень, наділяється й

іншими повноваженнями, а саме:

- повноваження, пов’язані з видачею виконавчого документа (видача

виконавчого листа, його дублікату, поновлення пропущеного  строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання);

- повноваження, пов’язані з рухом виконавчого провадження (відкладення виконавчих дій, розстрочка або відстрочка виконання);

- повноваження, надані суду для виправлення виявлених під час виконання недоліків власного рішення (роз’яснення рішення, виправлення описок і явних арифметичних помилок, зміна чи встановлення способу і порядку

виконання).

Судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється за допомогою розгляду та вирішення справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби.

Отже, можна зробити висновок, що суд є обов’язковим учасником виконавчого провадження. Проте обов’язкова участь суду у виконавчому

провадженні абстрактна, оскільки виконавче провадження може відбуватися

і без його участі. Наприклад, не в кожному виконавчому провадженні державний виконавець, стягувач чи боржник звертається до суду з заявою про відстрочку, розстрочку виконання рішення суду, про роз’яснення рішення, про зміну чи встановлення способу чи порядку виконання рішення суду та ін. Тобто обов’язковими учасниками, які беруть участь у кожному виконавчому провадженні, є державний виконавець, стягувач і боржник. Суд (як і експерт, перекладач, поняті, представники сторін та ін.) може і не брати безпосередньої участі у виконавчому провадженні, але у будь-який момент у разі потреби заінтересована особа (стягувач, боржник, інша особа, права якої порушено) чи державний виконавець можуть звернутися до суду з вимогою про розгляд та вирішення того чи іншого питання, яке законом (ЦПК України від 18.03.2004 р. [13, 11], Закон України „Про виконавче провадження”) віднесено до компетенції суду [14].

Отже, суд у виконавчому провадженні ніби стоїть осторонь, але у разі потреби зобов’язаний розглянути звернення учасників виконавчого провадження, тобто вирішити процесуальні питання, пов’язані з виконанням судового рішення. У цьому контексті вдалою видається назва розділу VI ЦПК України від 18.03.2004 р., яка так і називається „Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)” і яка підкреслює роль суду під час виконавчого провадження [13, 11].

Варто зазначити, що відповідно до Закону України „Про виконавче

провадження” (ст. 10) суд до учасників виконавчого провадження не належить. Це можна розцінювати як недолік законодавчої техніки [14].

3. Норми щодо оскарження в суді рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У ЦПК України від 18.07.1963 р. норми щодо оскарження в суді рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи

державної виконавчої служби містяться у розділі „Провадження по справах,

що виникає з адміністративно-правових правовідносин”. У ЦПК України від

18.03.2004 р. такого розділу немає, оскільки відповідні норми відтепер містяться у Адміністративному процесуальному кодексі України. Однак було

б недоречно помістити саме в Адміністративний процесуальний кодекс України норми щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, оскільки могла б скластися ситуація, за якої рішення ухвалює загальний суд, а контроль за виконанням цього рішення здійснює суд спеціалізований (адміністративний). З огляду на це ЦПК України від 18.03.2004 р. є розділ VII „Судовий контроль за виконанням судових рішень”, норми якого регулюють порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби [13].

   4. Право звернення до суду із скаргою.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України від 18.03.2004 р. право звернутися до суду із зазначеною скаргою мають учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Норма такого ж змісту міститься і у ЦПК України від 18.07.1963 р. (ст. 248-2) [13, 11]. Таке формулювання не є правильним, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України „Про виконавче провадження” до учасників виконавчого провадження відносяться державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі. Отож, якщо буквально тлумачити вищезазначену норму, то державний виконавець наділяється правом оскаржити власні дії. А відповідно до ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження”, скаргу на дії державного виконавця можуть подати стягувач та боржник, тобто сторони виконавчого провадження. Отже, у чинному законодавстві України немає чіткості з приводу того, хто наділяється правом оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби. Це пояснюють відсутністю у законодавстві України класифікації учасників виконавчого провадження [14].